Blog

  • Від великої пожежі в салоні краси загинуло 8 чоловік

    Рано вранці 26 березня в салоні краси м. Таньшань спалахнула пожежа, в результаті якої загинуло 8 чоловік, трьом удалося врятуватися. Припускають, що пожежа почалася через спалах електроприладів.

     

    Як повідомила газета «Енчжао ванбао», від пожежі повністю згорів 2-й і 3-й поверх салону краси, розташованого на перехресті доріг Сішань і Сюєюань м. Таньшань провінції Хебей.

    Проводиться розслідування причин пожежі. За попередніми даними, причиною став спалах електроприладів.

     

     

  • У Сіньцзяні стався восьмий землетрус за тиждень

    На сайті сейсмічної станції Китаю з’явилася інформація про те, що 26 березня о 18.39 у повіті Хотан провінції Сіньцзян стався землетрус силою 5 балів з епіцентром у районі гір Кунлун. Це восьмий за рахунком землетрус силою від п’яти балів і вище, який стався в цьому районі за тиждень.

    У звіті сейсмологічного управління Сіньцзяна мовиться, що після землетрусу силою 7,3 балу, яке сталося 21 березня, і до сьогодні в районі повіту Хотан сталося 8 землетрусів силою від 5 балів і вище, найсильніший – 6,4 балу. Протягом цього ж періоду в цьому ж районі сталося 1500 землетрусів силою 2 бали.

    На цей час дані про постраждалих не надійшли.

    Сіньцзян є одним із сейсмоактивних районів Китаю. Землетруси часто відбуваються в горах Тянь-Шань, Алтайських горах і горах Кунлун.

     

  • Три великі провали в землі утворилися в провінції Сичуань (фото)

    Три великі провали в землі утворилися в провінції Сичуань (фото)

    Величезні провали на поверхні землі, що утворилися 25 березня в селі Уке провінції Сичуань, загрожують безпеці 11 сімей, будинки яких знаходяться зовсім поряд.

    Найстаріша – 81-на річна мешканка села Уке Пен Шоуфу, сказала: «Я за все своє життя не бачила нічого подібного, це дуже страшно!»

    Одна з ям утворилася якраз між будинками трьох сімей. Вона приблизно п’ять метрів в діаметрі та шість метрів завглибшки. Як розповів один селянин, вони вже насипали у яму десять машин каміння, але засипали її тільки наполовину.

    Селяни відмітили, що три ями, які утворилися на одній лінії і знаходяться на відстані 400 метрів одна від одної. Найбільша з них діаметром близько 20 метрів і завглибшки 10 метрів.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

  • Рецензія: «Дежа вю» (Deja Vu)  (кадри з фільму)

    Рецензія: «Дежа вю» (Deja Vu) (кадри з фільму)

    «Дежа вю» вважається обманом свідомості… а що, якщо це не так?

    #img_center_nostream#Дуг Карлін – агент Бюро з контролю за алкоголем, тютюном і вогнепальною зброєю. Ця масонська організація іноді, в хвилини особливого натхнення, бореться і з терористами. А тут – якраз відповідний випадок: у Новому Орлеані висадили корабель, загинуло понад 500 чоловік. Серед них – поліцейський при виконання. Але це – не головне: серед них – чорношкіра красуня, на яку протиприродно «западає» Дуг Карлін. Агент підозрює, що її убили раніше, але підкинули на місце теракту, щоб замаскувати під смерть від теракту. Але, виходить, вбивця заздалегідь знав про вибух? Який у всьому цьому сенс? Щоб відшукати його, Карліну доведеться упірнути в минуле за допомогою унікальної апаратури ФБР, проникаючої крізь стіни і дні.

    У минуле впірнав багато хто. Тоні Скотту вдалося це зробити з такою витонченістю, що навіть не віриться: вже такий незграбний він був у своїх останніх фільмах! Машина часу неможлива з логічної точки зору. Спроби пояснити механізм її дії заводять режисерів і сценаристів в болото, з якого немає виходу. Єдиний достовірний спосіб тут – зізнатися: так, ми не знаємо, як вона працює, але вона працює! Саме так і вчиняє Тоні Скотт, який відразу знімає майже всі питання до нього по частині достовірності.

    А по частині видовища питань зазвичай і не буває. Ідей у Скотта вистачає: він уміє вивернути найбанальнішу ситуацію таким чином, що найдосвідченіший кіноман приймає її за одкровення. Ось побачите: геніальна сцена гонитви за машиною, яка їде перед машиною Дуга Карліна чотири дні тому, а він одним оком бачить минуле, а іншим сьогодення, – ця сцена увійде до чергового «Дуже страшного кіно».

    Дензел Вашингтон за «Дежа вю» не отримає «Оскара», хоча і зіграв одного з найдостовірніших копів за останні роки. Тоні Скотта теж навряд чи чекають особливі лаври за цей фільм: таке кіно зазвичай отримує якісь статуетки за звук і монтаж і задовольняється тим, що благополучно патрає касу. Є, проте, людина, для якої «Дежа вю» може стати віхою: Паула Паттон, в побитому вигляді до непристойності схожа на Холлі Беррі, раніше в великобюджетному кіно не знімалася.

    Режисер: Тоні Скотт.

    Сценарій: Біл Марсилій, Тері Россі.

    У головних ролях: Дензел Вашингтон.

    Джерело:

    KinoExpress

  • Тиждень моди L’Оreal у Торонто. Частина 2 (фотоогляд)

    Тиждень моди L’Оreal у Торонто. Частина 2 (фотоогляд)

    З 17 по 22 березня 2008 р. у Торонто пройшов L’Оreal Fashion Week (LFW), на якому були представлені модні колекції сезону "Осінь-зима 2008/2009" (частина друга фотоогляду).

    Пропонуємо вашій увазі фотоогляд колекції одягу від Sarah Nicol і Farley Chatto.

    #img_gallery#

  • Дива світу: Блакитна мечеть (фото)

    Дива світу: Блакитна мечеть (фото)

    Без Блакитної мечеті султана Ахмета I уявити Стамбул неможливо. Мечеть розташована прямо навпроти храму Святої Софії, була побудована в 1616 році і повинна була, за задумом султана, перевершити за красою знаменитий храм.

    Розташування двох архітектурних шедеврів робить площу між ними неповторною. Вже майже 400 років один навпроти одного стоять ці два пам’ятники, двох таких різних, на перший погляд, і таких схожих, насправді, релігій, змагаючись у величі, красі, а можливо, в правоті. Відвідавши це місце, спробуйте розсудити, а може поміряти, хоча б у себе в серці цих двох красунь. До того ж, у Вас буде можливість дізнатися багато чого про іслам, який є ключем східної філософії.

    #img_gallery#

    Офіційно Блакитна мечеть називається мечеттю Султана Ахмеда. А своєю загальновідомою назвою вона зобов’язана плиткам, переважно блакитним, які в кількості понад 200 000 прикрашають її усередині.

    Архітектором мечеті був Мехметага. Він завершив цей шедевр архітектури за сім років. Будівля володіє всіма характерними для архітектури мечетей ознаками. Незвично в Блакитній мечеті тільки те, що у неї шість мінаретів: чотири, як завжди, із сторін, а два трохи менш високих – на зовнішніх кутах внутрішнього двору. В одній історії мовиться, що султан тим самим розсердив старійшин міста паломництва, Мекки (релігійний центр ісламу). Проте правдивість цієї історії дуже сумнівна.

    Між 1603-1617 рр., в період владарювання 14- го падишаха Османа султана Ахмеда I, була побудована найцікавіша мечеть Стамбулу – Ахмедіє. Архітектором мечеті був Мехмед-Ага – один з учнів Синана. Будівництво цієї споруди було почате в 1609, а завершено в 1616 році. Мечеть будувалася у складі грандіозного архітектурного ансамблю, до якого увійшли: медресе, лікарня, доброчинні заклади, школи, тюрбе, караван-сарай. У XIX сторіччі лікарня і караван-сарай були зруйновані. Мечеть Ахмедіє по праву зайняла видатне місце в архітектурі Османа. Так або інакше, за величиною і витонченістю жодна з мечетей, побудованих після Ахмедіє, не може з нею порівнятися.

    Архітектор мечеті Ахмедіє, Мехмед-Ага, на прізвисько "Ювелір", до виявлення архітектурних здібностей служив в яничарському полку, де керував спорудами, пов’язаними з водопостачанням і водними каналами. Місце, яке призначалося для будівництва мечеті, було вибране ще у візантійський період. Цією площею був колишній Іподром. З метою будівництва мечеті на цій площі під час підготовчих робіт було зруйновано безліч споруд як візантійського, так і раннього османського періоду. Серед цих будівель є: візантійський королівський палац, останки глядацьких місць іподрому і безліч палацових споруд, що належать вищій знаті.

    Однією з найголовніших причин, що вплинули а нвибір місця для будівництва цієї мечеті, стала її близькість з палацом Топкапи. Ретельність, яка була обов’язковою при виборі місця для мечеті, відбилася і у виборі будівельного декоративного і обробного матеріалів. Кераміка (21 043 шт.), використана в декоруванні мечеті, була привезена з Ізникського палацу, сотні килимів із шовку, якими була вистелена мечеть, були виткані палацовими ткалями, а сотні лампад, освітлюючих будівлю мечеті, привезені з інших країн.

    Стіна у напрямі "Кібла" (сторона, куди повертаються обличчям під час молитви – напрям до Каабе) прикрашена вікнами (у формі 5 рядів) вітражами з кольорового скла. Світло, що випромінюється з цих віконних вітражів із кольорового скла, таємничим чином підкреслюючи красу і витонченість вбрання, висуває її на перший план. В цілому, в мечеті є 260 вікон. Скло венеціанської роботи, використане у вітражах в початковий період будівництва мечеті, на жаль, до нашого часу не дійшло.

    Величина діаметру куполу досягає 23,5 м. Цей величезний купол і малі куполи сферичної форми, розташовані навколо нього, сполучені аркадами з центральною частиною. У споруді колон використовувався конструктивний прийом, в основу якого входило зображення підніжжя колон у вигляді слонячої ступні (діаметр колон 5 м). До двох колон, що знаходяться недалеко від входу в мечеть, прибудовано 9 джерел води з кранами, для мусульманського ритуалу обмивання перед молитвою.

    На міхраб зведений чорний камінь, привезений сюди з мекканської мечеті в Каабі. Поряд з міхрабом знаходиться мінбер, з якого промовляється проповідь для мусульманських прихожан. Махфіль для муедзина є рідкісною копією махфіля мекканської мечеті. Стародавні написи, що прикрасили великі та малі куполи, обрамлення колон і стіни, майстерно виконані майстром Сєїдом Касимом Бібарі з Діярбакира, а також використані вислови пророка Мухаммеда і сури з Корану.

    Міхраб, мінбар, махфіль хюнкара (призначені для правителя, обгороджені гратами) і камінь з прожилками червоного, жовтого і чорного кольорів, використаний по краях вікон, білий мармур, вивезений з "Мармара Адаси", – є рідкісними шедеврами, виконаними немов рукою ювеліра. Майстри художньої обробки по турецькому перламутру декорували двері та обрамлення вікон в самобутньому стилі і смаку. У мавзолеї з портиком, розташованим на північному сході мечеті, який був побудований сином Султана Ахмеда I, Османом II, поряд з усипальнею Султана Ахмеда I, є могили Османа II і Мурада IV. У цій же усипальні – могила палко коханої дружини Ахмеда I – Султанші Кесем Махпейкер. У мавзолеї є ще 32 могили, що належать падишахській сім’ї. До XIX сторіччя Ахмедіє було місцем відправки паломників у святиню Хадж.

    Усередині Блакитна мечеть – особливо по контрасту з Софією – дещо нудна і здається меншою, ніж є насправді. Її туристична назва також не дуже виправдовується: блакитного усередині не особливо багато – тільки кахлі навколо вікон і на галереях.

    Всередину можна потрапити через великий парадний двір, але в пік літнього сезону цей шлях часто закривається для всіх, окрім віруючих, а туристам доводиться користуватися південними дверима (звідки треба довго-довго йти гуськом по довгій-предовгій галереї, тримаючи в руках власні черевики). За дверима – вічні натовпи народу; якщо ви хочете оглянути Блакитну мечеть детально, сюди (як і в Софію) краще приходити зранку.

    Вихід з мечеті – в північно-східному кутку (з боку площі). Дорогою туди – в спокоях, де колись відпочивав після молитви султан, – зараз невеликий Музей килимів (Vakiflar Hali Muzesi), відрада маньяка-ковромана.

  • Пекінські апелянти вітають Естафету факела на захист прав людини

    Пекінські апелянти вітають Естафету факела на захист прав людини

    #img_left_nostream#

    Після того як Естафета факела на захист прав людини офіційно ввійшла до Китаю, в багатьох районах країни китайські громадяни виражають свою підтримку й допомагають поширювати інформацію про Естафету більшій кількості людей.

    У Пекіні досі не припиняються масові арешти апелянтів* та інакодумців, які почалися напередодні урядової сесії. Після того як Естафета факела на захист прав людини ввійшла до Китаю, влада ще більше підсилила контроль у Пекіні. Зараз безліч поліцейських і солдатів патрулюють 7 селищ апелянтів у Пекіні, було також направлено багато шпигунів, які під виглядом апелянтів намагаються дізнатися, хто у них головний і як вони організовуються й взаємодіють між собою.

    Але навіть незважаючи на такий строгий контроль, серед апелянтів уже розповсюдилося кілька тисяч жовтих стрічок (символ підтримки Естафети факела на захист прав людини) і більше 10 тисяч листівок з інформацією та емблемою Естафети. Все більше людей у Китаї дізнаються про Естафету.

    Версія китайською

    Довідка:

    Китайські апелянти – це численні китайські громадяни, що зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе місцевої влади, а також різних організацій, що належать владі. Ці люди подають апеляції до відповідних державних інстанцій у встановленій законодавством формі.

    Боячись утратити свої посади, місцеві чиновники всіма силами намагаються завадити апелянтам звернутися до інстанцій провінційного або ж столичного рівня, для цього вони тримають штат агентів, завданням яких є за допомогою залякувань, побиття та навіть арештів й ув’язнень змусити апелянтів замовкнути.

    Після дисидентів та інакодумців ця категорія людей є найпильнішим об’єктом уваги й контролю комуністичної влади, яка пильно стежать, щоб із ними не контактували іноземні репортери, а також строго блокує репортажі про них усередині країни.

  • Викриття «найкращого періоду у сфері прав людини в історії Китаю»

    Нижче подано розповідь людини, яка побувала в китайському трудовому таборі, в який вона потрапила через свою приналежність до послідовників Фалуньгун…

    Я б хотів розповісти про те жорстоке поводження, яке мені довелося побачити й пережити самому в трудовому таборі Іньмахе. Я це роблю, щоб розкрити фальшиві твердження комуністичної партії про те, що «зараз найкращий період у сфері прав людини в історії Китаю».

    Відразу по прибуттю до трудового табору влада примушувала нас вивчати правила поводження та інструкції для в’язнів. Якщо ми відмовлялися, то нас жорстоко били. Вони дуже хотіли змусити нас визнати, що ми скоїли злочин, і примушували нас присягнутися у відданості партії.

    Їхня мета «реформування» або «промивання мізків» полягала в тому, щоб перетворити живих людей на залежних роботів. Щоб досягти цього, чиновники жорстоко били, застосовували електричні палиці, вони відправляли нас у суворі дисциплінарні підрозділи, прив’язували до «ліжка смерті», на тривалий час приковували нас наручниками, позбавляли сну і забороняли користуватися туалетом.

    Коли я протестував проти такого поводження, мене відправляли до суворого дисциплінарного відділення, де двоє карних злочинців на ім’я Ма Тінлінь і Чжан Лісінь повинні були стежити за мною цілу добу. Мене прикували наручниками до ліжка і заборонили користуватися туалетом. Я вимушений був облегшуватися в підкладну посудину. Один із в’язнів спорожнював посудину, оскільки я сам не міг устати з ліжка.

    В’язням дозволялося робити зі мною все, що їм заманеться. Вони били мене, і частіше це робив Чжан Лісінь (Zhang Lixin). Він затискав мій ніс доти, доки сльози не починали котитися з очей. Вони били мене по обличчю підметками від взуття, палили п’яти сигаретними запальничками. Вони казали, що при ходьбі після таких тортур я відчуватиму нестерпний біль, хоча ніяких шрамів на тілі не залишиться.

    Начальник підрозділу бив мене електричними палицями. Охоронець Чжан Тай (Zhang Tai) робив те ж саме. Начальник політичної частини Гао Ке (Gao Ke) бив мене по обличчю поти, поки з носа не пішла кров. Мої руки й ноги були дуже щільно прикріплені до чотирьох кутів ліжка за допомогою мотузок і наручників. Грудну клітину теж за допомогою мотузок прикріпили до ліжка так, щоб я не міг анітрохи поворухнутися.

    Одного дня вони витягнули з-під мене матрац і прив’язали до ліжка обличчям униз. Б’ючи мене по ногах, вони казали: "Ми не зламаємо тобі ноги, але відокремимо м’язи від кісток". Через кілька днів після таких тортур мої ноги опухнули й налилися кров’ю. Від щонайменшого дотику вони страшенно боліли. Потім, щоб ще більше підсилити біль, вони зняли з мене брюки і приклали на ноги гарячі рушники. Після постійного побиття в прив’язаному до ліжка положенні протягом тривалого часу я більше не міг сидіти.

    Начальник політичної частини Гао Ке одного дня сказав мені, що якби я відмовився від Фалуньгун і написав гарантійну заяву, то мене б перевели зі строгого дисциплінарного підрозділу і скоротили термін покарання. Більш того, мені дозволили б наглядати за іншими в’язнями. Я відмовився, оскільки знав, що не зробив нічого поганого, займаючись Фалуньгун і поводячись відповідно до принципів "Істина, Доброта, Терпіння".

    Не зумівши "перетворити" мене, начальство вирішило відправити мене до підрозділу № 7, де мене примушували виконувати важку роботу.

    У практикуючого Фалуньгун Сунь Чжигана (Sun Zhigang) стався нервовий зрив, коли він уперше був поміщений у трудовий табір. Коли його запроторили в трудовий табір удруге, то начальство строгого дисциплінарного підрозділу бачило, що він ще не зовсім вилікувався від хвороби, але й далі знущалося над ним. Він спав на нижньому ліжку, до якого були приковані наручниками його руки. Йому дозволяли користуватися туалетом тільки три рази на день і примушували цілий день сидіти на вузькій дерев’яній дошці. На сніданок, обід і вечерю йому давали тільки дві маленькі булочки і дві ложки овочів. Робота понад норму, позбавлення сну, мізерне харчування, різні обмеження, зробили свою справу – усе це знов призвело до психічного розладу. Керівництво табору відмовило йому в медичному лікуванні. Навпаки, вони продовжили свої знущання, що призвело до погіршення. Інколи вони не дозволяли йому користуватися туалетом і примушували випорожнятися прямо в штани. Пізніше вони заявили, що це практика Фалуньгун стала причиною його психічного розладу.

    Практикуючого Фань Десю (Fan Dexiu) наручниками прикували до підлоги одиночної камери. Два місяці відтак, проведених у цій камері, в результаті відмороження він утратив кілька пальців на ногах.

    У 2003 році табірне начальство наказало побудувати нову казарму для в’язнів, навколо будівлі поклали зелений дерен. Вони навіть купили кілька спортивних приладів і поставили їх у дворі та в деяких камерах. На перший погляд незнаючій людині важко уявити звірства, що здійснюються в цьому таборі. І це доти, доки вона не побачить біля десятка великих металевих кліток, частина арсеналу, яку вони приховують у кутках. Тільки в’язні, яких садили туди, й охоронці, що спостерігають за жертвою, знали призначення цих кліток.

    У таборі організували виступ, в якому пісні й танці виконували в’язні. Цей виступ показали в програмі новин по телебаченню провінції Цзілінь. Насправді, вони забороняли практикуючим Фалуньгун розмовляти одне з одним. За нами постійно стежили – коли ми працювали, спали або користувалися туалетом. Коли інспектори приходили в їдальню, табірне начальство наказувало ставити на стіл м’ясні та інші страви, щоб усе це зняти на камеру для створення фільму про життя в’язнів. Але треба було тільки інспекторам виїхати, як ці страви негайно прибирали зі столу, а на їхнє місце ставили суп із черствими булками. Табірне начальство також влаштовувало численні "технічні навчальні заняття", пов’язані із сільським господарством і машинним устаткуванням. Ті, хто записувався на ці заняття, мали були платити за навчання. Табір нагороджував "учнів" тим, що їм скорочували термін покарання. Керівництво табору влаштувало відкриту церемонію і запросило двох журналістів на заняття. Як тільки репортери від’їхали, а в’язні заплатили за навчання, ці заняття скасували. Насправді, це був просто спосіб, завдяки якому в’язні купували собі зменшення терміну покарання.

    Одного дня в табір приїхала група медиків, щоб провести медичний огляд. Це виглядало дуже підозріло, оскільки табірне керівництво експлуатувало нашу працю і ніколи не піклувалося про наше здоров’я. Лікарі взяли кров на аналіз. І коли стали відомі результати, то вони розділили нас на дві групи. Одна група була здоровою і "придатною", а інша "непридатною". Тих, хто був "придатний", відправили до місця, яке називалося горою Цінлун (Qinglong). Коли стало відомо про вилучання органів у живих практикуючих Фалуньгун, ми зрозуміли, що ці медики приїжджали за органами!

    У 2003 році в таборі почали показувати телевізійний серіал під назвою "Життя безневинне й чисте". Там були такі сюжети, які розповідали про те, як охоронець купує торт на день народження практикуючому Фалуньгун. Ми всі знали, що це було суцільною вигадкою. Про це знали й охоронці, проте вони й далі примушували всіх в’язнів дивитися цей телесеріал. Коли я почав говорити про ту брехню, яку нам показували, мене відправили до суворого дисциплінарного відділення. І там я став свідком жорстоких тортур, які застосовували до практикуючого Сунь Чжигана (Sun Zhigang).

    У 2002 році іншого практикуючого на ім’я Сунь Шичжуна (Sun Shizhong) із міста Сун’янь (Songyuan) забили на смерть у трудовому таборі Іньмахе (Yinmahe). Щоб приховати злочин, начальство табору заборонило всі побачення з в’язнями більше ніж на три тижні.

    Табірний лікар, якого звали Ван (Wang) вибив зуби у багатьох людей, він також уставляв дуже товсту трубку в ніс практикуючим, а потім тягнув її то вперед, то назад доти, доки трубка не ставала червоною від крові. В’язні мали були купувати йому цигарки і дарувати подарунки, коли мусили були звертатися до нього по медичну допомогу. Якщо вони платили, то могли не ходити на роботу, навіть якщо не були хворими.

    Одного дня, після жорстоких тортур, в одного практикуючого почало зупинятися серце. Коли доктор Ван побачив його, то сказав: «Якщо ти хочеш вийти звідси, то скажи своїм родичам, щоб вони принесли мені 10 000 юанів, або ж залишайся тут і вмирай, і забудь про звільнення". Коли він пішов, хтось із в’язнів записав його слова, інші стали свідками і підписалися під цим документом, який потім таємно передали сім’ї практикуючого.

    Сім’я звернулася в судову комісію. Начальник табору Гуо Цзуньпен (Guo Junpeng) дізнався про це й оголосив догану докторові Вану. Він зняв Вана з роботи і на його місце поставив іншого лікаря. Проте, якийсь час відтак, тюремне начальство поновило доктора Вана на колишньому робочому місці.

    Комуністичне керівництво табору не зупиняється ні перед чим. Воно експлуатує й переслідує невинних людей. У результаті переслідувань у цьому таборі також помер практикуючий Ян Лідун (Yang Lidong) із міста Сун’яня (Songyuan).

    (Ім’я автора не вказано через можливе переслідування)

    За матеріалами сайту minghui.org

  • Від вибуху в м. Турфан загинуло 25 чоловік

    26 березня в м.Турфан під час ліквідації непридатних для використання феєрверків стався вибух, у результаті якого загинуло 25 чоловік, 7 чоловік здобули поранення, ще п’ятьох поки не виявлено. Інформацію про це повідомило агентство Сіньхуа з посиланням на слова заступника голови окружного парткому м. Турфан провінції Сіньцзян Чжен Чана. Причини вибуху з’ясовуються.

    Версія китайською

  • Тиждень Моди в Бангкоку. Частина 1 (фотоогляд)

    Тиждень Моди в Бангкоку. Частина 1 (фотоогляд)

    У Таїланді завершився бангкокський Міжнародний тиждень моди (Bangkok Internation Fashion Week). До Вашої уваги колекції одягу, представлені 20 березня в Бангкоку.

    #img_gallery#