Коли заходить мова про гризунів, абсолютна більшість людей, які жодним чином не відносять себе до зоологів, уявляє собі щурів і мишей, геть забуваючи про хом’яків, білок, бурундуків і морських свинок. Уявлення це досить похмурого характеру: лише власники маленьких тварин розчулено згадують мордочки, лапки та хвости, інші ж — образ, створений історією та ЗМІ.
#img_left#Щури — такі собі похмурі мешканці каналізацій та підземель, що володіють колективним розумом і прагнуть якщо й не підкорити планету, то ґрунтовно поборотися за право існування поруч з людиною. Щури — це істеричні жіночі крики, нечутно руйнуючі мозок ультразвукові відлякувачі гризунів, різнокольорові драже, розсипані по кутах, що несуть смерть, міфи про обгризені людські вуха і знищених живцем слонів. Щури — спогади про чорні дні людства, коли блохи, що сховалися в м’якій шерстці, несли загибель людям, яка іменується «чумою».
Насправді ламати стереотипи, що склалися в людській свідомості, і агітувати за припинення боротьби з гризунами — справа абсолютно марна і неправедна. Тим більше, що образ тисячоліттями складався аж ніяк не на порожньому місці: щури та миші дійсно завдають шкоди в певних сферах людського життя, до того ж переносять збудників безлічі інфекційних захворювань. Однак сьогодні людина перебуває на тому еволюційному ступені розвитку, коли не має права створювати собі ворога, а повинна використовувати на благо інформацію, яка надходить до нього. Адже не дарма саме гризуни стали головними помічниками людей в справі розвитку науки, зокрема, медицини.
Чому у віваріях при лабораторіях у величезних кількостях розводять саме щурів і мишей? По-перше, маленькі звірятка невибагливі до умов утримання, швидко розмножуються, а їхні повадки прекрасно вивчені. По-друге, лабораторні гризуни — чистий матеріал, що дозволяє отримувати найбільш точні результати в процесі досліджень. Миші і щурі першими пробують на собі новітні ліки, хімічні препарати, методи лікування. У багатьох виникає питання — чому не мавпи, які набагато більше схожі на людей? А це чергове загравання природи з людиною: пацюки мають схожу з людиною структуру тканин і склад крові, що і робить їх незамінними в дослідженнях.
Ще один аргумент на користь щурів, як помічників людини вченої — їхнє своєрідне мислення. Це єдині, як вважається, тварини, що роблять висновки і використовують власний досвід в подальшому не на рівні рефлексів, а обдумано. Щури мислять абстрактно — саме це дозволяє їм бути настільки живучими. Але ж абстракція відома тільки людині, тому такого роду подібність дозволяє вивчати поведінкові мотиви щурів, переносячи результати в сферу вивчення людини.
Як ставитися до маленьких тваринок — особиста справа кожного. Можна боятися мешканців підвалів, можна ратувати за дарування свободи в’язням віваріїв, можна завести собі пухнастого хвостатого друга або вважати щурів всього лише кормом для хижаків. Проте ігнорувати їхню допомогу у розвитку людської цивілізації неможливо, саме тому в багатьох куточках світу при наукових центрах або університетах є пам’ятники лабораторним тваринам. Криса, наприклад, красується при вході в Задонській ветеринарній лабораторії.
