Човен беззвучно пливе озером. Хуан Чан утримує баланс і гребе стоячи. Прохолодний ранковий вітерець торкає його біле вбрання, схоже на туніку. Довге волосся додає йому архаїчного вигляду.
Хуан Чан К’ін — лакандон, він живе в невеликій громаді Наха, в джунлгях сельви Лакандоніі. Йому за 50, він розповідає нам про той час, коли він був дитиною, і коли про його село ще не знали загарбники.
«У той час ми жили у злагоді з k’ax — лісом. Він давав нам усе, що нам потрібно для життя. Ми збирали плоди та насіння, полювали на папуг і мавп. Мій батько навчив мене плавати в цьому озері та ловити рибу. Крім того, він вчив мене використовувати лікарські рослини. Мої сестри пряли нитки k’uch, які пов’язували на шию хворим. І наш вождь Чан К’ін Віейо вимовляв чарівні заклинання проти злих передвість. Тепер все це стало неважливим. Наші традиції зникають».
#img_gallery#
Лакандони — єдиний народ Майя, не підкорений іспанськими конкістадорами. У 18 столітті вони бігли в джунглі федерального південно-мексиканського штату Чіапас, де жили ізольовано, сімейними кланами. Тільки в 20-му столітті вони вступили в контакт з цивілізацією. Їх первісний, містичний спосіб життя робив їх улюбленими об’єктами етнологів. Їх народність скаладає 650 осіб, що живуть в трьох селах — Наха, Метцабок і Лаканха.
Хуан Чан К’ін гребе до берега і веде нас через густі джунглі в Наха. Жителі села сидять перед своїми будинками. Вони розмовляють між собою і стежать за нами. Більшість чоловіків коротко підстрижені та одягнені в футболки та джинси. Xikul — традиційне вбрання з льону — зустрічається так само часто, як і довге волосся. Вчені, місіонери, туристи і телебачення привнесли західні риси в їхній світ за минулі 50 років. Тільки деякі дотримуються стародавнього способу життя. Крім Хуан Чан К’іна зберігає традиції Дон Антоніо, якого ми зустріли в його будинку для поклоніння богам. На жаль, ми не можемо з ним поговорити, тому що він говорить тільки на своїй рідній мові — майя-лакандон.
Дон Антоніо — шаман, він проведе для нас церемонію майя. З 20 божественних чашок він вибирає 3 для ритуалу: бога лісу Känänk’ax, бога мандрівників Itzana, і Äkyantho — бога, який створив наш західний світ. У божественних чашках він запалює копав (природну смолу дерев). Дим піднімається вгору та забирає монотонні молитви Дона Антоніо Богам до небес. Частину фіміаму він уловлює листям гірських пальм, які він подарував нам на прощання. Цей дим повинен захистити нас під час далекої подорожі та зберегти нам здоров’я. Жителі села рідко звертаються до Дону Антоніо. Аспірин і пеніцилін витіснили традиційні ритуали. Можливо, без туристів останній шаман Наха залишився б без роботи.
У минулі роки лакандони відкрили свої села для чужинців-відвідувачів і влаштували центри еко-туризму. Туристичні проекти фінансуються Мексикою. На відміну від інших корінних народів Мексики, лакандони отримують більшу фінансову підтримку держави. У 1972 році їм навіть відписали 600 000 гектарів сельви Лакандона та руїни Майя, Бонампак і Яшчілан. За це вони дали дозвіл на буріння нафти та вирубку лісу в їхній частині джунглів на вимогу столиці Мехіко. З грошима лакандони познайомилися в 1950 роках. Раніше їх світом і основою їхнього життя був ліс. Їхні думки та дії вирішувались громадою. Сьогодні кожен приймає рішення індивідуально.
Поблизу від місця руїн Бонампак розташована Лаканха. До цього села легше добратися і він став ще більш «західним», ніж Наха. Її жителі піддалися євангелічним місіонерам із США. Вони моляться Богу християн і бояться страшного суду. Їхнє життя проходить між Біблією і туризмом. У Лаканха майже в кожному будинку є місця для ночівлі або ж ресторан. По електронній пошті ми замовили cabaña rustica (рустикальний однокімнатний апартамент) на кемпінгу річки Лаканха (Campamento Río Lacanjá), і все-таки були трохи здивовані, що мова йде про хатини на палях без дверей і запорів. В оточенні диких джунглів захист від тварин вночі пропонує тільки сітка від комарів.
Ми влаштувалися поблизу від природи. Наша турбаза відповідає стандартам мексиканського екологічного туризму. Проводиться поділ сміття (для подальшої переробки), використовується сонячна електроенергія та безліч туристичних маршрутів. Можна подорожувати через сельву Лакандона, річковий тьюбінг по річці Лаканха і, звичайно, відвідати Бонампак. Ми замовляємо таксі у Енріке, який везе нас до руїн Майя. Ймовірно Бонампак був князівством, розквіт якого був між 650 і 800 роками після різдва Христового. Руїни виглядають не занадто сенсаційно. Неповторні, однак, настінні малюнки Templo de las Pinturas. У трьох палатах послідовні малюнки відобразили події з життя майя до захоплення іспанцями: пишно прикрашені володарі відправляються на війну, шляхетні пані жертвують свою кров, полонених ворогів приносять в жертву Богам. Це місце завжди було місцем церемоній для лакандонів.
Світ дізнався про його існування в середині минулого століття. На території руїн можна побачити багато лакандонів. Вони пропонують свої послуги в якості гідів і продають різні предмети прикладного мистецтва ручної роботи. Найбільше користуються попитом у туристів лук і стріли, що раніше використовували лакандони для полювання. У той час як у себе вдома, в Лаканха, вони одягнені по-західному, в цьому туристичному місці чоловіки одягнені в білі спадаючі шати, а жінки в красиві сукні з квітковими малюнками, так як гості, які приїжджають з усього світу, хочуть бачити лакандонів таємничими, первісними та фотогенічними.
