antonprima.pro

Blog

  • Як зупинити розвиток нестабільності в Афганістані?

    Як зупинити розвиток нестабільності в Афганістані?

    Виходячи з нинішньої політичної ситуації в Афганістані, спостерігачі вважають, що якщо не будуть вжиті необхідні кроки, щоб форсувати процес перебудови економіки та суспільства, то країна увійде в стан ще більш глибокого хаосу.

    #img_left#Після нещодавньої «джирги миру», яка була проведена в Кабулі за участі пакистанських та афганських старійшин, з’явилася надія на те, що зростання терористичної активності буде зупинено.

    Головну увагу на «джирзі миру» було приділено проблемі розвитку активності повстанських організацій та деяких елементів «Аль-Каїди» на кордоні двох країн, а також пошуку рішень, як з ними боротися. Однак не можна проігнорувати питання: як Афганістан може досягти успіху в боротьбі з тероризмом при погано озброєних органах безпеки, низькооплачуваній поліції, суїцидних атаках, кризовій ситуації з забороненими наркотиками та повільній швидкості перебудови?

    Збройні сили США, міжнародна громадськість, сили НАТО та мешканці Афганістану зустрілися з деякими великими труднощами та перешкодами, які показують, що воєнні заходи проти тероризму недостатні. Тоді виникає питання: яких ще заходів має вжити міжнародне суспільство, особливо ключовий гравець – Сполучені Штати, щоб запобігти погіршенню стану безпеки в Афганістані, доки ще не пізно?

    Яких заходів можна вжити, щоб відвернути розвиток нестабільності в Афганістані?

    «Звичайно, є невелика надія, що проблема вирішиться шляхом дипломатичних переговорів з рухом «Талібан» та повстанцями», – стверджує пан Брюс Рідель, старший науковий співробітник Брукінського інституту (незалежний аналітичний центр у Вашингтоні). Однак, якщо Сполучені Штати відправлять необхідні сили разом з військами НАТО, то ще не пізно виграти війну, «але час не чекає», – сказав він в інтерв’ю «Великій Епосі».

    Шакіла Хальє (ШХ): Чи потрібна нам нова стратегія для забезпечення стабільності в Афганістані, яка включає в себе відкриті переговори з «Талібаном»?

    Брюс Рідель (БР): На мій погляд, в Афганістан вкладається мало грошей. США з самого початку недостатньо проаналізували вартість війни проти «Талібану» та «Аль-Каїди».

    Нестача солдат та ресурсів є ахіллесовою п’ятою політики адміністрації Буша протягом вже майже шести років. Стратегія покладатися на невелике число військовослужбовців із «команд з відновлення провінцій» по всій країні нагадує спробу закрити лейкопластирем рану в грудях. Ми просто не відправили необхідну кількість військової сили для виконання операції.

    Ще гірше те, що ми намагалися перебудувати країну, зруйновану протягом чверті століття війнами, окупацією та терором, вкладаючи невеликі гроші. Замість масивної спроби економічної реконструкції на кшталт Плану Маршалла в 1940-х (програма економічної допомоги США Західній Європі – прим. пер.), афганці отримали ще менше економічної допомоги в розрахунку на душу населення, ніж гаїтяни та жителі Боснії в свій час. Результатом стало оживлення торгівлі опіумом, яка розбещує афганські уряд та суспільство.

    В цьому році президент Буш із запізненням пообіцяв збільшити об’єми допомоги Афганістану, але більша частина грошей піде на потреби військовослужбовців та органів безпеки, а не на економічну перебудову та розвиток. Афганська армія сильно потребує сучасної зброї та транспортних засобів, а афганська економіка – ще більшого. США, Європейському Союзу, Японії, Індії, Росії та арабським державам Персидської затоки слід разом працювати над розробкою багаторічного плану багатомільярдної економічної допомоги під керівництвом ООН.

    Уряд афганського президента Карзая намагається вести переговори з так званими поміркованими талібами протягом декількох років, але результати залишають бажати кращого. Федеральна розвідувальна служба Німеччини також пробувала контактувати з ними, але «Талібан» відмовляється розривати свої зв’язки з «Аль-Каїдою».

    Я дуже скептично ставлюся до існування реального тіла поміркованого «Талібану». Лідером руху залишається мулла Мухаммад Омар, екстремістський супротивник Карзая, Заходу та Америки, якого таліби нарекли лідером правовірних. Мулла Омар не зацікавлений в переговорах. Він вважає, що час на боці «Талібану», і вірить, що Америка та її союзники по НАТО втратять бажання вести бойові дії в Афганістані так само, як було у випадку з Радянським Союзом. Мулла Омар не збирається сваритися з «Аль-Каїдою» та Усамою бін Ладеном. Він не хоче відмовлятися від свого прагнення відродити Ісламський Емірат Афганістан, який у минулому слугував притулком для «Аль-Каїди» та піддавав репресіям своїх співвітчизників.

    ШХ: Яка роль Пакистану?

    БР: Пакистан зіграв роль інкубатору для відродження «Талібану» в останні декілька років, точно так, як він був інкубатором для його створення в 1990-х. Після того, як уряд Пакистану тимчасово припинив свою підтримку в 2001 році, «Талібан» почав використовувати територію Пакистану для вербування, проведення військових навчань та фінансування свого відродження. А Мухаммад Омар з 2002 року довгий час провів у Пакистані, переховуючись.

    Бойовики руху «Талібан» за підтримки «Аль-Каїди» розраховують на надійний притулок у Пакистані у випадку атаки НАТО на півдні та сході. Кашмірські групи, що спонсуються Пакистаном, також надавали підтримку «Талібану» та «Аль-Каїді».

    ШХ: Чи можна за допомогою дипломатії вирішувати питання з «Талібаном»?

    БР: До 11 вересня я, обіймаючи посаду спеціального помічника президента Клінтона з питань Близького Сходу та Південної Африки, був членом дипломатичного корпусу США, який вів переговори з «Талібаном». Ми неодноразово зверталися до мулли Омару та його прибічників з проханням віддати бін Ладена в руки справедливості з 1997 по 2001 р. Я їздив до Кабулу в 1998 році, щоб зустрітися безпосередньо з керівництвом «Талібану». Ми закликали Пакистан зажадати від «Талібану» видачі бін Ладена. В Раді безпеки Сполучених Штатів ми взяли декілька одностайно прийнятих резолюцій ООН з рішенням чинити тиск на рух «Талібан», щоб він перестав підтримувати тероризм та «Аль-Каїду». Не дивлячись на інтенсивні двосторонні та багатосторонні переговори, «Талібан» відмовився йти на компроміс.

    На даний момент я не бачу жодної причини вірити, що якщо країни НАТО візьмуть участь у переговорах з представниками «Талібану», то ситуація зміниться на краще. Це скоріш підірве легітимність уряду Карзая, посприяє подальшій терпимості Пакистану до «Талібану» на своїй землі, а також послабить єдність Північноатлантичного союзу. Поки мулла Омар є лідером «Талібану», немає жодної надії на успіх.

    ШХ: Що буде з Афганістаном через п’ять років, якщо ми будемо дотримуватися теперішнього підходу?

    БР: Тисячі хоробрих солдат з усіх країн НАТО намагаються допомагати афганському народу. В Кандагарі канадські військовослужбовці видатного 22-го королівського полку (Вен Дус) перебувають на передовому фронті війни проти тероризму та «Аль-Каїди», в її рідних місцях. Війська британської армії ведуть бойові дії по сусідству, в провінції Гільменд, а голландські сили – в провінції Орузган, на батьківщині мулли Омара. Американські війська – на сході. Всі вони заслуговують на нашу повну підтримку.

     

    Якщо ми будемо продовжувати економити на цій битві, то нас спіткає та ж доля, що й Афганістан, який зараз занурюється в пучину нестабільності та хаосу.

    Якщо ми відправимо необхідні військові сили разом з нашими союзниками по НАТО та вкладемо значні кошти в перебудову афганських економіки та суспільства, тоді в нас ще буде шанс виграти цю війну. Ще не надто пізно, але час не чекає.

    Пан Брюс Рідель – старший науковий співробітник Сабанського центру при Брукінському інституті в Вашингтоні, О.К. Він є аналітиком з питань Середнього Сходу, а також історії та політики Південної Азії, з великим досвідом у регіональній дипломатії, улагоджуванні конфліктів, протидії тероризму та забезпеченні енергобезпеки. Він пішов на пенсію в 2006 році після 30 років служби в ЦРУ (включаючи відрядження за кордон – в Середній Схід та Європу). За час його роботи старшим радником з середньосхідного регіону при Раді національної безпеки в Білому домі змінилося три президенти Сполучених Штатів. Він також служив заступником помічника міністра оборони США з питань Близького Сходу та Південної Азії в Пентагоні та старшим радником НАТО в Брюсселі.

    Шакіла Хальє – афгансько-американський журналіст, місце проживання: Вашингтон, О.К.

  • Human Rights Watch: за 11 місяців до старту Олімпіади Китай підсилив атаки на журналістів

    Human Rights Watch: за 11 місяців до старту Олімпіади Китай підсилив атаки на журналістів

    #img_left_nostream#Керівництво КНР продовжує порушувати права журналістів, не дивлячись на висловлені Міжнародному Олімпійському Комітету (МОК) обіцянки, що пекінська Олімпіада 2008 року дозволить розширити свободу преси і поліпшити становище у сфері прав людини, заявила 7 вересня правозахисна організація Human Rights Watch.
     
    Всього за 11 місяців до початку Олімпійських ігор 2008 року журналісти в Китаї стикаються з фізичним насильством та утисками з боку міліції та бандитів, які виконують доручення влади. «Безперервна агресія та фізичне насильство відносно журналістів напередодні Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні примушують серйозно задатися питанням про щирість урядових обіцянок збільшення свободи преси, – заявила директор юридичної служби Human Rights Watch з питань Азії, Софі Річардсон (Sophie Richardson), – Очевидно, китайський уряд розглядає вільну пресу швидше як ворога, а ні як пильного спостерігача у сфері суспільної безпеки і соціальної стабільності».
     
    Разом з наданням своєї кандидатури на проведення Олімпіади 2008 року в Пекіні, китайський уряд явно завірив МОК, що послабить свою хватку на горлі преси в період Олімпійських ігор. Це зобов’язання відповідає статті 51 Олімпійської хартії, де говориться, що «МОК бере на себе відповідальність забезпечити Олімпійські ігри широким освітленням у різних засобах масової інформації та, при можливості, найбільшою аудиторією у світі». Більш того, свобода преси особливо гарантується статтею 35 конституції КНР.
     
    В кінці 2006 року китайське керівництво, виконуючи свої олімпійські обіцянки, оголосило про нові свободи для акредитованих іноземних журналістів. Ці тимчасові правила, що діють з 1 січня 2007 року до 17 жовтня 2008 року, дозволяють іноземним кореспондентам вільно спілкуватися з будь-якою організацією або громадянином, що погодилися на інтерв’ю.
     
    24 серпня, всупереч цим тимчасовим правилам, міліція перешкодила семи іноземним журналістам – двом операторським групам з телекамерами та кореспондентоу радіостанції, провести інтерв‘ю. Вони збиралися зустрітися з Юань Вейцзін (Yuan Weijing) – дружиною сліпого правозахисника на ім‘я Чен Гуанчен (Chen Guangcheng), який знаходиться у в’язниці. Жінка збиралася вилетіти до Маніли, щоб отримати правозахисну премію замість свого чоловіка, але була затримана міліцією.

    Як розповів Human Rights Watch один з журналістів, який чергував біля будинку Юань у Пекіні, міліціонери змусили журналістів пройти з ними у найближче відділення міліції, де вони довго проходили «реєстрацію», щоб потрапити у будинок. Власті постійно перешкоджають виїзду Юань з Китаю та змусили її повернутися в провінцію Шаньдун, звідки вона родом. За повідомленням Associated Press, 31 серпня група «співробітників держслужб» вивела Юань з автобуса, що слідував до Пекіна, змусивши її повернутися до Шаньдун.
     
    У іншому нещодавньому випадку представники судової влади міста Ісин провінції Цзяньсу заборонили 24 серпня кореспондентам The New York Times і South China Morning Post бути присутнім на засіданні суду для висвітлення процесу, у ході якого відомий еколог У Ліхун (Wu Lihong) був засуджений до трирічного ув’язнення за звинуваченням у здирстві та шахрайстві, яке оглядачі вважають політично мотивованим. Журналістам не повідомили ніяких причин такої закритості, сказавши лише, що це «звичайний процес».

    Репортерів, які чекали біля будівлі суду інформації про вирок, атакували з розпитуваннями агенти в штатському: навіщо приїхали, з якими питаннями, навіщо узяли з собою телекамери. «Заборона на освітлення журналістами «звичайного» засідання примушує задаватися питанням про законність судового процесу», – відзначає Річардсон.
     
    Тимчасові правила не розповсюджуються на китайських журналістів або громадян КНР, що працюють у іноземних журналістів помічниками або перекладачами. В результаті китайські журналісти виявляються легкими жертвами для представників місцевої влади, яка намагається приховати неприємні для них відомості, підкреслює Human Rights Watch. В середині серпня п’ять китайських журналістів, зокрема репортер Женьмінь жібао, брали інтерв’ю у свідків обвалення 320-метрового моста через річку Цзяньто  в курортному повіті Тоцзян (Фенхуан) на заході центральній провінції Хунань. Бандити у штатському перервали інтерв’ю і напали на журналістів, яких потім затримала міліція.
     
    Напередодні 17 з’їзду КПК, який почнеться 15 жовтня, урядові органи підсилили контроль за внутрішньою пресою. З’їзд, що проходить один раз у п’ять років в роботі якого візьмуть участь 2217 делегатів, створює особливі труднощі для преси, оскільки компартія побоюється проникнення у друк відомостей про розбирання між високопоставленими бонзами у період формування нової партійної верхівки. Вважають, що саме через це 19 серпня п’ять крупних газет – Женьмінь жібао, Гуанмін жібао, Цзінцзіжібао, Цзефанцзюньбао (газета Народно-визвольної армії), Бейцзін жібао – вишли з практично однаковими першими смугами (відтворені China Digital Times <http://chinadigitaltimes.net/2007/08/one_editors_job_for_four_newspapers.php>).
    Власті не дали ніякого пояснення цензурній політиці, через що на всіх перших сторінках з‘явилися статті про «особисту участь» керівників КНР у порятунку шахтарів із затопленого шахтного стовбура і фотографії де голова КНР Ху Цзіньтао здійснює візит до Казахстану.
     
    31 серпня міністерство інформаційної індустрії КНР розвернуло від імені уряду кампанію по тиску на інтернет-провайдерів, наказавши, щоб протягом тижня з результатів, що видаються пошуковими машинами Google China, China Yahoo, Baidu.com, Zhongsou, Sina і Sogou була видалена вся «нелегальна і хвора інформація». При цьому не були позначені ні критерії пошуку, ні заходи покарання. «[Оператори] пошукових машин самі знають, що їм слід зробити», – заявив газеті Shanghai Daily якийсь співробітник міністерства на прізвище Ван.

    «Такі розпливчато сформульовані заборони на контент являють собою безпосередню загрозу для всього друку, оскільки підігрівають самоцензуру в новинах або постінгах, що можуть викликати роздратування уряду перед партійним з’їздом», – відзначає Річардсон.
     
    Пекінські власті не зупинилися перед тим, щоб закрити десятки інтернет-центрів, що служили хостамі для тисяч серверів. Відключення цих інтернет-центрів, покликане розтоптати «нелегальний» контент перед 17-м з’їздом КПК, торкнулося тисяч вебсайтів, форумів, майданчиків для блогів у провінціях Гуандун, Хенань, Сичуань, а також в Шанхаї, центрі бізнесу на східному побережжі країни.

    «Якщо китайський уряд серйозно говорить про боротьбу з корупцією і зниження соціальної напруженості, то навіщо вони душать пресу і нападають на журналістів, адже саме вони грають вирішальну роль у розкритті таких погроз? – відзначає Річардсон. – Подібні дії викликають насмішку над  зобов’язаннями китайського керівництва, які вони дали своїм громадянам і МОК».

  • Можливість показати людям дивовижну тварину обходиться американським зоопаркам у мільйони

    Можливість показати людям дивовижну тварину обходиться американським зоопаркам у мільйони

    #img_left_nostream#Більш мільйона доларів США змушений щорічно  сплачувати зоопарк американського міста Атланта за оренду  панд у Китая. Не дивлячись на великий інтерес  людей до дивовижної тварини, господарі зоопарків більше не можуть дозволити собі таке задоволення.
     
    Плата за оренду тварини була узгоджена  обома сторонами ще у 1999 р. і склала 1,1 млн. доларів за рік. Відтоді керівництво зоопарку виплатило власникам панди більше 7 млн. доларів США.  Витрати на утримання тварини збільшилися з появою потомства.  Тепер орендатори виходжують ще й маленьке звірятко, яке за умовами договору такожє власністю Китаю.
     
    Начальник зоопарку, пан Керрі, відзначив, що договір діятиме ще протягом двох років, але після закінчення строку його дії, адміністрація зоопарку буде вже не в змозі виплачувати таку суму.  «Ці гроші цілком можна вкладати в захист інших видів тварин. Ми плануємо звернутися до китайської сторони, з проханням понизити вартість плати за оренду», – повідомив  Керрі.
     
    Аналогічна платня за оренду панд у Китаю, також прийнята в зоопарках Вашингтона, Сан-Дієго та Менфеста.

  • Інтернет-журналіст Гуо Цічжень піддається в китайській в’язниці жорстоким знущанням

    Інтернет-журналіст Гуо Цічжень піддається в китайській в’язниці жорстоким знущанням

    Захисники свободи преси стривожені повідомленнями про те, що у в’язниці піддається знущанням китайський мережевий журналіст і активіст Гуо Цічжень (Guo Qizhen).
    #img_left#Його дружина Чжао Чанцін (Zhao Changqing) повідомила PEN-клуб Австралії, що їй заборонили побачення, коли у червні вона виявила, що тіло її чоловіка покрите синцями. Тілесні ушкодження були заподіяні співкамерниками у ході побиттів, що «спланувала тюремна охорона».
    Гуо не отримує медичної допомоги з часу його арешту в травні, коли зламав ногу. Чжао повідомила Комітет захисту журналістів (Committee to Protect Journalists, CPJ), що її чоловік страждає від підвищеного тиску, мігрені та болів у грудях. «Повідомлення про те, що мережевий письменник Гуо Цічжень, який знаходиться в ув’язненні та піддається поганому зверненню, жахають. Ми зв’язалися з властями, які відповідають за його безпеку і здоров’я, – заявив виконавчий директор CPJ . – Йому негайно повинні забезпечити адекватну медичну допомогу та дозволити зустріч з родиною».
    Міжнародний PEN-клуб, організація письменників, яка спостерігає за свободою слова в усьому світі, повідомляє, що Гуо опинився у в’язниці за правозахисні публікації і критику компартії Китаю на двох китайських вебсайтах, що базуються в США: Minzhu Lutan (Демократичний форум) і Epoch Times (Велика Епоха). За свої статті на підтримку демократії і проти уряду він був звинувачений у «закликах до підривної діяльності проти державної влади» і засуджений 15 жовтня 2006 року до чотирьох років ув’язнення.
    Його тюремне ув’язнення незаконне, заявляє дружина, проте їй нелегко оскаржити цей вирок у суді, оскільки їй знадобиться новий адвокат, відзначає інформаційний сайт Asiamedia: перший адвокат Гуо, що сам є правозахисником, також опинився в ув’язненні.
    За даними CPJ, на цей час у в’язниці Китаю перебувають 19 мережевих письменників та редакторів. Зокрема, 25 жовтня 2006 року судом у Цзібо (Zibo), у східній провінції Шаньдун, був оголошений вирок Лі Цзянпіну (Li Jianping) – 3 роки в’язниці за розміщення на зарубіжних вебсайтах статей, присвячених правам людини та політиці.
    Лі Цзянпін, 40-річний бізнесмен, що займався постачанням медичного устаткування, регулярно писав для таких вебсайтів, як Boxun News, Chinaeweekly, China Democracy та Epoch Times. Його визнали винним в «підбурюванні до скидання державного устрою». Як повідомило правозахисне агентство Prima-news, у 2006 році це був вже восьмий вирок, винесений за публікації в Інтернет.
    У тому ж жовтні 2006 року інформаційний сайт Cnews повідомив про затримання декількох чоловік на південному заході Китаю «за розповсюдження чуток». Арешти були проведені за вказівкою муніципалітету Чунцін (Chongging), який встановив, що ті, хто «поширює в онлайні наклепницькі коментарі або репліки, нападає на інших осіб або намагається зіпсувати їх репутацію», караються попередженням або штрафом від 1 до 5 тисяч юанів ($630).
    Як інформувала газета China Daily, «ті, чиї чутки привели до серйозних наслідків, можуть бути арештовані на 5 днів або більше», тоді як організації, що «поширюють наклепницькі матеріали», можуть бути оштрафовані на суму від 3 до 15 тисяч юанів. Невідомо, чи були ці арешти політичними, але вони стали явним свідоцтвом кампаній репресій, що розвернулися в країні, проти дисидентів, які висловлюються в Інтернеті.
    Як відзначає правозахисна організація Human Rights Watch, голова Держради КНР Вень Цзябао заявив у виправдання переслідувань мережевих письменників та журналістів, що «цензура в Інтернеті необхідна для захисту національних, суспільних та колективних інтересів».
  • У ресторані Гуйчжоу з’явилася найбільша пароварка

    У ресторані Гуйчжоу з’явилася найбільша пароварка

    #img_left_nostream#«Бамбукові грати для варіння» або бамбукова пароварка є одним з найпоширеніших видів кухонного приладдя в Китаї. У одному з ресторанів міста Гуйчжоу з’явилися найбільші в Китаї грати для варіння на пару.
     
    Діаметр грат досягає трьох метрів. На них можна готувати 70 блюд одночасно. У конструкції кришки пароварки використаний електромеханізм, який дозволяє піднімати її автоматично.
     
    Пароварка ставиться на стіл у залі для клієнтів, діаметр такого столу 4,5 м. За одним столом може розміститися 30 чоловік одночасно. Перед кожним приладом ставлять декілька видів паличок, самі великі з них завдовжки  1,5 м., така сервіровка дозволяє дотягнутися до блюда, що знаходиться у центрі пароварки. Навколо столу протягом всієї трапези стоять офіціанти, готові у будь-який момент допомогти клієнтові.
     
    «На виготовлення тільки однієї кришки пароварки пішло три місяці», – повідомив господар ресторану. На даний час ця бамбукова пароварка є найбільшою в Китаї. Господарі планують зареєструвати її в "Книзі рекордів Гіннеса".

  • У Китаї розкрита найкрупніша справа продажу дітей, 40 з них вдалося врятувати

    У Китаї розкрита найкрупніша справа продажу дітей, 40 з них вдалося врятувати

    #img_left_nostream#Правоохоронні органи міста Наньцзін оголосили, що розкрита найкрупніша справа продажу дітей, 47 чоловік з цього злочинного угрупування арештовані, врятовано 40 дітей.
     
    У поїзді під номером K156 співробітники міліції помітили 4-х підозрілих жінок, які їхали з дитиною, – повідомляє газета «Вечірній Янцзи». Вони практично не годували дитину. Тільки коли вона сильно заплакала, жінки дали дитині трохи розчинного молока. Після допиту, з’ясувалося, що ці жінки займаються торгівлею немовлятами.
     
    За цим слідом міліція виявила цілу банду, що займається викраданням і продажем дітей. На даний момент було арештовано 47 членів банди, решта знаходиться у розшуку. Група торговців дітьми промишляла з 2005 року, за цей час було викрадено або куплено більше 60 дітей з 16 провінцій, яких доставляли для перепродажу в інші провінції. Зараз 40 з них вже знайдені міліцією.
     
    Як призналися арештовані жінки, вони купували дітей за 200 або 500 юанів, перепродавали і на цьому могли заробити від 2000 до 3000 юанів. Наступні перекупники вже за кожну продану дитину отримували дохід приблизно у 10 000 юанів.
     
    На думку експертів, сприятливі умови для широкомасштабної торгівлі дітьми створила політика правлячої партії, яка ухвалила «одна дитина в одній сім’ї» і традиційна перевага народження хлопчика, а не дівчинки, що особливо сильно спостерігається в селах.
     
    Збільшення активності міграції населення також сприяє зростанню кількості викрадань і продажу дітей.
  • Хвилювання з приводу розширення влади Китаю

    Хвилювання з приводу розширення влади Китаю

    #img_right#Глобальне опитування, здійснене дослідницьким центром Pew, показало, що зростаюча економічна та військова міць Китаю викликає хвилювання у деяких країн.

    В межах дослідження громадської думки протягом 2-х місяців в 46 країнах та на палестинських територіях було проведено 45 239 інтерв’ю. Це найбільше опитування за останні 6 років. Воно виявило, що невдоволення Китаєм превалює в Західній Європі, зокрема в Іспанії (43%), Німеччині (54%), Франції (51%) та Італії (61%). Посилення економічної міці Китаю Західна Європа сприймає як загрозу економічній безпеці. Дві третіх італійців та французів вірять, що експансія Китаю негативна для їхніх країн. Ендрю Когут, президент дослідницького центру Pew, стверджує, що розвинені країні особливо бояться конкурентного тиску з боку Китаю.

    Японія ставиться до Китаю ще гірше: 67% японців мають щодо нього негативну думку, 29% – позитивну. Це показує, що в настроях японців сталися значні зміни: в 2002 р. опитування «Настрої в світі» (Global Attitudes Survey) виявило, що до Китаю позитивно ставилися 55% японців. В Індії частково також посилилося негативне ставлення до Китаю – відсоток людей, які позитивно ставляться до країни, знизився з 56% в 2005 р. до 46% в 2007 р. У цілому, однак, в Азії імідж Китаю залишається позитивним, зокрема в Малайзії (83%), Пакистані (79%), Бангладеш (74%) та Індонезії (65%).

    Економічна міць Китаю викликає занепокоєння в Мексиці, Чехії, Південній Кореї та Індії. Значна більшість жителів цих країн вважає, що економічне зростання Китаю є негативним чинником: Мексика – 55%, Чехія – 56%, Південна Корея – 60%, Індія – 48%. Цілком протилежна точка зору спостерігається в Африці: серед опитаних африканських націй більшість вітає економічну міць Китаю. Наприклад, 80% нігерійців вважають, що економічне зростання Китаю – це хороше явище.

    Військова експансія Китаю є більш серйознішою причиною для хвилювання, ніж економічне зростання. Приблизно дві третіх опитуваних у США (68%) та Канаді (66%) кажуть, що посилення військової влади в Китаї – погано для них. В інших країнах ставлення до цього питання ще більш негативне: Південна Корея – 89%, Франція – 84%, Японія – 80%, Німеччина – 77%,  Росія – 70%. Більшість індійців (59%) також розділяють цю думку.

    Хвилювання стосовно військової експансії Китаю з боку його сусідів – Індії, Японії та Південної Кореї – цілком природне, якщо взяти до уваги гірку історію стосунків цих націй з комуністичним Китаєм. Інші нації, які межують з Китаєм, ця проблема абсолютно не бентежить. Більшість мешканців Пакистану (57%), Малайзії (57%) і Бангладеш (51%) вважають, що могутня китайська армія – це добре для їхніх країн.


    Версія англійською

  • Судове засідання у справі глухонімої художниці знову не відбулося

    Судове засідання у справі глухонімої художниці знову не відбулося

    #img_left_nostream#Днями в черговий раз відклали розгляд справи в Бориспільському суді. У 200 тис. доларів оцінює моральний збиток глухоніма художниця Галина Інгула. Таку суму дівчині мають виплатити Міжнародні Авіалінії України.

    Майже рік тому авіаперевізник не доставив до Франції половину робіт художниці. 25 листопада мала відбутися її персональна виставка. Дебют за кордоном було зірвано через відсутність повної колекції. Галина змогла забрати свої картини лише через півроку.
     

    Говорить батько художниці, Валерій Нечипоренко: «Судовий процес протилежною стороною затягується навмисно. Якщо судовий розгляд затягнеться ще на півроку, ми збільшимо розмір судового позову до чотирьохсот тисяч гривень».

    За його словами, Міжнародні авіалінії України навіть жодного разу не вибачились перед його донькою.

    Пан Нечипоренко також додав, що у вересні Галина мала летіти зі своїми роботами в Мілан на виставку глухонімих художників. Ця подорож не відбулась через те, що жоден з авіаперевізників у Києві не погодився навіть за гроші надати глухонімій дівчині супроводжуючого, який би допоміг заповнити всі необхідні декларації та посадити її на літак.

    Сама художниця-інвалід стверджує, що до таких як вона немає належного ставлення не тільки в аеропортах, але й у магазинах, лікарнях тощо.

    Чому в Україні не поважаються права глухонімих громадян роз’яснила сурдоперекладачка Марина Ліферова: „Насправді глухонімій людині потрібен перекладач всюди: в міліції, у суді, в магазині. Але Українське товариство глухих не забезпечує необхідної кількості перекладачів відповідної категорії”.

    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream# 
     
  • В парку Шевченка проходить виставка фотографій

    В парку Шевченка проходить виставка фотографій

    Вперше у столичному парку імені Шевченка проходить фотовиставка «Київ очима Афіші». 38 фотографій виставлені просто неба на центральній алеї парку по обидва боки від пам‘ятника Т.Г.Шеченко. 8 фотографів представили свої кращі роботи, на яких зображується столиця, а написи під фото знайомлять глядача з яскравою і неповторною історією Києва.
     
    Приміром, під фото з зображенням каштану розповідається, що каштани – ідеальні природні фільтри. Вони буквально рятують місто від токсичних газів та пилу. В Києві нараховується приблизно 2 млн. каштанів.
     
    З наступного фото можна дізнатись, що, для всіх такий звичний, пластмасовий жетон київського метро був введений у використання 19 березня 2000 року. До того в якості сплати за проїзд використовувались 5- та 15-копійочні монети, паперові білети та металеві жетони.
     
    Під фото Подолу розповідається про жахливий пожар, який стався 9 липня 1811 року на вулиці Спаській. В результаті цього згоріли всі дерев‘яні будівлі, паркани та сади. Постраждали Петровський, Фролівський та Братський монастирі.
     
    А ось про кіностудію ім. Довженка сказано, що вона була збудована у 1927 році. Першим фільмом знятим на її базі стала 54-хвилинна драма Акселя Лундіна «Ванька та месник». На честь Олександра Довженка кіностудія була названа у 1957 році після світового визнання картин «Земля» та «Щорс». По сьогодні на території студії розташовано найбільший знімальний павільйон в Європі. Його площа складає 2520 квадратних метрів.  
     
    Мало хто знає, що спочатку вулиця Б. Хмельницького мала назву Кадецька. Тут планували збудувати кадетський корпус, але  збудували Анатомічний театр. На перехресті з Володимирською з‘явився Міський театр, який згодом згорів. Сьогодні на його місці стоїть Національна Опера. Саму відому зі своїх минулих назв вулиця отримала на честь київського губернатора Івана Фундуклея. На згадку про нього на Хмельницький залишився гастроном «Фундуклеївський».  
     
    Про це та багато чого іншого ви зможете дізнатись з самої виставки. Експозиція триватиме до 7 жовтня.
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream# 
  • Код Апокаліпсису (фото)

    Код Апокаліпсису (фото)

    Від кінця світу людство відокремлює один телефонний дзвінок. Досить набрати секретний номер – і  в чотирьох мегаполісах спрацюють ядерні заряди жахливої сили. Ці одинадцять цифр – сучасний «КОД АПОКАЛІПСИСУ».

    #img_gallery#

    Вона шукає код, щоб знешкоджувати бомби. Він – щоб активувати бомби.

    Вона повинна врятувати світ – нехай навіть ціною власного життя. Він готовий знищити мільйони людей.

    Піски Близького Сходу, Єлісейські Поля і вулиці Флоренції, фьорди Норвегії і хмарочоси Малайзії – вони йтимуть один за одним по всьому світу, збираючи частини головоломки.

    Їхні долі зв’язані: він убив людину, яку вона любила. Але у неї немає права на помсту. Вона – офіцер ФСБ і поки не закінчилася гра ставка в якій – мільйони життів, повинна забути про свої почуття.

    Вони готові вбити кожного, хто стане на шляху, але не мають права заподіяти шкоду один одному: розшифрувати код вони зможуть тільки удвох.

    І коли стануть відомо всі одинадцять цифр, прийде час вирішальної сутички.

    Про зйомки:

    Географія зйомок «КОДУ АПОКАЛІПСИСУ» вражає: Москва, Париж, Флоренція, міста Берген і Ауерленд у Норвегії; у Малайзії – Куала-Лумпур; Крим – там неподалік від Феодосії знімали бункер терористів; а також Лондон, Нью-Йорк і Токіо.

    Один з ключових моментів фільму знімався в малайзійській столиці Куала-Лумпур на мосту, що сполучає легендарні хмарочоси «Петронас Твін Тауерс» між 41 і 42 поверхом. Висота хмарочосів близько 450 метрів. Трюки, гонитва і перестрілки в хмарочосах знімали п’ять днів.

    Стрибок спецагента Дарини з малайзійського хмарочоса знімався з восьми камер, одна з яких була встановлена на вертольоті. Трюк виконувала чемпіонка Росії з бейсджампінгу Ліка Борзова. Під час виконання екстремального стрибка спортсменку знесло поривом вітру, і вона зачепилася парашутом за лінію електропередач, внаслідок чого одна з вулиць міста залишилася без світла. На щастя, Ліка не постраждала. Можливо, саме цей дубль через свою унікальність увійде до фільму.

    Декорації пакистанської бази, де влаштувалися сподвижники терориста №1 Джаффада Бен Заїді, були побудовані біля села Біла Скеля за 55 кілометрів від Феодосії, на тлі знаменитої гори Ак-Кая. Фортецю площею  500 квадратних метрів під час зйомок зрівняли із землею. Армію бойовиків і групу спецназу зіграли військовослужбовці  окремої бригади берегової оборони ВМС України, що дислокується в Криму.

    Під час зйомок в Парижі доводилось на день перекрити одну з центральних вулиць, а на площі Конкорд – поставити 25-метровий кран.

    На паризькій вулиці Ампер вночі знімали гонитву. Щоб додати світла, на будинках розвісили гігантські гелієві кулі, і місцеві жителі із здивуванням  виходили на балкони, щоб помилуватися фантастичним виглядом. До речі, автомобільні трюки в цій сцені ставила команда каскадерів, що працювала у фільмі «Таксі».

    Декілька сцен фільму знімалося у відомому паризькому ресторані «De La Paix». Одного разу Анастасія Заворотнюк зайшла туди увечері повечеряти і познайомилася з самою Мірей Мат’є!  Вони навіть заспівали разом пару пісень і обмінялися телефонами.

    Новий образ спецагента – стрижку і грим – для Анастасії Заворотнюк розробив Арно Сольдуран, особистий стиліст Шерон Стоун, а на знімальному майданчику цей образ щодня втілював один з провідних російських стилістів Дмитро Орлов.

    У «КОДІ АПОКАЛІПСИСУ» Анастасія Заворотнюк вперше знялася голою. Сцена в душі знята красиво і досить цнотливо, але факт залишається фактом! До речі, після другого дубля в душі закінчилася тепла вода. З’ясувалося, що більшість будинків в Парижі мають свою бойлерну, де вода нагрівається поступово. Теплої води так і не дочекалися, довелося Насті стояти під холодною. Якщо уважно придивитися, то в кадрі  помітно, як тремтять від холоду її губи, коли вона говорить по телефону.

    Фінальний бій між героями Заворотнюк і Переса знімався шість днів на одному з московських заводів. Герой Переса під час бою повинен був упасти навзнаки на бетонну підлогу, обличчям вниз. Венсан дуже хотів виконати цей складний трюк сам, але режисер Шмельов йому заборонив.

    Зате в Норвегії Пересу дозволили впасти за борт із двопалубної яхти на спеціальний майданчик з коробками. Поряд чергували рятувальники. І це недивно: норвезькі фьорди – це гірські ущелини, заповнені водою, їх глибина досягає 700 метрів.

    У Флоренції в президентському люксі шикарного готелю «The Westin Excelsior» під час зйомок спрацювала протипожежна сигналізація, зреагувавши на могутній світловий прилад, що стояв у коридорі. У результаті залило три поверхи готелю разом з безцінними гобеленами, картинами і антикварними меблями. Вода з балконів стікала прямо на вулицю. Тільки одна кімната залишилася сухою, тому що члени групи заткнули щілину під дверима одягом і сорок хвилин відсмоктували воду пилососом, щоб не відміняти зйомки! Через два дні в цьому номері поселився Сильвіо Берлусконі.  Як адміністрації вдалося висушити  все так швидко  – загадка.

    Після роботи над фільмом режисер Вадим Шмельов подолав страх перед висотою і перестав боятися літаків. За час зйомок Шмельов «налітав» близько двохсот годин, а також зробив переліт, що дорівнює кругосвітній подорожі: з Москви до Нью-Йорка, з Нью-Йорка в Токіо і повернувся до Москви – це близько 40 тисяч кілометрів.

    Герої про фільм

    Анастасія Заворотнюк:

    Зйомки в «КОДІ АПОКАЛІПСИСУ» стали для мене серйозним випробуванням і безцінним досвідом. Перед початком зйомок мені довелося пройти колосальну підготовку! Протягом двох місяців я щодня займалася з професіоналами рукопашним боєм, стріляниною, вчилася поводитися з ножами,  автоматами. На зйомках ганяла на машині по Парижу, літала на вертольотах, винищувачах, нещадно била в сутичках Венсана – і так дубль за дублем, дубль за дублем, щоб добитися в кадрі, якщо не досконалості, то хоча б правдоподібності. Я завжди вважала, що екстрим і гострі відчуття – це не моя дорога, і страху я натерпілася, але я прагнула не потурати своїм комплексам, присікати їх на корені. І тоді всередині з’явився такий кураж! Все було новим, мені все подобалося! Найбільше я боюся залишитися актрисою однієї ролі, тому хочеться вірити, що я впоралася, адже цей фільм – мій шанс скинути із себе колишню маску.

    Тут я – Жінка, яка рятує світ, відмовившись від свого щастя, ризикуючи собою. І це не пустий звук, як деяким здається. Такі люди є насправді, просто про них мало хто знає – такі правила гри, але вони несуть відповідальність за нас усіх. І це велике щастя для мене – грати таку роль! Я спробувала пожити життям сильної жінки і зрозуміла: мені це під силу».

    Венсан Перес:

    «Я відмовився від роботи у французькому проекті заради зйомок у цьому фільмі. Вирішальним чинником для мене став хороший сценарій і багатогранний характер мого героя, а ще вразила пристрасть, з якою Вадим Шмельов, який приїхав до Парижа на зустріч зі мною, розповідав про майбутній проект. Він вже там жив!

    У кіно мені майже завжди доводилося грати когось досить симпатичного, а  в «КОДІ АПОКАЛІПСИСУ» мій герой складний, навіть демонічний! Я не так часто граю лиходіїв, і безглуздо не використовувати цю можливість для розширення творчого діапазону. Мені цікаво було вивернути себе навиворіт і знайти в собі похмуру сторону: Луї весь час міняє маски – сьогодні він один, завтра інший. Я радий, що мені випала можливість додати до своєї акторської палітри нові кольори.

    Думаю, що наш фільм повинен стати хітом, і ,можливо, не тільки в Росії. Я знімався у Павла Лунгіна понад десять років тому і можу сказати, що російська кіноіндустрія дуже еволюціонувала і розвивається величезними темпами. Взагалі я дуже люблю Росію і зберігаю масу хороших спогадів про зустрічі з цікавими людьми і частинку російської душі – мені подобається, що росіяни дуже емоційні і можуть миттєво переходити від серйозних речей до свята».