#img_left_nostream# Колишній дворазовий чемпіон світу в суперважкій вазі Хасім Рахман (46-7-2, 37 КО) успішно повернувся на ринг після 15-місячної перерви, вже в першому раунді нокаутувавши 43-річного Клінтона Бодріджа (9-16-1, 7 КО).
Нагадаємо, що в попередньому своєму поєдинку, що відбувся в грудні 2008 року, Рахман програв технічним нокаутом чемпіону IBF, WBO і IBO Володимиру Кличко (54-3-0, 48 КО).
За матеріалами: boxnews
Представляємо вашій увазі колекцію від Nicole Farhi, яка була представлена на лондонському Тижні моди 22 лютого.
#img_gallery#
#img_left_nostream# 18-річна харків’янка Анастасія Васильєва першою серед 5 українок вийшла в другий раунд турніру ITF з призовим фондом 50 000 $ в Ханти-Мансійську (Росія).
У стартовому матчі українська тенісистка у важкій боротьбі обіграла росіянку Євгенію Пашкову – 5:7, 7:5, 7:6 (5).
Наступна суперниця українки визначиться після того, як зіграють грузинка Оксана Калашникова і Тетяна Котельникова з Росії.
За матеріалами: sapronov-tennis
Взагалі перший чвертьфінальний поєдинок між «Баварією» і «Манчестер Юнайтед» вийшов цікавим і досить видовищним.
«Юнайтед», забивши швидкий гол зусиллями Уейна Руні (на 2 хвилині), став грати другим номером, усе більше сподіваючись на контратаки, які в англійців виходили досить непогані. «Баварія» ж грала першим номером, намагаючись зрівняти рахунок. У мюнхенців виходили гарні атаки, але голкіпер гостей був неперевершений.
Але на 75 хвилині капітан гостей Гаррі Невілл, незрозуміло навіщо, зупинив рукою м’яч біля власної штрафної в абсолютно простій ситуації. Це призвело до дуже небезпечного штрафного, який виконувати взявся Франк Рібері. М’яч після його удару зрикошетив від Руні, який стояв у стінці.
Таким чином Гаррі Невілл просто втопив шанси своєї команди на успішний підсумок гостьового поєдинку.
На 83 хвилині Неманья Відіч влучив у поперечину, після поданого Райном Гіггзом кутового.
На перших секундах доданого часу Ван дер Саар виручив свою команду, відбивши удар Маріо Гомеса з декількох метрів.
А на останніх секундах Івіца Оліч після помилки Патріса Евра приніс перемогу «Баварії».
Ліга чемпіонів. 1 / 4 фіналу. Перший матч
"Баварія" – "Манчестер Юнайтед" – 2:1 (0:1)
"Баварія": Бутт, Лам, Демікеліс, Бадштубер, ван Бюйтен, Алтинтоп (Клозе, 86), Праньїч (Тимощук, 89), Рібері, ван Боммель, Оліч, Мюллер (Гомес, 72)
"МЮ": ван дер Сар, Евра, Відіч, Невілл, Фердинанд, Флетчер, Парк (Валенсія, 70), Скоулз, Нані (Гіггз, 82), Каррік (Бербатов, 70), Руні
Голи: Рібері (77), Оліч (90 +3) – Руні (2)
За матеріалами: sovsport
#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#
#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#
Після того, як статуя була виготовлена, вона переносилася в храм, де вже був подібний ідол. Учасники церемонії на колінах просили старого ідола віддати частину його божественної сили новому ідолу, і потім нову статую несли в новозбудований храм. З курильної чаші старого ідола брали трохи золи, яку також переносили в новий храм і насипали в ритуальну чашу, яка стоїть на вівтарі у нового ідола.
Божеству, розміщеному в храмі, жрець змазував очі, рот, ніс і вуха червоною тушшю або кров’ю, щоб відкрити новому богу органи почуттів для того, щоб він мав можливість спілкуватися із зовнішнім світом, щоб мав змогу чути звернені до нього молитви і прохання і насолоджуватися жертовними дарами і пахощами ладану. Існував також інший спосіб вдихнути життя в ідола. У визначений астрологами день майстер приходив до дому, де вже знаходилася статуя і поміщав всередину її срібні серце, нирки і т.д. Вважалося важливим, щоб усередині ідола знаходилися штучні внутрішні органи – символ «Живого духу», без чого божество не вважалося справжнім. Потім через маленький отвір у спині статуї в неї поміщали муху, комара або ящірку і відразу ж запечатували, щоб «душа не могла втекти». Потім майстер «вселяв душу в ідола» – пензликом із тушшю торкався до очей статуї, читаючи при цьому заклинання, і статуя вважалася готовою для поклоніння.
Божества в Китаї виготовлялися з металу, каменю, дерева або глини. Часто їх розфарбовували в різні кольори, а іноді золотили. Коли ремонтували храм, ідолу заклеювали очі, тим самим просячи бога залишити храм на час ремонту, щоб його не образити. Неповага до ідолів суворо каралося громадською думкою. Тим не менше, ідоли спільно зі служителями культу несли відповідальність за свої помилки. Їх могли покарати і навіть вигнати з храму.
Божества, на думку китайців, мали ті ж інстинкти, що і люди, і це призводило до певних вольності і нешанобливості до богів. Божеству приносили жертву, якщо його боялися або мали у ньому потребу; їм нехтували, коли потреба в ньому зникала; до нього ставляться зверхньо і навіть жорстоко, коли він не виправдав довіри, – відзначав у своїй книзі «Нариси китайської життя» Д. В. Путяга.
Божества і духи являли свою милість тим, хто приносив їм жертви, – вважали давні китайці. Місце, де відбувалися жертвоприношення, називалося вівтарем. Найдавніші вівтарі представляли собою купу хмизу, який згорав разом з жертовними предметами. Дим від спаленої жертви піднімається до неба і досягає обителі богів, тому вівтар знаходився під відкритим небом. Пізніше вівтар стали зводити з каменю, глини або землі. Перше місце серед жертовних предметів займали тварини. Найбільш благородними дарами вважалися кінь, корова, свиня, собака і курка. Можна було приносити в жертву і диких тварин-ведмедів, кабанів, лосів, і також рибу і птахів.
У китайців вибір жертовної тварини залежав від того, якому богу воно призначалося і хто приносив жертву. Імператор приносив у жертву бика або теля, князі задовольнялися вівцею. Той, у кого не було коштів, обмежувався рисом, пшоном, овочами або чаєм. Часто в якості жертви приносили диню, оскільки велика кількість насіння в дині означала велике потомство в сім’ї, що складається із синів; зелений колір дині – колір юності, кругла форма – злагода в сім’ї.
Найціннішим з усіх жертвоприношень вважався священний камінь нефрит, якому приписували містичні властивості. За стародавніми звичаями, жертви повинні бути «натуральними», але потім вони були замінені символічними жертвами. Це пояснювалося тим, що будь-які істоти, живі й неживі, мають подвійну натуру: одну матеріальну, видиму, іншу не матеріальну, невидиму (згідно з віруваннями даосів, як вважав Вільгельм Грубо, німецький китаєзнавець 20 століття). Він писав: «Якщо богам пропонують жертовні дари, то це аж ніяк не слід вважати символічним актом, навпаки, і тут в основі лежить уявлення, що боги справді смакують від піднесених їм страв і напоїв, хоча при цьому обмежуються тільки їх нематеріальною субстанцією. Цим пояснюється також звичай спалення паперових речей. Вони не знищуються в процесі спалення, а тільки позбавляються своєї тілесної оболонки, тому що лише у своїй безтілесність вони можуть бути вжиті богами». Те ж стосується і спалювання паперових грошей. «Жертовні гроші» у виді диму досягають потойбічного світу, де перетворюються на справжні.
Віруючий, перед принесенням жертви повинен був підготуватися до цього обряду шляхом помірності й посту, щоб його думка могла зосередитися на внутрішній сутності дійства. Пост тривав до десяти днів і повинен був «оновити дух». Перед великим жертвопринесенням прийнято було уникати гулянок, веселих вистав та інших задоволень.
Обов’язковими предметами при здійсненні жертвоприношень були курильні палички, благовонні свічки і хлопавки. Курильні палички виготовлялися з сандалового дерева, кедра і пахучих трав. Вони запалювалися маленькими пучками (до 25 штук в пучку). Якщо палички запалювалися окремо, то зазвичай їх було не більше трьох. Їх ставили в спеціальний, наповненій попелом посудині прямо перед ідолом. Свічки змочені рослинним маслом, запалювалися по дві і обов’язково одночасно з курильними паличками, хоча палички могли запалюватимуться і без свічок.
Прообразом сучасних фейерверків були саме китайські хлопавки (бао Чжу або бао чжан) – буквальний переклад – палити бамбук. Вони відомі з 5 століття, але широке розповсюдження отримали, лише з 12 століття. Люди вірили, що тріск палаючого бамбука відлякує злих духів і несе щастя. Після винаходу пороху обрізки бамбука стали начиняти порохом і прикріплювати до них гніт. Часто хлопавки з’єднувалися у величезну батарею (до 10000 штук), що і давало можливість проводити безперервні вибухи.
Спочатку ми ставилися до цього повідомлення з недовір’ям. Вже скільки ми бачили "екстрасенсів", що знаходять щось із зав’язаними очима. Згадується, зокрема, шоу з пані, яка відчуває кольори руками. Туманна історія, офіційною наукою так і не розшифрована.
Лише новий герой ніскільки не претендує на екстрасенсорність або шосте відчуття. 56-річний мешканець Бурунді, відомий під "кодом" TN, не шукає слави.
Будучи лікарем, TN і сам розуміє: ми маємо справу з якоюсь погано дослідженою прихованою можливістю мозку. Тільки й того. Але для вчених, які вивчають його феномен, це "тільки й того" — справжнє диво природи.
Феномен сліпого зору
Але перш ніж розповісти про сенсаційні досліди з TN, потрібно пояснити, на який вид сліпоти він страждає. Через перенесені два інсульти у нього повністю знищена зорова кора в обох півкулях, хоча інші відділи мозку залишилися практично неушкодженими. Очі ж TN здорові й продовжують відправляти сигнали в мозок, але там їх нема чому переробляти.
Медикам відомо немало пацієнтів зі схожим діагнозом. Проте зазвичай страждає лише зорова кора в одній з півкуль і, відповідно, пропадає зір на одному з очей. TN же сліпий на обидва ока і є першою людиною з таким ушкодженням, що було описано в науковій літературі. Причому відсутність активності в його зоровій корі підтверджена томографією, так що "та він же підглядав!" – не проходить.
TN унікальний? Не зовсім. І це якраз робить його випадок особливо значимим для науки. Річ у тім, що медикам давно відомий феномен сліпого зору (blindsight), що спостерігається у пацієнтів зі схожим ураженням головного мозку. Полягає він у наступному: люди демонструють (у дослідах із строго контрольованими умовами) якісь відгуки на візуальні подразники, при тому що вони стверджують – нічого не видно.
Наприклад, пацієнтам з відсутнім зором на одному оці показують у "мертвому полі" різні предмети. І пацієнти розпізнають їх відсутність або наявність, інколи навіть відрізняючи велике О від Х. Причому самі піддослідні пояснюють, що просто "ворожать всліпу", ось тільки відсоток вірних відповідей виявляється вищим, ніж за теорією вірогідності.
Учені міркують: у феномені сліпого зору ми маємо справу з простою обробкою зорової інформації поза зоровою корою, сигнали йдуть в обхід і задіюють якісь найдавніші ділянки мозку, які зазвичай невживані не використовуються.
Причому відбувається це на несвідомому рівні, але візуальна інформація, нехай і в примітивному вигляді, впливає на вибір людини. Хоча в плані зорових відчуттів – перед нею суцільна чорнота. Тобто предмети як такі свідомо людина не бачить, але відчуває їх.
Давні зорові інстинкти
Здібності TN давно привернули увагу дослідників. У 2004-му ми розповідали про неназваного сліпого пацієнта, здатного розрізняти емоційні вирази облич людей, не сприймаючи їх візуально (тобто в його мозку був лише "чорний екран").
Тоді йшлося саме про TN. І навіть проводив те давнє дослідження той же самий учений, що й нинішнє, — Алан Пегна з госпіталю університету Женеви. Тепер разом з Беатрис де Гельдер з університету Тілбурга та низкою колег з різних країн Алан попросив TN відставити убік свою паличку і спробувати "просто" пройти коридором.
"Спочатку він нервував, сказав, що він не зможе зробити цього, бо сліпий", — згадує де Гельдер. Але все таки сліпа людина бездоганно пройшла маршрут, лавіруючи між стіною і штативом від камери, всілякими дрібними предметами, розкиданими по підлозі.
TN дивився вниз. Свідомо він нічого не бачив, але якимсь відчуттям взнавав перешкоди. Після подвійного проходження коридору вчені нагородили свого підопічного оплесками. Цікаво, що сам TN, коли йому пояснили, що він щойно зробив (адже про перешкоди його заздалегідь не повідомили), – був дуже здивований.
Може, це ехолокація? Відгуки кроків і навіть власного дихання могли б підказати сліпому, де знаходяться предмети. Беатрис стверджує – це не відповідь. Річ у тім, що ехолокація погано працює з малими предметами. Іншими словами, наявність такого "звукового зору", мабуть, допомогла б TN не врізатися в стіну, але не обійти лежачу на підлозі книгу.
Один із фахівців із сліпого зору, що не брав участі в цій роботі, коментує: "Схоже, в реальному світі ми можемо використовувати сигнали в мозку, які абсолютно не усвідомлюємо". Можливо, йдеться про давні відділи мозку, зазвичай не задіяних у такій незвичайній якості. Але які шляхи тут використовуються – ще незрозуміло.
Дослідники говорять про «давню» форму бачення, схожу з нашою реакцією на предмет, що летить в обличчя (ми ухиляємося до того, як розглянемо його). А ще – про те, що ми самі, зрячі, в багатьох ситуаціях діємо, підкорюючись якимсь підсвідомим мотивам, про які не замислюємося.
У деяких випадках такі поведінкові відгуки можуть бути пов’язані з візуальними відчуттями, але не тими, які "як на екрані" показує нашій свідомості зорова кора.
Деталі нового досліду розкриває стаття його авторів у журналі Current Biology. І ця наукова робота являє собою разючий контраст з історією жінки, яка відчуває кольори пальцями: та до себе вчених і на гарматний постріл не підпускала. TN же, за словами Пегні, зацікавлений у дослідженні самого себе і дуже хоче допомогти вченим зрозуміти феномен сліпого зору. А ось наскільки ці знання допоможуть іншим сліпим людям з аналогічним діагнозом – можна лише гадати.
Джерело: Мембрана
Досягти бажаного ефекту можна не лише за наявності вдома пухнастої тварини, але й спілкуючись з дельфінами в океанаріумі, спостерігаючи за ящіркою в тераріумі або просто слухаючи спів птахів на природі. Та головну роль все ж відіграють домашні улюбленці. Перш за все, присутність поряд з нами живої істоти – маленької та беззахисної, такої як кішка або папуга; або великої та сильної, як собака або кінь, – будить відчуття відповідальності. Догляд і турбота дають людині можливість відчути себе потрібною, відповідальною і зрозуміти свою значущість. У родині вони сприяють гармонізації стосунків: спільна опіка та ігри з ними допомагають згуртувати сім’ю.
Існує багато видів анімалотерапії, залежно від вигляду тварини, яка лікує.
Каністерапія – використання собак – це прекрасні «ліки» проти гіподинамії, викликаної малорухливим способом життя. Прогулянки з собакою знижують вірогідність серцево-судинних захворювань. Собака задовольняє дефіцит людини в спілкуванні, підвищує самооцінку господаря, покращує його товариськість, вирішує конфлікти в родині.
Фелінотерапія – терапевтична дія кішок. Кішки скрашують самоту, заспокоюють, знижують артеріальний тиск. Їхнє біополе стабілізує роботу серця, знімає біль у суглобах і головний біль, стимулює швидке загоєння травм, лікує внутрішні запальні захворювання.
Кішка – прекрасний енергоінформаційний прилад, що знаходить хворі місця свого господаря. Тривала дружба з кішкою зміцнює імунну систему і сприяє здоров’ю й довголіттю. Муркотання кішки – це певні звукові коливання (частота від 20 до 50 Герц), що стимулюють процес зцілення.
Муркотання сприяє підвищенню захисних сил організму, прискорює загоєння ран, в результаті дії звукових коливань такої частоти підвищується щільність кісток, що сприяє зрощенню переломів. Завдяки відомій котячій звичці масажувати кігтиками тіло людини, в останньої задіюються рефлексогенні зони — котячі кігті працюють так само, як інструменти рефлексотерапевта під час сеансу голкотерапії.
Тварини здатні впливати як на душевний, так і на фізичний стан здоров’я людини. Наприклад, спостереження за акваріумними рибками допомагає вилікуватися від деяких захворювань шкіри. Золоті рибки викликають у людей відчуття радості та благополуччя, сприяють підвищенню інтелектуального рівня. Довго спостерігаючи за рибками, людина починає робити менше серйозних помилок у житті, прагне більше часу проводити з сім’єю.
Канарки і папужки допомагають людям, які вимушені довго лежати в ліжку або страждають на депресію. Цвірінькаючі вихованці будять у людині творчі здібності. Птахи змінюють людину: вона стає життєлюбом, у неї підвищується працездатність і творча активність, вона привчається жити, згідно з встановленим режимом дня.
Якщо ви з любов’ю ставитеся до тварин, то й вони відповідають вам тим же, і дарують вам тепло, турботу та лікують вас. Тварини люблять нас, приймають людей такими, які вони є – зі всіма помилками і недоліками. Окрім цього вони пробуджують в людях почуття відповідальності й мають унікальну здатність виводити людину із замкнутого внутрішнього простору і, таким чином, створюють бажання спілкуватися з людьми, пізнавати навколишній світ, радіти життю.
Заморожене плече і коліно стрибуна
Від болю в суглобах страждає кожен сьомий мешканець планети. І не треба вважати, що це стареча хвороба. Вона вражає людей, починаючи з 30-40 років, а після 55 років – це проблема 80% населення землі. Більше того, останніми роками хвороба зустрічається і в молодому віці, позначається спадкова схильність і спосіб життя. На самому початку, коли зміни в суглобі мінімальні, хвороба може не турбувати. Але по мірі прогресування уражень суглоби починають боліти. Спочатку це періодичний біль, що виникає під час великого навантаження. Потім він стає сильнішим та інколи виникає у спокої. З часом біль стає постійним і сильним, обмежує рухливість.
А сам суглоб може деформуватися навіть зовні. Навіть назви захворювань, основний симптом яких – біль у суглобах, звучать якось незвично, не по-медичному: лікоть тенісиста, коліно стрибуна, шпора п’яти, заморожене плече, тунельний синдром… Так і уявляєш собі цього стрибуна або тенісиста – доскакався, догрався…
Дійсно, сильний біль у суглобах може з’явитися в результаті травм – але не лише травм. Спровокувати ураження суглобів можуть вірусні, запальні, аутоіммунні захворювання, природжені порушення опорно-рухового апарату.
#img_right#Новітні технології перемагають біль
До недавнього часу в арсеналі лікарів було зовсім мало способів допомогти страждаючому від болю в суглобах. Це протизапальні, знеболюючі й гормональні препарати, і як останній засіб, коли вже немає іншого виходу – операція. Але біда в тому, що всі ці засоби (за винятком операції) не є радикальним вирішенням проблеми – їхня дія тимчасова, а частіше – короткочасна.
Операція, зрозуміло, вирішить проблему, але, по-перше – це дуже травматичний метод, а по-друге, навіть операція не дає гарантії – бувають і невдачі. Перспектива лягати під ніж або все життя жити на знеболюючих, прямо скажемо, трохи похмура. На щастя, медицина йде вперед, і насьогодні є дієві методи допомоги таким хворим – сучасні, нетравматичні, результативні.
Один із таких методів – це вприскування штучного мастила в суглоб – засіб, що полегшує біль на період від декількох місяців до декількох років. При цьому ефект досягається не обезболюючими ліками і не гормонами, а зменшенням тертя суглобового хряща за допомогою природного мастила – гіалуронової кислоти. “Змазування суглоба” дозволяє усунути хворобливе тертя хряща і “перекіс зв’язок”, роблячи суглоб рухливішим. В результаті вдається продовжити нормальне життя суглоба найбільш природним способом – без хірургії, без вприскування гормонів.
Ще один сучасний високотехнологічний метод боротьби з болем у суглобах – “Радіальна хвилева терапія” (Radial wave therapy). Він застосовується у тих випадках, де звичайне лікування (гормони, фізіотерапія і протизапальні ліки) не давали бажаного результату, і ортопеди часто “опускали руки” і рекомендували операцію.
При радіально-хвилевій (або, як її ще називають, ударно-хвилевій) терапії вражені тканини зазнають високоенергетичної вібрації, яка відновлює місцевий кровообіг; розпушує хворобливі кісткові вирости, ділянки звапніння і фіброзні запалення, що поступово розсмоктуються. В результаті – припиняється біль, відновлюється кількість рухів у суглобах і підвищується переносимість навантажень. Вже після декількох процедур пацієнт може працювати, займатися спортом, тобто повернутися до нормального життя – без болю.
Джерело:
