Blog

Деякі люди звикли більше брати, деякі — більше давати. «Ми сподіваємось показати хороший приклад для інших людей, щоб вони змогли зробити те ж саме», — каже меценат Бертран Кост, який вже понад 10 років фінансує розкопки трипільських старожитностей в Україні. В 2007 році його внесок у дослідження історії України був відмічений «Орденом Святого Князя Володимира III Ступеня».

#img_left#Француз за походженням, Бертран Кост почав свій бізнес в Україні більше 15 років тому. Коли справи пішли успішно, він став давати гроші на розкопки трипільських поселень, а також робити менш значні пожертвування: наприклад, купив одній із бердичівських шкіл комп’ютери.

Меценатство — сімейна справа пана Коста. 50 років тому його дід заснував в Америці благодійний фонд SEARCH Foundation. Фонд існує досі та допомагає з фінансуванням культурних та наукових проектів у Європі та Америці, виділяє гроші і на розкопки трипільських поселень. До справи меценатства Бертран Кост намагається залучити і свого сина.

«Ми поїхали на місця трипільських розкопок, щоб він розумів, чому я цим займаюсь», — розказав Бертран Кост. 18-річний син мецената приїздив минулого року під час футбольного чемпіонату Євро.

Таким самим давнім, як і справа меценатства, є зв’язок родини Бертрана Коста з Україною та Росією: за його словами, приблизно 50 років тому його родичі почали вести справи в Радянському Союзі. А сам бізнесмен почав свій бізнес в Україні в 1994 році.

«За перші 6 років не багато чого сталось, потім все було вкрадено. За 2 роки я отримав все назад, потоваришував із хлопцем, який вкрав його в мене. Вибудував команду…» — розказує Бертран Кост про ті часи. Каже, що потім справи пішли успішніше.

Пізніше Помаранчева революція принесла надію на демократичні перетворення. Проте такого не відбулось: 5 років з Ющенко і Тимошенко були витрачені даремно, вважає Бертран Кост. Вони були «неймовірно корумпованими та абсолютно неефективними» і нічого не робили. Меценат каже, що демократичні зміни можуть покращити ситуацію в Україні, «це може спрацювати», але для них потрібен час.

А поки що Бертран Кост намагається втілити один бізнес-задум, і якщо все вийде, каже, що гроші на меценатську діяльність будуть. Бізнесмен збирається і надалі допомагати Трипільським розкопкам. Говорить, що робить це не тому, що це модно, а тому, що хоче допомагати саме тій групі археологів.

«Дуже важко знайти команду людей, які добре працюють, працюють належним чином. Це досить непросто, тому я дуже задоволений цією командою», — каже меценат. Говорить, що з групою дослідників з Інституту археології може бути впевненим, що справи йдуть належним чином і гроші не вкрадені.

«Я думаю, що це добре робити в Україні, тому що Україна цього потребує. Ми можемо зробити дещо, але не можемо зробити всього — в такій великій країні це неможливо», — говорить пан Кост.

Віктор Янукович заявив, що головним промахом у підготовці до Євро-2012 була покупка поїздів Hyundai.

#img_left#«У процесі підготовки [до футбольного чемпіонату] був допущений серйозний промах. Я маю на увазі скандальний «Хюндай». Якщо в літній період потяги справлялися зі своїми завданнями, то українська зима показала їх повну неготовність», ― цитує ЛIГАБiзнесIнформ заяву Президента України.

На думку глави держави, відповідальні за цей проект повинні зробити відповідні висновки.

Зі свого боку, екс-міністр інфраструктури Борис Колесніков, що організував придбання корейських поїздів, сказав, що йому соромно і неприємно через технічні проблеми «Хюндай».

Тижнем раніше Велика Епоха повідомляла, що пасажири, які постраждали внаслідок поломок високошвидкісних поїздів, готують масовий судовий позов. Вони хочуть компенсувати моральний і матеріальний збиток, нанесений їм залізничною компанією.

У свою чергу, компанія Hyundai вибачилася перед українцями за заподіяні незручності. Відповідні листи прийшли на адресу «Укрзалізниці» і «Залізничної швидкісної компанії України».

Виктор Янукович заявил, что главным промахом в подготовке к Евро-2012 была покупка поездов Hyundai.

#img_left#«В процессе подготовки [к футбольному чемпионату] был допущен серьёзный промах. Я имею в виду скандальный „Хюндай“. Если в летний период поезда справлялись со своими задачами, то украинская зима показала их полную неготовность», ― цитирует ЛIГАБiзнесIнформ заявление Президента Украины.

По мнению главы государства, ответственные за этот проект должны сделать соответствующие выводы. Со своей стороны, организовавший покупку корейских поездов экс-министр инфраструктуры Борис Колесников сказал, что ему стыдно и неприятно из-за технических проблем «Хюндай».

Неделей ранее Великая Эпоха сообщала, что пассажиры, пострадавшие в результате поломок высокоскоростных поездов, готовят массовый судебный иск. Они хотят компенсировать моральный и материальный ущерб, нанесённый им железнодорожной компанией.

В свою очередь, компания Hyundai извинилась перед украинцами за причинённые неудобства. Соответствующие письма пришли в адрес «Укрзализныци» и «Железнодорожной скоростной компании Украины».

У пустелі Сахара бедуїни виявили невеликий космічний метеорит віком 2,1 мільярда років.

#img_left#У 2011 році плем’я з Північно-Західної Африки продало свою знахідку американському науковому центру NASA.

Провівши аналіз складу породи, дослідники встановили, що цей метеорит впав із поверхні Марса, або є шматком його породи. Зразку присвоїли код NWA 7034 ― негрупований ахондріт, багатий водою (відсоток води в 10 разів більше, ніж в інших марсіанських метеоритах невідомого походження), повідомляє NASA.

«Чорна красуня» ― інше його прізвисько, важить близько 320 грам. Після більш ніж року інтенсивних досліджень, група американських вчених визначила вік метеорита. Він був утворений 2 100 000 000 років тому на початку останнього геологічного періоду на Марсі, відомого як амазонський.

Керівник дослідників з університету Нью-Мексико Карл Ейджи сказав, що цей марсіанський метеорит має у своєму мінеральному та хімічному складі все необхідне, щоб поглибити їх розуміння про Червону планету.

«Цей унікальний вулканічний метеорит дає нам уявлення про стародавню поверхню і умови навколишнього середовища на Марсі, про що раніше нам не відав ні один такий метеорит», — відзначив він.

«Вік NWA 7034 дуже важливий. Він значно старший, ніж більшість інших марсіанських метеоритів, які ми маємо. Тепер у нас з’явилося нове важливе розуміння про історію розвитку планети Марс», ― додав учений NASA за програмою дослідження Марса Мітч Шульте.

Дослідники припускають, що велика кількість води, що міститься в NWA 7034, виникла в результаті взаємодії гірських порід із водою, яка присутня в корі Марса. Метеорит також має у своїй структурі різні суміші ізотопів кисню, чого немає в інших марсіанських метеоритах.

Помічник керівника наукового управління місії NASA у Вашингтоні Джон Грансфелд зазначив: «Склад цього метеорита може спростувати наші ранні уявлення про марсіанську геологію. Результати аналізів також показали, що цей мінерал утворився в результаті виверження вулкана і взаємодії з водою. Шматок швидко застиглої лави містить польовий шпат і піроксен».

Як зазначає NASA, більшість марсіанських метеоритів діляться на три типи порід: Shergotty, Nakhla і Chassigny. Так званих SNC-метеоритів у цей час налічується близько 110. Їх місце походження на Марсі не відоме. І, хоча NWA 7034 має схожість з SNC-метеоритами, в той же час, це новий мінерал, що має в своєму складі високомолекулярний органічний вуглець і багато інших унікальних характеристик.

В пустыне Сахара бедуины обнаружили небольшой космический метеорит возрастом 2,1 миллиарда лет.

#img_left#В 2011 году племя из Северо-Западной Африки продало свою находку американскому научному центру NASA.

Проведя анализ состава породы, исследователи установили, что этот метеорит упал с поверхности Марса или является куском его породы. Образцу присвоили код NWA 7034 54831 ― негруппированный ахондрит, богатый водой (процент воды в 10 раз больше, чем в других марсианских метеоритах неизвестного происхождения), сообщает NASA.

«Чёрная красавица» ― другое его прозвище, весит около 320 грамм. После более чем года интенсивных исследований, группа американских учёных определила возраст метеорита. Он был образован 2 100 000 000 лет назад в начале самого последнего геологического периода на Марсе, известного как амазонский.

Руководитель исследователей из университета Нью-Мексико Карл Эйджи сказал, что этот марсианский метеорит имеет в своём минеральном и химическом составе всё необходимое, чтобы углубить их понимание о Красной планете.

«Этот уникальный вулканический метеорит даёт нам представление о древней поверхности и условиях окружающей среды на Марсе, о чём ранее нам не ведал ни один такой метеорит», — отметил он.

«Возраст NWA 7034 очень важен. Он значительно старше, чем большинство других марсианских метеоритов, которыми мы располагаем. Теперь у нас появилось новое важное понимание об истории развития планеты Марс», ― сказал учёный NASA по программе исследования Марса Митч Шульте.

Исследователи предполагают, что большое количество воды, содержащееся в NWA 7034, возможно, возникло в результате взаимодействия горных пород с водой, которая присутствует в коре Марса. Метеорит также имеет в своей структуре различные смеси изотопов кислорода, чего нет в других марсианских метеоритах.

Помощник руководителя научного управления миссии NASA в Вашингтоне Джон Грансфелд отметил: «Состав этого метеорита может опровергнуть наши ранние представления о марсианской геологии. Результаты анализов также показали, что этот минерал образовался в результате извержения вулкана и взаимодействия с водой. Кусок быстро застывшей лавы содержит полевой шпат и пироксен».

Как отмечает NASA, большинство марсианских метеоритов делятся на три типа пород: Shergotty, Nakhla и Chassigny. Так называемых SNC-метеоритов в настоящее время насчитывается около 110. Их место происхождения на Марсе неизвестно. И, хотя NWA 7034 имеет сходство с SNC-метеоритами, в то же время это новый минерал, имеющий в своём составе высокомолекулярный органический углерод и много других уникальных характеристик.

Как интернаты могут травмировать ребёнка, и как попадание в дом семейного типа может его спасти, рассказала Зинаида Кияница, кандидат педагогических наук и заместитель директора Международной благотворительной организации «Партнёрство „Каждому ребёнку“ в комментарии Великой Эпохе:

#img_left#«У меня есть подшефный мальчик, которому сейчас 19 лет, и которым я занимаюсь лет 15. Сейчас он стал взрослым, сейчас уже учится в колледже, отличник. Так случилось, что мой сын с этим мальчиком отдыхали вместе в испанской семье, и после того, как они уже вернулись в Украину, мы его забрали на каникулы, на отдых, потом я помогла, чтобы этого ребёнка перевели из интерната в семью на воспитание, в детский дом семейного типа. Семья, воспитывающая 8 приёмных детей. Мы никогда с ним не теряли связь, и с этой семьёй общаемся и сейчас.

Когда он достиг совершеннолетия… после 14 лет такие дети имеют право знать о себе информацию, могут обратиться в органы опеки и посмотреть своё личное дело. Этот мальчик посмотрел и рассказывает мне, что «если бы вы знали, что я там о себе начитался!». Я говорю: «Что ты там о себе прочитал?». Этот парень, которого мама оставила в роддоме, затем попал в дом ребёнка. И вот интернатная система держит своих детей — иногда выписывает им неверные диагнозы — это было очень характерно для какого-то периода. Чтобы этот ребёнок попал под усыновление не нашим гражданам, а иностранцам, потому что наши боятся усыновлять детей с диагнозами.

У этого мальчика написано, что у него и задержка умственного развития, и большие психические проблемы, и его было рекомендовано направить в специализированный интернат для детей-психотроников и т.д. Когда я первый раз этого мальчика взяла в свою семью, он был действительно очень маленький какой-то, но чтобы у него были какие-то недостатки — я их не видела. На сегодняшний день он метр восемьдесят ростом, очень хорошенький внешне, очень умный, знает, что хочет в своей жизни. Сейчас этот мальчик работает у нас как волонтёр в организации, и мы часто проводим для выпускников интернатных учреждений различные сборы, где учим их, общаемся. И этот парень, уже молодой человек, видит, насколько его судьба и восприятие мира отличаются. Он приехал и говорит: «Не дай Бог, я бы остался там и прожил всю свою жизнь, все годы свои там, я не знаю, что со мной было бы». «Я не психотроник, я не дебил, я то и то, и всё благодаря тому, что вырос в семье», — сказал он.

Пример этого мальчика очень показательный. Я много лет наблюдала, как он менялся, и когда я помогла ему попасть именно в эту семью, то, приезжая, всегда спрашивала отца-воспитателя: «А как он?». И мне всегда очень хотелось услышать лучшее, что он очень успешный, что он очень быстро всё делает, я к этому ребёнку уже привыкла. И был действительно период, когда я хотела усыновить его, но так случилось, что я пошла на достаточно ответственную государственную работу, которая требовала от меня всего времени — была заместителем министра. Поэтому я видела, что этого сейчас не смогу сделать, а ребёнок растёт, поэтому я его устроила в дом семейного типа.

А отец-воспитатель говорил, что с ним так тяжело, он никак не может понять, кто он, не может познать своё истинное «я». Я не могла понять, почему. Другие дети были изъяты из семей, а это был мальчик, который 6 лет провёл в интернате.

И психология, и исследования учёных говорят о том, что ранний возраст — очень важен для ребёнка, и надо делать всё, чтобы ребёнок не воспитывался в интернате. Потому что насколько его недолюбили, надо во столько раз больше вложить терпения, любви, для того, чтобы этот след сгладить. И только где-то, когда прошло лет пять, когда этот мальчик находился у этих родителей, наконец они сказали, что он наш.

Он всегда хотел завоевать чью-то любовь, уважение и т.д. и поэтому он был своего рода завоевателем. Даже когда он у нас в семье был, у меня свои двое сыновей, он должен был захватить всю мою любовь и т.д. и был самый главный.

Для меня это яркий пример того, как может измениться судьба ребёнка от той среды, где он воспитывается, какой она может быть. Это очень важно сегодня формировать это понимание.

Хотя работники интернатов по своему разумению многое делают для этих детей, я их очень уважаю, потому что многие отдают что-то, делятся, принимают этих детей домой, но они не понимают, что они временные в жизни этого ребёнка. Чтобы он стал другой, им нужно создать другие условия, одной любви мало.

Как альтернативу интернатам для детей, которые воспитываются в таких сложных семьях, у нас сегодня начали создавать патронатные семьи. Это семья профессионального воспитателя, где ребёнка берут на какой-то период, пока в его семье ситуация не изменится к лучшему. У нас на сегодняшний день есть уже 3 такие семьи — две в Броварах, одна в Киеве, и сейчас в процессе создания ещё 3 семьи в Киеве.

Жизненные истории этих семей доказывают нам, что если бы они не попали в эти семьи, их родители были бы лишены родительских прав и эти дети стали бы сиротами. Мы стараемся через эти семьи пропустить детей, чьи семьи на начальной стадии семейного кризиса, но нет соответствующего законодательства, и туда часто попадают дети, которые находятся в зоне высокого риска. Однако истории таких детей часто достаточно успешны, поскольку есть хорошая профессиональная помощь».

Як інтернати можуть травмувати дитину, а також як потрапляння в будинок сімейного типу може її врятувати, розповіла Зінаїда Кияниця, кандидат педагогічних наук та заступник директора Міжнародної благодійної організації «Партнерство „Кожній дитині“» в коментарі Великій Епосі:

#img_left#«У мене є підшефний хлопчина, якому зараз 19 років, і яким я опікуюсь років 15. Зараз він став дорослим, зараз уже навчається в коледжі, відмінник. Коли в перший раз я з ним зустрілась, так сталось, що мій син з цим хлопчиком відпочивали разом в іспанській сім’ї, і після того, як вони вже повернулись в Україну, ми його забирали на канікули, на відпочинок, потім я допомогла, щоб цю дитину перевели з інтернату в сім’ю на виховання, в дитячий будинок сімейного типу. Сім’я, яка виховує 8 прийомних дітей. Ми ніколи з ним не втрачали зв’язок, і з цією сім’єю спілкуємось і зараз.

Ну от, коли він досяг повноліття… після 14 років такі діти мають право знати про себе інформацію, можуть звернутись в органи опіки і подивитись свою особову справу. Цей хлопчик подивився свою особову справу і розказує мені, що «якби ви знали, що я там про себе начитався!». Я кажу: «Що ж ти там про себе начитався?». Цей хлопець, якого мама покинула у пологовому будинку, потім потрапив у будинок дитини. І от, інтернатна система тримає своїх дітей — інколи виписує їм невірні діагнози — це було дуже характерно для якогось періоду. Щоб ця дитина потрапила під усиновлення не нашим громадянам, а іноземцям, тому що наші бояться всиновлювати дітей із діагнозами.

У цього хлопчика написано, що в нього і затримка розумового розвитку, і що в нього психічні великі проблеми, і що його було рекомендовано направити в спеціалізований інтернат для дітей-психотроніків і т.д. Коли я перший раз цього хлопчика взяла в свою сім’ю, він був дійсно дуже маленький якийсь, але щоб у нього були якісь вади — я їх не бачила. На сьогоднішній день він метр вісімдесят зростом, дуже гарний зовнішньо, дуже розумний, знає, що хоче в своєму житті. Зараз цей хлопчик працює у нас як волонтер в організації і ми часто проводимо для випускників інтернатних закладів різноманітні збори, де вчимо їх, спілкуємось. І цей хлопець, вже молода людина, бачить, наскільки його доля і сприйняття світу відрізняються. Він приїхав і каже: «Не дай Бог, я б залишився там і прожив все життя своє, всі роки свої там, я не знаю, що зі мною б було». «Я не психотронік, я не дебіл, я то і то, і все завдяки тому, що я виріс у сім’ї», — сказав він.

Приклад цього хлопчика є дуже показовим. Я багато років спостерігала, як він мінявся, і коли я допомогла йому потрапити саме в цю сім’ю, то, приїжджаючи, я завжди питала батька-вихователя: «А як він?». І мені завжди дуже хотілось почути найкраще, що він дуже вдалий, що він дуже швидко все робить, бо я до цієї дитини вже прикипіла. І був дійсно період, коли я хотіла всиновити його, але так сталось, що я пішла на досить відповідальну державну роботу, яка вимагала від мене всього часу — була заступником міністра. Тому я бачила, що цього зараз не зможу зробити це, а дитина росте, тому я його влаштувала в будинок сімейного типу.

А батько-вихователь казав, що з ним так важко, він ніяк не може зрозуміти, хто він, не може пізнати своє справжнє «я». Я не могла зрозуміти, чому. Інші діти були вилучені з сімей, а це був хлопчик, який 6 років провів в інтернаті.

І психологія, і дослідження вчених говорять про те, що ранній вік — дуже важливий для дитини, і треба робити все, щоб дитина не виховувалась в інтернаті. Тому що наскільки його недолюбили, треба в стільки раз більше вкласти терпіння, любові, для того, щоб цей слід був згладжений. І тільки десь коли пройшло років 5, коли цей хлопчик перебував у цих батьків, нарешті вони сказали, що він наш.

Він завжди хотів завоювати чиюсь любов, повагу і т.д. і тому він був свого роду завойовником. Навіть коли він у нас в сім’ї був, у мене своїх двоє синів, він мав захопити всю мою любов і т.д. і був самий головний.

Для мене це яскравий приклад того, як може змінитись доля дитини від того середовища, де вона виховується, якою вона може бути. Це дуже важливо сьогодні формувати це розуміння.

Хоча працівники інтернатів по своєму розумінню багато роблять для цих дітей, я їх дуже поважаю, тому що багато хто віддає щось, ділиться, бере цих дітей додому, але вони не розуміють, що вони тимчасові в житті цієї дитини, для того, щоб вона стала іншою, їм потрібно створити інші умови, одної любові мало.

Як альтернативу інтернатам для дітей, які виховуються в таких складних сім’ях, у нас сьогодні почали створювати патронатні сім’ї. Це сім’я професійного вихователя, щоб взяти на якийсь період дитину, поки в її сім’ї зміниться ситуація на краще. У нас на сьогоднішній день є вже 3 такі сім’ї — дві в Броварах, одна в Білій Церкві, і зараз в процесі створення ще 3 сім’ї в місті Києві.

Життєві історії цих сімей доказують нам, що якби вони не потрапили у ці сім’ї, їхні батьки були б позбавлені батьківських прав і ці дати стали б сиротами. Ми стараємось через ці сім’ї пропустити дітей, чиї сім’ї на початковій стадії сімейної кризи, але немає відповідного законодавства, і туди часто потрапляють діти, які перебувають у зоні високого ризику, але навіть історії таких дітей часто є досить успішними, оскільки є хороша професійна допомога».

Конституційна Асамблея, фахівці в галузі конституційного права, представники політсил, визнані вчені, а також представники громадянського суспільства та місцевого самоврядування зараз активно працюють над проектом змін української Конституції.

#img_left#Про це повідомляється на сайті Президента. На думку глави держави Віктора Януковича, нині в Україні «створені всі умови для внесення якісних змін» в Основний Закон.

В інтерв’ю виданню KP.UA він підкреслив, що проект змін Конституції України створюється шляхом «відкритої дискусії» і при «взаємодії з міжнародними експертами», в тому числі з Венеціанською комісією та за обов’язкової участі Верховної Ради.

Президент закликав опозицію не політизувати цей процес, а взяти активну участь у проекті.

Нагадаємо, останні зміни до Конституції України були внесені Верховною Радою при президенті Леоніді Кучмі в 2004 році (в Закон про вибори Президента і політичну реформу). Однак у 2010 році Конституційний суд видав постанову, що зміни до Основного Закону держави в 2004 році прийняті з порушеннями.