Blog

#img_right# СБУ оприлюднило засекречений архівний документ про участь українського батальйону «Нахтігаль» у єврейських погромах. Відтепер дослідники-історики можуть використовувати документи, які підтверджують, що керівництво «Нахтігалю» відмовилося брати участь в акціях проти євреїв у липні 1941 року уві Львові.

У Радянському Союзі існував міф про зрадників-оунівців, які нібито воювали разом із гітлерівцями й убивали мирних жителів, здебільшого євреїв. Ім’я такого легіону було «Нахтігаль», що в перекладі з німецької означало «Соловей». Як з’ясувалося, цей міф створили в кабінетах КДБ. Про це розповів Олександр Іщук, кандидат історичних наук, заступник начальника відділу галузевого архіву СБУ.

«Усі обвинувачення учасників батальйону «Нахтігаль» у знищенні мирного населення у Львові «шито білими нитками», – каже Олександр Іщук, співробітник архіву СБУ. – «Це було сфальсифіковано в 1959 році –- от що говорять документи, на які ми й спираємося».

#img_right# За словами Іщука, міф про «Нахтігаль» створили в архівах КДБ, щоб скомпрометувати Теодора Оберлендера, який у 1941 році керував батальйоном, а в 1953 році у ФРН обіймав посаду міністра у справах переселенців і воєнних жертв.

«Під юрисдикцією Оберлендера опинилися мільйони німецьких біженців із Східної Німеччини. Спецслужби саме цієї країни звернулася по допомогу до КДБ Радянського Союзу в дискредитації Теодора Оберлендера», – каже Іщук.

Суд уже об’єднаної Німеччини довів, що Теодор Оберлендер не причетний до погромів євреїв у Львові.

#img_right# Розсекречені сьогодні документи показують, що в погромах і розстрілах мирного населення у Львові брали участь підрозділи гітлерівських військ, але не «Нахтігаль».

На думку радника голови СБУ, кандидата історичних наук Володимира В’ятровича, чому ми повинні навчити українців, так це критичному мисленню. «Критичне мислення та неприйняття того, що тобі зверху нав’язують – це найкраще сито, через яке можна відсіяти будь-яку брехню», – каже В’ятрович. За його словами, саме таке критичне мислення й знищувалося десятками років радянською системою.

«Ми повинні навчити українців сприймати інформацію, перевіряючи її, опираючись на факти й самому робити висновки. Зараз найважче – це змусити українця самостійно мислити. Однак це єдиний гарант того, що подібний тоталітарний режим ніколи не повториться», – каже В’ятрович.

Обвинувачення проти «Нахтігаля» є показовим прикладом переписування історії, перекручуванням історичних фактів для їхнього використання в політичній грі.

#img_right# Такі слухання, за словами істориків, розряджають штучно напружену атмосферу в Україні навколо ОУН-УПА. «Ті прості стереотипи, які нав’язувалися радянською системою, є найбільш живучими, й з ними важко боротися», – вважає В’ятрович.

Він переконаний, що Україна має потребу в моральній люстрації, моральному очищенні від того, що було в Україні в часи тоталітарного режиму. «Ми повинні знати, хто здійснював ті злочини хоча б для того, щоб подібного ніколи не повторилося в майбутньому», – каже історик.  

#img_right# Анна БЕCСОНОВА, абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики, та її тренер Ірина ДЕРЮГІНА отримали сьогодні нагороди найкращої спортсменки року та найкращого тренера 2007 року.  

Нагороджував президент НОК України Сергій БУБКА. «На жаль, це єдина яскрава спортивна подія 2007 року,  – говорить БУБКА, – «На жаль», тому що хотілося б більше золотих нагород і спортивних досягнень». За словами президента НОКу, Анна є без сумніву гідною цієї нагороди.

Анна БЕССОНОВА та Ірина ДЕРЮГІНА отримали пам’ятні статуетки, дипломи й премії в розмірі 15 тис.грн. і 10 тис.грн. відповідно.

Свої вітання висловив Міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій ПАВЛЕНКО, який назвав Анну королевою художнього гімнастики не тільки України а й всього світу.

Сама володарка титулу найкращої гімнастки України за 2007 рік вважає, що всі спортсмени, які захищають честь України, гідні цієї нагороди, не дивлячись на те, виграли вони чи ні чемпіонат світу. «Будь-який спортсмен, якщо він виступає за країну, – каже Анна, – він уже витрачає досить багато сил на тренування, на підготовку, особливо ті спортсмени, які виграли ліцензії на участь в Олімпійських іграх – 2008».

Розпорядок дня олімпійської чемпіонки досить суворий. Щодня зранку 2 години Анна присвячує хореографії, потім, за словами самої гімнастки, 2-3 тренування по 2 години кожна.

Чемпіонка світу закінчила Університет фізичної культури, здобувши ступінь магістра. Цього року Анна вирішила обмежитися від навчання й присвятити увесь свій час підготовці до олімпійських ігор.

#img_right#Недавно китайська поліція виявила й звільнила більше ста дітей-рабів у провінції Шаньдун. Проте деякі з дітей зовсім не хочуть повертатися додому, тому що батьки їх продали через бідність. Проблема існування дітей-рабів зачіпає глибокі проблеми китайського суспільства.

Як повідомила газета China Daily, китайська поліція в районі Дунгуан провінції Шаньдун визволила 167 дітей-рабів, 107 хлопчиків і 60 дівчаток віком від 13 до 15 років. Більшість із них родом із району Ляншань провінції Сичуань, що розташований за кілька тисяч кілометрів від провінції Шаньдун. Це дуже бідний сільськогосподарський район. Цих дітей продали батьки за 35 – 45 доларів США. Працюючи на заводі в районі Дунгуан, вони заробляли 35 – 55 центів за годину.

Коли поліція збиралася відвезти всіх дітей у відділок для подальшого розподілу, дві дівчинки сказали, що вони не хочуть нікуди їхати, що їхні батьки продали їх, і вони не хочуть повертатися додому.

Одна з дівчаток сказала, що їй 18 років, а друга – що 19. Але коли поліцейські висловили сумнів із цього приводу, то дівчатка опустили голову, було видно, що вони обманюють, на вигляд їм також було не більше 15 років.

На питання про те, як вони сюди потрапили, багато хто відповідав, що вони самі прийшли за своїм бажанням, і що ніхто їх не примушував. Діти також розповіли, що їм платили по 4 юані за годину, і що ці гроші господар посилав їхнім батькам. Насправді їхні батьки ніколи не отримували ніяких грошей.

Після того, як були виявлені ці діти, співробітники місцевого відділу праці, профспілки та інших органів розпочали ретельне розслідування ситуації з місцевим ринком робочої сили, щоб дізнатися, чи є ще випадки використання рабської праці дітей. Багато хто з інспекторів каже, що місцеві господарі фабрик уже дізналися про перевірку і тимчасово перевезли всіх дітей, як тільки перевірка скінчиться, діти повернуться назад. При цьому звичайні робітники нічого не розповідають, тому важко що-небудь дізнатися.

Автор статей сайту «Вільний Шеньчжень» пан Чжао Дагун розповів, що рабство дітей уже стало дуже поширеним явищем у Китаї. Він сказав, що особливо в районі дельти Перлової річки, де останнім часом бракує робочої сили, порожні робочі місця заповнюють неповнолітні діти. Ці діти з бідних сімей. Вони приховують свій вік, підроблюють документи, але багато господарів знають, що вони неповнолітні і все одно наймають їх на роботу. Пан Чжао також відзначив, що хоч навіть зараз поліція і виявила нову групу дітей-рабів, але це ніяк не вирішує основну проблему, а саме – що ж вимушує цих дітей ставати рабами.

Представник організації «China Labour Bulletin» пан Цай Чунго сказав, що в Китаї є все необхідне зведення законів щодо використання робочої сили дітей, головна проблема не в самих законах, а в тому, що їх ніхто не виконує. Він також указав на те, що закони країни й адміністративні вказівки уряду не є авторитетними для чиновників на місцях, і їх ніхто не дотримується. Наприклад, законом заборонено наймати на роботу дітей, але багато господарів роблять це, а місцеві чиновники, маючи свою вигоду, не хочуть організовувати розслідування і розкривати це перед вищестоящими.

Пан Цай розповів: «Багато господарів, співпрацюючи з місцевими чиновниками, придумали безліч способів, щоб приховати використання рабської праці. Наприклад, вони підроблюють документи дітей-рабів, змінюючи їхній вік, і коли приходять кореспонденти або перевірка, то їм надають списки робітників, в яких усі повнолітні. Самих дітей залякують, і вони не кажуть правду про те, скільки їм років. Усе це дуже сильно ускладнює виявлення й припинення використання рабської праці дітей».

Газета China Daily повідомила, що всього на заводи району Дунгуан було продано близько тисячі дітей віком від 9 до 16 років.

Багато людей питають, де ж «гармонійне суспільство», про яке постійно торочить комуністичні лідери? Якщо Китай така велика й могутня держава, то чому вона не може захистити своїх дітей?