Blog

Щороку на початку січня люди ходять один до одного в гості для того, аби скуштувати святковий пиріг і обрати Бобового Короля – щасливчика, якому дістанеться шматок пирога з запеченим у ньому бобом.

Потім бобовий Король обирає свою Королеву і всі продовжують веселитися. У наше життя сімейство бобових увійшло з казками про принцесу на горошині і народними приказками. Їжа, приготовлена з бобових культур, вважалася і вважається простою і невигадливою, одночасно з цим – калорійною і поживною. Вона проста і геніальна одночасно.

Навіть на своєму шляху до столу людини ці диво-рослини приносять користь навколишньому середовищу.

Ґрунт, на якому зростають бобові, завдяки бульбочковим бактеріям, що утворюються на їхніх коренях, збагачується цінним і вкрай необхідним усьому рослинному світу, азотом.

З усього розмаїття бобових культур за своїми поживними якостями особливо вирізняється соя.

Соя збагачує будь-який раціон повноцінним рослинним білком і при потребі може повністю замінити тваринний білок, а це важливо для вегетаріанців та людей, які дотримуються посту.

Згідно з деякими духовних вченнями, обтяження організму тваринними білками обмежує духовний розвиток. Але мабуть кожен може знайти в сої подарунки від природи. Вітаміни, які запобігають старінню містяться у сої в достатку достатній кількості, а холестерин і лактоза в ній повністю відсутні. Саме тому соя виявляє лікувально-профілактичні властивості та сприяє очищенню організму.

Соя допоможе позбутися від таких захворювань як: атеросклероз, ожиріння, діабет, жовчо-кам’яна та променева хвороби, а також сприятиме припиненню розвитку онкологічних пухлин.

На Заході і Сході харчові продукти із сої – це молоко, сир, соєва маса і багато інших, дуже ціняться. Достатньо сказати, що соєві продукти включено до національної антиракової програми в багатьох країнах світу.

Проблеми немовлят з алергійними проявами на материнське і коров’яче молоко, також вирішуються соєвими продуктами. Дитячі соєві суміші з повноцінним складом потрібних компонентів завжди прийдуть вам на допомогу.

І для організму дітей, які активно ростуть і для перебірливого організму людей похилого віку соя незамінний і гармонічний подарунок природи. Приємного усім апетиту.

"Масові звірства й жорстокі вбивства абсолютно не припустимі! Давайте всі разом вживемо заходів, заради основ людської совісті, етики, і щастя кожного на Землі!", – заявив керівник GMRPFGP пан Хе Хайін.

У цьому листі, людей просять засудити жорстоке переслідування, якому комуністичний режим піддає послідовників Фалуньгун. Особливо в концентраційних таборах, де у живих людей вилучають для продажу органи.

Пан Хе Хайін сказав: "Так як злочинна практика китайської компартії з вилучення органів у живих практикуючих Фалуньгун була розкрита, люди, різні групи й урядові організації закликали покласти кінець злодіянням КПК". Він також вказав, що багато з людей усе ще баряться.

Пан Хе Хайін додав: "Відповідно до обмежених досліджень, КПК готується вбити всіх потенційних свідків. Крім того, можливо, усунення свідків уже почалося. Поточна ситуація є дуже критичною".

Пан Хе Хайін звернувся до міжнародного співтовариства із проханням швидко й всебічно координувати в проведенні незалежного розслідування в трудових таборах, в’язницях, центрах «промивання мозку», лікарнях і всіх пов’язаних організаціях. Він заявив, що міжнародне співтовариство може використовувати високі технології й ресурси, типу супутників, які допомогли б у проведенні розслідування. Він також звернувся до медичного персоналу, поліцейських і персоналу таборів у Китаї, хто брав участь у здійсненні злочинів у різних концентраційних таборах, розкривати наявні свідчення. GMRPFGP буде працювати з різними урядами й організаціями, допомагаючи в забезпеченні всієї можливої допомоги для свідків, що з’явилися.

Пан Хе Хайін сказав: "Аргументи про ‘недостатність’ свідчень необгрунтовані й безвідповідальні". Він пояснив, що є дві проблеми, які потрібно вирішити. Перше – це негайно перешкодити вилученню органів у живих людей?

"Порятунок людей походить на зупинку пожежі, це – питання основ гуманності, а не технічних особливостей. Можливо, інформація про переслідування, якою ми зараз володіємо – тільки верхівка айсберга".

Друга проблема – суперечка про те, що не вистачає достатньої кількості свідчень. "Якщо люди стверджують, що кількість свідчень є недостатньою, тоді вони повинні негайно організувати в Китаї незалежне й велике розслідування, замість того, щоб чекати ще більшої кількості трагедій, щоб одержати такі свідчення", – заявив він.

Хе Хайін підкреслив, що наші сьогоднішні дії залишаться для майбутніх поколінь. Він сказав: "Історичний урок глибокий. Якщо міжнародне співтовариство зі страху або особистих інтересів не почне негайних дій, і дозволить цьому злодіянню тривати, то в майбутньому нас замучить совість. Це залишило б пляму ганьби на людстві, змити яку буде важко. Інший вибір – залишити нашим нащадкам гідні похвали норми гуманності, етики й правосуддя".

"Масові звірства й жорстокі вбивства абсолютно не припустимі! Давайте всі разом вживемо заходів, заради основ людської совісті, етики, і щастя кожного на Землі!", – заявив керівник GMRPFGP пан Хе Хайін.

У цьому листі, людей просять засудити жорстоке переслідування, якому комуністичний режим піддає послідовників Фалуньгун. Особливо в концентраційних таборах, де у живих людей вилучають для продажу органи.

Пан Хе Хайін сказав: "Так як злочинна практика китайської компартії з вилучення органів у живих практикуючих Фалуньгун була розкрита, люди, різні групи й урядові організації закликали покласти кінець злодіянням КПК". Він також вказав, що багато з людей усе ще баряться.

Пан Хе Хайін додав: "Відповідно до обмежених досліджень, КПК готується вбити всіх потенційних свідків. Крім того, можливо, усунення свідків уже почалося. Поточна ситуація є дуже критичною".

Пан Хе Хайін звернувся до міжнародного співтовариства із проханням швидко й всебічно координувати в проведенні незалежного розслідування в трудових таборах, в’язницях, центрах «промивання мозку», лікарнях і всіх пов’язаних організаціях. Він заявив, що міжнародне співтовариство може використовувати високі технології й ресурси, типу супутників, які допомогли б у проведенні розслідування. Він також звернувся до медичного персоналу, поліцейських і персоналу таборів у Китаї, хто брав участь у здійсненні злочинів у різних концентраційних таборах, розкривати наявні свідчення. GMRPFGP буде працювати з різними урядами й організаціями, допомагаючи в забезпеченні всієї можливої допомоги для свідків, що з’явилися.

Пан Хе Хайін сказав: "Аргументи про ‘недостатність’ свідчень необгрунтовані й безвідповідальні". Він пояснив, що є дві проблеми, які потрібно вирішити. Перше – це негайно перешкодити вилученню органів у живих людей?

"Порятунок людей походить на зупинку пожежі, це – питання основ гуманності, а не технічних особливостей. Можливо, інформація про переслідування, якою ми зараз володіємо – тільки верхівка айсберга".

Друга проблема – суперечка про те, що не вистачає достатньої кількості свідчень. "Якщо люди стверджують, що кількість свідчень є недостатньою, тоді вони повинні негайно організувати в Китаї незалежне й велике розслідування, замість того, щоб чекати ще більшої кількості трагедій, щоб одержати такі свідчення", – заявив він.

Хе Хайін підкреслив, що наші сьогоднішні дії залишаться для майбутніх поколінь. Він сказав: "Історичний урок глибокий. Якщо міжнародне співтовариство зі страху або особистих інтересів не почне негайних дій, і дозволить цьому злодіянню тривати, то в майбутньому нас замучить совість. Це залишило б пляму ганьби на людстві, змити яку буде важко. Інший вибір – залишити нашим нащадкам гідні похвали норми гуманності, етики й правосуддя".

#img_left_nostream#6 квітня «Велика Епоха» повідомила, що китайський режим спішно знищує свідчення вилучення органів у живих послідовників Фалуньгун у «лікарні» Суцзятунь.

За повідомленнями преси, американський уряд оголосив у п’ятницю, що в Суцзятунь двічі відправлялись експерти, які не знайшли "жодних свідчень того, що це місце використовується для чогось іншого окрім надання послуг звичайної суспільної лікарні".

Ми б дуже здивувалися, якби простий візит дав би якийсь інший результат. Перший раз «Велика Епоха» сповістила про це 9 березня, і китайський режим три тижні зберігав мовчання.

Ми довідалися, що за цей час ув’язнені із Суцзятунь у спішному порядку були перевезені в інше місце, сам підземний табір та прилягаюча місцевість затоплена спецагентами, які були замасковані під продавців, велосипедистів і перехожих, увівши в оману всіх журналістів і дослідників. Для забезпечення «законного» прикриття режимом була термінова видана директива щодо пересадки органів, яка вступає в силу з 1 липня.

«Перед кінцем квітня»

У той же час, численні джерела повідомляють про раптове підвищення кількості операцій з пересадки органів.

Репортери радіостанції «Sound of Hope» зателефонували у велику кількість клінік з пересадки органів у Китаї, і скрізь їм говорили про необхідність термінового приїзду для операції.

Один доктор повідомив: "До кінця квітня буде багато органів. Ми зараз отримуємо великі поставки, і Ви повинні поквапитися. Ви розумієте, що я маю на увазі? Після цього, постачання буде обмеженим".

Лікарі пропонували органи "живих людей" 20-30-ти років, які "дуже здорові".

Вони пояснили, що команди лікарів з трансплантації, змінюючи один одного, працюють зараз цілодобово.

Аудіозапис цих розмов доступний на нашому сайті (тільки китайською).

Це раптове збільшення операцій з пересадки органів дуже поширене. Раніше, ґрунтуючись на телефонних інтерв’ю, «Велика Епоха» повідомляла, що лікарні і клініки з пересадки органів у Хейлунцзяні, Хунані, Шанхаї, Чжецзяні, Юньнані, Аньхуеї, Шаньсі і Сіньцзяні працюють у цілодобовому режимі, не справляючись з потоком операцій.

Чому зараз так багато лікарень з пересадки органів працює цілодобово? Китайський режим знищує послідовників Фалуньгун, і усуває усіх, хто може стати свідком цих злочинів, а також на цьому наскільки можуть заробляють гроші.

Що можна зробити

«Велика Епоха» і радіо «Sound of Hope» зуміли перевірити це, просто телефонуючи тим, хто робить операції з пересадки, з’ясувавши, що органи отримані від живих людей.

«Велика Епоха» переконує уряд США провести більш повне і всебічне розслідування, ніж просто туристичні відвідини Суцзятунь.

Таке розслідування повинне включати прямі інтерв’ю медперсоналу по всій території Китаю, охопити всі лікарні і центри з пересадки органів, які задіяні в торгівлі органами живих людей. Охопити всі трудові табори в Китаї – джерела для збору людських органів.

Це розслідування повинне домогтися від влади КНР відповіді на запитання: чому за сім років з 1991-го до 1998-й рр. було проведено 78 пересадок печінки, а за один тільки 2003 рік їх було проведено 3 000?!

Відповідь на це запитання повинна бути отримана негайно. Тисячі людей уже загинули і продовжують гинути зараз у страшенних муках, ставши живою сировиною для китайських фабрик з пересадки органів.

#img_left_nostream#6 квітня «Велика Епоха» повідомила, що китайський режим спішно знищує свідчення вилучення органів у живих послідовників Фалуньгун у «лікарні» Суцзятунь.

За повідомленнями преси, американський уряд оголосив у п’ятницю, що в Суцзятунь двічі відправлялись експерти, які не знайшли "жодних свідчень того, що це місце використовується для чогось іншого окрім надання послуг звичайної суспільної лікарні".

Ми б дуже здивувалися, якби простий візит дав би якийсь інший результат. Перший раз «Велика Епоха» сповістила про це 9 березня, і китайський режим три тижні зберігав мовчання.

Ми довідалися, що за цей час ув’язнені із Суцзятунь у спішному порядку були перевезені в інше місце, сам підземний табір та прилягаюча місцевість затоплена спецагентами, які були замасковані під продавців, велосипедистів і перехожих, увівши в оману всіх журналістів і дослідників. Для забезпечення «законного» прикриття режимом була термінова видана директива щодо пересадки органів, яка вступає в силу з 1 липня.

«Перед кінцем квітня»

У той же час, численні джерела повідомляють про раптове підвищення кількості операцій з пересадки органів.

Репортери радіостанції «Sound of Hope» зателефонували у велику кількість клінік з пересадки органів у Китаї, і скрізь їм говорили про необхідність термінового приїзду для операції.

Один доктор повідомив: "До кінця квітня буде багато органів. Ми зараз отримуємо великі поставки, і Ви повинні поквапитися. Ви розумієте, що я маю на увазі? Після цього, постачання буде обмеженим".

Лікарі пропонували органи "живих людей" 20-30-ти років, які "дуже здорові".

Вони пояснили, що команди лікарів з трансплантації, змінюючи один одного, працюють зараз цілодобово.

Аудіозапис цих розмов доступний на нашому сайті (тільки китайською).

Це раптове збільшення операцій з пересадки органів дуже поширене. Раніше, ґрунтуючись на телефонних інтерв’ю, «Велика Епоха» повідомляла, що лікарні і клініки з пересадки органів у Хейлунцзяні, Хунані, Шанхаї, Чжецзяні, Юньнані, Аньхуеї, Шаньсі і Сіньцзяні працюють у цілодобовому режимі, не справляючись з потоком операцій.

Чому зараз так багато лікарень з пересадки органів працює цілодобово? Китайський режим знищує послідовників Фалуньгун, і усуває усіх, хто може стати свідком цих злочинів, а також на цьому наскільки можуть заробляють гроші.

Що можна зробити

«Велика Епоха» і радіо «Sound of Hope» зуміли перевірити це, просто телефонуючи тим, хто робить операції з пересадки, з’ясувавши, що органи отримані від живих людей.

«Велика Епоха» переконує уряд США провести більш повне і всебічне розслідування, ніж просто туристичні відвідини Суцзятунь.

Таке розслідування повинне включати прямі інтерв’ю медперсоналу по всій території Китаю, охопити всі лікарні і центри з пересадки органів, які задіяні в торгівлі органами живих людей. Охопити всі трудові табори в Китаї – джерела для збору людських органів.

Це розслідування повинне домогтися від влади КНР відповіді на запитання: чому за сім років з 1991-го до 1998-й рр. було проведено 78 пересадок печінки, а за один тільки 2003 рік їх було проведено 3 000?!

Відповідь на це запитання повинна бути отримана негайно. Тисячі людей уже загинули і продовжують гинути зараз у страшенних муках, ставши живою сировиною для китайських фабрик з пересадки органів.

Наша юність особливо сповнена таких снів, але ми ніколи не помиляємося, ми знаємо, що це не сни. Ми знаємо, що це – спогади. У роки нашої юності виразність їх дуже чітка, щоб ми могли ввійти в оману, хоча б на мить».

Цицерон (106-43 рр. до н.е.): «Доказом того, що люди знали безліч речей до свого народження, служить той факт, що ще, будучи маленькими дітьми, вони схоплюють будь-яку інформацію дуже швидко. Мабуть, вони не вперше все це сприймають, а згадують зі свого минулого».

Ромен Ролан: (1866-1949 рр.) «Зовнішні чинники приносили мені тільки реалізацію моєї власної свідомості, яку я помічав, але не мав до неї ключа. Ні Шекспір, ні Бетховен, ні Толстой не відкрили мені нічого нового, окрім «Сезам, відкрийся!» мого власного підземного міста, мого Гекуланума, сплячого під лавою. І я впевнений, що він спить в глибині багатьох навколо нас. Але вони не знають про його існування, так само як я не знав. Не раз я читав по пам’яті уроки думки, одержані мною колись (Але від кого? Це було одним з моїх найдавніших існувань)». («Пороги нової Індії»).

Вільям Блейк: (1757-1827 рр) «У моєму мозку кабінети і палати, повні книг і картин старих часів, які я написав за нескінченні століття до мого смертного життя». (Лист до скульптора Джона Флаксмана).

Гюстав Флобер (1821-1880 рр.) «Мені здається… що я існував завжди! Я бачу ясно себе в різні часи історії, де займаюся різними ремеслами, людиною з різною долею… Багато що було б пояснене, якби тільки ми знали нашу справжню генеалогію».

Чарльз Діккенс: (1812-1870 рр.) «Я бачив невелику сценку, яка … здавалася мені абсолютно знайомою… На передньому плані стояла група мовчазних сільських дівчат, що притулилися до парапету маленької річки… Тіні ночі, що наближалася, лежали на всьому. Якби я був убитий тут в якому-небудь зі своїх колишніх життів, я не міг би пам’ятати це місце краще…» (Картини Італії).

Випадок з Шанті Деві

Шанті Деві народилася в 1926 р. у старому Делі. У три роки вона почала розказувати своїм рідним про колишнє життя, коли вона, будучи одруженою з чоловіком на ім’я Кендарнарт, що жив недалеко від міста Муттра, мала двоє дітей і померла при народженні третьої дитини в 1925 р.

Вона детально описала будинок в Муттрі, де, за її словами, вона жила з чоловіком і дітьми. Вона стверджувала, що в тому житті її звали Луїджі. Вона розказувала також про свою рідню в колишній сім’ї і про рідню чоловіка, про те, яким було її колишнє життя і про те, як вона померла.

Коли її батьки більше не могли відволікати її від «казок», старший родич Кішен Ченд послав листа в Мунтру, щоб з’ясувати, чи є що-небудь в розповідях дівчинки, схоже на правду. Він відправив лист за адресою, яку вказала дівчинка. Лист одержав приголомшений вдівець на ім’я Кендарнарт, який все ще оплакував втрату своєї дружини Луджі. Але навіть будучи істинним індусом, він не міг повірити в реальність фотографії її нової сім’ї. Підозрюючи розіграш, Кендарнарт послав свого двоюрідного брата, містера Лала, який проживав в Делі, щоб подивитися і розпитати дівчинку. Якби це був обман, кузен би зрозумів це. Коли містер Лал прийшов в будинок Деві нібито у справі, Шанті відкрила йому двері і потім, скрикнувши, кинулася з обіймами до здивованого гостя.

Вийшла її мати, і перш ніж гість встиг що-небудь сказати, Шанті (якій тоді було вже 9 років) сказала: «Мамо, ось двоюрідний брат мого чоловіка! Він жив недалеко від нас в Мунтрі, а потім переїхав в Делі. Я така рада йому, хай він увійде до будинку. Я хочу розпитати його про мого чоловіка і синів».

Містер Лал підтвердив сім’ї Шанті всі факти, про які Шанті розповідала багато років. У результаті всі вирішили, що Кендарнарт і його син повинні приїхати в Делі як гості сім’ї Деві.

Коли Кендарнарт приїхав в Делі з сином, Шанті кинулася цілувати їх, називаючи ласкавими іменами. Вона поводилася з Кендарнартом як любляча дружина, вона пригощала його тістечкам, сиром. Коли Кендарнарт почав ридати, Шанті прийнялася заспокоювати його, повторюючи найласкавіші слова, відомі тільки Луїджі і Кендарнарту. В результаті всього цього в пресі з’явилися повідомлення, в сім’ю стали навідуватися учені, дослідники. Вони вирішили взяти Шанті в Муттру і дозволили їй вести їх в будинок, де вона нібито жила і померла в попередньому житті.

Коли потяг прибув в Муттру, Шанті, побачивши людей на платформі, скрикнула від радості і стала їм махати рукою. Вона сказала, що це були мати і брат її чоловіка. І це виявилося правдою. І що ще важливіше, зійшовши з потягу, вона почала говорити на діалекті цієї місцевості. Раніше вона ніколи не чула і не навчалася цьому діалекту.

Ці події знайшли віддзеркалення і в міжнародній пресі, стали причиною численних дискусій. Наскільки відомо з розповідей очевидців, всі, хто знав Луджі, приймали Шанті за перевтілену Луджі. (Фрагмент з книги Р. Альмедера).

Наша юність особливо сповнена таких снів, але ми ніколи не помиляємося, ми знаємо, що це не сни. Ми знаємо, що це – спогади. У роки нашої юності виразність їх дуже чітка, щоб ми могли ввійти в оману, хоча б на мить».

Цицерон (106-43 рр. до н.е.): «Доказом того, що люди знали безліч речей до свого народження, служить той факт, що ще, будучи маленькими дітьми, вони схоплюють будь-яку інформацію дуже швидко. Мабуть, вони не вперше все це сприймають, а згадують зі свого минулого».

Ромен Ролан: (1866-1949 рр.) «Зовнішні чинники приносили мені тільки реалізацію моєї власної свідомості, яку я помічав, але не мав до неї ключа. Ні Шекспір, ні Бетховен, ні Толстой не відкрили мені нічого нового, окрім «Сезам, відкрийся!» мого власного підземного міста, мого Гекуланума, сплячого під лавою. І я впевнений, що він спить в глибині багатьох навколо нас. Але вони не знають про його існування, так само як я не знав. Не раз я читав по пам’яті уроки думки, одержані мною колись (Але від кого? Це було одним з моїх найдавніших існувань)». («Пороги нової Індії»).

Вільям Блейк: (1757-1827 рр) «У моєму мозку кабінети і палати, повні книг і картин старих часів, які я написав за нескінченні століття до мого смертного життя». (Лист до скульптора Джона Флаксмана).

Гюстав Флобер (1821-1880 рр.) «Мені здається… що я існував завжди! Я бачу ясно себе в різні часи історії, де займаюся різними ремеслами, людиною з різною долею… Багато що було б пояснене, якби тільки ми знали нашу справжню генеалогію».

Чарльз Діккенс: (1812-1870 рр.) «Я бачив невелику сценку, яка … здавалася мені абсолютно знайомою… На передньому плані стояла група мовчазних сільських дівчат, що притулилися до парапету маленької річки… Тіні ночі, що наближалася, лежали на всьому. Якби я був убитий тут в якому-небудь зі своїх колишніх життів, я не міг би пам’ятати це місце краще…» (Картини Італії).

Випадок з Шанті Деві

Шанті Деві народилася в 1926 р. у старому Делі. У три роки вона почала розказувати своїм рідним про колишнє життя, коли вона, будучи одруженою з чоловіком на ім’я Кендарнарт, що жив недалеко від міста Муттра, мала двоє дітей і померла при народженні третьої дитини в 1925 р.

Вона детально описала будинок в Муттрі, де, за її словами, вона жила з чоловіком і дітьми. Вона стверджувала, що в тому житті її звали Луїджі. Вона розказувала також про свою рідню в колишній сім’ї і про рідню чоловіка, про те, яким було її колишнє життя і про те, як вона померла.

Коли її батьки більше не могли відволікати її від «казок», старший родич Кішен Ченд послав листа в Мунтру, щоб з’ясувати, чи є що-небудь в розповідях дівчинки, схоже на правду. Він відправив лист за адресою, яку вказала дівчинка. Лист одержав приголомшений вдівець на ім’я Кендарнарт, який все ще оплакував втрату своєї дружини Луджі. Але навіть будучи істинним індусом, він не міг повірити в реальність фотографії її нової сім’ї. Підозрюючи розіграш, Кендарнарт послав свого двоюрідного брата, містера Лала, який проживав в Делі, щоб подивитися і розпитати дівчинку. Якби це був обман, кузен би зрозумів це. Коли містер Лал прийшов в будинок Деві нібито у справі, Шанті відкрила йому двері і потім, скрикнувши, кинулася з обіймами до здивованого гостя.

Вийшла її мати, і перш ніж гість встиг що-небудь сказати, Шанті (якій тоді було вже 9 років) сказала: «Мамо, ось двоюрідний брат мого чоловіка! Він жив недалеко від нас в Мунтрі, а потім переїхав в Делі. Я така рада йому, хай він увійде до будинку. Я хочу розпитати його про мого чоловіка і синів».

Містер Лал підтвердив сім’ї Шанті всі факти, про які Шанті розповідала багато років. У результаті всі вирішили, що Кендарнарт і його син повинні приїхати в Делі як гості сім’ї Деві.

Коли Кендарнарт приїхав в Делі з сином, Шанті кинулася цілувати їх, називаючи ласкавими іменами. Вона поводилася з Кендарнартом як любляча дружина, вона пригощала його тістечкам, сиром. Коли Кендарнарт почав ридати, Шанті прийнялася заспокоювати його, повторюючи найласкавіші слова, відомі тільки Луїджі і Кендарнарту. В результаті всього цього в пресі з’явилися повідомлення, в сім’ю стали навідуватися учені, дослідники. Вони вирішили взяти Шанті в Муттру і дозволили їй вести їх в будинок, де вона нібито жила і померла в попередньому житті.

Коли потяг прибув в Муттру, Шанті, побачивши людей на платформі, скрикнула від радості і стала їм махати рукою. Вона сказала, що це були мати і брат її чоловіка. І це виявилося правдою. І що ще важливіше, зійшовши з потягу, вона почала говорити на діалекті цієї місцевості. Раніше вона ніколи не чула і не навчалася цьому діалекту.

Ці події знайшли віддзеркалення і в міжнародній пресі, стали причиною численних дискусій. Наскільки відомо з розповідей очевидців, всі, хто знав Луджі, приймали Шанті за перевтілену Луджі. (Фрагмент з книги Р. Альмедера).

Наша юність особливо сповнена таких снів, але ми ніколи не помиляємося, ми знаємо, що це не сни. Ми знаємо, що це – спогади. У роки нашої юності виразність їх дуже чітка, щоб ми могли ввійти в оману, хоча б на мить».

Цицерон (106-43 рр. до н.е.): «Доказом того, що люди знали безліч речей до свого народження, служить той факт, що ще, будучи маленькими дітьми, вони схоплюють будь-яку інформацію дуже швидко. Мабуть, вони не вперше все це сприймають, а згадують зі свого минулого».

Ромен Ролан: (1866-1949 рр.) «Зовнішні чинники приносили мені тільки реалізацію моєї власної свідомості, яку я помічав, але не мав до неї ключа. Ні Шекспір, ні Бетховен, ні Толстой не відкрили мені нічого нового, окрім «Сезам, відкрийся!» мого власного підземного міста, мого Гекуланума, сплячого під лавою. І я впевнений, що він спить в глибині багатьох навколо нас. Але вони не знають про його існування, так само як я не знав. Не раз я читав по пам’яті уроки думки, одержані мною колись (Але від кого? Це було одним з моїх найдавніших існувань)». («Пороги нової Індії»).

Вільям Блейк: (1757-1827 рр) «У моєму мозку кабінети і палати, повні книг і картин старих часів, які я написав за нескінченні століття до мого смертного життя». (Лист до скульптора Джона Флаксмана).

Гюстав Флобер (1821-1880 рр.) «Мені здається… що я існував завжди! Я бачу ясно себе в різні часи історії, де займаюся різними ремеслами, людиною з різною долею… Багато що було б пояснене, якби тільки ми знали нашу справжню генеалогію».

Чарльз Діккенс: (1812-1870 рр.) «Я бачив невелику сценку, яка … здавалася мені абсолютно знайомою… На передньому плані стояла група мовчазних сільських дівчат, що притулилися до парапету маленької річки… Тіні ночі, що наближалася, лежали на всьому. Якби я був убитий тут в якому-небудь зі своїх колишніх життів, я не міг би пам’ятати це місце краще…» (Картини Італії).

Випадок з Шанті Деві

Шанті Деві народилася в 1926 р. у старому Делі. У три роки вона почала розказувати своїм рідним про колишнє життя, коли вона, будучи одруженою з чоловіком на ім’я Кендарнарт, що жив недалеко від міста Муттра, мала двоє дітей і померла при народженні третьої дитини в 1925 р.

Вона детально описала будинок в Муттрі, де, за її словами, вона жила з чоловіком і дітьми. Вона стверджувала, що в тому житті її звали Луїджі. Вона розказувала також про свою рідню в колишній сім’ї і про рідню чоловіка, про те, яким було її колишнє життя і про те, як вона померла.

Коли її батьки більше не могли відволікати її від «казок», старший родич Кішен Ченд послав листа в Мунтру, щоб з’ясувати, чи є що-небудь в розповідях дівчинки, схоже на правду. Він відправив лист за адресою, яку вказала дівчинка. Лист одержав приголомшений вдівець на ім’я Кендарнарт, який все ще оплакував втрату своєї дружини Луджі. Але навіть будучи істинним індусом, він не міг повірити в реальність фотографії її нової сім’ї. Підозрюючи розіграш, Кендарнарт послав свого двоюрідного брата, містера Лала, який проживав в Делі, щоб подивитися і розпитати дівчинку. Якби це був обман, кузен би зрозумів це. Коли містер Лал прийшов в будинок Деві нібито у справі, Шанті відкрила йому двері і потім, скрикнувши, кинулася з обіймами до здивованого гостя.

Вийшла її мати, і перш ніж гість встиг що-небудь сказати, Шанті (якій тоді було вже 9 років) сказала: «Мамо, ось двоюрідний брат мого чоловіка! Він жив недалеко від нас в Мунтрі, а потім переїхав в Делі. Я така рада йому, хай він увійде до будинку. Я хочу розпитати його про мого чоловіка і синів».

Містер Лал підтвердив сім’ї Шанті всі факти, про які Шанті розповідала багато років. У результаті всі вирішили, що Кендарнарт і його син повинні приїхати в Делі як гості сім’ї Деві.

Коли Кендарнарт приїхав в Делі з сином, Шанті кинулася цілувати їх, називаючи ласкавими іменами. Вона поводилася з Кендарнартом як любляча дружина, вона пригощала його тістечкам, сиром. Коли Кендарнарт почав ридати, Шанті прийнялася заспокоювати його, повторюючи найласкавіші слова, відомі тільки Луїджі і Кендарнарту. В результаті всього цього в пресі з’явилися повідомлення, в сім’ю стали навідуватися учені, дослідники. Вони вирішили взяти Шанті в Муттру і дозволили їй вести їх в будинок, де вона нібито жила і померла в попередньому житті.

Коли потяг прибув в Муттру, Шанті, побачивши людей на платформі, скрикнула від радості і стала їм махати рукою. Вона сказала, що це були мати і брат її чоловіка. І це виявилося правдою. І що ще важливіше, зійшовши з потягу, вона почала говорити на діалекті цієї місцевості. Раніше вона ніколи не чула і не навчалася цьому діалекту.

Ці події знайшли віддзеркалення і в міжнародній пресі, стали причиною численних дискусій. Наскільки відомо з розповідей очевидців, всі, хто знав Луджі, приймали Шанті за перевтілену Луджі. (Фрагмент з книги Р. Альмедера).

Пан Лінь Му, помічник колишнього Генерального секретаря КПК Ху Яобана, у своєму інтерв’ю для "Великої Епохи" звернувся до міжнародного співтовариства, щоб об’єднати зусилля з припинення жорстоких злочинів КПК. Він також звернувся до Ради ООН з прав людини з клопотанням про проведення розслідування в усіх трудових таборах Китаю, де переслідують послідовників Фалуньгун і політичних дисидентів, включаючи практику вилучення органів у живих людей. Нижче наведено витримки з цього інтерв’ю.

Вилучення органів у живих – дикість

«Злочинні дії з вилученням органів у живих послідовників Фалуньгун порушують не тільки Міжнародне право, але також порушують закони Китаю. Хоча в Китаї нещодавно прийнято так зване законодавство, воно навряд чи виконується».

«У Китаї з древніх часів дотримання етикету вважається дуже важливим. Китайці дотримуються строгих національних вірувань, таких як збереження тіла своїх родичів після їхньої смерті, поховання мертвих, навіть тіло і волосся не можна пошкоджувати».

«За традиційними поняттями китайського народу злочинні дії КПК з вилученням живих органів надзвичайно жорстокі і нелюдські».

Китайські трудові табори – найнебезпечніше місце

«Китайські трудові табори – найпохмуріше та найнебезпечніше місце у Китаї, місце, де широко застосовуються тортури. Я багато чув про практикуючих Фалуньгун і політичних дисидентів, яких катували в трудових таборах. Багато людей, які звідти вийшли, зазнали різного роду катувань».

«У мене є багато друзів, які були свідками цього. Наприклад Ван Цзіньбо, якого звільнили торік після того, як він відсидів у тюрмі повний термін – його багато разів катували у в’язниці; Чен Лунде з Ханчжоу, столиці провінції Чжецзян, – його катували електрошоком і тепер він став інвалідом. Ма Сяомін і Чжао Чанцін з міста Сіань, обоє зазнали катувань і жорстоких утисків…».

КПК приховує скоєні в трудових таборах злочини

«Хоча багато людей вийшли з трудових таборів і розповіли правду про катування і переслідування, у них немає можливості подати в суд на злочинців, тому що вони не можуть пред’явити доказів і свідків. Вони знають, що усі, хто був присутній там, включаючи чиновників з органів Громадської Безпеки, адміністрацію табору, ніхто з них не даватиме свідчень».

«Кілька добрих людей з органів Громадської Безпеки і персоналу таборів розповіли нам про поширені там катування і жорстоке ставлення, але вони не стануть давати свідчення у суді, вони бояться».

«Більш того, трудові табори використовують безліч засобів, щоб сховати свої злочини, такі, наприклад, як використання кримінальників, щоб вони погано поводилися з політичними дисидентами.

Звернення до міжнародного співтовариства

"Приймаючи до уваги те, що трудові табори широко поширені в Китаї, і катування загальновживані, і особливо після того, як були розкриті дії з вилученням органів у живих послідовників Флуньгун;

Приймаючи до уваги те, що КПК зневажає законодавство, і в Китаї питання щодо трудових таборів не можна вирішити законним шляхом;

Ми звертаємося до міжнародного співтовариства і Ради ООН з прав людини з тим, щоб було проведено всебічне і незалежне розслідування. Ми наполегливо радимо КПК відкрити для розслідування всі трудові табори в Китаї».

«Ми звертаємося до авторитетних Рад ООН, щоб правда була встановлена, щоб були усунені усі перешкоди, знищені бар’єри і блокади створені КПК, і щоб було проведено міжнародне розслідування стосовно трудових таборів, в’язниць, центрів затримки, Офісу 610 і пов’язаної з ним шпигунської мережі й інших незаконних організацій».

«Незважаючи на результат і ступінь виконання, ми звертаємося до міжнародного співтовариства і людей, задіяних у всіх життєвих сферах, щоб усі разом закликати до справедливості. Тільки широкомасштабне, глибоке і всебічне незалежне розслідування буде ефективним і значимим».

«Ми будемо продовжувати виступати з таким закликом, щоб покінчити із злочинами проти людства в Китаї, які підтримує держава ».

Велика Епоха