Blog

Лю Цзі чи Лю Бовень (1311—1375), видатний військовий стратег і найважливіший радник засновника династії Мін, був улюбленим персонажем багатьох китайських оповідань, у яких йому приписувалися надзвичайні здатності і який залишив пророцтва, що збували після його смерті. Лю був відомий і багатьма своїми працями із військової стратегії, громадського управління, філософії, астрономії та феншуй.

Лю Цзі — надійний і вмілий радник. Ілюстрація: Б.Сяо/Велика Епоха

Здібний, але не оцінений монгольською династією Юань

В юності Лю славився своєю відмінною пам’яттю. Згідно з легендою, він міг цитувати книгу напам’ять, прочитавши її лише один раз. У дитинстві в нього був доступ до багатьох великих класичних творів, в тому числі до вчення даосизму. За часів правління монгольської династії Юань у свої двадцять із невеликим років він здав із відзнакою державні іспити на цивільну службу. Це було чимось неймовірним, адже середній вік кандидатів, які здали такі строгі іспити, становив понад п’ятдесят років.

Згідно з літописом династії Мін (Ming Shi), при служінні династії Юань протягом понад двадцяти років, Лю проявив себе як здібний і праведний чиновник. Проте уряд не особливо цінував його заслуги, і він пішов у відставку, вийшовши на пенсію у сорок з лишком років.

Надійний радник Чжу

У 1359 році Чжу Юаньчжан, майбутній імператор династії Мін, на чолі заколотників намагався збільшити свої володіння на півдні. Почувши про славну репутацію Лю, Чжу відрядив своїх послів із подарунками просити Лю стати його радником. Спочатку Лю відмовився, але після кількох запрошень від одного з офіцерів Чжу, Лю переконали вступити на службу до Чжу.

Зустріч із Лю Цзі обрадувала Чжу Юаньчжана. Особливо його вразили стратегії Лю про те, як стати лідером країни, об’єднавши південь, а потім повалити монгольську династію Юань на півночі. Він негайно призначив Лю своїм головним радником.

Це виявилося одним із кращих рішень, прийнятих Чжу. Протягом наступних восьми років Лю Цзі давав розумні поради стосовно всіх основних військових стратегій і політичних подій. Він допоміг Чжу організувати серію битв, здобув перемогу над двома великими військовими силами на півдні і навіть урятував життя Чжу у вирішальній битві, знявши його з корабля, який за лічені секунди після цього був потоплений супротивником. У 1368 році Чжу підкорив усіх воєначальників у Південному Китаї і проголосив себе імператором династії Мін. Імператор порівняв Лю із Чжан Цзифаном, найвидатнішим радником династії Хань.

На знак визнання внеску Лю імператор наказав звільнити від щорічного підвищення податків жителів повіту Цінтянь, де народився Лю, «щоб народ рідних місць Лю пишався і розповідав історії про нього майбутнім поколінням».

«Мій старший дворянин» і його смерть

Як найбільш довіреного радника, імператор високо цінував Лю за його мудрість і праведність. Імператор завжди запрошував Лю до окремої переговорної кімнати, щоб обговорити важливі питання, а Лю давав вмілі поради, нічого не приховуючи.

Лю консультував імператора щодо конфуціанської класики. Чжу був настільки вражений, що став називати Лю «мій старший дворянин», що в устах імператора звучало вельми шанобливо.

Лю характеризували як людину тверду і непохитну. Він найвищою мірою зневажав лестощі і продажність. Деякі честолюбні колеги при дворі його не любили, особливо ті, хто прагнув досягти більш високого положення, будучи при цьому менш доброчесним. Одного разу Лю відхилив пропозицію канцлера і замість цього дав імператору свої справедливі і щирі коментарі про інших кандидатів. Однак імператор не прийняв його поради, і Ху Вейюн, один із кандидатів, про яких Лю висловився менш поважно, затаїв на Лю глибоку образу.

Після відходу з політики Лю намагався жити просто і усамітнено. Але це не врятувало його від наклепу Ху Вейюна. Імператор викликав Лю до столиці і позбавив його річного окладу. Кілька років по тому, у віці 65 років, Лю помер. Ходили чутки, що його отруїв Ху Вейюн і що за цією інтригою стояв канцлер.

Пророцтва Лю

Крім досягнень у політиці, Лю був відомий як поет, письменник та астроном. Лю був улюбленим персонажем фольклору, в якому йому приписувалися надзвичайні здатності.

Подейкували, що він умів передбачати майбутнє і дізнаватися події минулого на тисячу років вперед і назад. Тому деякі вчені називали його «Божественним китайським Нострадамусом».

Одне з його найбільш знаменитих пророцтв відоме як «Шаобін Ге» (пісня про китайські млинці) — текст пісні, який мав численні тлумачення. Хоча справжність його, як і раніше, залишається дуже спірною, багато тлумачень нібито відповідають історичним подіям, що сталися навіть через більш ніж 600 років по смерті Лю Цзі.

Читайте також:

Історія Китаю (46): Бань Чжао — перша жінка-історик

Культура стародавнього Китаю: І не холодно, а тремтиш — ідіома 61

Історія Китаю (129): Сюй Да — скромний та відданий великий генерал

Сунь Цюань — майстер приваблювати таланти. Ілюстрація: Б. Сяо/Велика Епоха

Сунь Цюань був засновником царства У під час Троєцарства (царства Вей, Шу та У), періоду в історії Китаю, коли в останні роки правління династії Східна Хань військові диктатори постійно воювали один з одним.

У вісімнадцять років, після того як його батько помер, а брата вбили, Сунь Цюань успадкував землі брата. Оскільки він підвищував у посадах і наділяв повноваженнями талановитих людей, Сунь Цюаню вдалося пережити кілька криз та утвердитися у хаосі, що існував у період Троєцарства.

Сунь Цюань призначав на найважливіші посади маловідомих людей за їхніми заслугами і винахідливістю, і серйозною проблемою для нього було переконати високопоставлених генералів, що нові люди здатні нести таку велику відповідальність. Існувала історія про спосіб, до якого Сунь Цюань вдавався, аби переконати високопосадовців у справедливості своїх призначень.

Він влаштував бенкет із генералом, вихідцем із бідної родини, якого нещодавно призначив, і двома високопоставленими генералами, яких призначив заступниками нового генерала. Під час бенкету Сунь Цюань попросив нового генерала зняти свій одяг і показати безліч шрамів на його тілі.

Потім Сунь став розпитувати нового генерала, в якій битві той отримав кожен зі шрамів, і оповіді генерала про ті бої вразили всіх присутніх на бенкеті. Сунь Цюань подякував за те, що генерал воював за нього. Потім Сунь сказав, що це і було причиною, за якою він призначив того генералом і довірив йому важливі завдання. Так вдалося переконати двох високопоставлених генералів, що їхній очільник заслужив на цю посаду.

Як і очікувалося, новий генерал не розчарував Сунь Цюаня. Коли Цао Цао прийшов на чолі чотирьохсот тисяч воїнів, аби напасти на У, новий генерал успішно захистив царство, і Цао Цаодовелося відступити.

Підхід до управління, описаний у знаменитому вірші Сунь Цюаня «Цінувати переваги людини і нехтувати його недоліками», зробив У могутнім і квітучим царством з успішною внутрішньою політикою. Кожний із таких молодих талантів, як Чжоу Юй, Лу Мен і Лу Сюнь, був у потрібний час наділений владою, і Сунь Цюань ставився до них із великою повагою.

У битві біля Червоної скелі Чжоу Юй уклав союз із Лю Беєм (який згодом заснував царство Шу), щоб завдати поразки сильнішим військам Цао Цао, що в результаті ще сильніше зміцнило основи царства У. Лу Мен не лише багаторазово відзначився у боях, а й спільно з Лу Сюнєм переміг Гуань Сюя, одного з найвідоміших генералів царства Шу, завдяки чому розширив територію царства У. Що стосується Лу Сюня, то він здобув впевнену перемогу над військами Шу в битві за Ілін і багаторазово завдавав поразки армії Цао Вея, ставши, таким чином, ключовою фігурою в царстві У.

Але в останні двадцять років правління Сунь Цюаня положення в його царстві було відносно стабільним, і поступово його ставлення до підлеглих стало вже не таким чемним, як колись. Навпаки, він став заздрісним і навіть прийняв суворі заходи, аби стежити за своїм народом і навіть довільно страчував людей. Крім того, він неодноразово збільшував податки, в результаті чого багато разів спалахували повстання. Ці дрібні повстання хоча і придушувалися швидко, але свідчили про те, що на більш пізньому етапі правління Сунь Цюань уже не був популярний серед свого народу, як це було раніше.

По тому, як Сунь Цюань чинив зі своїм народом, його правління можна розділити на два абсолютно різних етапи. На першому етапі, який тривав тридцять років, Сунь Цюань стикався зі складними внутрішніми та зовнішніми ситуаціями, тому він докладав великих зусиль для заохочення і підвищення на посадах талановитих людей. На другому етапі, який тривав двадцять років, він перебував у відносно стабільному оточенні і повторив поширену помилку, якої припустилися багато правителів — став пихатим.

Читайте також:

Історія Китаю (53): Лю Бей ― найгуманніший цар у Китаї

Історія Китаю (55): Гуань Юй ― вірний і праведний воїн

Історія Китаю (56): Чжан Фей ― великий воїн із гострим розумом

Сунь Цюань — мастер привлекать таланты. Иллюстрация: Б. Сяо/Великая Эпоха

Сунь Цюань был основателем царства У во время Троецарствия (царства Вэй, Шу и У), период в истории Китая, когда в последние годы правления династии Восточная Хань военачальники постоянно сражались друг с другом. В восемнадцать лет, после того как его отец умер, а брата убили, Сунь Цюань унаследовал земли брата. Так как он способствовал продвижению и наделял полномочиями талантливых людей, Сунь Цюаню удалось пережить несколько кризисов и утвердиться в существующем хаосе периода Троецарствия.

Сунь Цюань назначал на важнейшие должности малоизвестных людей по их заслугам и находчивости и серьёзной проблемой для него было убедить высокопоставленных генералов, что новые люди способны нести значительную ответственность. Существовал рассказ о способе, к которому Сунь Цюань прибегал, чтобы убедить высокопоставленных генералов. Он устроил пир с генералом, выходцем из бедной семьи, которого недавно назначил, и двумя высокопоставленными генералами, которых назначил заместителями нового генерала. Во время пира Сунь Цюань попросил нового генерала снять свою одежду и показать множество шрамов на теле.

Затем Сунь стал расспрашивать нового генерала, в какой битве тот получил каждый из шрамов, и ответы генерала о тех сражениях поразили всех присутствующих на пире. Сунь Цюань поблагодарил за то, что генерал за него сражался. Затем Сунь сказал, что это и было причиной, по которой он назначил того генералом и поручил ему важные задачи. Так удалось убедить двух высокопоставленных генералов, что новый генерал заслужил эту должность. Как и ожидалось, новый генерал не разочаровал Сунь Цюаня. Когда Цао Цао пришёл во главе четырёхсот тысяч воинов, чтобы напасть на царство, новый генерал успешно защитил царство, и Цао Цао пришлось отступить.

Подход к управлению, описанный в стихотворении Сунь Цюаня «Ценить достоинства человека и пренебрегать его недостатками», сделали У могучим и процветающим царством с успешной внутренней политикой. Каждый из таких молодых талантов, как Чжоу Юй, Лу Мэн и Лу Сюнь, был в нужное время наделён властью, и Сунь Цюань относился к ним с большим уважением.