Цей чоловік на прізвище Сюй займається продажем квітів і птахів. У 2007 р. він купив цю «черепаху-гарбуза» за 80 юанів на ринку, і тепер хоче продати її за вищою ціною.
Незвичайний вигляд черепахи привернув безліч городян, які підходили просто подивитися на неї.
Почавши свій шлях на Манхеттені у Верхньому Вест-Сайді, Факел, який побував у більш ніж 100 містах усього світу, почав свій шлях до історичного Парку Юніон Сквер. П’ять бігунів несли факели, які представляли переслідуваних тибетців, практикуючих Фалуньгун, жертв СНІДу в Китаї, християн і постраждалих від геноциду в Дарфурі, який відбувається не без підтримки китайського режиму.
Бігун Луї Руссо сказав: «У ході нашого маршруту, люди, яких ми зустрічали, не знали про те, що це є, але коли вони читали написи на наших сорочках і фургоні, на кожній вулиці люди плескали в долоні, махали нам руками, вигукували слова підтримки або піднімали вгору великий палець». Руссо – житель Лонг-Айленда і послідовник китайської гімнастики Фалуньгун. Він повідомив, що добровільно проводить тут свій час, щоб привернути увагу до переслідування в Китаї цієї мирної духовної практики.
Після того як Факел досяг Юніон Сквера, протягом усього дня проходив мітинг в оточенні грецьких богинь і живої музики. Збори відвідала приблизно тисяча чоловік.
«Чому ми всі прийшли сьогодні сюди?» – запитала Сьюзен Прагер, директор програми Естафети факела на захист прав людини в США. – «Я думаю тому, що всі ми переслідуємо одну мету – припинити переслідування безневинних людей у Китаї, які просто прагнуть підтримати гідність і мир».
Прагер додала, що недавні заголовки новин тижня рясніли повідомленнями про злочини в Тибеті та геноцид у Дарфурі. Вона також згадала придушення протестів у Бірмі, Північній Кореї та провінції Сіньцзян, де знищують мусульман-уйгурів та їхню культуру. І докладний список на цьому не закінчувався.
«Християнських лідерів замучили й убили, репортери вимушені мовчати, а практикуючих Фалуньгун переслідують через Олімпіаду. Їх арештували під час домашніх нальотів і вбили, щоб продати їхні органи», – сказала Прагер.
Тсерінг Палден, президент Тибетського молодіжного конгресу, говорив про порушення основних прав, включаючи свободу віри в Тибеті. «Вони обмежують кількість ченців і черниць, які хочуть потрапити в чоловічі та жіночі монастирі, – сказав Палден. – Перш ніж ченці та черниці потраплять у монастир, вони повинні осудити його Святість Далай-ламу. Він має велику пошану в серцях тибетців. Їм не дозволяють тримати зображення його Святості Далай-лами, який уважається їхнім релігійним лідером».
«З 10 березня 155 тибетців було застрелено китайською комуністичною владою. Всі ті, хто брав участь у мирних демонстраціях, – повідомив Палден, – вони всього лише спробували виступити на захист свободи слова і за це втратили життя».
Льові Броуде, директор Інформаційного центру Фалунь Дафа, освітив переслідування Фалуньгун у Китаї, розповідаючи детально історію про пекінця на ім’я Юй Чжоу. Юй Чжоу був народним музикантом і послідовником Фалуньгун.
«26 січня Юй Чжоу та його дружина їхали зі студії звукозапису й були схоплені пекінською владою. Їх помістили в центр затримання, – розповів Броуде. – Десять днів потому Юй Чжоу був уже мертвий. Його дружина, наскільки ми знаємо, залишається в пекінському центрі затримання до цього дня і, можливо, навіть не здогадується про долю її чоловіка». Льові додав, що переслідування мирної духовної практики Фалуньгун посилилося перед Олімпійськими іграми в Пекіні. «Його смерть перед Олімпіадою не була випадковістю», – стверджує Броуде.
Пенелопа Біслі, із християнської групи правозахисників «Голос мучеників», заявила, що християнською церквою в Китаї управляє комуністична партія Китаю, і що багато християн там переслідуються. За словами Біслі, 35 000 чоловік укинуто до в’язниці.
«Чого ви навчаєте, що ви можете сказати, скільки учасників ви маєте – усе контролюється комуністичною партією. Комуністична партія керує цією церквою, [але] голова християнської церкви – Ісус Христос, а не комуністична партія, – каже Біслі. – Так, згодом християнство пішло в підпілля, ймовірно, в Китаї існує більше мільйона послідовників домашньої церкви. Люди збираються таємно у своїх будинках».
Біслі розповіла історію, супроводжуючи її показом фотографій, про пастора церкви в Пекіні, двері будинку якого були замкнуті наглухо і заварені владою електрозварюванням. «Його будинок стоїть за десять хвилин ходьби від Олімпійського села. Всі, хто поїде на Олімпійські ігри, коли ви аплодуватимете і братимете участь у святі, я хочу, щоб ви пригадали його, він буде в змозі почути вас, його замкнули через Олімпіаду», – додала вона.
Преподобний С. Герберт Олівер, який виступає за припинення геноциду в Дарфурі, висловив свою підтримку Естафеті факела на захист прав людини у світлі підтримки китайською компартією суданського уряду, який організував геноцид.
«Ми не схвалюємо Олімпійські ігри, що проводяться в Пекіні. Не тому що ми ненавидимо Китай – ми любимо Китай, але ми любимо життя і таким чином ми звертаємося до націй із проханням у всьому світі не підтримувати Олімпійські ігри в Пекіні, тому що вони підтримують геноцид, – сказав преподобний Олівер. – Якщо ми беремо участь у пекінських Олімпійських іграх, ми кажемо: «Усе гаразд, вбиваючи всіх чорних людей в Африці, ми проводимо наші спортивні змагання».
Преподобний Герберт Дотрі, засновник і голова Асоціації національних релігійних лідерів африканських племен, стурбованих Дарфурським конфліктом, заявив: «Проведення Олімпійських ігор у Китаї схоже на проведення Олімпійських ігор на цвинтарі. Ви танцюєте на могилах убитих людей. Ви танцюєте й кидаєте кулі, граєте в ігри на фоні смертей мільйонів людей, які були знищені цим урядом».
Місцеві нью-йоркські чиновники також узяли участь у заходах, присвячених Естафеті факела на захист прав людини. Вони закликали вжити законодавчих заходів, які змогли б заборонити мільйонні інвестиції з фонду штату Нью-Йорк, які вкладаються в компанії, що знаходяться в країнах, де порушують права людини, таких як Китай.
«Ми нічого не можемо зробити для жертв рабства, ми нічого не можемо змінити стосовно злочинів, які були здійснені до нас. Але ми не можемо ігнорувати те, що відбувається в наш час. Ми зганьбимо себе, коли майбутнє розкриє злочини, які відбувалися в Китаї, тоді як ми вдавали, що нічого не відбувається», – заявив сенатор Ерік Адамс, що взяв участь у церемонії Факела на захист прав людини.
Нью-йоркський пенсійний фонд має капітал розміром 150 мільярдів доларів, вкладаючи інвестиції в усій країні та за її межами.
«На жаль, деякі з цих компаній ведуть бізнес у таких місцях, як Китай, де систематично порушуються права людей, – каже член законодавчого органу Хакім Джеффріс. – Ми зібралися сьогодні тут не тому, що ми проти бізнесу, а тому що ми проти несправедливості».
Член нью-йоркської ради Девід Яскі також виступив на мітингу. «Коли олімпійський вогонь подорожуватиме вулицями Пекіна, ми просто повинні будемо робити те, що робимо сьогодні – виступити і зробити ясним, які наші ідеали й цінності, а уряд Китаю повністю знищує ідеали, в які ми віримо, і цінності, на захист яких виступаємо», – вважає Яскі.
Видаляння органів у послідовників Фалуньгун
На мітингу міжнародний правозахисник Девід Мейтас розповів про деталі розслідування 2006 р., у ході якого він з’ясував, що в Китаї вбивають послідовників китайської гімнастики Фалуньгун, щоб видалити їхні внутрішні органи на продаж. Мейтас випустив звіт про розслідування спільно з колишнім канадським держсекретарем Девідом Кілгуром.
«Фалуньгун набув поширення в 1992 р., як духовна практика. У 1999 р., коли кількість її послідовників перевищила кількість членів компартії, компартія заборонила її з ідеологічних міркувань, – повідомив Мейтас. – Сотні тисяч практикуючих Фалуньгун провели мирний протест у Пекіні та були арештовані… Ті, хто не відмовився від своєї віри під тортурами, пізніше просто зникли».
У звіті мовиться, що після того, як ці люди були арештовані та зникли, в Китаї різко підскочила кількість пересадок органів. І це тоді, як змін серед інших джерел органів для трансплантації не відбулося. Насправді, в Китаї не існує банку донорських органів, як у США та більшості інших країн. за словами Мейтаса компартія Китаю відповіла на звіт лише пропагандою: «Вони придумали цитати, які ми не говорили, й висловили незгоду з цими цитатами, але це не відповідь. Наш звіт було підтверджено незалежними фахівцями».
Тоді як деякі вважають, що використання Олімпійських ігор для привернення уваги до проблеми прав людини є політикою, Мейтас стверджує: «Політика припускає, що у двох сторін є різні думки, кожна з яких має право на існування. Але у проблемі прав людини не може бути двох думок. Немає такої сторони, яка б заявляла, що порушення прав людини – це нормальний стан справ». Китай підписав міжнародні угоди із захисту прав людини, зокрема Загальну декларацію прав людини.
Голоси політичної справедливості
Пань Цінн, голова Ліберальної демократичної партії Китаю, виступив із закликом до політичних реформ на своїй батьківщині. «У мене виникло враження, що американці сповнені почуття справедливості. Вони виступили проти недоброго олімпійського вогню в Сан-Франциско, – сказав Пань Цінн. – Сьогодні я закликаю американців знову проявити його, проявити мужність і сказати вашому президентові, щоб він не їздив на Олімпійські ігри, організовувані китайською компартією».
Джон Кусумі з організації China Support Network виступив проти вільної торгівлі з Китаєм. Нині зі всіх країн, які торгують із США, Китай має «найбільш привілейоване положення».
«Вашингтон просто робить вигляд для годиться, тоді як торгівля триває. Найменше, що можуть зробити американські політики – оголосити бойкот, – заявив Кусумі, чия організація була заснована в 1989 р. у відповідь на бійню на площі Тяньаньмень. – Для того щоб припинити вбивства в Китаї, потрібно використовувати будь-який тиск. Захід повинен натиснути на Китай – головного порушника прав людини в світі, і всі з нас, починаючи від простих громадян і закінчуючи політиками, повинні чинити тиск на МОК і його президента».
«Панування КПК (китайській компартії) – це перешкода для китайської демократії», – сказав Кусумі. – Тайвань представляє прекрасний приклад китайської демократії».
Ху Пін, головний редактор політичного журналу «Пекінська весна» нагадує про те, що комуністичний режим обіцяв поліпшити ситуацію з правами людини в Китаї. «Проте зараз, після кількох років, коли прийшов час Олімпійських ігор, він створив найбільшу катастрофу з правами людини в країні», – стверджує Ху Пін.
Усі виступаючі політики зробили висновок, що Китай був би кращий без комунізму.
«Завершальний висновок полягає в тому, що наш головний пріоритет – виступати на захист демократії у Китаї. Вільний і демократичний Китай стане благом для людства», – сказав Ху Пін.
Самотній опонент
Мирний захід зустрів лише одного противника. 52-річний Гері Фанов із Квінса спробував перешкодити мітингу на Юніон Сквері, кричачи на натовп та окремих людей.
Коли репортер The Epoch Times запитав, проти чого він виступає, він відмовився назвати своє ім’я, і хоча його поперек був обв’язаний китайським комуністичним прапором, він заперечував будь-який зв’язок із КПК.
Коли у нього запитала, чи заплатили йому для того, щоб він прийшов на мітинг, Фанів відповів: «Навіть, якщо так, яка вам різниця». На питання, скільки йому заплатили, він сказав репортерові: «Вас слід було б ударити по обличчю прямого зараз».
«Близько 14.00 Фанів, який має багатий досвід створення перешкод публічним демонстраціям у Нью-Йорку, був арештований поліцією за порушення громадського порядку й отримав повістку від поліцейського департаменту Нью-Йорка», – повідомив детектив Крістін із відділу зі зв’язків із пресою при поліцейському департаменті.
#img_left_nostream#20-го березня о 11 годині ночі одночасно в семи куточках світу відбулася міжнародна акція на підтримку ізраїльського міста Сдерота, яке досі бомбардується.
Ніч, похмура картина: купа брухту з іржавого заліза і поранений на носилках. Цей брухт – це невелика частина ракет, що вибухнули в місті Сдерот, які залишили місто незахищеним.
Для покращення обізнаності про становище міста, яке останніми роками регулярно обстрілюють терористи, а його жителі живуть під загрозою, в постійному страху, не маючи можливості вести звичайний спосіб життя, акція поширилася і в Інтернеті. За допомогою спеціального сайту в Інтернеті в прямому ефірі велася трансляція з дев’яти міст на п’яти континентах. Почало і закінчило трансляцію місто Сдерот. Цю трансляцію бачило в прямому ефірі близько мільйона людей у всьому світі.
Незадовго до початку акції було чути падіння ракети. Як виявилось, ракета впала в одному з кібуців поблизу.
Центральним місцем для проведення цієї акції у Сдероті був обраний задній двір поліції міста, який останніми роками перетворилося на музей іржавих ракет. Раніше них розкладали за кольором і виглядом. Сьогодні їх дуже багато. Старі викидають і замінюють новими, а нові є завжди. Ти дивишся в жерло одній, якщо пофарбуєш його білим кольором, то ракета виглядатиме як лілія, так робили в шістдесятих роках із гільзами від артилерійських снарядів. На залишках ракет, які не заіржавіли, можна розрізнити дату «події» – поліцейський термін ракет, що вибухнули.
Onefamily Fund – фонд, який організував цей захід, допомагає жертвам терору. Марк Бельзберг, голова цього фонду, підкреслив у своїй вступній промові, що традиція свята пурім, описана в Біблії, та ідея провести цей захід схожі з розповіддю про протистояння добра й зла, яка викладена у сувої Естер, в якому Мордехай призвав Естер зібрати весь народ.
На заході була вражаюча кількість гостей, що приїхали зі всього світу підтримати Сдерот. Серед них група жінок «Адаса» з головою цієї міжнародної організації Ненсі Пальчук, яка виразила свою солідарність, як матір і як бабуся, із бажанням батьків, щоб діти, які виходять вранці з дому, були в безпеці. Член ізраїльського парламенту Міхаєль Ейтан прибув зі свого будинку в Сдероті (до якого переїхав через солідарність). Він стояв у натовпі, не виділяючись.
Ілан Даршович, відомий професор юриспруденції з університету Гарвард в Америці, сказав, що становище неможливе, і що в Раді Безпеки ООН знову й знову засуджують Ізраїль, не звертаючи увагу на терористичні дії стосовно країни. Професор Даршович додав, що в університетах і серед професорів усього світу подібний настрій, що загалом дає моральну підтримку терористичним організаціям.
Професор Ервін Котлер, член канадського парламенту і колишній міністр юстиції, підтримав жителів міста, коли назвав їх «мужніми». Наприкінці лютого на форумі, організованому міністерством закордонних справ Ізраїлю, «По боротьбі з антисемітизмом» професор Котлер назвав сьогоднішній антисемітизм підпільним, який виражається в делегитимації держави Ізраїль. На цьому заході професор Котлер підкреслив, що Ізраїль уявляється у світі не врівноваженим, а дуже близько до того, як характеризує його лідер Ірану Ахмадінджад і лідери Хамаса й Хізбалли.
Рабін Ліфшиц, який втратив свого сина в терористичному акті в «Мерказ Ха Рав» у Єрусалимі на початку березня, брав участь в ефірі з Єрусалима біля Стіни Плачу. Ефір із Лондона вів рабин Еханан Закс, головний рабин Британії. Із США транслював Елі Візель, жертва концтаборів, який написав більше 40 книг і отримав Нобелівську премію миру.
Серед присутніх були також жертви обстрілу й сім’ї загиблих. Окрім фону з іржавих ракет не можна було не помітити носилки, в яких лежав із пораненими в лютому ногами Рамі Твіто. Молодший брат Рамі тоді ж утратив одну ногу. Кобі Вакнін, житель Сдерота, розповів публіці, як був поранений у січні 2005 року під час роботи в кібуці Нахаль Оз. Він був поранений в обидві ноги, в нирки, в ділянку артерії серця і провів у лікарні більше року. Сьогодні одну його ногу ампутовано, а друга ще не прийшла до норми. Проте, як він каже, головне для нього: «Я на ногах».
Далія Арпаз. Велика Епоха
У 1915 році, коли Османська імперія билася в передсмертній агонії, понад мільйон вірмен стали жертвами масових убивств, велика кількість вірмен була насильно вислана з території, на якій вони мешкали протягом сторіч.
Нещодавно, в 1970-х, у моїй країні, Аргентині, військова влада проводила так звану «брудну війну» проти опозиції своїй диктатурі. У цьому процесі військові призвели до «зникнення» тисяч людей, а точніше – 30 тисяч – вони пропали без сліду.
У випадку Аргентини, через багато років військову владу, включаючи членів колишньої правлячої хунти, було віддано під суд і засуджено до в’язниці. Хоча «зниклі без вісті» так і не були «знайдені», але це [арешт винних військових] було необхідним актом справедливості для постраждалих сімей і частковою компенсацією втрат.
Але що робити з вірменською ненавистю до турків, коли вже пройшло майже сторіччя після страхітливих подій 1915 року? Чи можна відкинути ворожість, щоб між двома країнами знову встановилися цивілізовані відносини? Очевидно, що вже надто пізно для притягнення винних до відповідальності. Проте досягти рівня взаєморозуміння між двома націями цілком можливо.
Перебуваючи в Єревані, я розмовляв із професором Мірою Антонян, директором Вірменського фонду допомоги, про вплив тих подій на сучасних вірмен. «Єдине, що зараз об’єднує нас, – це наша незадоволеність турками через події минулого». Вірмени зберігають у собі сумні спогади», – сказала вона мені. Таке ж почуття розділяє її чоловік і друг їхньої сім’ї, який регулярно укладає торгові операції з турецькими бізнесменами.
Я сказав, що відчуваю, ніби вірмени загрузнули в болоті, будучи нездібними вибратися звідти через надмірну пристрасть до історії. «Можливо, Ви маєте рацію, – відповів чоловік Міри, – але геноцид – дуже важка ноша на наших плечах. Ми не можемо просто забути про те, що трапилося. Ми не можемо стерти нашу пам’ять».
Взагалі кажучи, я вважаю, що щодо цього питання серед вірмен є розбіжності. Старше покоління, якому за 50, наполягає на тому, що потрібно змусити турецький уряд принести вибачення. Молодші покоління, хоча й не заперечують фактів історії, але відчувають потребу в подоланні цих спогадів. Вони вірять, що така плотська прихильність до минулого приречена на крах.
Психіатр Камілла Петросян розповіла мені, як одного разу її 4-річний син прийшов додому з дитячого садка наляканий до смерті, дізнавшись про масові вбивства 1915 року. «Ми повинні покласти край цій культурі віктимності [комплекс жертви – прим. пер.], – сказала вона, – інакше ми ніколи не зможемо рухатися вперед».
Останні події показали, що турки також починають проявляти ознаки необхідності просування вперед. Чимала кількість турецьких інтелектуалів, зокрема Орфан Памук, переможець Нобелівської премії у сфері літератури минулого року, відкрито висловилися з приводу наслідків [масових убивств]. І після замовленого вбивства турецько-вірменського журналіста Гранта Дінка рік тому близько 50 тисяч людей пройшли маршем вулицями Стамбулу на знак солідарності, а «провідні ланки» нинішнього турецького уряду відвідали похоронну церемонію у вірменській патріархальній церкві.
Те, чого ми зараз відчайдушно потребуємо, – це зміна парадигми, перехід від культури насильства до культури миру. В останній час світ характеризувався використанням насильства над діалогом і агресії проти дипломатії. Дуже мало було зроблено для побудови міцних мостів миру.
Навіть незначні прояви ініціативи, такі як організація добровольцями американського «Корпусу миру» літніх таборів для дітей із Туреччини і Вірменії, є вагомими починами. Розмовляючи з декількома вірменськими шкільними вчителями, я відмітив, що вони з радістю хочуть спілкуватися з турецькими школярами.
Лише за допомогою спорудження мостів розуміння, особливо при спілкуванні з молодим поколінням, ще не забрудненим прихильністю до минулого, ми зможемо змінити існуючу парадигму насильства і війни на парадигму співпраці та миру.
Сезар Челала є співавтором статті, опублікованої в New York Times, «Зниклі чи загиблі в Аргентині: відчайдушний пошук тисяч викрадених жертв», за яку він отримав нагороду від Міжнародного прес-клубу Америки.
Болгарія — держава у Південно-східній Європі, у східній частині Балканського півострова. Займає 22 % його площі. Країна отримала назву за етнонімом народу — болгари.
Зі сходу омивається Чорним морем. Межує із Грецією і Туреччиною на півдні, з Сербією і Македонією на заході та з Румунією на півночі, розділена річкою Дунай.
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
У Китаї від ударів блискавки за останні три тижні загинуло 306 чоловік. Незвичайні погодні умови, що склалися на території країни, послужили причиною загибелі з початку 2007 року 499 громадян. Найсильніше постраждала від блискавок провінція Цзянси на сході КНР, де гроза вбила 116 чоловік. Наступними в цьому списку йдуть провінції Юньнань, Сичуань і місто Чуньцин.
Нещодавно у східній частині країни від удару блискавки загинуло відразу 5 чоловік, які брали участь у похоронній процесії. А в травні блискавка стала причиною пожежі в дерев’яній будівлі школи, в результаті якої загинуло 7 школярів, а ще 30 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Джерело:
Майстер Тайцзі сказала, що Кан Цзяньхуа є першим її учнем-чоловіком. Вона також розповіла, що Тайцзі служить для підтримки міцного здоров’я і довголіття, а не для рукопашного бою.
Кан теж поділився своїми враженнями: «Цей Тайцзі такий незвичайний, я навіть і подумати не міг, що я такий великий не зможу зрушити з місця таку крихку на вигляд стареньку. Вона стояла, як стіна, я не зміг зрушити її ні на міліметр».
17 квітня 2008 р. на тижні моди сезону «Весна-Літо» у Тайвані пройшов показ колекції французького дизайнера Жан-Поля Готьє (Jean Paul Gautier).
У 1976, завершивши роботу асистента Пьєра Кардена, Жан-Поль Готьє, разом зі своїм партнером Франсісом Менужем, створюють власну компанію JEAN PAUL GAULTIER і свою першу жіночу колекцію прет-а-порте. Впродовж усієї кар’єри Жан Поль Готьє, якого прозвали enfant terrible (нестерпний дитина) у моді, створював свій власний бренд у світі індустрії моди і товарів класу люкс.
#img_gallery#
Якщо в Китаї площа орних земель стане меншою ніж 126 млн га, то в країні може початися продовольча криза.
#img_left#Китай – це велика за площею країна, але в Китаї також дуже велика густота населення. На одну людину в Китаї припадає 0,09 га землі, що не досягає і 40% світового рівня.
Радник комісії з вивчення й використання земельних ресурсів провінції Хунань, професор аграрного інституту пан Хань Тункуй уважає, що якщо площа орних земель у Китаї стане меншою ніж 126 млн га, то наслідки можуть бути дуже страшними. «Для того щоб повністю задовольнити 1,3 млрд жителів Китаю продуктами сільського господарства, необхідно мати 91 млн га орних земель. Але оскільки у нас щороку відбуваються стихійні лиха, то в запасі потрібно мати ще кілька мільйонів га землі. Зараз ми не можемо собі дозволити купувати продукти в інших країнах. Тому якщо одного дня орних земель стане менше ніж 126 млн га, то може початися продовольча криза. З кожним роком ця проблема стає все більш серйознішою», – сказав пан Хань.
Площа орних земель Китаю неухильно зменшується. У 2001 р. вона становила 133 млн 980 тис. га, а в 2007 р. вона зменшилася до 127 млн 820 тис. гектар. Наприкінці 2007 р. прем’єр міністр КНР Вен Цзябао в робочому звіті вперше згадав найнижчу межу зменшення площі орних земель, яка становить 126 млн га. Хоч навіть із минулого року зменшення площі орних земель і скоротилося, але головний редактор журналу «Земельні ресурси Китаю» доктор наук Лю Чженшань уважає, що утриматися в межах відмітки 126 млн га буде дуже важко. Зокрема, він сказав: «Зараз міста постійно розширюються, і нові споруди дуже зменшують площу орних земель».
Якщо площа орних земель стане меншою ніж 126 млн га, чи відіб’ється це на розвитку економіки Китаю й суспільства? На це Лю відповів: «Усе ж я думаю, що відіб’ється не так сильно, як про це кажуть. За моїми підрахунками, щоб забезпечити людей достатньою кількістю продовольства, достатньо 112 млн га орної землі».
Проте професор Хань уважає, що дуже можливо, що продовольча криза все ж настане, і тоді можуть початися народні хвилювання, які зараз уже почалися в країнах Латинської Америки, Африки та ін. «Недавно під час інспекції у провінції Хубей, прем’єр міністр сказав, що нині державний запас становить від 1,5 до 2 млрд тонн продовольства. Я підрахував, і вийшло, що цього запасу вистачить тільки на рік забезпечення мінімальних потреб людей. Якщо ще раз станеться стихійне лихо, подібне до того, яке було взимку цього року, то боюся, що настане продовольча криза», – відзначив професор Хань.
Радіо «Вільна Азія» повідомила, що нині китайська влада всіма силами намагаються ослабити напругу серед людей, що виникла в результаті розпалювання у них патріотичних почуттів.
За наявною інформацією, центральний уряд зажадав, щоб усі утримувачі сайтів у Китаї видалили зі своїх сайтів повідомлення, що мають крайній націоналістичний характер. Наприклад, такі, як заклики вбити Ван Ченюань і всіх її родичів, засудити її до довічного ув’язнення та ін., а також різку лайку та образи на аресу CNN, французьких магазинів і так далі.