У статті викладені деякі біографічні відомості про Г.С.Сковороду, подано аналіз його філософської творчості в контексті світової та вітчизняної філософської думки, розкриті концептуальні підстави філософії серця мислителя.
#img_right#З ім’ям Григорія Савича Сковороди (1722—1794), одного з предків Володимира Соловйова, пов’язують зародження вітчизняної філософії, яка виходить за рамки західноєвропейської раціоналістичної традиції. Мислитель своїм неподільним служінням істині дав Росії XVIII століття зразок першого вченого — аскета, «розумом чистим і духом несмущенним в скарбах вічного», який практикував філософію серця. Сучасники порівнювали його з Сократом, який так само не поділяв життя і філософствування. І як з Сократа почалася власне філософська рефлексія в античній культурі, так з Григорія Сковороди почалося філософствування у власному розумінні в Росії. В.Ф.Ерн в монографії «Сковорода. Життя і вчення» (1912) зазначає: «Все життя Сковороди є величезний і глибоко цікавий метафізичний експеримент» [26, с.5]. Сучасний дослідник історії вітчизняної філософії Л.Н.Столовіч зазначив, що «Сковорода жив, як учив, і вчив, як жив».
С.А.Левицький називає Сковороду «філософськи найбільш цінним мислителем XVIII століття», а В.В. Зеньковский — «першим філософом на Русі в точному сенсі слова».
М.І. Ковалінський, найближчий учень і духовний друг філософа, завершуючи написану для нащадків біографію мислителя «Життя Григорія Сковороди», вшанував пам’ять свого вчителя наступними словами:
Ревнитель істини, духовний богочтець,
І словом, і розумом, і життям мудрець;
Любитель простоти і від суєт свободи,
Без лестощів друг прямий, задоволений усім завжди,
Досяг він верх наук, пізнавши дух природи,
Гідний для сердець приклад, Сковорода.
Цікаві паралелі життя Г.С. Сковороди і його ровесника М.В. Ломоносова — «основоположника світської філософської освіти в Росії», — що мали різницю у віці одинадцять років. З дитинства Григорій помітний був «охотою до наук і твердістю духу», «схильністю до богочтення» і «даруванням до музики». Виявляючи велику побожність, він співав у церковному хорі, а потім три роки в придворній співочій капелі при дворі імператриці Єлизавети (Ломоносов теж співав у церкві і з юних років мав обдарування і природну тягу до наук).
1738 року шістнадцятирічний Сковорода проходив навчання в Київській Духовній Академії, в якій раніше навчався і Михайло Ломоносов. Через роки, Г. Сковорода, подібно В. Ломоносова, вивчав європейську думку в оригіналі. Але, якщо Ломоносова цікавили науки природні, то Сковороду — гуманітарні. Всією силою і розумінням Ломоносов прагнув вгору, жив і працював заради слави Вітчизни, і слава супроводжувала його шлях. Сковорода йшов від слави, а вона наздоганяла його. З одного боку, говорили про його велику вченість і прекрасне серце, з іншого боку, що він єретик (не їсть м’яса, не п’є вина і спить не більше чотирьох годин на добу). «Багато хулили, деякі хвалили, але всі хотіли бачити його», — писав М.І. Ковалінський.
Стаття підготовлена за матеріалами Міжнародного культурного порталу Експеримент (md-eksperiment.org), де ви можете знайти біографії відомих письменників та інші цікаві статті.
***
Коментар: редакція не несе відповідальності за зміст та думки, викладені у статтях зі знаком Ⓟ.
