Британська компанія з кібербезпеки Comparitech опублікувала звіт, у якому проаналізовано використання систем відеоспостереження у 150 найбільш густонаселених містах світу. Виявилося, що найактивніше стежить за своїми громадянами комуністичний уряд Китаю.
У звіті згадується зроблений кілька років тому прогноз британського постачальника інформаційних послуг IHS Markit про те, що до кінця 2021 року у світі буде близько 1 мільярда камер спостереження, з них 54 % — у Китаї, тобто близько 540 мільйонів камер спостереження, що еквівалентно 372 камерам на кожну тисячу жителів КНР.
Це досить стримана оцінка. Пізніше компанія IHS Markit повідомляла, що в Китаї встановлено 626 мільйонів камер спостереження, тобто 432,2 камери на тисячу осіб.
Крім Китаю, велику кількість камер спостереження встановлено в індійському місті Індуар. Там у середньому розташовано 62,52 камери на тисячу осіб. В інших країнах камер менше: у Лондоні (Великобританія) — 13,35 на тисячу осіб, у Лос-Анджелесі (США) — 8,77 на тисячу осіб, у найбільш густонаселеному місті світу Токіо (Японія) — лише 1,06 камер на тисячу осіб.
Якщо рахувати за щільністю розташування камер, то лідерами також є китайські міста. Список очолило місто Шеньчжень провінції Гуандун із середнім показником у 6220 камер спостереження на квадратну милю (2,59 квадратних кілометра). За ним ідуть міста Ухань провінції Хубей — 5429 камер на квадратну милю; Шанхай — 4343 камер; Циндао провінції Шаньдун — 3470 камер на квадратну милю.
За межами Китаю найбільша щільність камер у Делі (Індія) — 1446 на квадратну милю. За ним ідуть Сеул (Південна Корея) — 333 камери на квадратну милю; Москва (Росія) — 220 на квадратну милю; Нью-Йорк (США) — 187 на квадратну милю; Осака (Японія) — менше ніж 6 на квадратну милю.
На додаток до великої кількості та високої щільності встановлені китайські камери спостереження також дуже функціональні. У вересні 2019 року китайські вчені запустили хмарну систему камер із роздільною здатністю в 500 мегапікселів, яка дає змогу робити як фотографії, так і відео.
За словами творців цієї системи, вона має роздільну здатність, що вчетверо перевищує межу людського ока, і якщо за її допомогою зробити, наприклад, панорамну фотографію стадіону з десятками тисяч людей, то можна буде розглянути деталі обличчя кожної людини. У поєднанні з технологіями штучного інтелекту, такими як розпізнавання облич, конкретний об’єкт можна знайти в одну мить.
Чимало людей вважають, що подібне відеоспостереження може поліпшити роботу правоохоронних органів і запобігти злочинності. Однак британська дослідницька компанія Comparitech виявила, що це не так. Співробітники компанії порівняли кількість камер спостереження з індексом злочинності та дійшли висновку, що більша кількість камер не впливає на рівень злочинності.
Тоді навіщо влада Китаю витрачає такі великі ресурси на ці проєкти? Згідно з інтернет-журналом Bitter Winter, який висвітлює ситуацію з правами людини в Китаї, кінцевою метою компартії Китаю є створення повної бази даних, що дасть змогу органам безпеки відстежувати, аналізувати і контролювати кожного жителя країни в режимі реального або близького до реального часу. Тобто йдеться про створення за допомогою просунутих систем спостереження “цифрової авторитарної держави”.
У квітні нинішнього року агентство “Рейтер” повідомило, що в результаті аналізу понад 50 документів, що перебувають у відкритому доступі, з’ясувалося, що за останні чотири роки десятки китайських організацій придбали програму з функцією штучного інтелекту під назвою “одна людина, один файл” (one person, one file). У документах ідеться про те, що звичайна система моніторингу може тільки збирати дані, але класифікувати їх необхідно вручну, а програма “одна людина, один файл” може сама аналізувати величезні дані і використовувати складні алгоритми для створення користувацьких файлів для кожної людини. Профілі автоматично оновлюються в міру того, як програма отримує нові дані. Ця система також має можливості самонавчання для оптимізації точності створення файлів у міру збільшення обсягу даних.
За Epoch Times
