Blog

Більше 300 років Північно-Західний прохід між Азією та Європою залишався «Арктичним Граалем», як називали цей морський шлях у 1980-х роках сучасники.

#img_right#Навіть з середини ХХ століття лише невелика кількість кораблів здійснювала плавання через крижані течії, але, незважаючи на відвагу, навіть їхні досягнення не перетворили його на торговий шлях.

За іронією долі, не навігаційні інновації, а сьогоднішнє глобальне потепління може здійснити недосяжну мрію безстрашних відкривачів тих років – перетворити Північно-Західний прохід на величезний морський шлях. І поки що це, можливо, звучить принадно, однак може поставити під питання суверенітет Канади над Арктичним морем.

Який суверенітет вважати суверенітетом?

Канада – арктична країна, що є для її мешканців джерелом національної гордості. Коли 9 липня Стефан Харпер (прем’єр-міністр Канади ¬– прим. пер.) оголосив, що місто Оттава планує витратити 3,1 мільярда доларів на будівництво 6-8 вартових кораблів класу 5 для охорони Арктичного побережжя і ще більше – на глибоководний порт для їх обслуговування, він насправді висловлював слова багатьох своїх попередників, звернені до світу: «Води Арктики належать Канаді!»

Але чи зможе Канада відстояти свої права іншим способом, окрім як вдаючись до сентиментальності?

Сама ідея суверенітету мінлива. Харпер під час повідомлення про ці затрати впевнено заявив: «Коли приходить час захищати наш суверенітет над Арктикою, перед Канадою постає вибір: ми його домагаємося або ми його втрачаємо». Якщо країна не буде захищати свої володіння, вона втратить їх.

На практиці це означає: країна повинна активно патрулювати на своїй території, бути здатною відбивати агресорів, зберігати мир та безпеку в районі. Її володіння також повинні бути визнані урядами інших країн.

У газеті «Перспективи Півночі» професор юриспруденції при Університеті Оттави Дональд Мак-Рей говорить про те, що Канада, захищаючи свій суверенітет над Арктикою, повинна буде зустрітися з подвійними стандартами.

Стосовно прав на земельне володіння, існує геополітичний факт, що в 1880 році Британія поступилася Канаді Арктичним архіпелагом. Однак претензії на суверенітет над ним дуже хиткі.

Парадоксально то, что в договоре также существует пункт, говорящий, что соглашение не меняет исторической позиции каждого правительства на вопрос о суверенитете.

Сполучені Штати ніколи не визнавали владу Канади над Північно-Західним водним шляхом, і довгі роки дві сусідні країни грали в «кота-мишки» без явних перемог з чиєїсь сторони. Наприклад, якщо Сполучені Штати без попереднього попередження відправляють судно, Канада негайно виписує дозвіл. За Згодою про арктичне співробітництво 1988 року Сполучені Штати погодились із тим, що американські криголами повинні мати дозвіл від Канади, щоб плавати спірними водними територіями. Канада погодилася завжди виписувати дозвіл.

Коли справа доходить до питання про фізичну присутність на півночі, у Канади завжди виникають труднощі, оскільки архіпелаг займає 40% її території, там украй суровий клімат, в результаті чого нагляд коштує дуже дорого.

У документі Державної оборони, датованому 10 липня, значиться, що військово-морський флот Канади нині не має можливості патрулювати Арктичний океан «і має змогу перебувати у північних водних просторах тільки невеликий період часу і лише тоді, коли немає криги». В далеких північних районах відсутня навіть постійна пошукова та рятувальна служба, не кажучи вже про багатофункціональну службу безпеки.

Загалом, ніщо з того не має великого значення. Однак глобальне потепління змінює арктичні реалії. Глобальне потепління перетворює суверенітет над полярною Північчю на тему для гарячого обговорювання.

Міжнародні спеціалісти з нагляду за зміною клімату нині передбачають, що у недалекому майбутньому в результаті танення крижаного полярного покрову кораблі, здійснюючи плавання, зможуть перетинати Атлантичний та Тихий океани, пропливаючи шляхом на 7 000 км коротшим порівняно з теперішнім, який проходить через Панамський канал.

У 2004 році Арктична рада у своєму дослідженні, що має назву «Вплив потепління на Арктику», відзначила, що до кінця поточного сторіччя навігаційний період (коли концентрація криги менше на 50%) на Північному шляху ймовірно збільшиться до 120 днів порівняно з нинішнім періодом 20-30 днів.

Згідно даних, отриманих з американського підводного човна, об’єм криги в арктичних морях скоротився на 40%. Ці дані були представлені у 2001 році на оперативному симпозіумі військово-морського флоту, який пройшов під обережно вибраною назвою «Операції військово-морського флоту у безльодовій Арктиці».

Якщо Північно-Західний прохід стане вільним, як це очікується, то Канада зможе зберегти свій суверенітет над Арктикою лише в умовах значного збільшення операцій у Арктиці. Це логічно витікає з Конвенції ООН 1982 р. про морське право, в якій сказано, що кораблі та літаки мають право перетинати будь-які «міжнародні канали». Під «міжнародними каналами» маються на увазі водні шляхи, котрі використовують для міжнародної навігації між двома частинами відкритого моря (або моря поза територіальними водами) або особливих економічних зон.

На Північному шляху до цього часу не було регулярної навігації, тому він не підпадав під визначення «міжнародного каналу». Але щойно він стане таким, Канада не буде мати права затримувати судна. І, якщо Канада не буде затримувати судна, вона повинна буде здійснювати контроль над усім, що станеться після цього. Але якщо вона не зможе робити це, то вона втратить право на суверенітет.

Експерт з міжнародного права при Університеті Британської Колумбії Майкл Байєрс повідомляє: «Танення криги збільшує можливість для суден пропливати, не питаючись про дозвіл на це. Якщо Канада не попередить такий неузгоджений транзит, то зникне право Канади на володіння Арктичними водами».

Хвиля активності не обмежиться лише торговим флотом. Тиск зросте, коли нафта та газ у відкритому морі стануть більш доступними, коли відкриється новий рибний промисел тріски та скумбрії, і виникнуть нові можливості для відкриття туристичних ліній.

І що найважливіше: Канада повинна буде довести свою здатність до запобігання тероризму, щоб закрити терористам легкий шлях для транспортування бомб у Північну Америку. Професор Байєрс вважає, що цей момент міг би стати найбільшою перевагою у задумах Оттави. Він гадає, що після подій 11 вересня «найважливішою річчю для канадського уряду є можливість переконати американський уряд у тому, що контроль над Північно-Західним шляхом принесе користь також і США»,

Можливо, це гарна ідея, але чи підуть Сполучені Штати на це? Чи вирішать проблему декілька мільярдів доларів та жменька криголамів?»

Якщо Оттава не готова до підвищення ставок, то у своїх претензіях на суверенітет над Арктикою Канада ходить по тонкій кризі.

Сінді Друкьєр. Велика Епоха

З давніх-давен, в епоху магії, як оповідає легенда, зло обрушилося на королівство. Зловісна армія тьми знищує все на своєму шляху. Простий фермер відправляється вдорогу, щоб помститися за смерть сина, убитого зверовоїнами і відшукати викрадену дружину.

Епічна картина з розгалуженою сюжетною лінією, безперервною дією і яскравими, героїчними персонажами з першої ж хвилини захоплює глядача в світ, повний стародавньої магії і небезпечних пригод.

#img_gallery#

Замітки годуючої мами Чим же все-таки такий важливий процес грудного вигодовування малюка, крім простого насичення їжею?

#img_left#Педіатрична наука впровадила вже в нашу свідомість дуже багато принципів і понять, які насправді дуже далекі від природного процесу народження і вигодовування дитини. На щастя, останнім часом вже почали писати і говорити про те, що непогано було б бути трохи ближче до природи і природного життєвого процесу в цьому питанні.

Годування грудьми це невід’ємна ланка в процесі появи на світ і розвитку людського дитяти. Випадання цієї ланки призводить до багатьох незворотних наслідків, які ми потім пожинаємо протягом всього життя.

Зведення потреб малюка виключно до фізіологічних призводить до погляду на грудне вигодовування, як на процес задоволення харчових потреб, необхідних для росту і розвитку дитини.

Тому науковий педіатричний підхід направлений на з’ясування питань: які потреби дитини в тих чи інших речовинах, чи достатньо цих речовин міститься в материнському молоці, скільки і коли потрібно молока дитині, який повинен бути режим і гігієна годування. Педіатри пропонують мамам практичні розроблені схеми, неухильні для виконання.

Тварини не мають розвиненого інтелекту, проте годують своїх малюків грудьми дуже успішно. І лише людський інтелект, який уявив себе вінцем творіння, міг звести цей процес до наукоподібних схем.

Чим же все-таки такий важливий процес грудного вигодовування малюка, крім простого насичення їжею?

Молоко кожної матері абсолютне індивідуально. Воно призначене конкретно для її дитини. На першому році життя мати і дитя є практично єдиною системою, вони ніби нерозривно зв’язані і підігнані один для одного. Будь-яке донорське молоко, звичайно, краще, ніж штучне вигодовування, але це молоко – вироблене природою для іншої дитини з іншими фізіологічними особливостями. Склад материнського молока постійно міняється у зв’язку із зростанням і змінними потребами малюка. З молоком матері дитина отримує різні антитіла, що оберігають її від дії інфекцій.

Як правило, діти на грудному вигодовуванні менше хворіють і швидше видужують. Механізм смоктання влаштований так, що не просто дозволяє малюкові висмоктувати молоко з грудей матері, а стимулює у неї найважливіші для розвитку тонкі нервові та ендокринні процеси. Цей процес включений в механізм, що забезпечує нормальний і здоровий розвиток дитини. Є думка, що діти, які не задовольнили повністю в дитинстві цей рефлекс, схильні потім протягом життя до більшого ризику захворювання багатьма нервовими розладами. Механізм смоктання соски дещо інший. Як правило, те, що малюк смокче соску, говорить про якісь стресові ситуації в процесі його розвитку, що найчастіше сьогодні просто не розглядається, у зв’язку з повним незнанням або ігноруванням цих фізіологічних особливостей.

Склад і властивості материнського молока залежать не тільки від того – що їсть мама, але і від її емоційного стану. Її стан «закодований» в молоці. Якщо мати чимось стурбована або засмучена, то цей стан з молоком передається малюкові. Іноді молоко матері стає просто практично неїстівним, і дитина відмовляється брати груди. Випадок з мого власного життя: одного разу, коли я годувала старшу дочку грудьми, я сильно хвилювалася і плакала, у результаті дочка відмовилася брати груди. Ми, будучи тоді дуже молодими і абсолютно неосвіченими в цих питаннях батьками, розгубилися і вирішили самі спробувати молоко. Це неймовірно, але факт – воно було гірким.

Хоча до цього завжди мало приємний солодкуватий смак. Далеко не завжди в таких випадках молоко міняється аж до своїх смакових якостей, але воно все одно міняється і несе в собі весь спектр материнських переживань дитині. У поганому емоційному стані мами полягає часта причина нервових і, зокрема, травних розладів малюків в перші місяці життя. Сьогодні, на щастя, вже з’явилася література, де автори рекомендують жінкам під час годування думати про найпіднесеніше і найпрекрасніше. В процесі годування грудьми малюк засвоює від мами зразки емоційних реакцій, відношення до навколишнього світу, спрямованість мислення і духовних переживань.

Саме тому вираз «ввібрати з молоком матері» насправді носить зовсім не образний, а абсолютно конкретний фізіологічний характер. Так само важливо пам’ятати і про режим годування. Але він повинен бути індивідуальним для кожного конкретного малюка. Тому що будь-яка маленька людина – абсолютно неповторювана. Один малюк може на перших порах практично весь час «висіти на циці», другий, -швидко їсть і відвалюється. Третій – їсть часто, але мало. Все це абсолютно нормально.

Поступово інтервал між годуваннями збільшується. І ви повинні просто відчути свого малюка і налаштуватися під його потреби і режим. Тому що Ваш малюк сам знає краще за всіх, коли і скільки спати, їсти і гратися. І робить саме те, що для нього зараз необхідне, він сам собі встановлює оптимальний для нього режим. Перший рік життя режим цей мінятиметься постійно, тому що Ваш малюк росте, дуже бурхливо розвивається, і його потреби постійно міняються.

Якщо Ви знаходитеся не вдома, а Ваш малюк хоче їсти тут і зараз, то годуй те його тут і зараз. Зрозумійте, в перший рік життя це не примха, а життєво необхідна потреба. Цілком можливо, що Ваш малюк і не зголоднів навіть, а просто з якихось причин нервує і стурбований, а мамині груди – це те, що може повернути йому в цей час спокій і впевненість. Якщо, звичайно, сама мама спокійна і впевнена в собі.

Отже не комплексуйте, якщо склалася така ситуація. Що може бути прекрасніше за матір, яка годує немовля! Пригадайте, скільки таких чудових образів відобразили художники.І взагалі, не бійтеся розбалувати свого малюка. Чим більше Ви йому дарували любові, уваги і турботи, тим більше упевненим в собі, спокійним і успішним він потім буде в житті. Він сам потім в надлишку даруватиме любов і турботу всім людям, які оточують його, тільки тому, що не вміє по-іншому. Так його виростили і виховали. З’явилися цікаві дослідження учених про те, що діти, яких довше годували в дитинстві грудьми, в дорослому віці бувають найбільш успішними і роблять успішніші кар’єри, ніж ті, яких годували мало, або ті – які знаходилися на штучному вигодовуванні.

У педіатрії прийнято вважати, що відлучення від грудей, навіть за наявності достатньої кількості молока у мами, повинно бути у віці близько року. Годування після року вважається недоцільним у зв’язку з тим, що в цьому віці малюк вже не отримує багатьох необхідних для розвитку організму речовин. Але дуже багато мам, які самі проходили таке відлучення, повинні пам’ятати, яким хворобливим був цей процес.

Причому не тільки для дитини, але й для мами. Так, грубим втручанням в природний природний процес, залишається нереалізованою найважливіша біологічна програма. Це схоже на міну сповільненої дії. Потім, коли виникає взаємонепорозуміння у матері з дитиною в пізнішому віці, навряд чи хтось пригадає про всі ті неабиякі стреси, які ми створювали своєму малюкові, дотримуючись педіатричного підходу в питаннях вигодовування і виховання дитини.

Процес же відлучення від грудей слід було б правильніше називати -завершенням грудного вигодовування. Як правило, це теж абсолютно індивідуальний процес. І, як пишуть багато прогресивних авторів сучасності, він може проходити у віці від півтора до трьох років і більше. Комусь може здатися абсолютно неможливим такий термін. Але ж так було раніше завжди, і лише педіатричний науковий підхід змінив свідомість людей і зробив таке незвичним і неможливим. Припинення грудного вигодовування повинно відбутися так само природно, як і почалося. Відмова від грудей відбуватися без жодного насильства тоді, коли у Вашого малюка відпаде в цьому потреба (і фізіологічна, і психологічна), виходячи з його індивідуальних особливостей. Тоді природним чином пропаде молоко і у мами.

Все мною написане є результатом прочитання чималої кількості сучасної літератури на цю тему, а також підтверджене на особистому життєвому досвіді. У мене дві дочки з дуже великою різницею у віці. Першу я вигодовувала і виховувала повністю відповідно до того, що нам наказувала педіатрична наука у той час. А другу – виходячи з вищевикладених поглядів і принципів.

Перша у мене плакала весь перший час життя. Плакала постійно, і я ніколи до ладу не могла зрозуміти чому. А причин тому, як я розумію зараз, було багато. Вічно голодна і засмикана дитина, якій ні їсти, ні спати не давали тоді, коли вона хоче, а все тільки за суворим режимом, рекомендованим педіатром в поліклініці.

Навіть на руки прагнули брати дозовано, щоб не розпестити, як тоді було прийнято. У рік відірвали від грудей і відразу здали в ясла. Бідна моя дівчинка, ти вже пробач свою молоду тоді і зовсім дурну маму за це! Друга ж дочка у мене ще зовсім маленька, але свій перший рік життя вона провела зовсім по-іншому, ніж її старша сестричка.

Вона у нас говорунка-реготунка, енергійна і життєрадісна, упевнена в собі і спокійна, дуже лагідна і добра. І я практично завжди знаю що їй треба, і чому вона може плакати. Тому що ми з нею поки не зруйнували божественний зв’язок єднання матері з дитиною.

Хочу виразити безмірну подяку всім тим авторам, які, незважаючи на суворі педіатричні окрики, пишуть на цю тему, і освічують наші «занаучені голови», а точніше сказати, очищають нашу свідомість і допомагають повернутися до природи і божественної задумки Творця.

Тамара Богданова. Велика Епоха

Чудові оригінальні шпильки з Південної Кореї не можуть не сподобатися і юним леді, і старшим жінкам.

#img_gallery#

Вашій увазі пропонується колекція весільного вбрання від Клер Петтібоун (Claire Pettibone), що її було представлено 21 жовтня у Нью-Йорку.

#img_gallery#

Вашій увазі пропонується колекція весільного вбрання від американського дизайнера китайського походження Вери Ван (Vera Wang), що її було представлено на показі у Нью-Йорку.

#img_gallery#

Кращі китайські вокалісти були удостоєні похвали.

#img_left#Акустика концертного залу Кауфмана в Нью-Йорку була сповна випробувана масою талановитих китайських виконавців, які взяли участь у першому міжнародному конкурсі китайського вокалу. Вперше кращі китайські вокалісти здобули можливість продемонструвати свій талант на міжнародній сцені.

Хвилювання досягло своєї кульмінації, коли були оголошені імена переможців під час церемонії нагородження. Президент ТБ НДТ похвалив важку роботу, виконану учасниками, сказавши, що вони не жаліли зусиль, прагнучи справити сприятливе враження на суддів і глядачів. Одяг виконавців був урочистим: чоловіки в смокінгах і жінки в повітряних платтях.

Коротке відео освіжило в пам’яті епізоди конкурсу: репетиції, інтерв’ю і виступи протягом трьох днів конкурсу. Гілєрмо Лінарес, спеціальний уповноважений адміністрації мера у справах іммігрантів надіслав панові Лі вітальний лист і побажав успіху заходу.

Фіналістка і володарка почесного призу Шань Дун поділилася своїми емоціями: «Це дійсно чудово слухати видатні таланти, обмінюватися досвідом і вчитися. Конкурс пройшов з величезним успіхом».

Дун, яка зараз живе в Едісоні, Нью-Йорк, виконала дві китайських народних пісні. Професійна співачка з Китаю, вона іммігрувала в США в 1999 році. У її баладі «Вишитий вручну гаманець» розповідається історія про те, як молода дівчина зберігає пам’ять про свого коханого.

Пітер Лі родом із Тайваню, єдиний тенор і контр-тенор, який брав участь у конкурсі на цей час вчитися в консерваторії Пібоді при Університеті ім.  Джона Хопкінса в Балтіморі. Вивчаючи вокал і старовинну музику, він сподівається зробити кар’єру професійного співака.

Він отримав почесний приз в категорії бельканто за виконання арій Генделя. «Китайські співаки мало представлені в світовій еліті музичного світу. Це є можливістю для них бути почутими».

У конкурсі взяли участь близько 70 вокалістів із 5 континентів. За словами суддів, кульмінацією фіналу в середу стало вручення почесних призів, володарі яких мало чим поступалися виконавцям, які зайняли перші, другі і треті місця.

Всесвітньо відомий тенор і координатор конкурсу Гуань Гуймінь промовив завершальні слова після вручення нагород і грошових призів учасникам, які зайняли перші місця. Гуань відзначив важку роботу і самовідданість всіх учасників і висловив сподівання, що в майбутньому конкурс стане ще масштабнішим.

#img_gallery#