Два американських астронавти зі складу екіпажу Міжнародної космічної станції 12 липня здійснили вихід у відкритий космос. Це єдиний вихід у безповітряний простір протягом нинішньої місії космічного човника STS-135 і останній в рамках програми «Спейс-шаттл».
Як повідомляє прес-служба NASA, астронавти Майкл Фоссум і Рональд Гаран вийшли за межі Міжнародної космічної станції в 9:22 за часом Східного узбережжя США (16:22 за київським часом) майже з 40-хвилинним відставанням від графіка. Тим не менш, астронавти виконали повністю поставлені перед ними завдання і, незважаючи на щільний графік, протягом всієї «прогулянки в космосі» жартували і виконували роботу легко і невимушено.
Відразу після виходу з шлюзового відсіку астронавти змогли помилуватися видом на Космічний центр ім. Кеннеді, звідки 8 липня стартував шаттл «Атлантіс». МКС разом з пристикованим до неї космічним човником (також відомим як «спейс-шаттл») в цей момент якраз пролітала над півостровом Юкатан і узбережжям Флориди. «Треба ж, під нами Кеннеді», – сказав Фоссум. – «Привіт, Кеннеді! Чудовий старт!»
#img_gallery#
Робота за бортом МКС почалася з виконання найбільш важливого завдання – вилучення несправного насоса системи охолодження з тимчасового сховища і розміщення його у вантажному відсіку шатла.
Для переміщення зламаного в липні 2010 року насоса вагою в 1400 фунтів (635 кг) у вантажний відсік човника використовувався на всю його довжину 17-метровий маніпулятор станції «Канадарм2» («Канадська рука» – вклад Канади в проект МКС), на кінці якого в фіксаторі ступнею скафандра розмістився астронавт Гаран. Рональд Гаран підплив до насоса, де разом з Фоссумом від’єднав його від станції і перемістив у вантажний відсік шаттлу. А допомагали їм у здійсненні цього завдання Сандра Магнус і Дуглас Херлі, який керував маніпулятором і координував увесь процес.
Зламаний насос відправиться на Землю, і після аналізу несправностей і полагодження він буде повернений на станцію японським вантажним кораблем.
Далі астронавти під керівництвом Рекса Уолхейма на МКС і астронавта Стіва Боуена з Х’юстона встановили обладнання вагою в 550 фунтів (249 кг) для проведення експерименту під назвою Robotic Refueling Mission, або системи автоматичної дозаправки супутників. Роботи з тестування цієї системи будуть проводитися за допомогою гнучкого маніпулятора спеціального призначення «Декстре». Цей дворукий робот є частиною мобільної обслуговуючої системи «Канадарм2». «Декстре», або «Гнучкий», призначений для розширення функціональності «Канадарм2», що дозволяє виконувати дії за бортом станції без виходу у відкритий космос.
Цікава деталь. Фоссум, випливаючи на рукоятці маніпулятора «Канадарм2» з вантажного відсіку шаттла, на деякий час затримався і сказав Гарану, немов оцінюючи внесок в історію цього виходу в космос: «Озирнись навколо себе, Ронні. Ти останній астронавт у вантажному відсіку шаттла». На що Гаран відповів Фоссуму і координатору Рексу Уолхейму на МКС: «Рекс, я закріплюю в останній раз у вантажному відсіку шаттла обладнання і хочу сказати вам, що дуже вдячний всім тим тисячам людей, які створювали цей корабель. Він насправді прекрасний». «Так, це дивовижний апарат, чи не так?», – підхопив Уолхейм.
Після успішного розміщення обладнання для експерименту з дозаправки супутників Рональд Гаран закріпив на платформі біля магнітного альфа-спектрометра зразки матеріалів у рамках восьмого за рахунком проекту з дослідження впливу космосу на оптичні властивості речовини. Зразки залишаться на зовнішній стороні станції протягом кількох місяців, після чого будуть доставлені на Землю для вивчення.
Тим часом Майкл Фоссум відправився до російського сегменту МКС, в передню частину модуля «Зоря». Тут він вивільнив провід, що застряг в одному із захватів механізму, встановленого на модулі під час експедиції STS-134 і призначеного для розширення функціональних можливостей комплексу «Канадарм2».
Під завершення виходу в космос обидва астронавти встановили відбивач сонячного світла біля стикувального вузла модуля життєзабезпечення «Транквіліті», що зазнавав надмірного впливу випромінювання нашого світила.
В 15:53 за часом Східного узбережжя США (22:53 за київським часом) астронавти завершили заплановані роботи і закрили люк шлюзового відсіку МКС. Тривалість виходу у відкритий космос склала 6 годин 31 хвилину.
Це останній вихід астронавтів у відкритий космос в рамках програми «Спейс шаттл»; правда, виконував його екіпаж МКС. Нагадаємо також, що останній вихід у безповітряний простір саме екіпажу шаттла відбувся під час попередньої експедиції STS-134.
Відзначимо, що остання «космічна прогулянка» Гарана і Фоссума – 160-а в числі виходів у відкритий космос, виконуваних для зведення та обслуговування МКС.
Для Рональда Гарана це четвертий вихід у відкритий космос, а для Майкла Фоссума – сьомий, причому 4 з них були виконані саме з Гараном. Майкл Фоссум, з урахуванням останньої «прогулянки», провів за бортом МКС 48 годин і 32 хвилини. І тепер він посідає 7-е місце в десятці рекордсменів NASA, відстаючи всього на 5 хвилин від астронавта Майкла Фінка.
Остання місія човника доставила величезний вантаж запасів на орбітальний форпост. Тому 11 липня в Х’юстоні прийняли рішення продовжити місію шаттла на 1 день, щоб у астронавтів було достатньо часу для виконання всіх необхідних завдань.
Приземлення «Атлантіса» в Космічному центрі ім. Кеннеді заплановано на 21 липня в 5:56 за місцевим часом (12:56 за київським часом).
