Чжансунь, турботлива і мудра імператриця. Ілюстрація: Катерина Чан/Велика Епоха
Стереотипний образ імператриці або імперської наложниці в стародавньому Китаї — це жінка, яка жорстко бореться з іншими мешканками двору за прихильне ставлення і любов імператора. Однак пані Чжансунь, дружина імператора Тайцзуна династії Тан, запам’яталася нащадкам, як зразкова імператриця, самовіддана і шляхетна жінка, яка завжди нагадувала правителю про те, що потрібно прислухатися до розуму.
Хоча її цінували за розсудливість і мудрість, Чжансунь намагалася не втручатися в державні справи. На будь-яке поставлене питання у неї завжди була власна незалежна від інших думка.
«Навіть коли в країні мир, мудрий імператор повинен бути готовий до смути, він повинен шукати талановитих людей, приймати поради і навіть іти на поступки, коли люди протестують проти чогось», — такі поради давала вона імператору. Протягом усього свого життя вона суворо виконувала свій обов’язок — постійно нагадувати імператору про те, що потрібно приймати рішення, ґрунтуючись на розумі, а не емоціях.
Одного разу Тайцзун повернувся в свій палац у поганому настрої. Імператриця Чжансунь попросила всіх служниць піти і особисто доглядала за імператором. Коли гнів зійшов з Тайцзуна, вона м’яко запитала, що його так роздратувало. Імператор сказав: «Мій улюблений кінь раптово помер без жодних ознак хвороби. Певна річ, це сталося через недбалість конюха, і я хочу стратити його».
Почувши це, Чжансунь сказала: «Ваша Величносте, будь ласка, не гнівайтеся. Одного разу мені розповіли історію, що колись давно був правитель, який також хотів убити свого конюха за смерть коня. Але його прем’єр-міністр так розсудив: „Конюх заслуговує однієї страти за те, що не зміг забезпечити царському коневі довге життя, другої страти — за те, що завдяки йому народ дізнається, що государ більше цінує коня, ніж людське життя; та третьої страти — за те, що через нього правителі сусідніх країн перестануть поважати Вас“. Ці слова прояснили голову правителя, він визнав свою помилку і відпустив конюха. Ваша Величність перечитала всі історичні книги багато разів і знає цю розповідь. Як же Ви забули про неї сьогодні?» Імператор Тайцзун, глибоко зітхнувши, мовив: «Так…, якби не ти, які помилки я б зробив, через які потім довелося б шкодувати?!».
Коли імператрицю Чжансунь убила важка хвороба, спадкоємці запропонували батькові оголосити амністію, а також пожертвувати більше грошей на розвиток храмів в надії, що Небеса проявлять милість до неї. Однак Чжансунь твердо заперечила: «Амністія — це важлива національне подія, і якщо зробити це тільки заради мене, то народ повністю розчарується у владі. Ми вважаємо, що життя і смерть визначені долею, а багатство та слава даються з волі Небес. Протягом усього життя я намагалася не вчиняти поганих справ, так що готова прийняти те, що має статися».
На смертному одрі вона сказала імператору Тайцзуну свої останні слова: «Деякі члени сім’ї Чжансунь не показали себе гідними людьми, однак насолоджуються привілеями, які їм дісталися завдяки нашому шлюбу. Щоб зберегти репутацію моєї сім’ї, я щиро благаю Вас не призначати їх на високі посади. Будучи Вашою дружиною, я нічого не віддала державі, тому, будь ласка, не витрачайте даремно скарби з державної казни на прикрасу моєї могили. Поховайте мене під пагорбом, а для гробниці використовуйте звичайну цеглу або дерево, не потрібно класти всередину ніяких скарбів. Звичайнісінька труна — це моє останнє бажання».
За своє недовге життя — 36 років — імператриця Чжансунь завоювала глибоке визнання і захоплення імператора, а також усього народу за проявлену мудрість і терпимість. Вона прославилася як одна з найбільш зразкових імператриць в історії Китаю.
* Імператриця Чжансунь жила в 7 столітті н.е. (601—636 рр.).
