Blog

#img_left_nostream#Напередодні Дня матері пекінська влада ще більше підсилила нагляд за "Матерями Тяньаньмень". У Гонконзі учасниці цього об’єднання планують збирати підписи підтримки і направити їх лідеру КПК Ху Цзіньтао з тим, щоб Пекін дозволив відкрито вшанувати пам’ять загиблих родичів.

Репортери «Великої Епохи» взяли по телефону інтерв’ю у пані Дін Цзілінь, однієї з активних учасниць руху.

«Я сподіваюся, що з вашою допомогою вдасться допомогти матерям загиблих 17 років тому, щоб вони мали можливість вшанувати пам’ять загиблих. Наші серця сильно болять від того, що тоді загинули наші близькі і їх тепер уже не повернути. Але те, що Пекін забороняє нам відкрито вшановувати їх пам’ять, ще болючіше, і ми не можемо витерпіти цей біль».

Її телефон прослуховується й блокується і тому їй не можуть додзвонитися з-за кордону

Пані Дін Цзілінь опублікувала свою статтю в «Apple Daily», у якій розповіла про події 4-го червня. Її подруга Чжоу Шучжуан на 10-ій річниці бійні на Тяньаньмень знаходилася під домашнім арештом і дала інтерв’ю Радіо "Вільна Азія".

Відтоді вона захворіла тромбозом мозку, і у неї віднялася половина тіла. Коли вона приходила на могилу загиблої дитини, то її забирала міліція. Таке відношення влади дуже шкодить їй. Пані Дін Цзілінь написала відкритий лист керівництву КПК і закликала владу справедливо вирішити цю проблему, щоб були дотримані їх законні права й інтереси. Необхідно сісти і спокійно обговорити цю проблему.

Великая Эпоха

На підставі даних, отриманих з різних джерел, "The Epoch Times" встановила, що "Дев’ять коментарів про комуністичну партію" та інформація про вихід з партії її членів швидко розповсюджуються всередині Китайської армії через інтернет, по телефону, факсу, електронній пошті, по радіо і за допомогою інших засобів зв’язку.

#img_left#Відтоді, як старший військовий лікар з Шеньяна надав інформацію, що організація, під наглядом якої відбувається видалення органів у живих послідовників Фалуньгун, – це військова система, на адресу китайської армії стала поступати безліч телефонних дзвінків з-за кордону, щоб розповісти службовцям про "Дев’ять коментарів" і злочини Комуністичної партії Китаю (КПК). За словами голови зарубіжної Асоціації китайських відставників пана Чженьяна, широке розповсюдження "Дев’яти коментарів" спричинило сильне потрясіння у військових колах.

"Китайські військовослужбовці живуть в критичний момент, коли історія поклала на нас відповідальну місію. Тільки шляхом виходу з лав КПК, комсомолу і піонерської організації ми зможемо покінчити з цим злим режимом,підтримати нашу військову цілісність і стати гідними громадянами Китаю, зможемо зберегти нашу людську і божественну природу", – заявив пан Лінь від імені своєї організації.

Інтернет дуже популярний серед військовослужбовців: майже у всіх військових є комп’ютери, і всі військові кадри мають електронні рахунки. Відставники є головним джерелом інформації для кампанії "Вийти з партії", оскільки вони знаходяться серед різних соціальних груп і, в той же час, підтримують міцні довгострокові зв’язки з військовими.

Через страх розповсюдження "Дев’яти коментарів" і виходу з партії військових, починаючи з минулого року, КПК примушує військовослужбовців не тільки знову повернутися до вивчення теорії так званої "Підтримки передового характеру КПК" та "соціальній гармонії", але й, крім того, повторно пройти курс військової історії режиму в подробицях. Крім цього КПК випустила безліч різних внутрішніх документів, що стосуються посилення її контролю.

Відомий коментатор новин пан У Фань вказав на те, що внутрішні документи, випущені КПК, доводять те, що "Дев’ять коментарів"та інформація, що стосується "виходу з партії", так як і інша, пов’язана з цими питаннями інформація, приховано розповсюджується серед військовослужбовців. Він додав, що армія надає кошти на життя для КПК, і те, що кількість людей, які вийшли з партії, досягло 10-ти мільйонів, день за днем підсилює страх КПК.

Пан У бачить два шляхи, якими може піти армія. Один шлях – порвати з контролем КПК і вибрати шлях "націоналізованих озброєних сил", стати учасниками і захисниками національної реформи, щоб просунути вперед реформування Китаю. Інший шлях – Народна Визвольна армія розпадеться разом з настанням краху КПК на хвилі "Дев’яти коментарів" та "виходу з партії" і з іншими військовими перебудує військову оборону Китаю.

Політика КПК, що проводиться останнім часом, показує, що в її армії немає стійкості

Коли кількість тих, що вийшли з партії перевищила 10 мільйонів чоловік, голова Центрального політвідділу Народної визвольної армії, Лі Цзінай, опублікував статтю під назвою "Глибоко вивчати статут партії, щоб всебічно здійснювати політику партії і подальший розвиток партійних озброєних сил". Ця стаття була опублікована в номері провідного ідеологічного журналу Центрального Комітету КПК "Pursuing the Truth Journal" ("Слідувати істині") від 28 квітня.

Коментатор У Фань вказує, що Лі Цзінай спеціалізується на здійсненні контролю над мисленням військовослужбовців, контролю над безпекою і охороною. Той факт, що ця стаття була опублікована в провідному журналі КПК, говорить про те, що всередині озброєних сил існують конфлікти, а також про те, що попередні заборони не справили належного враження.

У серпні минулого року КПК випустила один за іншим декілька документів з метою зміцнення самовладдя партії в озброєних силах. Ці керівні принципи призначалися для того, щоб укріпити різні військові служби, політичні вірування офіцерів військової оборони, політичний порядок, військову оцінку, експертизу, і ввести строге покарання тих, хто підтримує паради, демонстрації, сидячі страйки, клопотання і організовані звернення.

Пан У вважає, що нова ініціатива КПК – явна ознака нестійкості озброєних сил, що з’явилися ознаки розпаду, і КПК переживає кризову ситуацію, переживає боячись, не знаючи, що робити, і лише приймає заходи примусового характеру.

Незадоволеність, що зростає серед військовослужбовців

За останні декілька років в Китаї мали місце широкомасштабні звернення з протестом з боку військовослужбовців і відставників; незадоволеність серед військових посилилася. 10 квітня близько 1600 відставників, одягнених у форму, зібралися перед західними воротами центрального політвідділу для проведення сидячої демонстрації, яка привернула увагу всього світу.

Колишній полковник армії Лі Ціке заявив, що в армії наростає атмосфера незадоволеності системою контролю КПК. Багато військовослужбовців, особливо які належать до нижніх чинів, роздратовані злим і аморальним контролем КПК, і не хочуть пристосовуватися до безпринципної політичної влади, яка вводить людей в оману і пригнічує їх; ця система руйнує цінності суспільства. Більшість військовослужбовців і їх родичі також страждають від здійснюваного КПК контролю. Вони є прихованою силою в боротьбі з правлячою владою КПК.

Пан У, що відслужив в армії 8 років, виходячи з свого досвіду, говорить, що зарплата військових нижча середнього прожиткового мінімуму, що просування по службі проходить повільно, і немає гарантій, що буде виплачена допомога при демобілізації. Тому моральність військ нестійка; значна кількість персоналу дійсної військової служби просять просування у службі або демобілізації, а деякі просто тікають з армії.

Заклики до націоналізації військових сил посилюються

За останні роки, час від часу, у пресі з’являлися статті і звучали промови, у яких був виражений протест проти керівництва КПК, а також заклик до націоналізації армії.

Газета "Asia Times" повідомляє, що деякі військові офіцери, що пройшли навчання у США, виступають за націоналізацію армії і хочуть, щоб армія стала більш професійною. Але КПК виступає проти цих ідей, оскільки боїться, що це стане небезпечним для існування однопартійної диктатури.

4 березня цього року Суспільство економічної реформи Китаю при Державній Раді запросило близько 40 учених країни на "Конференцію Сішань", що проводилася з приводу реформи китайського ринку. На конференції виступив професор Хе Вейфан з Пекінського університету. Він відкрито поставив питання про проведення політичної реформи, яка включала б створення багатопартійної системи, націоналізацію армії і свободу друку.

Пан Чао Сіюань, відомий китайський юрист і економіст, виступив із схваленням висловленого Хе Вейфаном, додавши, при цьому, що багато хто розділяє цю точку зору. Коментатор У Фань також відзначив, що, судячи з результатів проведеної конференції, велика частина суспільства Китаю змінила своє ставлення і хоче позбавитися від КПК, а фракція прихильників реформи усередині армії також побачила, куди слід йти військовим після розповсюдження "Дев’яти коментарів" і здійснення "виходу з партії" всередині армії.

Широкомасштабний вихід з партії серед військових у відставці

1 липня минулого року 47 офіцерів у відставці з провінцій Хебей, Шаньсі, Ляонін, Цзілінь, Хейлунцзян і декількох інших провінцій колективно вийшли з лав Комуністичній партії Китаю.

За словами одного з відставників провінції Хебей, який побажав не називати свого імені, у багатьох місцях відставники організували вихід з партії цілими групами, і кількість учасників цього процесу щодня зростає. Він сказав: "Ми втратили і економічну, і політичну перевагу, і живемо в бідності. Нам нікуди і ні до кого звернутися після демобілізації. Ми працюємо на місцях вже декілька років. Коли заклик до "виходу з партії" став широко розповсюджуватися, ми, натхненні відкритими заявами про вихід з партії, розклеєними на вулицях Китаю, вирішили виходити з неї колективно".

За даними, отриманими кореспондентами "The Epoch Times", що взяли інтерв’ю у декількох відставників, з 1980-х рр. КПК проводить широкомасштабне роззброєння, і багато колишніх офіцерів стали працювати у промисловості. Хоча комуністичний режим продовжує викрикувати гасло "ніяких змін в отриманні економічних і політичних вигод", насправді, відставникам не гарантують ні платні, ні медичного обслуговування.

З 2002 р. біля 1-го мільйона відставників подали прохання владі з проханням реалізувати положення "ніяких змін в отриманні економічних і політичних вигод". Але майже на кожному рівні на їх прохання влада відповідала відмовою. Іноді за апелянтами встановлювали стеження, переслідували і, при нагоді, ізолювали, щоб піддати тортурам.

Відставники говорять, що, не дивлячись на те, що вони прикладають великі зусилля, тягнучи службу, вони стали об’єктом диктатури КПК, і їм нікуди і ні до кого звернутися. Зараз у них склалося більш ясне розуміння природи КПК, і вони виходять з партії колективно.

#img_left_nostream#Я – звичайний лікар, працюю в Китаї. Після закінчення медичного університету я дала клятву бути доброю і гуманною.

Будучи лікарем, мені доводиться глибоко відчувати відповідальність за врятування людських життів. Це принципи всіх лікарів, і ця професія завжди була благородною.

Але через декілька років я поступово змінила цю думку, особливо коли особисто побачила, як так звані лікарі, що працюють в китайських медичних установах, рятують людей.

Я хочу розповісти про це через ЗМІ. Я каюся і гаряче благаю Бога пробачити мене. Я працюю у відділенні акушерства і гінекології. Раніше, коли я бачила новонароджених, щастя і радість переповнювали мою душу.

Якщо здоров’я малюка було під загрозою, ми всіма силами прагнули допомогти, адже кожна дитина має право на життя. А коли компартія видала закон про планування дітонародження, я поступово перетворилася на вбивцю. Комітет КПК з планування дітонародження визначив, що якщо вагітна жінка не має офіційного дозволу, то і не має права народжувати.

Якщо народила, то новонародженого необхідно убити. Тому що, згідно законам КПК, ця дитина не має права на життя, її народження незаконне. КПК примушує 1,3 мільярда китайців вбивати новонароджених. Ви знаєте, що щодня в Китаї народжуються тисячі дітей, і доля їх трагічна. Дітей вбивають лікарі, ті, хто давали клятву рятувати людські життя.

Це дуже поширена практика в Китаї! Дитина тільки народилася, а лікарі одразу роблять їй укол отрути, і через декілька хвилин життя маленької людини обривається. Ось вже декілька років я вбиваю дітей. КПК постійно загрожує життям людей. Її правління принесло людям страждання і штучні трагедії. КПК примушує нас бути вбивцями.

Відео з місця подій можна подивитися тут
[2.8 Мб] [4.5 Мб] [2.3 Мб] [17.3 Мб]

Мацзялоу був надзвичайно переповнений, і в цьому місці нестача їжі і води була поширеним явищем. Деякі апелюючі відчували себе хворими, але міліція не дозволила їм отримати до медичну допомогу. Декілька апелюючих були відвезені, після невдалих спроб опритомніти.

Перший тиждень свята 1 травня ще не закінчений, і також не закінчилися протести тих, що апелюють. Близько 8 години ранку 2 травня деякі апелянти кричали: “Мені завдали несправедливого збитку!”

“Без коливання охоронці безпеки і міліціонери заарештовували їх на очах багатьох людей і кидали в міліцейські фургони. Апелянти були забрані в відділення міліції площі Тянь-ань-мень”.

Один з них розповів кореспондентові: “Я позавчора пішов на площу Тянь-ань-мень. Коли я туди прийшов, він (міліціонер) не дозволив мені увійти, виявивши мої матеріали про петицію, навіть при тому, що ми не намагалися поширювати флаєрси. Вони обшукували кожного, хто виглядав підозріло. Міліціонери на площі Тянь-ань-мень не дозволяли тим, що апелюють увійти на площу. Якщо ви намагалися проникнути туди, вони заарештовували вас. Спочатку вони б забрали вас у відділення міліції Тянь-ань-мень, а потім для подальшого затримання вас би перевезли в Мацзялоу”.

“2 травня більше 300людей, що апелювали були затримані в Мацзялоу. Люди не можуть покинути пункт затримання до тих пір, поки їх не “затребують” і вони не будуть забрані їх місцевими властями. У одному пункті одночасно було дві або три тисячі чоловік, затриманих в Мацзялоу. За останні декілька днів обидва: південна і північна секції були переповнені. Мацзялоу займає велику площу. Його двір настільки великий, що два автобуси можуть одночасно зробити там розвороти”.

“Щодня ми отримували дві підсмажені булочки і маленький пакет приправ. На день вони давали нам всього 200-300 мл. води. Було дуже жарко і багатолюдно, і люди непритомніли по кілька разів; води, яку нам давали, взагалі не вистачало. Вчора нам дали трохи гарячої води, але тільки один барель (119 л). Ми стояли в черзі, щоб отримати води, але вода швидко закінчилася. Я думаю, що вони не приймають апелянтів за людей. Вони хочуть помістити нас в екстремальні умови, щоб заподіювати нам каліцтва подібні тим, які заподіюють практикуючим Фалуньгун. Це — те, що я думаю”.

(1) Невеликий філіал Пекінського Центру Управління, згаданий як Мацзялоу апелянтом. Мацзялоу розташований в No. 221, північному Паньцзямяо, районі Фентай, міста Пекіна.

#img_right#Якої-небудь однозначної або короткої відповіді на це запитання не існує. Професор Ельмар Брелер, керівник незалежного відділення медичної психології і соціології при Лейпцігському університеті роз’яснює деякі аспекти цього питання.

Наскільки раніше вмирають чоловіки?

В даний час в Німеччині жінки в середньому живуть 81 рік, чоловіки ж тільки 75. У більшості провідних індустріальних країнах з розвиненою системою охорони здоров’я схожа статистика. У країнах третього світу, особливо там, де медичне обслуговування для дівчаток і жінок розвинене погано, чоловіки і жінки вмирають майже однаково молодими.

Проте, катастрофічна різниця, протягом останніх 15 років спостерігається в Росії і Білорусії. Тут жінки в середньому живуть 65-69 років. Тоді як чоловіки вмирають майже на десять років раніше, вони мають меншу тривалість життя, ніж, скажімо, чоловіки в Індії. Велику зацікавленість викликає Японія, де серед населення в цілому дуже багато старих людей, чоловіки живуть майже так само довго, як і жінки.

Отже, жінки живуть довше приблизно на 6%. Чи є це подарунком природи, чи вони самі того заслужили?

І те, й інше. Життя чоловіка більш схильне до ризику. І це спостерігається вже із самого початку. На 100 ембріонів жіночої статі доводиться 120-130 чоловічої, на 100 дівчаток в світі з’являється 105 хлопчиків. Проте, у віці 65 років — тут я вже виключаю покоління військових років, жінки складають 60,5%. Які чисто біологічні чинники є причиною, і що виходить з соціальних ролей, досі ніхто достовірно не встановив. Абсолютно ясно, що чоловіки в повсякденному житті частіше потрапляють в аварії, частіше зазнають небезпеки на роботі, а також у будь-якій віковій групі частіше здійснюють самогубства. Ризик також збільшується через нездоровий, безрозсудніший спосіб життя, який веде середній чоловік: він вживає більше алкоголю, вживає жирнішу їжу, більше палить, рідше звертається до лікаря і проходить профілактичні обстеження.

З другого боку переваги жінок також до кінця не з’ясовані. Без сумніву, вони рідше стикаються в житті з небезпечними ситуаціями. Не ясно, якою мірою материнство і менструації позитивно позначаються на здоров’ї. Абсолютно безумовно, що жінки більше піклуються про своє здоров’я.

Які є докази, що спосіб життя середнього чоловіка здійснює такий суттєвий вплив?

Існує одне дослідження, яке мені особливо подобається так зване дослідження монастирів. Ченці і черниці люди, які в питаннях куріння, алкоголю, стресу, соціальної структури знаходяться в однакових умовах, мають практично однакову тривалість життя.

Тривалість життя обох статей зростає. Дівчинка, народжена сьогодні в Німеччині, має шанс прожити сто років, а хлопчик 95. Це постійна тенденція?

Ці гіпотези спростовні. Багато експертів вважають, що тривалість життя дитини, народженої в кожному новому році збільшується на два місяці. Я думаю, що до цього питання потрібно підходити дуже обережно, тому що спостерігаються і протилежні тенденції. Ніколи раніше ще не було дитячого покоління, з настільки надмірною вагою і настільки ледачого, як сьогоднішнє. Ми не знаємо, як підуть справи у любителів комп’ютерних ігор і чіпсів через 50, 60 або 70 років. Також є побоювання, що такий чинник, як рівень освіти в майбутньому здійснить ще більший вплив на здоров’я і тривалість життя.

Що стосується чоловіків і жінок тепер намічається зменшення розриву завдяки загальному підвищенню тривалості життя. Сьогодні 70-ти річні чоловіки знаходяться в такій же гарній формі, як і їх дружини. Кількість тих, що потребують нагляду приблизно однакова. Можливо, заклики до чоловіків вести здоровий спосіб життя принесли свої плоди. Проте, ми вимушені констатувати, що і жінки в окремих речах, наприклад в питанні куріння, почали брати приклад з чоловіків.

У Лейпцігському університеті є центр з дослідження питань статі, з якою співробітничає і Ваше відділення. Які основні питання для досліджень в даний час?

Їх дуже багато. Наприклад, зараз ми працюємо над дослідженням, в яких випадках чоловіки і жінки звертаються до лікаря. Раніше жінки частіше зверталися до лікаря, тепер ці показники порівнялися. Чому? Інше дослідження ставить питання: чи раціонально видавати чоловікам з 40 років гормон тестостерон. Ми працюємо в області, в якій є ще дуже багато відкритих питань.

Соня Райс. Велика Епоха