Близький схід, будучи найбільшим у світі імпортером енергоносіїв, співпрацює з Китаєм, інвестуючи в інфраструктуру та торгівлю, а також ядерні розробки в обмін на нафту та міжнародну політичну підтримку.
За останнє десятиліття США змістили свою увагу з Близького Сходу у бік Китаю. За іронією долі, це відкрило регіон Китаю для розширення торгівлі, інвестицій та впливу. Китай підписав угоду про партнерство із 16 країнами Близького Сходу. Згідно з “Документом про арабську політику” Пекіна від 2016 року, взаємодія Китаю з Близьким Сходом здійснюється за схемою співпраці “1+2+3”, де “1” — це енергетика, “2” — торгівля, інвестиції, будівництво інфраструктури, а “3” — ядерна енергія та супутники.
Комуністична партія Китаю (КПК) дотримується обережного підходу до безпеки та політичних викликів Близького Сходу, неухильно нарощуючи інвестиції та торгівлю в рамках ініціативи “Один пояс, один шлях”, а також шляхом обміну у сфері безпеки, але при цьому уникає втягування у регіональну геополітику.
З 2015 року Китай є найбільшим у світі імпортером сирої нафти, близько половини якої надходить із Близького Сходу. Відповідно, найтісніші відносини в регіоні Китай підтримує з нафтовидобувними країнами Перської затоки. 2016 року Китай став найбільшим іноземним інвестором на Близькому Сході. За даними Міжнародного валютного фонду, у 2017 році обсяг торгівлі досяг близько $197 млрд.
Головними експортерами нафти до Китаю є Росія, Саудівська Аравія, Ангола, Ірак та Оман, за ними слідують Бразилія, Іран та Кувейт. Китайський авторитарний капіталізм зосереджений на видобутку сировини, що має наслідки для регіональної стабільності, оскільки зміцнює автократичні режими. Якщо зовнішня політика США була заснована на культивуванні світу через демократію, то “Документ про арабську політику” КПК 2016 підкреслює світ через розвиток.
Стратегія КПК на Близькому Сході така ж сама, як і з іншими країнами світу: взаємодія з метою отримання енергоресурсів в обмін на готівку, інвестиції в інфраструктуру та торгівлю, але не висуваються вимоги щодо розширення демократії чи прав людини. КПК також намагається залишатися поза регіональними конфліктами, формуючи тісні стосунки як з ХАМАС, так і з Ізраїлем. Функціонуючи під захистом американської парасольки безпеки та власної політики невтручання, КПК змогла отримати вигоду від інвестицій на Близькому Сході, не роблячи внесок у суспільне благо.
У “Документі про арабську політику” КПК пропонує інвестувати у країнах Близького Сходу в природний газ, розвідку, видобуток, транспортування та переробку нафти. Крім того, у документі йдеться, що Близький Схід та Китай співпрацюватимуть за програмою BRI – з будівництвом інфраструктури та інвестиціями у залізниці та автомобільні дороги, порти, авіацію, енергетику, зв’язок та наземні станції супутникового зв’язку.
Ще у 2004 році Китай та Рада співробітництва країн Перської затоки (РСПЗ) уклали Угоду про вільну торгівлю, в якій підтверджується неприйняття торгового протекціонізму, і висловлюється прихильність до усунення нетарифних торгових бар’єрів. Станом на 2021 рік Китай та РСПЗ все ще ведуть переговори щодо укладання угоди про вільну торгівлю.
КПК прагне співпраці з арабськими країнами в галузі проєктування та будівництва атомних електростанцій, наукових досліджень, ядерного палива, реакторів, ядерної безпеки та освоєння космосу. Протягом багатьох років Китай практично не втручався у ядерну програму Ірану. Але коли 7 грудня 2021 року адміністрація Байдена ввела нові санкції щодо двох іранських державних установ та кількох чиновників, Пекін розкритикував цей крок і вимагав скасування санкцій.
Дві китайські компанії будують ядерний об’єкт у віддаленому пустельному місці Саудівської Аравії, неподалік міста Ула. Після завершення будівництва завод зможе витягувати жовтий кек з уранової руди. Жовтий кек використовується у цивільній та військовій ядерній енергетиці. США стурбовані тим, що це ядерне паливо може бути збагачене для бомб. Саудівська Аравія планує збудувати 16 ядерних енергетичних реакторів протягом наступних 25 років. За вартості кожного з них $80 млрд, це може стати неймовірним джерелом доходу для КПК.
Саудівська Аравія вела переговори з адміністрацією Трампа про створення ядерної програми, але США зажадали від Королівства прийняти стандарти Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Королівство розраховувало на те, що бажання США протистояти Ірану дозволить Саудівській Аравії не дотримуватись вимог МАГАТЕ. Коли саудівці зрозуміли, що цього не станеться, вони звернулися до Китаю, який не висував таких вимог.
В обмін на торгівлю, інвестиції та підтримку ядерної програми, КПК вимагає від Близького Сходу дотримання політики “одного Китаю”. Крім того, країни Близького Сходу мають погодитись не встановлювати дипломатичні відносини з Тайванем.
У міжнародних справах, в “Арабському політичному документі” йдеться про те, що Китай і країни Близького Сходу повинні “підтримувати один одного в питаннях, які становлять основні інтереси або викликають серйозну занепокоєність”, включаючи голосування в ООН. Своєю чергою КПК очікує від арабських країн мовчання щодо звинувачень у геноциді проти мусульман-уйгурів у китайському регіоні Сіньцзян.
Думки, висловлені у цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку видання.
По материалам
