З усіх видів мистецтв музика впливає на людину не так, як живопис, скульптура чи витвори зодчества, де використовується зоровий образ. Вплив музики на людину, можливо, ще сильніший ніж навіть від словесної форми мистецтва. Музика ніби входить у підсвідомість, і тому вплив її цілком відчутний. До органної музики ставлення особливе, оскільки цей дивовижний музикальний інструмент, за різноманіттям й забарвленням звуків, їх глибиною та одночасно витонченістю, є найбільш гармонійним для людини.
Особливості органної музики
Кожен музикант, виконуючи твір, вкладає у нього своє звучання. Ноти для усіх одні, забарвлення музиці надає кожен органіст таке, як сам він відчуває її. Таким чином, твір стає індивідуальним. Саме тому одна й та сама соната, адажіо чи кантата звучить по-своєму у різних виконавців. І тим паче на органі, особливому роді інструменту, на якому доводиться грати не тільки руками, причому на декількох клавіатурах одразу, змінюючи регістри й силу звуку, але одночасно й ногами.
Утім, як би не важко було оволодіти цим унікальним інструментом висотою з триповерховий будинок, музику, яку він з себе виймає, не порівняти з сучасними електронними синтезаторами звуку. Справжній шанувальник одразу ж відрізнить справжній звук від ерзац музики. Органному твору властиві дивовижний колорит та досконалість форми, граціозність та витонченість у той же час, урочистість й благородство звучання. Талановитий органіст зуміє "намалювати" звуками і мелодійну пастораль, й сувору логіку кантати. В цьому його майстерність.
Дещо про техніку виготовлення
Кожна труба в органі видає звук однієї висоти, одного тембру й однієї сили. Для того, щоб отримати звук різної висоти, необхідно мати велику кількість труб. Звичайно їх кількість дорівнює кількості клавіш у клавіатурі: по одній трубі на кожен тон. Наприклад, у Донецькому органі 4 тисячі труб. Для того, щоб зрозуміти як народжується звук, можна подути в одну з них.
На звучання органних труб впливає матеріал, з якого вони виготовляються. В органобудуванні використовується звичайно деревина й метал. Більш тверді чи м’які сорти деревини використовуються найчастіше для великих, що низько звучать, труб. Використовується сосна, дуб, червоне дерево, букові породи, горіх та інші види. Рідко зустрічається бамбук. Дерево має бути добре просушено, володіти рівною шаровою структурою без сучків. Від якості матеріалу у великій мірі залежить звуковий результат, довгий строк служби труб.
Обслуговувати орган дуже нелегко. Майстер-настроювач має володіти не тільки абсолютним слухом, але ще й опанувати альпінізм та ювелірну справу – щоб домогтися належного звучання труби, слід загорнути язички на долі міліметру. А труби, до речі, зустрічаються й п’ятиметрові.
Історія органної музики у Росії
Тривалий час вважалося, що органна музика належить Заходу, католицькій церкві. Це хибна думка. Насправді, орган був відомим ще у Київській Русі. Він прибув з Візантії, де органна культура була на дуже високому рівні. Посли й комерсанти, що приїжджали з дипломатичною чи торговою місією до Константинополя, змушені були дотримуватися етикету імператорського двору, до якого і входила органна музика. У числі інших правил музика органного інструменту була призначена для непомітного й могутнього впливу на заморських гостей для того, щоб отримати їх прихильність.
До того ж, під час царських званих обідів орган використовувався для подачі сигналів, по яким слід було сідати за стіл чи вставати з-за столу для того, щоб не порушувати правила бенкету й робити згідно з етикетом цієї країни. Привітальні вигуки – славослів’я – виконувались також у супроводі органу.
До XVI століття на Русі військові музичні інструменти, схожі на невеликі переносні органи називали "варган". Їх тримали на коліні чи вішали через плече. Як правило, такий варган був оснащений однією дохою, котра проганяла повітря для отримання звуку. Він приводився у дію лівою рукою граючого, а права перебирала клавіші на клавіатурі. Сто років потому з’явилися стаціонарні варгани, корті встановлювалися первинно на столі, а зі збільшенням їх розмірів і на підлозі.
Навідміну від Західноєвропейської органної музики, котра виконувалась виключно у церковних храмах й служила релігійному культу, російська органнна музика мала лише світський характер. У Росії органну музику складали С. И. Танієв, А. К. Глазунов, С. М. Ляпунов, Ф. К. и А. Ф. Гедике, М. Л. Старокадомський, X. С. Кушнарьов, Р. С. Леденєв, Р. К. Щедрін та інші.
