Blog

У кожного з нас є надія на те, що наша країна може стати великою й могутньою. Країною, в якій народ може жити вільно й безпечно. Але якщо це буде країна без чесних і сміливих людей, то надія залишиться лише надією.

#img_left#7 жовтня в Москві було вбито всесвітньо відому журналістку Анну Політковську. Після її загибелі на одну чесну і сміливу людину стало менше.

Починаючи з 1999 року, вона регулярно їздила до Чечні та сусідніх регіонів, звідки повідомляла інформацію про бомбардування, тортури, табори, викрадання і корупцію в ході другої чеченської війни. Оскільки решта російської преси строго дотримувалася офіційної лінії, а західних журналістів практично не пускали в зону бойових дій, іноді здавалося, що вся об’єктивна інформація про Чечню виходить із репортажів однієї Політковської. Цінність і відмінність публікацій Політковської від інших критиків режиму Кремля полягали в тому, що в їхній основі була закладена професійно зроблена репортерська робота.

Мало хто знає, в якій важкій життєвій ситуації опинилася Анна напередодні своєї загибелі. За тиждень до трагедії у її матері виявили дуже низький рівень гемоглобіну. У лікарні їй поставили діагноз ”рак на останній стадії” і почали терміново готувати до операції. Батько їхав відвідати дружину, вийшов із метро, запитав, як пройти до лікарні, і – помер. Інфаркт.

Ці події відбувалися протягом одного тижня. Після цього у мами теж стався інфаркт. Вона не змогла витримати одержаних вістей про чоловіка. Приїхала сестра Політковської з-за кордону, і вони вдвох чергували в лікарні у мами. Зовсім недавно був напад на її доньку Віру.

Сама журналістка втратила лік неодноразовим погрозам фізичної розправи на свою адресу. Були випадки її отруєння, зокрема при спробі Анни відвідати Беслан у вересні 2004 року. І в таких нестерпних умовах для нормальної роботи, журналістка не зупинилася, а пішла до кінця.

Ще в квітні цього року один з депутатів Держдуми обнародував в Інтернеті список так званих "100 ворогів народу". Анна Політковська фігурувала в нім як агент західних спецслужб і була між двома журналістами Валерієм Панюшкіним і Володимиром Познєром.

І після смерті Політковської президент РФ також визнав, що Анна була гострим критиком діючої влади в Росії. У тому, що трапилося, доводиться визнати винним уряд, тому що ті, хто стоїть при владі, наділені всіма повноваженнями, і саме ті, хто має владу, несуть відповідальність за те, щоб подібне не повторювалося.

Разом з тим не можна не визнати, що після того, що сталося, у громадян Росії все ще є надія на те, що уряд може й захищатиме таких чесних і сміливих людей, тим самим відкриваючи шлях країни до вільного майбутнього. Надія ще жива. Хочеться вірити, що загибель Політковської буде останньою.

За даними Міжнародного комітету захисту журналістів, Росія займає ”почесне” третє місце з кількості вбивств журналістів. Ми поступаємося цією першістю тільки Іраку й Алжиру. 261 журналіст, убитий за професійну діяльність за останні 15 років, – це дані Спілки журналістів Росії. Давайте пригадаємо поіменно і вшануємо світлу пам’ять хоч би деяких з кращих людей Росії, що зробили так багато для становлення дійсної свободи слова і демократії у своїй країні, які загинули за свої переконання:

Олександр Мень, Дмитро Холодов, Галина Старовойтова, Юрій Щекочихін, Сергій Юшенков, Ігор Домніков, Лариса Юдіна, Микола Гіренко, Владислав Лістьев, Дмитро Завадський, Анна Політковська. Якщо вважати, що ”надія вмирає останньою”, то ці люди вже загинули перед нашою надією.

#img_left#Кішка – дуже ласкава, але норовлива тварина. Муркотанням, шипінням або фирканням ваша улюблениця зверне на себе увагу. І буде наполегливою доти, доки її прохання не задовольнять. Котяча мова не складна, і зрозуміти її може будь-який господар.

Якщо кішка зголодніла, то ви почуєте просте ”няв-няв” і слухатимете, поки не нагодуєте. У випадку якщо кошеня налякане, то воно сповістить вас про небезпеку застережливим ”вррау-вррау”. Коли за вами скучили та невимовно раді приходу господаря, ви дізнаєтеся про це за доброзичливим ”ррррр”. Якщо хтось робить кішці щось неприємне, то вам скажуть про це грізним шипінням, подібним до ”кххх”, супроводжуючи це застережливим звуком типу ”оррр”. Ну, і кігтики не примусять себе довго чекати. А ось якщо котові потрібна ваша увага, то ви почуєте ”міоаау” і закінчується ця вимога на високій ноті. Дуже важливо уважно і турботливо ставитися до свого маленького улюбленця. Він потребує вашої уваги і віддячить вам за цю турботу щасливим мурчанням і відданістю.

#img_left_nostream#Руїни будівлі, знайдені на території Віндзорського замку, можуть бути пов’язані з легендою про короля Артура і лицарів Круглого столу.

В округлій споруді, побудованій Едуардом III у XIV сторіччі, як передбачається, був Круглий стіл, за яким збиралися 300 справжніх кавалерів ордена Підв’язки.

Археологічні розвалини будівлі діаметром 61 м були виявлені у дворі замку журналістами британського телеканала Channel 4. Стіни будівлі не збереглися, але там, де вони колись стояли, все ще лежать булижники.

Один із журналістів, Тоні Робінсон сказав, що він дуже чекав цієї знахідки, щоб, нарешті, вирішити багаторічну суперечку між істориками. ”Будівля Круглого столу – одна з наших найзначніших археологічних знахідок”, – сказав Робінсон. ”Це якраз те, що допоможе підтвердити легенди про короля Артура і лицарів Круглого столу”.

”Ми приступили до розкопок стін будівлі, і вони опинилися якраз там, де ми і сподівалися їх знайти. Учені робили припущення щодо цієї споруди впродовж століть, але вони не могли знайти справжню будівлю”.

Але будівля Круглого столу – тільки одна з численних знахідок, зроблених відтоді, як команди археологів дістали безпрецедентний доступ до трьох королівських резиденцій: Букингемського палацу, Віндзорського замку і палацу Холірудхауз в Единбургу.

Під час чотириденних розкопок художники-графіки робили ескізи і креслення, як могли виглядати споруди у минулому, тоді як археологи енергійно займалися розкопками на королівській землі, застосовуючи найрізноманітніші інструменти – від екскаваторів до зубних щіток.

Команда використовувала найсучасніші технології розкопок, включаючи георадар і аерофотозйомку для визначення місцезнаходження будівлі Круглого столу.

Біля Букингемського палацу команда знайшла різноманітні предмети від доримського кременя до частини кольє вікторіанської епохи.

Також вони знайшли керамічний пивний кухоль, що датується приблизно 1700-м роком, який, можливо, був загублений робітниками того часу.

Серед інших предметів тютюнова люлька середини XVII сторіччя, на якій був напис, що містить слова ”Brown” і ”Westminster”.

У резиденції Холірудхауз були виявлені схожі предмети. Більш того, фахівці також знайшли фундамент того, що вони вважають монастирем XII століття.

Розкопки почалися після багатомісячних переговорів і безлічі відмов від високопоставлених радників із Букингемського палацу. Не зважаючи на побоювання, що ідеально доглянуті королівські газони будуть зіпсовані археологами, королівська сім’я дало свою згоду на проведення розкопок, очевидно, після того, як Тоні Робінсону вдалося обговорити цю справу безпосередньо з королевою під час недавнього прийому. А принц Чарльз, що має деякі знання з археології, як стверджують, дуже зацікавився технічною стороною розкопок.

Версія статті англійською:

The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_right#Ця народна історія – про хорошу дівчинку, яка жила за часів Династії Сун близько тисячі років тому. Дівчинка була не тільки бідною, але і кульгавою. На додаток до всього, вона втратила батьків у ранньому віці, і тому, щоб вижити, була змушена просити подаяння у сільських жителів.

На узбіччі села протікала річка, яку сільські жителі повинні були переходити вбрід, коли збирали дрова або обробляли землю на іншій стороні річки. У дощові сезони, річка часто була непрохідною. Сільські жителі звикли до цієї проблеми, але у маленької дівчинки була інша думка.

Щодня вона збирала камені і складала їх на березі ріки. Вона сказала, що хотіла б допомогти побудувати кам’яний міст, щоб людям було легше переходити  річку. Спочатку дорослі сміялися з її ідеї. 

Але коли з часом вони побачили, що купа каміння виросла, вони змінили свою  думку. Місцеві жителі  приєдналися до маленької дівчинки і стали їй допомагати  збирати каміння. 

Незабаром купа каменів на березі ріки стала  дуже великою, і  сільські жителі запросили будівельника. Маленька дівчинка допомагала будувати міст, витрачаючи на це весь свій час.

Якраз тоді, коли повинні були закінчити міст, стався нещасний випадок, і маленька дівчинка була серйозно поранена. Вона вижила, але втратила зір на обидва ока. Не зважаючи на це, вона як могла допомагала далі, а сільські жителі зітхали через несправедливість небес до хорошої дівчинки.

Коли сільські жителі святкували завершення будівництва моста, їм усім було шкода хорошої дівчинки – бідної, кульгавої, і сліпої – яка надихнула їх на будівництво. Як би там не було, маленька дівчинка не журилася за себе. Вона широко усміхалася, відчуваючи щире щастя за сільських жителів.

Раптом прийшла гроза, ніби щоб змити весь пил із нового моста. За гуркотом грому почали спалахувати блискавиці, і люди були приголомшені, коли виявили, що хороша маленька дівчинка померла від удару блискавиці. Вони не могли зрозуміти, чому небеса були настільки жорстокі до хорошої дівчинки.

Трапилося так, що повз проїздив усіма поважаний імператорський Суддя Бао Чжен. Сільські жителі зупинили Бао та розповіли йому історію про хорошу дівчинку. Вони запитали його, чому небеса були настільки несправедливі? Суддя Бао не зміг відповісти. Засмучений історією, він написав такі слова ”Не роби зла, не роби добра”.

Напередодні вночі в Імператора народився син. Дитина плакала, і ніхто не знав, що робити. Імператор запросив Суддю на приватну зустріч. Бао оглянув  новонародженого і здивувався через його здорову шкіру. Узявши ручку новонародженого, Бао був уражений, побачивши на ній слова ”Не роби зла, не роби добра” – точні слова, які він написав, почувши історію про маленьку дівчинку. Його обличчя стало схвильованим. Він спробував поспішно стерти слова з руки новонародженого, і вони негайно зникли.

Побачивши, що родова відмітка зникла з ручки сина, Імператор дуже засмутився і злякався, що Бао стер щасливий знак його сина. Тоді Бао розповів Імператорові історію маленької дівчинки, і про написання тих точних слів, через які він відчував себе ніяково. Імператор був спантеличений, і наказував, щоб Бао шукав пояснення в загробному світі (пеклі).

За допомогою шамана, Суддя Бао потрапив у загробний світ. Король загробного світу розповів йому правду. Душа тієї маленької сільської дівчинки вчинила великі гріхи, і Боги влаштували так, щоб вона погасила свою карму в трьох життях: перше життя – бідна, самотня і кульгава; друге  життя – сліпа; і третє – смерть від удару блискавки. Дівчинка народилася кульгавою і бідною, але вона була такою доброю до інших, що Боги вирішили зменшити час розплати за свої гріхи до двох життіів. Таким чином, її зробили сліпою. Не зважаючи на це, маленька дівчинка не скаржилася, і далі думала спочатку про інших. Боги тоді зменшили її час розплати до одного життя, і в результаті вона була вражена блискавицею. Король загробного світу запитав Суддю Бао: ”Чи не думаєте Ви, що добре погасити карму трьох життів за одне?” Тепер ця душа накопичила достатньо чесноти, щоб переродитися в принца.

Судді Бао, робота якого повинна забезпечити правосуддя для людей, тепер показали новий зміст правосуддя, який він до цього не знав. В одному він був упевнений: Він зможе дати Імператорові хороше пояснення.

Джерело: http://www.minghui.org/mh/articles/2006/2/16/120835.html (на китайській мові)

The Epoch Times (Велика Епоха)

30 вересня 2006 р. поліцейські з пекінського ”Управління громадської безпеки”, відповідальні за арешт Гао Чжишена, нарешті офіційно проінформували дружину Гао, Ген Хе, про те, що він перебуває під арештом. Мо Шаопін, адвокат, який захищає Гао, до цього часу не отримав від поліцейських офіційного підтвердження про арешт свого підзахисного.

#img_left#Гао був арештований 15 серпня, і аж до 2 жовтня перебуває в ув’язненні, ось вже 48 днів, що набагато перевищує 37-денний термін затримання, визначений так званим ”законодавством” КНР.

Коли Мо, адвокат, який представляє Гао, подав прохання про зустріч з ним, поліцейські відмовили, мотивуючи тим, що вони не можуть установити управління, відповідальне за арешт.

Через тиждень поліцейські Пекіна знов відхилили клопотання Мо про зустріч із Гао, пославшись на те, що справа Гао Чжишена зачіпає ”національні інтереси”.

28 вересня поліція відправила Мо повідомлення у письмовій формі з відмовою в поручительстві за Гао.

Упродовж 48-денного арешту Гао його дружина Ген Хе, їхня 13-річна дочка Ген Ге, старша сестра Гао Яньфан, старший брат Гао Чжиї, три племінники, які працюють у Пекіні, і його родич Хуан Янь, – усі зазнали таких знущань чиновників, як незаконне затримання, домашній арешт, примусова депортація в міста їхнього проживання, погрози і допити.

7 вересня, коли мене (Ху Цзя – кореспондент) викликали до суду для свідчення у рамках кримінального розслідування, поліцейські заявили, що я – єдиний підозрюваний співучасник у справі Гао.

Коли мене викликали вдруге, я запитав, на якій підставі вони поселили 20 поліцейських в будинок Гао; чому вони помістили дружину Гао та його дітей під тривалий домашній арешт і нагляд; чому вони погрожують і лякають друзів Гао, які приходять у його будинок; чому вони незаконно затримали трьох племінників Гао та інших його родичів; чому вони встановили житловий фургон під вікнами квартири Гао для зручності цілодобового стеження взимку та ін. У цей момент поліцейський несподівано змінив свою первинну заяву і сказав, що дружина Гао Ген Хе також була підозрюваною в співучасті у цій справі.

Історія з Гао нагадує мені те, що відбулося зі сліпим правозахисником Чень Гуаньченом 18 серпня. Групі адвокатів Ченя чинили перешкоди, їм погрожували і 18 серпня їх узяли під варту. Їм довелося подати клопотання про відстрочення дати суду, але суддя незаконно призначив двох адвокатів і примусово відкрив судове засідання, не зважаючи на рішучий протест Ченя. Призначення цих двох адвокатів було чистою формальністю, тому що місцевий ”Політичний і судовий партійний комітет” вже винесли Ченю вирок.

Причиною тривалого терміну ув’язнення Ченя був не злочин, а бажання попередити всіх правозахисників, які виступають проти політики обмеження народжуваності, щоб вони мовчали, бо інакше та ж доля спіткатиме їх самих. Уся ця жахлива трагедія ”диктатури людини” управляється ”Політичним і судовим партійним комітетом”, а також ”Департаментом громадської безпеки”. Давайте почекаємо й подивимося, коли буде поставлений схожий за сценарієм спектакль у Пекіні з адвокатом Гао в головній ролі.

Ху Цзя. Велика Епоха

#img_left_nostream#Починаючи із серпня в місті  Ченду (Китай) продаються ліцензії на законне полювання і відстріл диких тварин, включаючи яків, гірських баранів (аргалі), вовків та інших екзотичних тварин. Полювання дозволено проводити в п’яти західних областях.

Ліцензії продаються тільки іноземним гостям і туристам. Через суворі закони, які контролюють продаж зброї у Китаї, громадяни Китаю позбавлені права на придбання недавно доступних мисливських ліцензій. Тижневик Youth Daily повідомляє, що стартова ціна ліцензії полювати на вовка може коштувати біля US$200. Дозвіл на відстріл яка досягає US$40 000. Відстріл гірського барана (аргалі) обійдеться приблизно в US$10 000. Блакитний баран (нахур) коштуватиме US$2 500. Вовк – єдина хижа тварина в списку диких тварин, на яких буде дозволено полювати.

Це вперше, коли Китай продає мисливські ліцензії на відстріл, які засновані на типах і чисельності диких тварин. Такі ліцензії продаються в п’яти західних областях Китаю, включаючи Цинхай, Шаньсі  та область Гуаньсю та автономні області Нінся й Синьцзян.

Перед початком продажу ліцензій громадськість підняла низку питань. Наприклад, чи не призведе полювання на тварин до небезпеки зникнення цих видів? Чи личить Асоціації збереження дикої природи продавати ліцензії на полювання, яке призводить до вбивства диких тварин?

Фахівці з регулювання дикої природи пояснили, що сезон полювання регулюватиметься так, щоб  не завдавати шкоди популяціям диких тварин і навколишньому середовищу. Таким чином, зменшення чисельності популяції допоможе збалансувати кількість диких тварин і екологічну їхню місткість, оптимальну для підтримки такої чисельності.

У недавній історії Китаю продаж ліцензій на полювання відбуватиметься вперше. Кількість проданих ліцензій і регулювання полювання буде ґрунтуватися на перевірених методах регулювання дикої природи.

Члени китайської Асоціації збереження дикої природи заявили, що це є експериментальним підходом для отримання достовірної оцінки ринкової вартості цих тварин. Прибуток від кожного вбитого гірського барана може досягти  US$10 000. Браконьєри за продаж м’яса тварини можуть отримати тільки незначну частку від цієї суми.

Китайська громадськість продовжує ставити під сумнів продаж ліцензій на полювання в Китаї. Дозвіл полювати на диких тваринах може завдати страшної шкоди тваринам, а продаж ліцензій не зменшить існуючого браконьєрства.

Острів Тайвань (офіційно Китайська Народна Республіка) із населенням 23 мільйони за розміром ледве перевищує Массачусетс і Коннектикут. Він розташований у центрі Тихоокеанського регіону, що бурхливо розвивається, за 80 миль від материкового Китаю. Історія острова починається 400 років тому, коли перший західний корабель досягнув його берегів, і Ян Хойген ван Ліншотен, голландський капітан на португальському кораблі вигукнув: ”Ільха Формоза (прекрасний острів)!”

#img_center_nostream#

Корінне населення оселилося на Тайвані близько 12 000 років тому. Голландці, під чию владу острів потрапив у 17-му столітті, наприкінці його були витіснені китайськими піратами. Пірати, у свою чергу, 20 років опісля були повергнуті маньчжурами. Тайвань значною мірою був під власним самоврядуванням 200 років. Протягом цього часу на Тайвань, рятуючись від воєн і голоду, прибували материкові китайці, але не як представники Пекіну, керованого маньчжурами – народом із північно-східного Китаю. Острів був під управлінням імператорського Китаю (під маньчжурами) тільки вісім років (з 1887 р. до 1895 р.), перш ніж спалахнула війна між Китаєм і Японією.

Китай був переможений, і Японія окупувала Тайвань. Після поразки Японії у Другій світовій війні Тайвань (офіційно Формоза) у 1945 році перейшов під управління китайців. У 1949 році, коли комуністи захопили владу у материковому Китаї, лідер націоналістів Чан Кайши з мільйонами своїх прихильників відступив на Тайвань і створив новий уряд. З тієї пори Тайвань перетворився на сучасну високорозвинуту державу. На сьогодні він є 14-ою країною з найрозвиненішою економікою, і нещодавно там була побудована найвища будівля у світі. Контраст між новим Тайванем і ритуалами й традиціями старого Тайваню, які все ще існують, привертають увагу людей до цього красивого острова.

Тайпей

#img_center_nostream#

Наш візит на Тайвань почався зі столиці Тайпей і кантонійського сніданку з чудового рису. Першим місцем, яке ми відвідали в цьому динамічному місті, став Шун Е – музей формозьких аборигенів. На топографічній карті Тайваню були вказані території та племена аборигенів. Для кожного племені в музеї була відведена своя секція. Ілюстровані стенди демонстрували народні костюми та походження кожної етнічної групи. Стиль одягу кожної групи, художнє оздоблення, перевага певних кольорів і узори дозволили нам оцінити унікальність способу життя місцевих народів.

Наш ланч складався з різноманітних виготовлених над парою або смажених китайських пельменів із різним начинками, фрикадельок, свинячих реберець і креветок. Усе це ми запивали зеленим чаєм.

Національний палацовий музей, один з п’яти кращих музеїв світу, має велику колекцію китайських експонатів, що складається майже з 650 000 предметів. Колекція включає вироби з бронзи, нефриту, каліграфію й живопис, сувеніри, кераміку та буддійські експонати. Китайці цінують нефрит і займаються його обробкою протягом 8 000 років. Один з експонатів був шматком смарагдово-зеленого і білого нефриту, реалістично обробленого у вигляді китайської капусти. Будівлі Національного палацового музею являють собою безцінну культурну спадщину імператорського Китаю.

Архітектурний дизайн 101-поверхової будівлі, найвищої будівлі у світі, дивовижний. Вісім клиновидних рядів піднімаються з основи піраміди та завершуються круглою колоною з радіовежею. Величезний торговий центр із фірмовими магазинами та вишуканими ресторанами розташований на першому поверсі. Швидкість, яку мають ліфти обсерваторії, занесено в Книгу рекордів Гіннеса: щоб дістатися 89 поверху, потрібно всього 37 секунд. В обсерваторії нас забезпечили аудіозаписами, щоб ми могли слухати їх і розглядати місто з усіх ракурсів. Увечері ми насолодилися знаменитим монгольським барбекю в китайському ресторані, що пропонує страви північного Китаю. Нам подали гарячий горщичок із супом із курчати, помідорів, порею, часнику, імбиру та інших овочів. Наступна зупинка була біля буфетної стійки з різного виду м’ясом, овочами, гарячими та холодними соусами. Після самостійного вибору продуктів гостем шеф-кухар усе змішує й готує на величезному грилі.

Подорож на Східне узбережжя

#img_center_nostream#

Наступного ранку ми вилетіли в східно-набережне місто Хуалень. Увесь наступний день був присвячений ущелині Тароко, відомої своїми мармуровими скелями, глибокими печерами, наскрізними тунелями та річкою Ліу, що протікає крізь скелястий ландшафт. Одна з найвидатніших пам’яток – водопади ущелини Тароко. У тунелі ”Дев’ять звивистих стежок” (півгодинна прогулянка) ми насолодилися мармуровими скелями, річками й кручами. Зовні тунелю проходила стежка під назвою ”Стежина святині вічної весни”. Меморіальна дошка розповідала про історію робітників, які загинули під час будівництва дороги. Одна крута стежина вела до священної печери, вирізаної у скелі, інша – до води, де велика різноманітність рослин вирівнювала берег. Єдиним готелем у прекрасному парку був ”Grand Formosa Taroko Hotel” із місцевою та міжнародною кухнями.

У Хуалень ми переночували в п’ятизірковому ”Parkview Hotel” з просторими номерами, у кожному з яких була ванна кімната з окремою ванною і душовою кабіною. У ”Garden Court Western Restaurant” був буфет із місцевою та міжнародною кухнями. Це єдиний ресторан на Тайвані зі скляною стіною, крізь яку можна бачити штучний водоспад. Після обіду ми вирушили в національне село народу Амі та насолодилися чудового виконання народними танцями аборигенів. Східна долина в ущелині пролягає від самого півдня Хуалень до південно-східного міста Тайтун. Під час 4-годинної поїздки з Хуалень у Тайтун Північно-східним узбережним шосе, ми милувалися природною красою сільської місцевості, пишними пагорбами, пляжами, рибальськими селами, рисовими та чайними полями, фруктовими плантаціями. Ця дорога привела нас до зубчатого пішохідного моста у вигляді дракона. Удень ми прибули до Королівського готелю ”Chihpen Spa” – висококласного готелю у популярному водному курорті Цзібень із численними внутрішніми та зовнішніми гарячими джерелами. Там є окремі внутрішні приміщення для чоловіків і жінок, які вважають за краще приймати ванни в джерелах оголеними.

Зелений острів

Дістатися Зеленого острова можна двома шляхами – повітряним і морським. На переліт із Тайтуна на Зелений острів пішло менше години. Також відомий як ”Вогненний острів”, він знаменитий своїми солоними гарячими джерелами. Солоні гарячі джерела – це настільки велика рідкість, що їх можна знайти ще тільки в двох місцях у світі – на японському острові Кюсю та в північній Італії. Солоне джерело Чаоцзі на Зеленому острові поповнюється морською водою. Серед підводних скель південно-східного берега Зеленого острова розташовані басейни із зеленою водою, нагрітою вируючими гарячими джерелами. Джерело поповнюється морською водою, яка, проходячи крізь землю, очищується, на глибині нагрівається і під тиском повертається назад на поверхню.

11-мильна дорога проходить навколо Зеленого острова. З центру зустрічі відвідувачів ви можете прогулятися до маяка. Колишня в’язниця, яка на цей час є частиною меморіального парку Прав людини, із зовнішнього боку стіни має меморіальні дошки з іменами колишніх політичних в’язнів. Крута доріжка веде до пагоди та панорамних краєвидів острова, красою якого ми були просто вражені. На острові є як готелі, так і гостьові будиночки (чисті та за прийнятну ціну). Найлегший спосіб пересуватися – в туристичному автобусі чи орендувати велосипед або мотоцикл, заплативши за один день. Підводне плавання на Зеленому острові коштує дуже дешево та включає орендну плату за основне спорядження (черевики, маска, трубка). Для пірнання треба завчасно підготуватися, оскільки необхідно мати сертифікат про пройдену до цього підготовку. Пором відвезе вас назад у Тайтун, – поїздка, яка триватиме менше години та супроводжуватиметься деякою хитавицею. Якщо ви схильні до морської хвороби, то за півгодини до від’їзду слід ужити пігулки від морської хвороби.

Гаосюн і світло Будди

#img_center_nostream#

З Тайтуна ми вирушили до курортного міста Кеньтін, в якому нещодавно відкрився Національний музей морської біології. Там експонувалися дві чудові виставки – ”Води Тайваню” та ”Коралове королівство”. У ”Водах Тайваню” ви заходите в підводний тунель, який дає можливість відчути себе в підводному світі разом із рифовими акулами, скатами, медузами, дельфінами та ін. У залах із виставкою ”Коралове королівство” знаходяться акваріуми із сяючими коралами, рибами яскравого кольору та іншими жителями, розміром від підлоги до стелі. Найцікавіший зал містив кита – білугу – одного з найбільших створінь нашої планети. На ніч у Гаосюні ми зупинились у ”Howard Plaza Hotel Kaohsiung” з просторими номерами, шістьма чудовими ресторанами та чотирма поверхами міжнародних фірмових магазинів. З Кеньтіна ми вирушили в друге за величиною місто Тайваню – Гаосюн.

Фогуаншань (Світло Гори Будди) – центр буддизму в Південному Тайвані, розташований на північному сході від Гаосюна. Уздовж головної дороги розкинулися фруктові сади. Перш, ніж ви досягаєте воріт гори, складні гігантські статуї Будди можна побачити здалеку. Уся гора перетворена на комплекс храмів, залів і садів. Там знаходяться сотні позолочених статуй Будди. Буддійський культурний музей містить безцінну колекцію стародавніх і сучасних зображень Будди. Це чудове місце має святині, зали для медитації, павільйони, сади, водоймища, гроти, бібліотеки та художні галереї.

Алішань

Алішань розташований високо в горах Центрального Тайваню. Національна зона Алішань відома своїм захоплюючим сходом сонця та залізничними лініями. Потяги Лісовою залізницею Алішань йдуть двічі на день від Чиаві до Алішань. Наш власний шлях у гори ми подолали на машині. Сходження на 7 200 футів в’юнкою дорогою було таким, що перехоплює подих. Ми прибули та зареєструвалися в ”Alishan House”, високогірному готелі із затишними кімнатами. Оркестр у барі виконував легку музику, яку можна було чути в наших кімнатах.

В Алішань найбільш приваблює можливість помилуватися сходом сонця над Нефритовою горою. Оскільки в горах холодно, в ”Alishan House” нам видали куртки. О 4.20 ранку ми від’їхали від залізничної станції Алішань, піднялися на вершину Нефритової гори й чекали до 5.10, поки сонце не зійде. Але товста ковдра з хмар покривала небо того ранку, і ніякого сходу сонця не було видно.

Алішань також відомий своїми альпійськими лісами. Коротка прогулянка з ”Alishan House” привела нас у Сад Сливових Дерев, убраних дивовижними квітами. Йдучи далі по дорозі, ми вийшли на лісову стежку, де побачили дерева віком більше 2 000 років і дерева ”Трьох поколінь” (масивний кипарис, увінчаний іншим деревом 10 футів заввишки). Це була тиха і красива прогулянка в альпійському лісі.

Закінчуючи чудову подорож

#img_center_nostream#

З Чиаї ми вирушили в Тайбей, де зупинилися на два дні. Район Бейто відомий у Тайвані як головний центр гарячих джерел. Безліч гарячих джерел, гірські пейзажі, багато історичних визначних пам’яток роблять Бейто одним з найпопулярніших місць для туристів у Тайбеї. Мій чоловік був у Бейто 20 років тому, і йому запам’яталися гарячі сірчані джерела, що пробиваються з-під землі. Бум гарячих джерел у 90-і роки та спорудження в Бейто залізниці пожвавили цей район. Навколо більшості цих сірчаних джерел зараз побудовані сучасні готелі. ”The Beitou Spring City Resort” курорт стоїть всього за 30-40 хвилин їзди від Тайпея, це один з найрозкішніших курортів із гарячими джерелами на Тайвані. Усі номери влаштовані так, щоб можна було милуватися захоплюючими краєвидами. Послуги готелю включають гаряче джерело в саду, джерело всередині приміщення, сауна, фітнес-центр, відкритий плавальний басейн та ін.

Повернувшись у Тайпей, ми відвідали державний Меморіал Сунь Ятсена, який містить фотографії та пам’ятні предмети лідера революції. У Залі Меморіалу Чан Кайши розташовані бібліотеки, відбуваються художні виставки, концерти, театральні дійства, культурні заходи та заняття Тай-цзи. Зміна караулу біля меморіалу відбувається щогодини. Тайпейський Гранд-Готель можна впізнати за його величним фасадом, червоними колонами та жовтим черепичним дахом. Внутрішні приміщення настільки ж красиві, як і зовнішня частина.

Нашою останньою зупинкою була об’єднана китайська клініка Гіадо. Після тижневої довгої подорожі масаж усього тіла розслабив нас фізично та психологічно. Ми були огорнуті рушниками поверх одягу, наші спини, плечі і голови енергійно масажувалися протягом 30 хвилин. Після того як наші ноги були вимиті, стопи наших ніг і кісточки масажувалися ще протягом 30 хвилин. Це було дивовижним закінченням нашої подорожі.

Тері і Мартін Хірш. Спеціально для Великої Епохи

Арешт видатного китайського адвоката-правозахисника Гао Чжишена спецагентами компартії Китаю торкнувся важливої проблеми.

#img_right#Гао пережив дев’ять місяців безперервних погроз спецагентів КПК, зокрема, три замахи на вбивство. Чому його заарештували саме зараз? Відповідь ховається в тривалій боротьбі за владу усередині Комуністичної партії Китаю (КПК).

Наближається VI Пленарне засідання 16-го Центрального комітету КПК. Як завжди, засідання пленуму ЦК є періодом, коли різні фракції всередині КПК визначають своє положення в партійній ієрархії для подальшого позиціонування в підготовлюваному XVII З’їзді партії, який відбудеться наступного року. На цей час, чим ближче дата проведення З’їзду, тим сильніше різні політичні фракції змагаються і борються одна з одною.

Ху Цзіньтао й Вень Цзябао подали знак

Недавно в розслідуванні розкрадання коштів Фонду громадської безпеки при Муніципальному трудовому комітеті та Комітеті громадської безпеки Шанхаю було встановлено, що Цинь Юй, партійний секретар і губернатор округу Баошань м. Шанхай, причетний до серйозного порушення дисципліни. На цей час він перебуває під дисциплінарним арештом КПК, очікуючи слідство.

Згідно з даними, опублікованими в китайському фінансовому журналі ”Цайцзін”, Цинь Юй тривалий час працював помічником партійного секретаря в Шанхаї і був членом Політбюро КПК Ченя Ліаньюя. Чень мав близькі стосунки з колишнім лідером комуністичного режиму Цзяном Цземінем, який також відіграв важливу роль у Шанхаї. Маючи підтримку в особі Цзян Цземіня, Чень висловив несхвалення Вень Цзябао на з’їзді Політбюро в 2004 р. у зв’язку з регулюванням макроекономічної політики.

Решта світу дізналася про дисциплінарний арешт Циня завдяки постійним намірам Ху Цзіньтао й Вень Цзябао розвалити шанхайську фракцію всередині КПК, під проводом Цзяна Цземіня. Але це не пояснює причини, через яку Ху і Вень на цей раз так вчинили.

Протягом останніх дев’яти місяців, до свого арешту, Гао, хоч і не був у в’язниці, але жив під цілодобовим спостереженням групи офіцерів поліції в цивільному, які щодня невідступно слідували за ним і його сім’єю. Аналітики стверджують, що той факт, що Гао жодного разу не заарештовували за весь цей час, є результатом взаємної домовленості двох фракцій, що перебувають при владі. Так чому ж його все-таки заарештували?

#img_right#Обізнана особа з Пекіна повідомляє, що арешт Гао викликав великий тиск на нинішню владу. Арешт Гао зашкодив репутації Ху і Веня у світі. Політичний тиск із часом також посилюється. Ці політики вже втратили довіру людей. До того ж, арешт Гао негативно позначився на підготовці, що проводиться режимом Ху і Веня перед початком VI Пленарного засідання Центрального комітету Політбюро.

Покаравши таку важливу фігуру шанхайської фракції, як Цинь Юй, Ху і Вень хочуть дати зрозуміти, що в КПК існує велика розбіжність у думках стосовно справи Гао. Таким чином, по-перше, союз Ху і Веня вперше продемонстрував, що він може завдати збитку шанхайській фракції; по-друге, стало ясно, що вони непричетні до арешту Гао та побиття Хо Чунь Яня в Гонконзі [член Ради з питань законодавства і багатообіцяючий захисник демократії Хо Чунь Янь був побитий 20 серпня]. Таким чином вони одним пострілом убили двох зайців.

Насправді, боротьба в Шанхаї тільки розгортається. Цинь Юй – другий співробітник бюро, що постраждав у результаті розслідування розкрадань із Фонду громадської безпеки. Перший, хто підпав під чистку, був Чжу Цзюньюй (див. виноску), директор Муніципального трудового комітету і Комітету громадської безпеки. На цей час у справі розкрадання з Фонду громадської безпеки 3,2 млрд. юанів (приблизно 400 млн. доларів США) Пекін направив до Шанхаю на постійне розміщення більше сотні слідчих.

Перед зустріччю

Пленарне засідання Центрального комітету можна вважати прелюдією до XVII партійного з’їзду КПК, який відбудеться наступного року. У зв’язку з цим, щоб уникнути будь-яких помилок, кожна партійна фракція діє обережно.

Минулого року в офіційному журналі V Пленарного засідання регуляторна мікроекономічна політика, яка дуже старанно просувалася Ху і Венем, була описана всього лише однією пропозицією. Ні про які детальні мікроекономічні показники не згадувалося.

Цього року Ху і Вень отримали гарний урок. Оскільки їхні розпорядження не були реалізовані, щоб уникнути проблем, Ху і Вень вдалися до чергових активних заходів, намагаючись показати, що вони жадають завоювати громадську довіру.

На початку серпня п’ять міністерств і комісій, включаючи Комісію з державного розвитку і реформ, обнародували важливе повідомлення про розпорядження місцевим органам управління протягом місяця провести повну перевірку спеціальних проектів, запущених цього року.

14 серпня Міністерство земельних ресурсів анонсувало план управління реєстрацією земель, відповідно до якого Китай має намір розгорнути повторну розвідку земельних ресурсів, щоб ефективно контролювати розкрадання земель.

18 серпня Центральний банк Китаю оголосив про нове підвищення процентних ставок і у зв’язку з розкраданням Вень Цзябао зробив запит на проведення розслідування щодо Шанхайського фонду соціального страхування.

Боротьба з корупцією – це головне, що може допомогти позбавитися від конкурентів усередині КПК.

Найімовірніше, Ху Цзіньтао покладає всі свої надії на макроекономічну регуляторну політику. У жовтні (після VI Пленарного засідання) люди, можливо, зможуть оцінити уміння режиму Ху-Вень управляти.

Чому шанхайська фракція заарештувала Гао

Поки Ху і Вень тримаються осторонь проблеми переслідування Фалуньгун, вони мають певні переваги.

Переслідування Фалуньгун ініціював Цзян Цземінь, а Ло Гань і Жен Сіньхун скористалися своїм контролем над системою громадської безпеки і системою державної безпеки, щоб, відповідно, допомогти Цзян Цземіню почати репресії. Оскільки переслідування зазнали невдачі, то вони боролися за те, щоб повністю вся партія підтримала їхні злочини. Але два недавні інциденти набагато ускладнили ситуацію.

#img_right#Один з інцидентів – це новина про видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун. За останні кілька місяців протест практикуючих Фалуньгун щодо цієї проблеми охопив увесь світ і отримав підтримку урядів міжнародного співтовариства. Зусилля простих людей, що займаються Фалуньгун, переросли в дипломатичний тиск.

Іншим інцидентом став випадок, що недавно відбувся і став дуже відомим, з пілотом Китайських східних авіаліній Юань Шенем. Він наразився на небезпеку в Шанхайському аеропорті після того, як поширював ”Дев’ять коментарів про комуністичну партію” і закликав людей виходити з КПК, тому пілот зараз шукає притулку в США . КПК уже використала всі способи, щоб приховати існування "кампанії з виходу з КПК" і широкого розповсюдження “Дев’яти коментарів” у Китаї.

Якщо дозволити цим інцидентам посилюватися і все більше привертати міжнародну увагу, то після їхнього розкриття, всередині КПК за це хтось повинен буде відповісти. Це те, чого шанхайська фракція боїться більше за все, і тому вона щосили намагається відвернути громадську увагу і приховати свої темні справи.

Коли була розкрита інформація про видаляння органів, деяким людям було важко повірити в це, оскільки злісність злочинів перевищувала можливості уяви, КПК чинила тиск на різні уряди і корпорації, щоб уникнути цієї теми і перетягнути їх на свою сторону .

Особливий інтерес становить той факт, що доктора Ван Веньї просили не розповідати про видаляння органів у програмі CNN, куди її запросили для обговорення інциденту біля Білого дому, де вона вигукнула кілька фраз на церемонії з нагоди прибуття президента Ху.

#img_right#Починаючи з публікації звіту канадського правозахисника Девіда Мейтаса і колишнього канадського парламентарія Девіда Кілгура, який підтверджує масові розчленовування компартією Китаю послідовників Фалуньгун, ця тема опинилася у полі зору урядів демократичних країн.

За таких обставин ”шанхайське угрупування” у відчаї намагається перемістити фокус уваги. З цією метою воно вирішило заарештувати Гао. Очевидно, Гао був вибраний Жен і Ло внаслідок того, що підтримує Фалуньгун і має статус ключової фігури серед захисників прав людини. Вони вибрали Гао не тільки для того, щоб помститися і вимістити свою злість і ненависть, але і з метою відвернути увагу від проблеми видаляння органів. Якщо їхні жорстокі заходи спрацюють, то Жен і Ло ніхто не ставитиме питання, і супротивники не намагатимуться їх змістити на VI Пленарному засіданні КПК, де Ху і Вень цілком могли б стати ”козлами відпущення”, піддаючи небезпеці свою владу і втрачаючи свою популярність.

Раптова стрімкість, проявлена Жен і Ло при арешті Гао і побитті Хо Чунь Яня в Гонконзі, дійсно звернула на себе увагу міжнародної громадськості. Арешт Гао 15 серпня раптово прикував до себе увагу всього світу, і багато високопоставлених чиновників різних урядів, а також представники приватних організацій були стурбовані цим.

Зараз ставлення Ху Цзіньтао до шанхайської фракції відрізняється деспотизмом, і люди в ній відчувають себе в небезпеці. Контратака Ху також проливає світло на його причетність до арешту Гао Чжишена.

[Примітка: Жу Цзюньї, директор Шанхайської муніципальної робочої партії та Комітету соціального страхування, був причетний до хабарництва і незаконної видачі позики на 3,2 мільярда юанів з Фонду соціального страхування голові правління приватної компанії Fuxi Чжану Цзукуню. У Жу Цзюньї були дуже близькі таємні стосунки з дружиною Хуан Цзю, постійного члена Центрального Політбюро КПК.]

Чжан Хайшань. Велика Епоха

14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці українська громадськість традиційно відзначає День українського війська, в тому числі і річницю створення Української повстанської армії. <…> Вимагаємо підготувати і видати Указ про державне визнання національно-визвольної боротьби ОУН-УПА за незалежність України і встановлення державного свята – Дня українського війська 14 жовтня,” – говориться у звернені до Президента організаторів мітингу, що відбувся і в цьому році на Софіївській площі Києва. Організаторами виступили Братство вояків ОУН-УПА, Всеукраїнське об’єднання "Свобода", УНА-УНСО, Молодіжний Націоналістичний Конгрес, "Національний Альянс".

#img_left#Мітинг традиційно розпочався з молебну. Далі був зачитаний список провідників національно-визвольного руху ОУН-УПА, які за свою справу наклали головою. Потім слово взяли голова Київської крайової організації Братства УПА – Орест Васкул; Герой України, Народний депутат багатьох скликань – Левко Лук’яненко, заступник голови Конгресу українських націоналістів, Народний депутат України – Євген Гірник, голова ВО ”Свобода” – Олег Тягнибок та інші.

Орест Васкул у своїй промові зазначив: ”В осінні дні грізного воєнного лихоліття 1942 року на заклик Організації українських націоналістів під стягом Степана Бандери кращі сини і доньки українського народу зі зброєю в руках стали в лави Української повстанської армії для боротьби за волю України проти німецького нацизму і червоно-російського більшовизму та всіх окупантів, які зазіхали на нашу землю, на наше життя, нищили наші оселі, вбивали людей, кидали в тюрми і вивозили на каторжні роботи. <…> Національно-визвольну боротьбу ОУН і УПА визнав український народ. На жаль, ще й досі вона не визнана на державному рівні. Це ганьба нашій Державі.”

Так паном Тягнибоком був зачитаний проект указу Президента України ”Про визнання національно-визвольної боротьби Організації українських націоналістів та Української повстанської армії за державну незалежність України”: ”Сьогодні його копія буде передана до Секретаріату Президента”.

Олег Тягнибок зауважив: ”Користуючись статтею 106 ч.1 Конституції України, Президент України має повне право видати указ про визнання ОУН-УПА воюючою стороною та борцями за незалежність України. Президентові потрібно три секунди часу, щоб взяти ручку і підписати цей указ”.

”Суспільство наше повинно зрозуміти одне – ми не правонаступники радянської України, ми правонаступники славної історії українських держав,” – додав він.

Не зважаючи на те, що учасникам мітингу довелося покинути Майдан Незалежності, де спочатку було заплановано його провести, більше 500 чоловік прийшли до стін Софіївського собору, щоб відзначити свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського війська, День створення УПА, а також привітати ветеранів УПА та ”вшанувати пам’ять побратимів, які віддали життя за волю України”. Над головами учасників майоріли плакати: ”Борцям за волю – визнання та вдячність”, ”УПА – українські герої”, ”Слава воїнам ОУН-УПА – захисникам України” – лунали пісні, які прославляли бійців УПА, та слова підтримки.

Член УПА із 1944 року з Рівненщини, який отримав звання хорунжого (старшина), Вітрук Кирило, поділився із репортером ”Великої Епохи” своїм досвідом: ”Я пішов до лав УПА, щоб ворог не знущався над народом, так як він це робив. По-перше, німці. В 43-му я стояв перед кулеметом на розстріл із татом, із мамою – це мені защеміло. Ми за зброю взялися і після німців. Ці теж не милували. Дід мій був вивезений разом із сім’єю (із маленькими дітьми, ще меншими за мого батька) у Вінту 19 грудня 44-го року. У діда було 12 дітей, і шестеро з них були в УПА. НКВДисти ловили наших хлопців, убивали, одежу одягали на себе. До того ж ці спец. групи НКВД мали цю одежу, коли їх готували під Москвою й на Харківщині. Підбирали мовлення під акцент жителів сіл, куди їх посилали. І працювали, гарненько… Не жаліли. Спеціально вкидали до колодязів учительок, медиків, яких зі сходу посилали сюди. І це, мовляв, „бандьори сделалі”! Це все НКВД ”шили” на нас. Брехня! Ці вчительки прийшли вчити наших дітей, медики – лікувати. Навіщо було нам їх убивати? Їх треба було з квітками просто…”

Молодь уважно слухала ветеранів, проте молодшим поколінням самим було що розповісти і про свою родину, як ось, наприклад, в архітектора Сороківні Григорія: ”Якби описали, що творили НКВДюги в 39-му році, то волосся стане дибом! Моїх родичів посікли в Чорткові в тюрмі, перетворили на гору трупів з-під якої кров витікала. У мене батько був в УПА на Тернопільщині. Під псевдо Камінь… не дожив до цього дня”.

Також він розповів, як його якось запитав радянський генерал про ставлення до ”бандерівців”. На що той сказав: ”Отче, ти старий воїн, поклади руку на серце і скажи мені, чи може селянин з великою сім’ю, з господарством з доброго дива схопити автомат і побігти в ліс?” ”Ні, синку, його треба до цього примусити,” – відповів генерал.

22-річний Михайло із Снятина, що на Івано-Франківщині, пояснив:

”Я хотів приїхати у Київ, щоб відстояти права українського народу, Держави. Комуністична влада забрала все у людей. Люди займалися на землі, мали гектари землі. Наприклад, мої родичі мали коней, корову, пару гектарів землі – все забрали і вкинули в колгосп. І ходиш в колгосп. Комуністи, вони українські традиції не підтримують. Не визнають голодомору – цього для них не існує. У них української гідності просто немає. Погане життя, утиснення, той самий голодомор – це все потроху накопичувалось… Треба визнати те, що люди справді боролися за незалежність Держави. Дід був у загонах, але він помер, коли я був ще малий. На жаль, я тоді всім цим не цікавився. Виходить так, як і завжди. Ті, хто воювали, вони вимруть. А потім все ж визнають, що ОУН-УПА дійсно воювала за незалежність. Але нема вже тих, кого підносити на висоту слави”.

А в той самий час Майдан Незалежності, щоб не дозволити провести марш ветеранам УПА, обступили прибічники компартії України.

”Я був у Дубно. Якраз тоді, коли це все було, оце УПА. Я бачив як вони отих людей розстрілювали, як хто пішов у колгосп – палили хату, і взагалі вбивали людей, оці ”бандерівці” і ці УПА. Це жахливо, це дико! Я історії такої не знав, як оце була тоді,” – повідомив один із демонстрантів Сінкевич Павло Мойсеєвич.

Ковалевський Олександр, 18 років: ”Вони не воювали ні за яку Україну. Вони воювали за фашистську Німеччину за гроші. Їх використовували. Можливо, в деяких із них дійсно були якісь патріотичні почуття, але на справді це просто продажні люди, які є всюди. Там зрадників по-природі було більше. Це люди, які до того працювали на Німеччину, а після – на ЦРУ. Ніякого примирення з ними бути не може абсолютно. <…> З людьми їхнього мислення розмовляти дуже важко, тому що вони поводять себе в основному агресивно, ні на які компроміси не ідуть. Але з ними розмовляти і не обов’язково. Достатньо взяти підручник історії 11 класу і там прочитати, хто вони були – абсолютно брехня, звичайно, – але з їхньою думкою ознайомитися можна”.

Доступ на центральну площу України був заблокований зі всіх сторін. Шлях перегороджували металеві щити і охоронці порядку.

Прибічників комунізму навістив лідер КПУ Петро Симоненко. Після обходу своїх прихильників, у заяві пресі він сказав: ”Головний провокатор країни – Президент, так як він збирається указом реабілітувати ОУН-УПА”.

Ще одна група противників УПА – блок Наталі Вітренко ”Народна опозиція”, була зупинена силовиками на шляху до комуністів. На місці вимушеної зупинки, прибічники Вітренко влаштували мітинг. За допомогою гучномовця вони лаяли УПА і співробітників силових структур.

Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Українська повстанська армія теж обрала собі свято Покрови за День зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

Чи визнає наша Держава вояків ОУН-УПА як борців за незалежність України, чи будуть вони зрівняні у правах з ветеранами Радянської армії – ці болючі питання залишаються відкритими. Та з часом ця проблема не ущухне сама собою, а тільки поглибиться, бо підростає нове покоління, погляди якого теж неоднозначні. Якщо негайно не вирішити цей конфлікт, він залишиться нашим дітям, а вони своєю чергою, ймовірно, передадуть його своїм нащадкам, і надалі розділяючи суспільство.

Іван Ярошенко. Велика Епоха, Україна