Вчені з Університету штату Юти нещодавно дійшли висновку, що предки людини, зокрема, місце та час народження її бабусь і дідусів та їхніх дітей, можуть сприяти підвищенню ризику розвитку аутизму.
Дослідження, нещодавно в International Journal of Health Geographics, засвідчило, що генетика предків несе в собі значний ризик розвитку розладу аутистичного спектра (РАС), причому найсильніший сигнал надходить із періоду дитинства дідусів і бабусь по батьківській лінії.
Наприклад, харчування бабусь і дідусів по батьківській лінії в їхньому дитинстві безпосередньо впливає на стан здоров’я онуків.
Керівник дослідження Ребекка Річардс-Стід сказала, що знайдені ними дані відповідають сучасному науковому розумінню того, що батьківська генетика відіграє ключову роль в еволюційних змінах і адаптації.
Результати досліджень у сільських районах показали іншу картину. З 20 ключових кластерів аутизму дослідники визначили сім кластерів із сільських районів із низьким ризиком передачі по генеалогічному древу.
«Ми справді не впевнені, чому деякі сільські райони мали те, що можна назвати захисним ефектом», — сказала Річардс-Стід.
«Звісно, можливо, що батьки, бабусі та дідусі, які живуть у міських районах, зазнавали іншого впливу довкілля або мали інший досвід».
«На підставі наших висновків можна сказати, що те, на що ми наражаємося зараз, імовірно, впливає не тільки на нас або навіть на наших дітей, але, можливо, і на дітей наших дітей».
Однак різке зростання захворюваності на аутизм за останні шість десятиліть все ще залишає багато запитань без відповіді.
У 1960-х роках частота аутизму становила один випадок на 10 000 дітей. До 2021 року цей показник зріс у середньому до одного випадку на 44 дитини у віці восьми років. У Каліфорнії, де захворюваність найвища, діагноз «аутизм» ставиться одному з 28 восьмирічних дітей.
За даними Центрів з контролю й профілактики захворювань США, таке різке зростання частково пояснюється більш комплексною діагностикою.
Лікар доктор Джозеф Меркола каже, що просте поліпшення діагностики не може пояснити значну тенденцію до зростання.
«У 1980-х роках кожна 44-та дитина не була аутистом, з діагнозом чи без нього. Щось відбувається. Один або кілька факторів довкілля явно чинять руйнівний вплив на наших дітей», — написав Меркола.
«Серед головних підозрюваних — дитячі вакцини, токсичні хімікати (зокрема, гліфосат), аутоімунні антитіла, запалення кишківника, ретровіруси та вплив електромагнітного поля».
«Єдиної відповіді на цю проблему немає. Оскільки багато токсинів можуть зробити свій внесок, профілактика аутизму повинна охоплювати усунення більшості токсичних впливів».
За матеріалами The Epoch Times USA
