Сима Гуан ― історик династії Сун, який створив всеосяжний збірник про історію Китаю. Ілюстрація: З.Йе/Велика Епоха
Сима Гуан вважав, що праведна людина має володіти щирим серцем і бути чесною. Він і сам у скрутному вдосконаленні розвивав у собі чесність і стежив, щоб його слова не розходилися з ділом. Одного разу він коротко сказав, відповідаючи на запитання щодо себе: «В мені немає нічого особливого. Все, що я роблю, ― це слідую за своєю совістю і нічого не приховую». Підтвердженням його слів служить один випадок із його життя. Коли він виставив на продаж свого коня, то усім покупцям зізнавався, що влітку він хворіє.
Сима Гуан добре знав історію Китаю. Він був глибоко переконаний, що і правителі повинні бути знайомі з історією, щоб вона дала їм науку і вони б змогли уникнути тих же помилок. Коли він служив при дворі, то побачив величезну кількість історичних книг і зрозумів, що ніхто до кінця свого життя не зможе їх усіх прочитати. Тому він вирішив викласти всеосяжний підручник з історії у зрозумілій і короткій формі.
За підтримкою імператора Сима Гуан скликав багатьох відомих вчених, кожен з яких став відповідальним за написання різних глав. Згодом ці глави він зібрав у єдину книгу ― повний історичний довідник. У роботі над виданням йому також допомагав його син, який відповідав за коректуру. Довідник містить багатющу кількість фактів, чітко упорядкованих за тематиками. Всі вони викладені стисло, і їх можна швидко відшукати за потрібними абзацами.
Цілих 19 років знадобилося Сима Гуану для написання хронології історії «Цзичжи Тунцзянь». Його назва означає: «Знання минулого і допомога імператору в управлінні династією» або «Всеосяжне дзеркало для допомоги уряду». Збірник містить 294 томи і близько 3 млн китайських ієрогліфів. Він охоплює 1362 роки китайської історії, починаючи з 403 до н.е. і закінчуючи 959 роком н.е. Сима Гуан сподівався, що ця книга буде служити посібником для правителів, щоб вони могли винести уроки з історичних фактів попередніх династій подібно до того, як люди використовують дзеркала, перевіряючи свій зовнішній вигляд. Він також сподівався, що імператори, прочитавши цю книгу, будуть знати, що якщо творити добро і припиняти зло, захищати права підданих і відмовлятися від несправедливості, то люди будуть задоволені їхнім мудрим правлінням.
Але це ще не всі переваги книги. В ній були в деталях описані періоди розквіту, разом із відповідними культурними звичаями і знаннями астрономії та географії. Ці описи стали дорогоцінними записами про культурну спадщину для наступних поколінь вчених і були високо оцінені істориками. Один із них сказав, що ця книга дуже важлива для Китаю, особливо для цілеспрямованих вчених.
У той час коли Сима Гуан був прем’єр-міністром і жив у столиці, його чесність і високі моральні якості впливали на багатьох. Люди всіх верств суспільства намагалися дотримуватися норм моралі. Для злочинців навіть склали приказку: «(Бідолаха), ти не чув про високошановного пана Сима Гуана?» Коли Сима Гуан помер, імператор оголосив глибокий траур і на три дні скасував щоденні зустрічі при дворі. Звичайні люди також оплакували його, з них десятки тисяч захотіли бути присутнім на його похоронах.
У Китаї донині дітям переказують повчальну історію про те, як у дитинстві Сима Гуан врятував свого друга, розбивши великим каменем керамічний бак із водою, в якому той тонув.
