Blog

Китайська провінція Юньнань більше не виноситиме вироки, відповідно до яких людей відправляють до трудових таборів, повідомили державні ЗМІ. Це оголошення є частиною стратегії згортання установ, навколо яких точилися суперечки, і де часто відбувалися зловживання. Як зазначило нове партійне керівництво, трудові табори ліквідують або реформують.

#img_right#5 лютого на зустрічі керівників підрозділів Політико-юридичної комісії (ПЮК*) голова цієї структури у провінції Юньнань Мен Сутьє заявив, що треба негайно припинити відправляти людей на перевиховання до трудових таборів на таких підставах, як «загроза національній безпеці», «загроза заворушень від скарг громадян» і «паплюження іміджу чиновників» компартії. Про це 6 лютого повідомив рупор компартії, агентство новин Сіньхуа.

* ПЮК — структура, що контролює всі служби безпеки.

Мен сказав, що відправляти людей до трудових таборів з інших причин також більше не будуть, і всі справи будуть вирішувати відповідно до закону.

Він також додав, що люди, які зараз перебувають у трудових таборах, повинні залишатися там до закінчення їх строку.

Ця новина викликала бурхливі обговорення в китайському інтернеті. Багато китайців цікавились питанням про в’язнів, які зараз перебувають у трудових таборах.

Юньнань — це перша провінція, де передбачається ліквідувати трудові табори, з того часу коли новий голова ПЮК Мен Цзяньчжу 7 січня заявив про рішення китайського режиму відмінити в цьому році систему перевиховання через примусову працю.

Провінція Гуандун, яка межує з Гонконгом, швидше за все, стане наступним першопрохідцем у цьому питанні. Голова Міністерства юстиції у провінції Гуандун Янь Чжичань, 28 січня повідомив, що у провінції Гуандун розпочато підготовку до ліквідації системи перевиховання через працю і у березні цього року її ліквідують після затвердження плану реформ у Постійному комітеті Всекитайських зборів народних представників.

У провінції Юньнань передчасний розгляд цього питання виглядає як спроба провінційного голови партії Цінь Гуанжуна прислужитися новому партійному лідеру КНР Сі Цзіньпіну. Цінь просувався службовими сходами у Молодіжній лізі, яка є основою влади колишнього лідера партії Ху Цзіньтао, який зараз також підтримує Сі Цзіньпіна. Однак у минулому Цінь мав тісні стосунки з колишнім членом політбюро Бо Сілаєм, ворогом Сі Цзіньпіна.

За даними Міністерств юстиції КНР на жовтень 2012 року, у трудових таборах перебуває 60 тис. в’язнів. Незалежні експерти, що перебувають за межами Китаю, вказують, що кількість в’язнів становить від сотень тисяч до мільйонів чоловік.

Коментатор новин і оглядач Чжен Гунсьє сказав, що скасування системи примусової праці в Китаї могло б бути значною і реальною реформою, «але це залежить від сміливості і рішучості Сі Цзіньпіна».

«Серйозною перешкодою може бути фракція колишнього голови партії Цзян Цземіня та їхня політики переслідування Фалуньгун», — сказав Чжен.

У 2009 році Державний департамент США заявив: «За оцінками деяких іноземних спостерігачів, з 250 тис. офіційно зареєстрованих в’язнів трудових таборів більша частина — це послідовники Фалуньгун. Але за інформацією закордонних послідовників Фалуньгун ця цифра набагато більша».

Як зазначає Інформаційний центр Фалунь Дафа, реформа системи примусової праці «почала процвітати з початком переслідування Фалуньгун». Виконавчий директор цього центру Леві Броуде (Levi Browde) повідомив у прес-релізі: «Сотні тисяч людей перебувають у цих установах. Ми отримали повідомлення, що більше половини в’язнів — це послідовники Фалуньгун».

Ця система є зручним засобом переслідування Фалуньгун. Решта людей у ній — жертви, які потрапили туди без судового розгляду. Тортури і побиття відбуваються там регулярно, згідно з повідомленнями, що з’являються на різних джерелах.

Гонконгських журнал Chengming Magazine у листопаді 2012 року писав, що Ху Цзіньтао і колишній прем’єр Вень Цзябао хотіли скасувати систему примусової праці ще до того, як вони полишили свої пости. Однак чиновники ПЮК виступали проти цього, навзамін вони запропонували політичні реформи.

Повідомлення в журналі Chengming також попереджають, що боротьба за скасування системи примусової праці може викликати новий раунд боротьби за партійну владу. Журнал також застерігав, що якщо не скасувати трудові табори, то це може викликати нові хвилі протестів.

Останні дані показують, що переможний хід економіки Китаю добігає кінця. Це тимчасова пауза чи економіка Китаю занепадає? Якщо це так,то які ж причини для таких змін?

Відвідувачі під час пекінської виставки інвестицій та нерухомості розглядають модель майбутньої будівлі. КНР. 20 вересня 2011 рік. Стрімке зростання цін на житло сприяло збільшенню різниці доходів у Китаї. Багаті стали багатшими, а бідним стало ще важче купити житло.

Фото: Mark Ralston/AFP/Getty Images

У першій частині цієї статті йшлося про те, що рівень споживання не може забезпечувати подальше зростання економіки Китаю. Тільки зміна макроекономічної політики, спрямована на перерозподіл доходів, може підтримати економічне зростання. Питання в тому, чи зможуть експорт та інвестиції продовжувати підтримувати високі темпи зростання ВВП Китаю.

Після глобальної фінансової кризи 2008 року економічний попит у всьому світі на промислові товари різко знизився. Темпи зростання китайського експорту впали приблизно з 20% за рік в період між 2000—2007 рр. до 8,8% у 2011 р. У липні і серпні 2012 року він став менше на 1,0% і 2,7% відповідно, в порівнянні з тим же періодом 2011 року.

Експортований з Китаю товар уже не найдешевший

Систематичне заниження курсу китайського юаня викликало цінову невідповідність у міжнародній торгівлі. Для збільшення обсягів експорту товари китайського виробництва продаються за низькими цінами. Однак під міжнародним тиском за останні кілька років Китай зробив невелику переоцінку юаня. Внаслідок цього китайський експорт поволі втрачає свої цінові переваги, викликані заниженням вартості юаня, механізм якого влада використовувала протягом десятиліть.

Зміни всередині країни також зменшили міжнародну конкурентоспроможність КНР. За останні кілька років зарплата в країні щорічно зростала удвічі. Сприятлива демографічна ситуація, мабуть, підходить до свого завершення, почасти через результати політики народження однієї дитини. Надлишок робочої сили вже не характерний для Китаю. За період 2000—2010 рр. чисельність працездатного населення в Китаї зменшувалася приблизно на 3 мільйони кожен рік. Нестача людей і зростання заробітної плати сприяли тому, що вартість експортного товару росла, однак в тій же мірі зменшувалася конкурентоспроможність Китаю.

Незважаючи на збільшення доходів, Китай перебуває між молотом і ковадлом. Зростання зарплат у Китаї збільшує витрати на виробництво і відбивається на експорті, в результаті чого держава програє іншим азіатським країнам-конкурентам. Тим не менш, збільшення заробітної плати відбувалося з такого низького рівня, що це не позначилось на збільшенні частки споживання. У багатьох випадках підвищення заробітної плати працівників лише компенсувало інфляцію, і то не завжди.

Надлишок потужностей веде до економічних втрат

Витрати збільшилися і юань зміцнився, проте від цього постраждав не тільки експортний сектор — Китай ще й накопичив забагато потужностей. Незлінченна кількість заводів і виробничого обладнання росла протягом десятиліття, поки в економіку інтенсивно вливалися інвестиції.

Протягом останніх десятиліть інвестиції в Китай зростали високими темпами. Це викликала майже нульова реальна процентна ставка на кредити і зростання ВВП. У результаті, частка основного капіталу у складі ВВП Китаю збільшилася з 35,1% у 2000 році до 48,4% у 2011-му.

На противагу цьому, частка основного капіталу у всьому світі за той же період знизилася. У Південній Кореї, Гонконзі, Сінгапурі, Японії, Малайзії, Сполучених Штатах Америки та Німеччині частка основного капіталу знизилася до обсягів 15—29%.

Згідно зі статистичними даними, опублікованими Міністерством промисловості та інформаційних технологій КНР, надлишок потужностей є поширеним явищем у більшості секторів промисловості Китаю.

Наприклад, у Китаї є потужності для виробництва 900 мільйонів тонн нерафінованої сталі. За даними Комітету з розвитку та реформ, у сталеливарного сектора надлишкові потужності складають 160 мільйонів тонн.

Надлишок потужностей часто призводить до того, що продукція продається за ціною нижчою її собівартості, щоб отримати кошти для покриття постійних витрат. За перші сім місяців 2012 року 33,8% підприємств чорної металургії працювали собі у збиток.

Навіть якщо сталеливарні компанії знають, що не зможуть продати свою продукцію, вони як і раніше працюють майже на повну потужність. Скорочення виробництва сталі знизить темпи зростання ВВП і виявить неспроможність влади. Тому місцеві органи самоврядування не хочуть скорочувати виробництво сталі.

У сфері виробництва сонячних батарей справа, мабуть, ще гірша. Ендрю Мак-Кілоп (Andrew McKillop) пише у своїй доповіді про Китай про глобальну економічну кризу надлишкових виробничих потужностей: «Великі субсидії і втручання держави привели Китай до положення, коли надлишкові виробничі потужності для виготовлення панелей сонячних батарей і систем на їх основі більш ніж у 20 разів перевищують попит на них на внутрішньому ринку Китаю і майже вдвічі — потреби всього світу».

Не дивно, що акції китайських компаній з виробництва сонячних батарей, таких як Trina Solar і Suntech Power, впали більш ніж на 80% за останні п’ять років.

Надлишкові потужності є серйозною проблемою китайських підприємств у гірничодобувній промисловості, компаній з видобутку залізної руди, виробництва алюмінію, цементу та інших галузей. Подальші інвестиції тільки створять додаткові труднощі, витратять ресурси і не зроблять нічого, щоб збалансувати економіку.

Міхур ринку житла може скоро лопнути

Останніми роками інвестиції в сектоі нерухомості росли зі скаженою швидкістю. Згідно зі звітами, у 2011 році вони склали 13% ВВП Китаю і також підштовхнули до розвитку сфер виробництва, що пов’язані з ним. У роки, поки роздувався житловий міхур, це суттєво вплинуло на статистику ВВП Китаю. З’явилися міста-примари, такі як Ердос.

Однак стрімке зростання вартості житла поряд з великою кількістю порожніх квартир показує, що житловий міхур в Китаї може скоро лопнути. Існуюче співвідношення ціни житла до рівня доходів (30 до 1) не дозволяє переважній більшості китайців купити квартири. Близько 30% виставленого на продаж житла показує, наскільки не відповідають один одному попит і пропозиція.

Оскільки попит на житло скоротився, то багато компаній-забудовників уже покинули цей сектор ринку. Така зміна на ринку призведе до скорочення інвестицій, появи безробіття, а також зменшить попит на сталь, алюміній та інші матеріали. Що в свою чергу вплине і на інші сфери китайської економіки.

Це також торкнеться місцевих органів влади. За останнє десятиліття величезні кошти від продажу землі, отримані без особливих зусиль, підтримували бюджети величезної кількості місцевих органів влади. Наразі зменшення попиту на нерухомість прямо впливає на бюджети місцевих органів влади. Деякі з них можуть навіть стати банкрутами. Останнім часом усе більше місцевих органів влади стикаються з фінансовими труднощами.

Протягом останніх десятиліть за рахунок заниженого курсу юаня експортний товар з Китаю був дешевим. Хоча це сприяло збільшенню обсягу експорту, ціна на природні ресурси була занадто низькою, і витрачалися вони занадто швидко. Крім того, це створювало екологічні проблеми.

Внаслідок низьких процентних ставок на кредити, капітал вільно і несправедливо перетікав від вкладників у руки корпорацій і урядових чиновників, тим самим позбавляючи звичайний китайців цих ресурсів.

Висновок

В цілому, занижений курс китайської валюти, неадекватні правила видання кредитів, політика підтримки фінансової монополії, деформовані правила в промисловості, практика захоплення земель сформували модель незбалансованого економічного розвитку Китаю. З року в рік такий підхід систематично підсилює розрив у рівні доходів і знижує частку споживання у складі ВВП.

Вказівка Ден Сяопіна «Хай спочатку деякі люди стануть багатшими» дійсно була втілена в життя. «Деякі люди» дійсно «стали багатшими». Проте яким чином? Ось секрет: основна причина збільшення розриву між багатими і бідними не має нічого спільного зі здібностями чи прикладеними зусиллями. Це результат утілення політичної влади і встановлених правил.

Що найсумніше, — так це надмірна експлуатація природних ресурсів, через що в Китаї сильно забруднили навколишнє середовище, знищили природні ресурси, погіршили середовище проживання людини, на яку майбутні покоління могли б розраховувати, щоб вижити. Багато звичайних китайців будуть змушені заплатити за все це і зазнавати лиха від наслідків економічних реформ, які випадуть на їхню долю.

Тяньлунь Цзянь, кандидат наук, регулярно пише статті про китайську економіку і дає коментарі з питань економіки Китаю на Великій Епосі. Його блог — Chineseeconomictrend.blogspot.com.