Минулого місяця Bitter Winter (“Гірка зима”, журнал про релігійну свободу і права людини) повідомляла, що після того, як у Мінську було знесено місце поклоніння п’ятдесятницької церкви “Нове життя”, влада заборонила зустрічі вірян на відкритому повітрі й навіть в Інтернеті.
Але цим справа не обмежилася, про що свідчить інформація, опублікована правозахисною організацією Forum 18, що базується в Осло. Ось основні факти.
14 серпня було заарештовано пастора “Нового життя” В’ячеслава Гончаренка. Через десять днів його було звільнено. Судячи з усього, метою затримання Гончаренка було не допустити його на слухання, які відбулися 23 серпня в Центральному районному суді Мінська і на яких суддя Тетяна Скопець мала винести рішення про “екстремістський” характер матеріалів, розміщених “Новим життям” в Інтернеті.
Судячи з усього, Гончаренко є єдиним визнаним законним представником “Нового життя”. Членам церкви, які з’явилися на слухання 23 серпня, було заявлено, що вони не мають законних повноважень представляти “Нове життя”, і їх не пустили до зали суду. Суддя погодилася з твердженням прокурора про те, що “Нове життя” розміщувало екстремістські матеріали 2020 року.
У двох публікаціях — на YouTube і в Instagram — “Нове життя” засуджувало фальсифікації на президентських виборах 2020 року і жорстокі репресії проти демонстрантів. Пости давно видалили, проте на підставі рішення від 23 серпня всю сторінку New Life в Instagram і відеоролик на YouTube 30 серпня внесли до “Республіканського списку екстремістських матеріалів”. Також “Нове життя” було поінформовано про те, що 25 серпня Молодечненський районний суд визнав екстремістським весь сайт церкви. За словами вірян, вони навіть не знали про порушення справи в Молодечно.
16 серпня Міорський районний суд визнав екстремістським Telegram-канал Christian Vision коаліції християнських груп, які протестують проти порушень на виборах 2020 року. Заборона на розміщення в Інтернеті матеріалів, які вже були видалені й більше не доступні, може здатися марною тратою часу прокурорів і суддів. Однак віднесення матеріалів до “екстремістських” допомагає вибудувати справу проти “Нового життя” як “екстремістської” організації та підготувати її ліквідацію.
З подібним способом боротьби з релігійними меншинами ми вже стикалися в Росії. Білорусь просто наслідує цей приклад.
За матеріалами
