Blog

Лидер Северной Кореи Ким Чен Ын в субботу направил послания сочувствия лидерам Ирана и Японии, сообщили государственные СМИ, после того как на этой неделе в этих странах погибли люди из-за взрывов и землетрясения, пишет Reuters.

В результате двух взрывов в Иране, ответственность за которые взяла на себя группировка “Исламское государство”, в среду погибли около 100 человек, а число погибших под Новый год в результате разрушительного землетрясения в Японии приближается к 100.

Ким выразил соболезнования премьер-министру Японии Фумио Кисиде и выразил надежду, что в пострадавших районах вскоре восстановится стабильность, сообщает государственное СМИ KCNA.

Он также выразил соболезнования президенту Ирана Эбрахиму Раиси и подтвердил позицию Северной Кореи в “противостоянии всем видам терроризма”, сообщает KCNA.

В пятницу Северная Корея выпустила более 200 артиллерийских снарядов вблизи спорной морской границы с Южной Кореей, что побудило Южную Корею принять “соответствующие меры”, проведя учения с боевой стрельбой.

Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин у суботу надіслав послання співчуття лідерам Ірану і Японії, повідомили державні ЗМІ, після того, як цього тижня в цих країнах загинули люди через вибухи і землетрус, пишет Reuters.

Унаслідок двох вибухів в Ірані, відповідальність за які взяло на себе угруповання “Ісламська держава”, у середу загинуло близько 100 осіб, а кількість загиблих під Новий рік унаслідок руйнівного землетрусу в Японії наближається до 100.

Кім висловив співчуття прем’єр-міністру Японії Фуміо Кісіді і висловив надію, що в постраждалих районах незабаром відновиться стабільність, повідомляє державне ЗМІ KCNA.

Він також висловив співчуття президенту Ірану Ебрагіму Раїсі і підтвердив позицію Північної Кореї в “протистоянні всім видам тероризму”, повідомляє KCNA.

У п’ятницю Північна Корея випустила понад 200 артилерійських снарядів поблизу спірного морського кордону з Південною Кореєю, що спонукало Південну Корею вжити “відповідних заходів”, провівши навчання з бойовою стрільбою.

В субботу прокуратура Харьковской области представила очередные доказательства того, что Россия атаковала Украину с помощью ракет, поставленных Северной Кореей, продемонстрировав их фрагменты.

Старший советник президента Украины Владимира Зеленского заявил в пятницу, что Россия на этой неделе впервые ударила по Украине ракетами, поставленными Северной Кореей.

Дмитрий Чубенко, пресс-секретарь прокуратуры, сказал, что ракета (одна из нескольких, упавших на город Харьков 2 января), визуально и технически отличалась от российских моделей.

“Метод производства не очень современный. Есть отклонения от стандартных ракет “Искандер”, которые мы ранее видели во время ударов по Харькову. Эта ракета похожа на одну из северокорейских ракет”, — сказал Чубенко, демонстрируя фрагменты.

По его словам, ракета была немного больше в диаметре, чем российские “Искандеры”, а также отличалась соплом, внутренними электрическими обмотками и задними частями.

“Поэтому мы склоняемся к версии, что это может быть ракета, поставленная Северной Кореей”.

Чубенко не сообщил название модели ракеты.

На этой неделе Россия нанесла несколько ракетных ударов по Харькову в ходе одной из крупнейших атак с момента начала крупномасштабной войны в феврале 2022 года.

Северная Корея находится под эмбарго ООН на поставки оружия с тех пор, как в 2006 году она впервые испытала ядерную бомбу. Резолюции Совета Безопасности ООН, принятые при поддержке России, запрещают странам торговать оружием и другим военным оборудованием с Северной Кореей.

У суботу прокуратура Харківської області представила чергові докази того, що Росія атакувала Україну за допомогою ракет, поставлених Північною Кореєю, продемонструвавши їхні фрагменти.

Старший радник президента України Володимира Зеленського заявив у п’ятницю, що Росія цього тижня вперше вдарила по Україні ракетами, поставленими Північною Кореєю.

Дмитро Чубенко, прессекретар прокуратури, сказав, що ракета (одна з кількох, що впали на місто Харків 2 січня), візуально і технічно відрізнялася від російських моделей.

“Метод виробництва не дуже сучасний. Є відхилення від стандартних ракет “Іскандер”, які ми раніше бачили під час ударів по Харкову. Ця ракета схожа на одну з північнокорейських ракет”, — сказав Чубенко, демонструючи фрагменти.

За його словами, ракета була трохи більшою в діаметрі, ніж російські “Іскандери”, а також відрізнялася соплом, внутрішніми електричними обмотками і задніми частинами.

“Тому ми схиляємося до версії, що це може бути ракета, поставлена Північною Кореєю”.

Чубенко не повідомив назву моделі ракети.

Цього тижня Росія завдала декілька ракетних ударів по Харкову під час однієї з найбільших атак з моменту початку великомасштабної війни в лютому 2022 року.

Північна Корея перебуває під ембарго ООН на постачання зброї відтоді, як у 2006 році вона вперше випробувала ядерну бомбу. Резолюції Ради Безпеки ООН, ухвалені за підтримки Росії, забороняють країнам торгувати зброєю та іншим військовим обладнанням із Північною Кореєю.

За развитием и назначением кукольных домиков стоит увлекательная история. Эти миниатюрные сооружения появились в Европе в конце 1500-х годов, а самые первые известные версии происходят из Баварии. Сначала они не были забавой для детей, а скорее своеобразной «вундеркамерой», или кабинетом чудес, как их называли раньше. Состоятельные женщины, чтобы продемонстрировать свой достаток и вкус, буквально хранили их в шкафах.

В более поздних веках кукольные домики начали использоваться молодыми девушками как средство обучения навыкам ведения домашнего хозяйства, которые помогут им, когда они станут женами и матерями. Совершенствование методов производства позволило увеличить массовое производство кукольных домиков в различных стилях, масштабах и ценах. Однако чрезвычайно сложные и изысканные образцы продолжали изготавливаться исключительно как произведения искусства. Кукольные домики, отнесенные к этой категории, открывают увлекательное окно в то, как когда-то украшали богатые дома и как в них жили люди.

Кукольный дом Петронеллы Оортман

Один из самых выдающихся исторических кукольных домиков сегодня хранится в Рейксмузее, национальном музее Нидерландов. Его первая владелица, Петронелла Оортман, была женой состоятельного голландского торговца шелком. Она собрала кукольный домик между 1686–1710 годами, потратив в общей сложности 30 000 флоринов, что равнялось бы стоимости настоящего дома на набережной в Амстердаме. Уделяя время и средства на создание кукольного домика, Оортман также решила сохранить его на холсте, заказав картину Якобу Аппелю в 1710 году.

Картина Аппеля, также являющаяся частью коллекции Рейксмузея, раскрывает несколько элементов, которые сейчас отсутствуют на объекте. На картине можно увидеть, что кукольный домик изначально имел защитные желтые шторы со шлейфами над внешними дверцами шкафов, изготовленными из шпонированного черепахового панциря и оловянных инкрустаций. Когда завесы были закрыты, конструкция напоминала кровать с балдахином.

Сохранилась лишь одна оригинальная кукла: младенец в колыбели. Кроме того, возле кукольного домика когда-то был целый сад с работающим фонтаном. Механическая функция фонтана, как и медный кухонный насос, сейчас утрачена, но эти элементы подчеркивают реалистичность кукольного домика.

Одной из самых заметных особенностей трехмерного «Кукольного дома Петронеллы Оортман» является то, что каждый объект внутри сделан точно в масштабе и из тех же материалов, что и его натуральный эквивалент. Например, в интерьерах можно увидеть скульптурные рельефы на потолке, мраморный пол, тканевые обои, шелковую обивку, а также дубовые и ореховые стены. Оортман заказывала художникам миниатюрные фрески и картины, через Голландскую Ост-Индийскую компанию покупала миниатюрную фарфоровую посуду из Китая, а для изготовления мебели ручной работы привлекала мастеров лозоплетения, краснодеревщиков, стеклодувов и серебряников. Ее пристальное внимание к деталям включает в себя белье в комнате с ее инициалами, а также утюги на чердаке, изготовленные из меди, железа и дерева.

Кукольный дом королевы Марии

Подобно дому Оортмана, «Кукольный дом королевы Марии» является экстравагантной моделью 20-го века. Королевский фонд коллекций называет его «самым большим и самым известным кукольным домиком в мире». Он был построен для королевы Марии, жены британского короля Георга V, в качестве подарка нации, и сейчас находится в Виндзорском замке.

Королева была известна своей любовью к мелким декоративным предметам.

Ее подруга детства и двоюродная сестра короля, принцесса Мария Луиза, решила создать для нее кукольный домик. Принцесса сформировала комитет для надзора за его строительством и обеспечения точности масштаба и мастерства. Старший куратор декоративного искусства RCT Кэтрин Джонс объясняет: «После Первой мировой войны… комитет очень хорошо осознавал тот факт, что жизнь быстротечна, и они хотели создать памятник эдвардианской Англии». Это им удалось на славу.

Архитектором кукольного дома и его выставочного зала в Виндзорском замке был сэр Эдвин Лютенс, который также является членом комитета. Лютенс, гениальный архитектор 20-го века, наиболее известен своими английскими загородными домами, военными мемориалами и общественными зданиями в Британии и Индии. Несмотря на небольшой масштаб «Кукольного домика королевы Марии», на его создание ушло три года, с 1921 по 1924 год, и он отражает работу более 1500 ведущих британских ремесленников, художников, писателей и производителей.

Сад, сохранившийся до наших дней, создала Гертруда Джекил, новаторская садовница и садовый дизайнер, которая часто сотрудничала с Лютенсом. Как и в случае с интерьерами, цветы и деревья ручной работы выполнены в натуральную величину.

Внутри дома находятся королевские покои, люксы для короля и королевы, укомплектованные грелками и мышкой Фаберже, большой салон и торжественная столовая. Дополнительные помещения включают библиотеку, обшитую ореховыми панелями, в которой представлены миниатюрные книги, написанные целым рядом выдающихся авторов, среди которых: Дж. М. Барри, сэра Артура Конан Дойля, Томаса Гарди, Редьярда Киплинга, Сомерсета Моэма, А. А. Милна и Виты Саквилль-Уэст. Здесь также есть помещение для персонала, кухня, кладовая и полностью укомплектованный винный погреб с настоящими напитками. Все выполнено в масштабе 1:12 и включает в себя современные удобства, такие как водопровод, электричество и лифты.

Историческое декоративное искусство

Вдохновленный «Кукольным домом королевы Марии», в Соединенных Штатах был начат амбициозный персональный проект под названием «Комнаты Торн», целью которого было задокументировать прежде всего американское и европейское историческое декоративное искусство. Эти комнаты были детищем американской художницы Нарциссы Ниблек Торн. С детства любя кукольные домики, она разработала идею, проектировала и руководила мастерской опытных ремесленников в 1920-1940-х годах. Они изготовили чуть менее 100 сложных миниатюрных комнат; значительную часть работы Торн выполнила собственноручно. Виньетки выполнены в масштабе 1:12, и большинство из них, всего 68, сейчас являются любимой частью коллекции Чикагского художественного института.

Эти комнаты отражают интерьеры от 13-го до начала 20-го века. Некоторые из них содержат крошечные предметы мебели и аксессуары, которые Торн собирала во время заграничных путешествий, но отдельные предметы также были изготовлены на заказ. Ее видение заключалось в том, что эти захватывающие модели будут выставляться в музеях, чтобы публика могла наслаждаться и познавать старинные комнаты без необходимости тратить большие деньги. Для того, чтобы зрители могли создавать собственные воображаемые нарративы, Торн не включила в экспозицию ни одной человеческой куклы. AIC пишет: «Результат — две части фантазии, одна часть истории — каждая комната является сценой размером с обувную коробку, ожидая персонажей и сюжеты зрителей».

Среди выдающихся американских образцов — кухня и гостиная из Массачусетса конца 17-го века и гостиная из Кейп-Кода 1750–1850 годов. Обе имеют уютные камины, наполненные настоящим пеплом, который Торн собрала из пепельниц рабочих, и плетеные ковры. В глааной комнате в Массачусетсе на камине висит миниатюрная модель «Мейфлауэра» как напоминание о том, что пилигримы совершили свое путешествие примерно за 50 лет до того, как здесь появилась эта комната. В комнате Кейп-Код детский чайный сервиз стоит на медном подносе, сделанном из кованого пенни. Торн блестяще передала иллюзию послеобеденного солнечного света, проникающего в комнату. Обе эти комнаты воплощают ностальгию времен Депрессии по старой Америке.

В каталоге выставки «Вдохновляя Уолта Диснея: Анимация французского декоративного искусства» Вольф Берчард, куратор Метрополитен-музея, рассказывает о Торн-румс: «Они являются свидетельством вкуса американских высших классов ХХ века к французскому и английскому декоративному искусству от Людовика XIII до Георга IV, а также состояния исследований истории интерьеров, которые тогда еще находились в зачаточном состоянии». Примеры этого можно найти в двух прекрасных комнатах Торна, французской и английской, конца 18-го века, которые основаны на реальных аналогах.

На выставке «E-24: Французский салон периода Людовика XVI, ок. 1780 г.» Торн вдохновлялась неоклассическим дворцом Малый Трианон на территории Версаля, который тесно связан с Марией Антуанеттой. Королева любила музыку и природу, что отражено в этой комнате Торна: Здесь стоит стул со спинкой в форме арфы, а в убранстве доминируют розы. Мебель, представленная на выставке, была приобретена в Париже.

«E-10: Английская столовая грузинского периода, c. 1770-90» происходит от двух столовых, разработанных выдающимся неоклассическим архитектором жилья Робертом Адамом, чей стиль характеризовался гармонией и элегантностью. Адам отказался от традиционного вида деревянных панелей и обоев, отдав предпочтение декоративной штукатурке с резным рельефом и расписанным панелям в римском стиле.

Все эти причудливые кукольные домики были произведениями любви. Выставленные сейчас как произведения искусства и используемые в качестве учебных пособий, эти миниатюры демонстрируют мастерство, искусство, архитектуру, мировую торговлю и общество своего времени, распространяя радость и восхищение.

За розвитком і призначенням лялькових будиночків стоїть захоплююча історія. Ці мініатюрні споруди з’явилися в Європі наприкінці 1500-х років, а найперші відомі версії походять з Баварії. Спочатку вони не були забавкою для дітей, а радше своєрідною «вундеркамерою», або кабінетом дивовиж, як їх називали раніше. Заможні жінки, щоб продемонструвати свій достаток і смак, буквально зберігали їх у шафах.

У пізніших століттях лялькові будиночки почали використовуватись молодими дівчатами як засіб навчання навичкам ведення домашнього господарства, які допоможуть їм, коли вони стануть дружинами й матерями. Удосконалення методів виробництва дозволило збільшити масове виробництво лялькових будиночків у різних стилях, масштабах і цінах. Проте надзвичайно складні та вишукані зразки продовжували виготовлятися виключно як витвори мистецтва. Лялькові будиночки, віднесені до цієї категорії, відкривають захоплююче вікно в те, як колись прикрашали заможні оселі та як у них жили люди.

Ляльковий будинок Петронелли Оортман

Один з найвизначніших історичних лялькових будиночків сьогодні зберігається в Рейксмузеї, національному музеї Нідерландів. Його перша власниця, Петронелла Оортман, була дружиною заможного голландського торговця шовком. Вона зібрала ляльковий будиночок між 1686-1710 роками, витративши загалом 30 000 флоринів, що дорівнювало б вартості справжнього будинку на набережній в Амстердамі. Приділяючи час і кошти на створення лялькового будиночка, Оортман також вирішила зберегти його на полотні, замовивши картину Якобу Аппелю в 1710 році.

Картина Аппеля, що також є частиною колекції Рейксмузею, розкриває кілька елементів, які зараз відсутні на об’єкті. На картині можна побачити, що ляльковий будиночок спочатку мав захисні жовті штори зі шлейфами над зовнішніми дверцятами шаф, виготовленими зі шпонованого черепахового панцира та олов’яних інкрустацій. Коли завіси були закриті, конструкція нагадувала ліжко з балдахіном.

Збереглася лише одна оригінальна лялька: немовля в колисці. Крім того, біля лялькового будиночка колись був цілий сад з працюючим фонтаном. Механічна функція фонтану, як і мідний кухонний насос, зараз втрачена, але ці елементи підкреслюють реалістичність лялькового будиночка.

Однією з найпомітніших особливостей тривимірного «Лялькового будинку Петронелли Оортман» є те, що кожен об’єкт всередині зроблений точно в масштабі і з тих самих матеріалів, що й його натуральний еквівалент. Наприклад, в інтер’єрах можна побачити скульптурні рельєфи на стелі, мармурову підлогу, тканинні шпалери, шовкову оббивку, а також дубові та горіхові стіни. Оортман замовляла художникам мініатюрні фрески та картини, через Голландську Ост-Індійську компанію купувала мініатюрний порцеляновий посуд з Китаю, а для виготовлення меблів ручної роботи залучала майстрів лозоплетіння, червонодеревників, склодувів та сріблярів. Її прискіплива увага до деталей включає в себе білизну в кімнаті з її ініціалами, а також праски на горищі, виготовлені з міді, заліза та дерева.

Ляльковий будинок королеви Марії

Подібно до будинку Оортмана, «Ляльковий дім королеви Марії» є екстравагантною моделлю 20-го століття. Королівський фонд колекцій називає його «найбільшим і найвідомішим ляльковим будиночком у світі». Він був побудований для королеви Марії, дружини британського короля Георга V, як подарунок нації, і зараз знаходиться у Віндзорському замку.

Королева була відома своєю любов’ю до дрібних декоративних предметів.

Її подруга дитинства і двоюрідна сестра короля, принцеса Марія Луїза, вирішила створити для неї ляльковий будиночок. Принцеса сформувала комітет для нагляду за його будівництвом і забезпеченням точності масштабу та майстерності. Старший куратор декоративного мистецтва RCT Кетрін Джонс пояснює: «Після Першої світової війни… комітет дуже добре усвідомлював той факт, що життя швидкоплинне, і вони хотіли створити пам’ятку едвардіанської Англії». Це їм вдалося на славу.

Архітектором лялькового будинку та його виставкової зали у Віндзорському замку був сер Едвін Лютенс, який також є членом комітету. Лютенс, геніальний архітектор 20-го століття, найбільш відомий своїми англійськими заміськими будинками, військовими меморіалами та громадськими будівлями в Британії та Індії. Незважаючи на невеликий масштаб «Лялькового будиночка королеви Марії», на його створення пішло три роки, з 1921 по 1924 рік, і він відображає роботу понад 1500 провідних британських ремісників, художників, письменників і виробників.

Сад, що зберігся до наших днів, створила Гертруда Джекіл, новаторська садівниця і садова дизайнерка, яка часто співпрацювала з Лютенсом. Як і у випадку з інтер’єрами, квіти та дерева ручної роботи виконані в натуральну величину.

Всередині будинку знаходяться королівські покої, люкси для короля і королеви, укомплектовані грілками і мишкою Фаберже, великий салон і урочиста їдальня. Додаткові приміщення включають бібліотеку, обшиту горіховими панелями, в якій представлені мініатюрні книги, написані цілою низкою видатних авторів, серед яких: Дж. М. Баррі, сера Артура Конан Дойля, Томаса Гарді, Редьярда Кіплінга, Сомерсета Моема, А. А. Мілна та Віти Саквілль-Вест. Тут також є приміщення для персоналу, кухня, комора і повністю укомплектований винний погріб зі справжніми напоями. Все виконано в масштабі 1:12 і включає в себе сучасні зручності, такі як водопровід, електрика та ліфти.

Історичне декоративне мистецтво

Натхненний «Ляльковим домом королеви Марії», у Сполучених Штатах було започатковано амбітний персональний проєкт під назвою «Кімнати Торн», що мав на меті задокументувати насамперед американське та європейське історичне декоративне мистецтво. Ці кімнати були дітищем американської художниці Нарциси Ніблек Торн. З дитинства полюбляючи лялькові будиночки, вона розробила ідею, проєктувала та керувала майстернею досвідчених ремісників у 1920-1940-х роках. Вони виготовили трохи менше 100 складних мініатюрних кімнат; значну частину роботи Торн виконала власноруч. Віньєтки виконані в масштабі 1:12, і більшість з них, загалом 68, зараз є улюбленою частиною колекції Чиказького художнього інституту.

Ці кімнати відображають інтер’єри від 13-го до початку 20-го століття. Деякі з них містять крихітні предмети меблів та аксесуари, які Торн збирала під час закордонних подорожей, але окремі предмети також були виготовлені на замовлення. Її бачення полягало в тому, що ці захоплюючі моделі будуть виставлятися в музеях, щоб публіка могла насолоджуватися і пізнавати старовинні кімнати без необхідності витрачати великі гроші. Для того, щоб глядачі могли створювати власні уявні наративи, Торн не включила в експозицію жодної людської ляльки. AIC пише: «Результат — дві частини фантазії, одна частина історії — кожна кімната є сценою розміром з взуттєву коробку, очікуючи на персонажів і сюжети глядачів».

Серед визначних американських зразків — кухня і вітальня з Массачусетсу кінця 17-го століття та вітальня з Кейп-Коду 1750-1850 років. Обидві мають затишні каміни, наповнені справжнім попелом, який Торн назбирала з попільничок робітників, і плетені килими. У головній кімнаті в Массачусетсі на каміні висить мініатюрна модель «Мейфлауера» як нагадування про те, що пілігрими здійснили свою подорож приблизно за 50 років до того, як тут з’явилася ця кімната. У кімнаті Кейп-Код дитячий чайний сервіз стоїть на мідній таці, зробленій з кованого пенні. Торн блискуче передала ілюзію післяобіднього сонячного світла, що проникає в кімнату. Обидві ці кімнати втілюють ностальгію часів Депресії за старою Америкою.

У каталозі виставки «Надихаючи Волта Діснея: Анімація французького декоративного мистецтва» Вольф Берчард, куратор Метрополітен-музею, розповідає про Торн-румс: «Вони є свідченням смаку американських вищих класів ХХ століття до французького та англійського декоративного мистецтва від Людовика XIII до Георга IV, а також стану досліджень історії інтер’єрів, які тоді ще перебували в зародковому стані». Приклади цього можна знайти у двох прекрасних кімнатах Торна, французькій та англійській, кінця 18-го століття, які засновані на реальних аналогах.

На виставці «E-24: Французький салон періоду Людовика XVI, бл. 1780 р.» Торн надихалася неокласичним палацом Малий Тріанон на території Версаля, який тісно пов’язаний з Марією Антуанеттою. Королева любила музику і природу, що відображено в цій кімнаті Торна: Тут стоїть стілець зі спинкою у формі арфи, а в оздобленні домінують троянди. Меблі, представлені на виставці, були придбані в Парижі.

«E-10: Англійська їдальня грузинського періоду, c. 1770-90» походить від двох їдалень, розроблених видатним неокласичним архітектором житла Робертом Адамом, чий стиль характеризувався гармонією та елегантністю. Адам відмовився від традиційного вигляду дерев’яних панелей і шпалер, надавши перевагу декоративній штукатурці з різьбленим рельєфом і розписаним панелям у римському стилі.

Усі ці вигадливі лялькові будиночки були витворами любові. Виставлені зараз як витвори мистецтва і використовувані як навчальні посібники, ці мініатюри демонструють майстерність, мистецтво, архітектуру, світову торгівлю і суспільство свого часу, поширюючи радість і захоплення.

Вопрос: Обычно я выгуливаю своего золотистого ретривера Джейка на выдвижном поводке, который мы оба любим. По правилам нашего местного парка требуется, чтобы собаки были на поводках не длиннее 2 м, и запрещается использовать выдвижные поводки. Не могли бы вы вооружить меня аргументами, чтобы я мог убедить их изменить правила?

Ответ: К сожалению, не могу. Выдвижные поводки опасны для собак, и они преподают собакам уроки, которые они не должны усваивать.

Выдвижной поводок удлиняется до 8 м и сматывается в большую подпружиненную пластиковую ручку. Это означает, что Джейк может добежать до конца поводка, который его резко остановит, что может привести к разрыву трахеи, грыже межпозвоночных дисков или перелому шейных позвонков.

Если Джейк добежит до конца поводка и вырвет его у вас из рук, он может испугаться тяжелой пластиковой ручки, громко “преследующей” его, и продолжить бежать, оказавшись на проезжей части.

Даже если Джейк на стандартном 2-метровом поводке, другая собака на выдвижном поводке легко может подойти к нему ближе, чем следует, и напасть на него. Поэтому лучше придерживаться нынешних правил парка.

Кроме того, выдвижной поводок приучает собаку к тому, что она получает вознаграждение за поведение, которое ослабляет ваш контроль и угрожает её безопасности.

Если вы откажетесь от выдвижного поводка и будете выгуливать Джейка на стандартном 2-метровом поводке, я думаю, вы оба будете получать больше удовольствия от прогулок в парке.

Вопрос: У Вельвет, моей 13-летней кошки, текут слюни, и она отказывается от сухого корма. Ветеринар обнаружил у нее припухлость под языком и увеличение близлежащих лимфатических узлов.

Биопсия показала, что у Вельвет сквамозная карцинома, и ветеринар с сожалением сообщил мне, что лечение, скорее всего, не поможет. Я опустошена.

Что вы можете рассказать мне о сквамозной карциноме ротовой полости у кошек?

Ответ: Карцинома сквамозных клеток (SCC) — наиболее распространенная опухоль ротовой полости у кошек. В среднем заболевание начинается в возрасте 12–13 лет.

Факторы риска включают воздействие табачного дыма, использование ошейника от блох, а также употребление тунца или кошачьих консервов, когда они едят преимущественно мягкую пищу.

Клинические признаки включают потерю аппетита, вялость, снижение способности к вылизыванию шерсти, слюнотечение и неприятный запах изо рта.

Чаще всего опухоль образуется на языке, под языком или в деснах, иногда расшатывается один или несколько зубов.

Хирургия, химиотерапия и лучевая терапия помогают только в том случае, если они начаты на самых ранних стадиях заболевания. Но даже в этом случае выживают только 9,5 % кошек.

По материалам The Epoch Times USA

Питання: Зазвичай я вигулюю свого золотистого ретривера Джейка на висувному повідці, який ми обидва любимо. За правилами нашого місцевого парку вимагається, щоб собаки були на повідцях не довше 2 м, і забороняється використовувати висувні повідці. Чи не могли б ви озброїти мене аргументами, щоб я міг переконати їх змінити правила?

Відповідь: На жаль, не можу. Висувні повідці небезпечні для собак, і вони дають собакам уроки, які вони не повинні засвоювати.

Висувний повідець подовжується до 8 м і змотується у велику підпружинену пластикову ручку. Це означає, що Джейк може добігти до кінця повідця, який його різко зупинить, що може призвести до розриву трахеї, грижі міжхребцевих дисків або перелому шийних хребців.

Якщо Джейк добіжить до кінця повідця й вирве його у вас із рук, він може злякатися важкої пластикової ручки, яка голосно “переслідує” його, й продовжити бігти, опинившись на проїжджій частині.

Навіть якщо Джейк на стандартному 2-метровому повідцю, інший собака на висувному повідцю легко може підійти до нього ближче, ніж слід, і напасти на нього. Тому краще дотримуватися нинішніх правил парку.

Крім того, висувний повідець привчає собаку до того, що він отримує винагороду за поведінку, яка послаблює ваш контроль і загрожує його безпеці.

Якщо ви відмовитеся від висувного повідця й вигулюватимете Джейка на стандартному 2-метровому повідці, я думаю, ви обоє отримуватимете більше задоволення від прогулянок у парку.

Питання: У Вельвет, моєї 13-річної кішки, тече слина, й вона відмовляється від сухого корму. Ветеринар виявив у неї припухлість під язиком і збільшення прилеглих лімфатичних вузлів.

Біопсія показала, що у Вельвет сквамозна карцинома, й ветеринар із жалем повідомив мені, що лікування, найімовірніше, не допоможе. Я спустошена.

Що ви можете розповісти мені про сквамозну карциному ротової порожнини у кішок?

Відповідь: Карцинома сквамозних клітин (SCC) — найпоширеніша пухлина ротової порожнини у котів. У середньому захворювання починається у віці 12–13 років.

Фактори ризику включають вплив тютюнового диму, використання нашийника від бліх, а також вживання тунця або котячих консервів, коли вони їдять переважно м’яку їжу.

Клінічні ознаки включають втрату апетиту, млявість, зниження здатності до вилизування шерсті, слинотечу й неприємний запах з рота.

Найчастіше пухлина утворюється на язиці, під язиком або в яснах, іноді розхитується один або кілька зубів.

Хірургія, хімієтерапія й променева терапія допомагають тільки в тому разі, якщо їх розпочато на ранніх стадіях захворювання. Але навіть у цьому випадку виживають тільки 9,5 % кішок.

За матеріалами The Epoch Times USA