В Україні утилізацію сміття через спалювання прирівняли до безпечної «зеленої» енергетики і готуються будувати сміттєспалювальні заводи. На таких підприємствах буде спалюватися все побутове сміття разом із небезпечними відходами, які виділяють токсичні речовини і отруюють повітря. Як не допустити цього? Дізнайтеся далі.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Як громадська активістка і голова ГО «Україна без сміття» Євгена Аратовська, в цьому році депутати Комітету паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) проголосували за те, щоб спалювання сміття можна було відносити до альтернативної («зеленої») енергетики. З прийняттям цих поправок спосіб утилізації відходів через спалювання буде підтримуватися і стимулюватися на рівні держави.
Якщо їх приймуть, почнеться пошук міжнародної допомоги, залучення кредитів, отримання дотацій із державного бюджету і будівництво сміттєспалювальних заводів. Їх будуть оснащувати застарілими модулями з європейських заводів, які вже не відповідають сучасним вимогам директив про викиди в повітря в країнах ЄС.
А тепер про вартість такої «утилізації». На сучасному сміттєспалювальному європейському заводі, побудованому за всіма нормами безпеки для навколишнього середовища, вартість спалювання однієї тонни відходів дорівнює €230. А поховання однієї тонни сміття на звалищах в Україні — €4.
Різниця у €226 досить відчутна.
У такому місті, як Львів, щодня створюється 600 тонн ТПВ. Їхнє спалювання без попереднього сортування обійдеться місту в €138 тис. щодня. На місяць — €4 млн 140 тис.
Тобто місто витрачатиме колосальні кошти на «утилізацію», отримуючи при цьому величезні викиди токсичних речовин в атмосферу.
«Я не вірю, що у нас будуть будувати сміттєспалювальні заводи з мінімальними шкідливими викидами. Тому що питання охорони довкілля не є пріоритетом у моїй країні», — пише Євгенія Аратовська.
І наводить приклад: накладення вето на два закони, в яких, крім усього іншого, йдеться про вимогу будувати усі нові заводи з дотриманням європейських норм щодо викидів.
Чому не можна спалювати побутове сміття?
Причина перша
Більшість українців викидає до загального контейнера разом зі звичайним сміттям ліки, рідку хімію, батарейки та акумулятори, відпрацьовані енергоощадні лампи (які містять ртуть!), електронні прилади і навіть градусники. Ніхто не буде вибирати все це небезпечне сміття із загальної маси.
Від забруднення повітря щороку в Україні помирають тисячі людей. А спалювання сміття буде мати ще більш небезпечні наслідки.
Не варто сподіватися і на екологічні інспекції. Сьогодні в нашій країні працюють численні підприємства, які створюють небезпечні викиди в атмосферу. Але інспекції їх не контролюють і не вимагають встановлювати обладнання для очищення повітря.
Причина проста — в Україні немає відповідного законодавства. Тому робота таких підприємств, як столичний сміттєспалювальний завод «Енергія» або фанерний завод «Фанплит», не контролюється. Якби на цих заводах були встановлені сучасні датчики Siemens, ми б знали, які гранично допустимі концентрації небезпечних речовин потрапляють в повітря вдень, а які вночі, стверджує Євгенія Аратовська.
Від речовин, які виробляються під час спалюванні сміття, не врятує жоден фільтр: важкі метали, канцерогенні сполуки — діоксини та фурани потрапляють в повітря і в легені людей і викликають незворотні зміни в організмі. Вони забруднюють і екосистему та проникають в продукти на нашому столі.
У країнах Європи є сміттєспалювальні заводи, і від них поки неможливо відмовитися. Але для їхньої безпечної роботи була закладена міцна основа.
Наприклад, у Скандинавії перший сміттєспалювальний завод побудували тільки через кілька десятків років після того, як було прийнято відповідне законодавство, яке контролює викиди в атмосферу. Був введений принцип «забруднювач платить», з’явилися асоціації розширеної відповідальності виробників, які просувають тему сортування сміття серед населення.
Всього цього наразі в Україні немає. А наслідки будівництва сміттєспалювальних заводів без необхідних затверджених норм і постанов подібні до бомби уповільненої дії.
Спалювання відходів без його попереднього сортування є дуже небезпечним!
Причина друга
Крім небезпечних речовин, змішане побутове сміття містить і цінні компоненти — вторсировину, використовуючи яку, можна заощадити мільярди гривень на рік.
Щороку на звалища ми відправляємо 6 млрд грн у вигляді ресурсоцінних компонентів — скло, цінні метали, папір, полімери… Замість того, щоб впорядкувати цю вторсировину і повернути її у виробничий цикл підприємств, яким не доведеться закуповувати нову сировину з-за кордону, нам пропонують її спалювати.
#img_center_nostream#
Підпишіть петицію!
Євгенія Аратовська створила петицію президенту про те, що екологічна спільнота проти спалювання сміття в Україні без гарантій, що це буде максимально безпечно для людей.
Щоб цю петицію розглянули, потрібно зібрати 25 тисяч голосів. Підписати петицію можна .
Спалювання або поховання сміття однаково небезпечні. Не варто вибирати між забрудненням ґрунту і води або забрудненням повітря. Потрібно налагодити систему переробки сміття та безкоштовний прийом від населення небезпечних відходів, щоб вони ніколи не потрапляли на звалища.
Євгенія Аратовська пропонує таке вирішення проблеми:
1. Прийняти відповідне законодавство, яке усуне проблему з неконтрольованими небезпечними викидами в атмосферу.
2. Прийняти закон про розширену відповідальність виробників (діє у всіх розвинених країнах на сьогодні).
Виробники будуть зобов’язані створити умови для збору своєї упаковки, інакше отримуватимуть величезні штрафи. Вони розроблятимуть навчальні програми, будуть проводити соціальну рекламу, впроваджуватимуть роздільний збір, встановлюватимуть контейнери.
А якщо їхню упаковку не можна переробити, виробники будуть платити великий податок. Настільки великий, що вигідніше буде знайти спосіб переробити цю упаковку на щось корисне. Таким чином, будуть підтримуватися технологічні інновації та циркулярна економіка. Відповідне законодавство буде зобов’язувати виробників нести відповідальність за виконання норм збору упаковки (повертати її у виробничі цикли заводів).
Спалювання сміття закриє всі перспективи циркулярної економіки.
3. Спалювання залишкового сміття, яке не містить ресурсоцінних компонентів і небезпечних відходів — інертного «хвоста» (10—20% загальних відходів).
Підпишіть прямо зараз і підтримайте акцію в соцмережах #спалюваннюБАН!
