Оперний театр Сіднея з його унікальною архітектурою і живописним місцеположенням – один з австралійських образів, які найчастіше фотографують. Для туристів екскурсійний тур по цьому архітектурному диву обов’язковий.
#img_left#Навіть у місцевих жителів Сіднея, які прагнуть максимально насолодитися виглядом свого міста, ці тури формують нове розуміння національного скарбу.
Годинна екскурсія в Оперний театр у змозі задовольнити найдопитливіших мандрівників. Погляд “за лаштунки” підсилює враження про найвідоміший центр акторського мистецтва Сіднея.
Гід спрямував нашу групу з 20 чоловік через численні зали Оперного театру, задаючи незліченні “А чи знаєте ви..?” для того, щоб принести нам задоволення, і багато що розповісти й показати. Будучи сам уродженцем Сіднея, я був приємно здивований, що тур виявився досить повчальним.
Крім історичних фактів і коротких відомостей, гід розповів, що в 1973 р. будівництво Оперного театру Сіднея, нарешті, завершилося завдяки фінансовій допомозі, наданій за допомогою лотереї. Нам розповіли про рідкісний матч із боксу, боротьбі сумо і подробиці про багатство традиційної опери й мистецтв, що представляються в п’яти залах Оперного театру.
Ще один неповторний елемент Оперного театру Сіднея, що відрізняє його від усіх інших, – це найбільший у світі механічний орган, розташований у Концертному залі. Не зважаючи на те, що орган має більше 10 000 труб, його можна не помітити, оскільки велику частину інструмента не видно завдяки прекрасному дизайнові інтер’єру.
У мене склалося враження, що через безмірність і комплексність проекту Оперного театру з його приголомшливо красивим дизайном і ліфтами розміром з динозавра, він сам собою існує як окреме місто.
Після екскурсії ланч у кафе біля гавані дав прекрасну можливість обговорити враження, отримані після відвідання Оперного театру. Кафе “Захід зустрічає Схід” має чудовий вибір. Чудові страви з дарами моря, тайські рибні котлети, а на завершення – розкішний шоколадний або сирний торт як прелюдія до культурного вечора і вистави.
Потрапити на одну з вистав Оперного театру – кращий спосіб завершити день.
Вихід наприкінці 2004 року “Дев’яти коментарів про комуністичну партію” викликав усе зростаючу хвилю публікацій заяв про вихід із КПК та її молодіжних організацій. До цього часу більше 12 мільйонів чоловік оголосили про свій вихід із лав усіх партійних організацій. Cтаття наводить хроніку значних подій цього руху.
* 19 листопада 2004 р. ”Dajiyuan”, китайська версія газети “Великої Епохи” починає публікацію циклу редакційних статей під назвою “Дев’ять коментарів про комуністичну партію”. Статті аналізують злісну природу КПК на тлі історичних, політичних, економічних, культурних та духовних перспектив, розкриваючи брехливу пропаганду цього культу. Ці публікації привели до початку духовного відродження китайської нації. Червона стіна руйнується.
* 29 листопада 2004 р. ”Dajiyuan” публікує перший коментар, закликаючи читачів вийти з КПК.
* 31 грудня 2004 р. Більш ніж 60 груп в усьому світі формують Всесвітню коаліцію “Прощавай, КПК”.
* 12 січня 2005 р. Веб-сайт ”Dajiyuan” публікує ”Tuidang” – Урочиста заява про неминучий крах КПК і важливість виходу з усіх партійних організацій.
* 14 січня 2005 р. КПК починає так звану “Кампанію просування підтримки”, змушуючи людей знову проговорювати клятви на вірність партії.
* 22 лютого 2005 р. Більш ніж десять груп, включаючи “Велику Епоху”,Всесвітню коаліцію “Прощавай, КПК”, Всесвітню коаліцію із притягнення Цзяна до суду, веб-сайти ”Tuidang” і ”China Affairs” створили Всесвітній центр допомоги виходу із КПК.
#img_gallery#
* До лютого 2005 р. у світі відбулося більш ніж 100 форумів “Дев’ять коментарів” у 40 містах. У них брали участь вчені Сходу й Заходу, закордонні активісти-демократи та жертви режиму КПК. До жовтня 2005 р. було проведено більше 350 таких форумів.
* 21 квітня 2005 р. Кількість людей, які опублікували Tuidang, заяви про вихід із КПК на веб-сайті “Великої Епохи”, перевищила мільйон. У всьому світі відбулося безліч мітингів, неодноразово проводилася піша хода, щоб підтримати цих сміливців. У них брало участь більше 20 000 чоловік, 400 організацій. Відомі демократичні лідери та активісти із захисту прав людини більш ніж в 20 провінціях та містах Китаю привселюдно оголошують про свій вихід із КПК, комсомолу та піонерії. Деякі також беруть участь у пішій ході.
* 29 травня 2005 р. Міністр оборони США пан Рамсфельд письмово висловлює свою підтримку тим, хто виходить із лав КПК.
* 31 травня 2005 р. Кількість заяв на веб-сайті ”Tuidang” досягає 2 мільйонів. Китайці у різних частинах світу влаштовують мітинги та пішу ходу з назвою: “Скажіть “Прощавай, КПК!” і “Підтримуємо 2 мільйони чоловік, які вийшли з КПК”.
* У червні 2005 р. колишній китайський дипломат в Австралії Чень Юнлінь, колишній офіцер Комітету 610 із Тяньцзіня Хао Фенцзюнь та колишній голова судової влади м. Шеньяна Хань Гуаншен публічно відмовляються від членства у КПК.
* Увечері 3 липня 2005 р. трансляція 25 телеканалів у Китаї, включаючи Центральне ТБ КНР, була перервана. Були показані уривки з “Дев’яти коментарів” та новини про зростаючу кількість виходів людей із КПК. Звістка про “Дев’ять коментарів” почала швидко поширюватися по всьому Китаю.
* 15 липня 2005 р. Кількість заяв на веб-сайті ”Tuidang” досягла 3 мільйонів.
* 20 липня 2005 р. Американський конгресмен Том Танкредо, колишній помічник міністра оборони США Франк Гаффней, Член Парламенту Канади Роберт Андерс та Член Парламенту Швеції Горан Ліндблад виступають проти правління режиму КПК.
* 18 серпня 2005 р. “Дев’ять коментарів про комуністичну партію” посідають перше місце у категорії “Онлайн публікації” Азіатсько-американської асоціації журналістів (AAJA). На щорічну церемонію нагородження приїжджає більш ніж 1 000 професіоналів ЗМІ з газет, журналів, телебачення, радіо та мережевих видань. Одинадцять нагород розподілено по чотирьох категоріях: друкарські й Інтернет-видання, радіо й телебачення.
* 30 серпня 2005 р. кількість заяв на ”Tuidang” досягає 4 мільйонів.
* 15 вересня 2005 р. Національна Рада етнічної преси та ЗМІ Канади (NEPMCC) нагороджує 12 етнічних медіа-груп та 30 діячів за їхній внесок у розвиток канадського суспільства. Китайська “Велика Епоха” отримує нагороду за найкращий редакційний зміст та візуальне подання. Це була єдина газета китайською мовою, що перемогла того року.
* 18 жовтня 2005 р. Кількість заяв про вихід з КПК перевищила 5-мільйонну межу. Різні організації в увсьому світі висловлюють свою підтримку через мітинги, публічні дискусії, фотовиставки та художні акції.
* 3 грудня 2005 р. Згідно з даними веб-сайта ”Tuidang”, компартію покинуло більше 6 мільйонів чоловік.
* Листопад 2005 р. Гао Чжишен, відомий адвокат із прав людини з Пекіна, спільно з колишнім професором Пекінського університету Цзяо Гобяо, проводить 15-денне розслідування у місті Чанчунь провінції Цзілінь та місті Далянь провінції Ляонін. 12 грудня він надсилає свій третій відкритий лист президентові Китаю Ху Цзіньтао та прем’єр-міністрові Вень Цзябао, який названий так: “Ми маємо негайно зупинити звірство, яке душить нашу національну совість та етику”. Лист розкриває жорстоке переслідування Фалуньгун, що проводиться компартією Китаю. Після цього розслідування пан Гао відкрито виходить із партії, сказавши, що він відчуває нагальну необхідність "залишити таку злу, несправедливу та негуманну партію". Пан Гао заявив, що цим учинком він пишається більше за все у своєму житті.
* 6 грудня 2005 р. Більше тисячі воєнізованих міліціонерів кинуті владою на придушення селянського бунту у селі Дунчжоу, міста Шаньвей провінції Гуандун. Селяни зібралися, щоб повернути свої землі, захоплені чиновниками із Шаньвей, які хочуть використовувати їх під будівництво електростанції. Це наймасовіша бійня, влаштована режимом із часів кривавого придушення руху за демократичні зміни у 1989 році на площі Тянь-Ань-Мень. Ці події привернули велику увагу світової громадськості, ставши причиною серйозного неспокою на Заході.
* 8 січня 2006 р. Лічильник на ”Tuidang” проходить відмітку 7 мільйонів чоловік.
* 25 січня 2006 р. Парламентська Асамблея Ради Європи проводить нараду в м. Страсбурзі, Франція. Представники Європейського Парламенту від 46 європейських країн ухвалюють резолюцію, яка засуджує злочини тоталітарних комуністичних режимів. Член Парламенту Швеції Горан Ліндблад, який був ініціатором цієї резолюції, назвав її "Новорічним подарунком китайському народові". Він зазначив, що “Дев’ять коментарів” – дуже вагомий документ, і що численні заяви показують наступаючий крах диктатури КПК.
* 5 лютого 2006 р. У місті Хайчен провінції Ляонін по місцевому кабельному телебаченню успішно показують “Дев’ять коментарів”. Це стало новою вирішальною подією в прориві інформаційної блокади КПК. У 2005 році трансляція “Дев’яти коментарів” переривала транслювання 25 телевізійних каналів, включаючи телестанції міст Тяньцзіня, Шанхаю, Шенчженя, провінцій Шаньдун, Хебей, Хунань, Юньнань, Чжецзян, Внутрішньої Монголії та Автономної області Нінся.
* 14 лютого 2006 р. Загальна кількість заяв перевищила 8 мільйонів.
* 6 березня 2006 р. Більше 10 000 чоловік організовують Естафету всесвітньої голодовки, щоб висловити підтримку адвокатові Гао Чжишену та іншим активістам, що виступають проти порушень прав людини у Китаї.
* 9 березня 2006 р. Анонімний репортер в інтерв’ю “Великій Епосі” розкриває існування секретного концтабору в медичній установі Суцзятунь, розташованій у місті Шеньян на північному сході Китаю. Він розповів, що там містяться тисячі послідовників Фалуньгун, у яких вирізують органи, а тіла після цього одразу ж спалюють, щоб приховати докази злочинів.
* 16 березня 2006 р. Число заяв на ”Tuidang” перевищило 9-мільйонну позначку. “Велика Епоха” публікує спеціальне повідомлення на підтримку 9 мільйонів чоловік, які залишили КПК. У повідомленні говориться: “Концентраційний табір у Суцзятунь оголив фашистські злочини КПК, мало відомі світовій громадськості. Підступна тиранія КПК розтоптує мораль людської цивілізації; це є абсолютно не сумісним із нормами людської етики”. Повідомлення закликає міжнародне співтовариство звернути найпильнішу увагу на ці злочини, засудити фашистську різанину у створених КПК концтаборах та вжити всі можливі заходи для розслідування та припинення цієї трагедії.
* 17 березня 2006 р. Колишня дружина хірурга, що працював у Центрі лікування тромбозів провінції Ляонін, підтверджує у інтерв’ю репортерам “Великої Епохи”, що в цій лікарні таємно містяться тисячі послідовників Фалуньгун; за її словами, злочини видаляння органів у живих людей у Суцзятунь почалися в 2001 році. У них вирізались нирки, печінка, рогівка, а залишки тіл знищували на місці у кремаційній печі, переробленій з котельних установок. Попіл від кісток змішувався з деревним вугіллям, і не залишилося жодних слідів. Її колишній чоловік був особисто залучений в операції видаляння рогівок у ще живих послідовників Фалуньгун.
* 31 березня 2006 р. Відставний військовий лікар з міста Шеньян в листі редакції “Великої Епохи” розкриває, що Суцзятунь – усього лише один із як мінімум 36 подібних концтаборів, розкиданих по всьому Китаю. За його словами, найбільша кількість послідовників Фалуньгун поміщена в провінціях Хейлунцзян, Цзілінь і Ляонін. Концентраційний табір в окрузі Цзютай провінції Цзілінь – п’ятий за площею табір, в якому містяться учні Фалуньгун. Тільки в одному цьому таборі більше 14 000 в’язнів. У найбільшому концтаборі під кодовою назвою 672-s міститься більше 120 000 чоловік.
* 4 квітня 2006 р. Асоціація Фалунь Дафа і веб-сайт “Прозріла Мудрість”, що створили "Коаліцію з розслідування переслідувань Фалуньгун у Китаї" (CIPFG), звертаються до всіх людей, які причетні до цієї справи, приєднатися до CIPFG, щоб досліджувати в’язниці, трудові табори, та місця затримання у Китаї, де містяться послідовники Фалуньгун. Мета полягає у тому, щоб отримати конкретні подробиці злочинів, які здійснені стосовно Фалуньгун за 7 років гонінь.
* 20 квітня 2006 р. Під час церемонії вітання глави КНР Ху Цзіньтао на галявині біля Білого дому, послідовник Фалуньгун доктор Ван Веньї влаштовує акцію протесту, закликаючи Ху Цзіньтао зупинити переслідування Фалуньгун. Діставши транспарант, вона кілька хвилин викрикує: “Фалунь Дафа великий!”, “Зупиніть переслідування Фалуньгун!” та інші гасла. Цей випадок широко освітлюється міжнародними ЗМІ. Того ж дня послідовники Фалуньгун проводять прес-конференцію у Вашингтоні, на якій виступають два свідки під вигаданими іменами "Енні" та "Пітер", які публічно повідомляють ЗМІ про страшні злочини компартії Китаю.
* 25 квітня 2006 р. Кількість людей, які опублікували свої заяви про вихід із комуністичних організацій, досягає 10 мільйонів. В усьому світі відбуваються широкомасштабні дії на підтримку цих сміливців, а також викривання численного видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун.
* 8 травня 2006 р. Колишній голова Міністерства закордонних справ Канади по Азіатсько-тихоокеанському регіону Девід Кілгур та шановний міжнародний адвокат з прав людини Девід Мейтас проводять прес-конференцію у Парламент Хілл в Оттаві, на якій заявляють про початок проведення незалежного розслідування дуже поширених тверджень про масові видаляння органів із тіл живих послідовників Фалуньгун.
* 19 травня 2006 р. Віце-президент Європарламенту пан Едвард МакМіллан-Скотт здійснює триденну поїздку з метою "розслідування правди" про ситуацію з дотриманням прав людини у Китаї та важкого становища послідовників Фалуньгун. У Пекіні він зустрічається з дипломатами, експертами та вченими, включаючи і постраждалих послідовників Фалуньгун. На додаток до підтримки руху виходу з КПК, він заявляє, що комуністичний режим має скоро впасти, і сподівається, що "100% членів КПК вийдуть із партії".
* 17 червня 2006 р. Зареєстрована 11-мільйонна заява про вихід з КПК.
* 21 червня 2006 р. Обвинувачення проти доктора Ван Веньї зняті. “Якщо КПК чинитиме свої злочини надалі, забираючи органи у живих послідовників Фалуньгун, я вірю, що висловиться багато хто “Ван Веньї”, – заявила доктор Ван. Після протесту біля Білого дому у неї взяли інтерв’ю більше 100 різних ЗМІ. Багато урядів та організацій висловлюють занепокоєння її ситуацією й відомостями про видаляння органів та тортури в китайських концтаборах.
* 6 липня 2006 р. Девід Кілгур і Девід Мейтас випускають документ на 68 сторінках, в якому представлено детальне розслідування тверджень про видалення органів у живих послідовників Фалуньгун у Китаї. Документ, названий "Звіт про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів у послідовників Фалуньгун у Китаї" є результатом інтенсивного двомісячного розслідування. Звіт повідомляє, що ці повідомлення є правдивими і добре обґрунтованими фактично. Це підтверджує, що протягом останніх п’яти років у Китаї тривало систематичне насильницьке видаляння органів у послідовників Фалуньгун, а також продаж таких органів на міжнародному ринку.
* 25 липня 2006 р. Кількість заяв про вихід з КПК та молодіжних організацій на веб-сайті ”Tuidang” досягає 12 мільйонів.
За останні кілька днів перші тисячі ліванських біженців почали повертатися додому до Південного Лівану і південних передмість Бейрута. Для багатьох перші моменти були потрясінням, коли вони знаходили свої будинки зруйнованими.
#img_left#У Південному Лівані міста і села, які розташовані неподалік від Сіона і Тиру, лежать у руїнах. У південних районах Бейрута, таких як Харет-Хейк, Дахія і Бір ель-Абед, все, що залишилося, – це зруйновані будинки, руїни й пил.
У останній місяць війни Зайна Алмед з чоловіком і чотирма дітьми знайшли притулок у школі в центрі Бейрута. Вона пішла зі свого будинку в Дахії, Південний Бейрут, повіривши інформації, надрукованій в скинутих з ізраїльських літаків листівках, які попереджали про атаки, що наближалися.
Зайна разом із своєю сім’єю втиснулися в мікроавтобус, щоб повернутися назад до Дахії. Вони хотіли переконатися, що їхній будинок повністю зруйнований. Для Зайни це стало останньою краплею. Вона залилася слізьми, притиснувши до себе свого молодшого чотирирічного сина Йяніса. Зайна призналася, що справдилися її найгірші побоювання.
Вона сказала: “Я молилася, щоб цього не сталося. Це був наш будинок. Те, що ви бачите, цей хаос, – це все, що у нас тепер є. Хочу повернути свій будинок. Не знаю, що ми тепер робитимемо”.
Чоловік Зайни, Абед Амед, безуспішно намагався її заспокоїти. Він зізнався, що вони і так дуже багато витримали. “Ми і ще 20 чоловік спали на підлозі в одній кімнаті. Нам тепер доведеться повернутися назад. У цій війні ми не тільки втратили друзів, але тепер ми втратили свій будинок. Ліван звик до страждань, але це – ні, до такого ми не звикли”.
Він продовжив: “Відчуваю повну безпорадність – мої діти страждають, а я нічого не можу зробити”.
Таке відбувається з тисячами ліванців в усій країні. Їм доведеться повернутися в табір для біженців і, проживаючи там, не тільки почати відновлювати свої будинки, але і своє життя.
Спустошення на півдні
Проте для тих, хто їде до Південного Лівану, перспективи ще гірші. Шлях у цей район надзвичайно важкий через те, що зруйновані головні дороги і мости. Група допомоги тільки вчора й сьогодні змогла дістатися до деяких населених пунктів. До цього умови були дуже небезпечними.
Коли люди, нарешті, дісталися до місця, то виявили, що села, які зазнали ізраїльського бомбардування, тепер лежать у руїнах. Руйнування зазнав увесь регіон, що зробило умови життя непридатними. Додатковий неспокій викликають 400 поки що не локалізованих ракет, що не розірвалися, які можуть ефективно діяти як міни.
52-річний батько-одинак з 3 дітьми, Алмет Йяніс, повернувся сьогодні до свого села, яке розташоване поблизу м. Сідона. Уперше після початку війни він виявив, що будинок його знищений ізраїльським вогнем. Він сказав: “Мене повідомили, що тут справи погані, але такого я не чекав. Ізраїльські війська зруйнували все. Я не “Хізбалла”, але мене все одно покарали”.
“Не знаю, що скажу моїм дітям, вони будуть убиті горем”.
“Ось ви, скажіть мені, будь ласка, що я такого зробив, щоб заслужити це?” – додав він.
Політика надання допомоги
Неурядові організації, розташовані в Бейруті, вважають, що приблизно 100 000 сімей потребують негайної допомоги. Але сьогодні вранці Хасан Насралла, лідер “Хізбалли”, оголосив набагато меншу кількість – 18 000 сімей. Він додав, що “Хізбалла” надасть цим людям допомогу у відновленні будинків, їм будуть видані гроші на оренду житла протягом року.
У “Хізбалла” є всі підстави для надання допомоги. Є три стимули. Допомога, яку вони надають, завойовує довіру й підтримку ліванського народу, особливо в той момент, коли в уряду немає коштів на надання допомоги на тому ж рівні, що у "Хізбалла", яка отримує повну фінансову підтримку від Ірану та Сирії.
Їхня допомога також означає, що перед міжнародним співтовариством розгортається ситуація, яка ретельно спланована. У ній терористична організація, відповідальна за розпалювання війни з Ізраїлем, стає тепер головною, такою, що надає допомогу, і тому до якоїсь міри недоторканною.
І останнє, можливо, найважливіше – “Хізбалла” знає – як тільки повернуться біженці, земля буде захищена. Вони зможуть відновити контроль над цією територією, незалежно від того, що 15-тисячна ліванська армія увійде до цього регіону протягом подальших кількох днів.
Зрозуміло, ліванська армія не є гідним супротивником для “Хізбалли”. Вона у будь-якому випадку не стане намагатися це робити. Вони взаємозв’язані політично. Серед 124 членів ліванського парламенту – 25 прихильників “Хізбалли”, які володіють достатньо сильною владою й впливом при ухваленні важливих державних рішень.
Але незалежно від усього цього, біженці тут потребують допомоги. Найголовніше для людей – отримати їжу, воду й дах.
#img_left_nostream#27 серпня 4 представники “Руху за чистоту влади” оголосили голодовку, яку планують проводити аж до створення державної комісії з розслідування обставин війни в Лівані й помилок під час її дій. Учасники цього руху й жителі Ізраїлю, які підтримують їх, отаборилися в Єрусалимі напроти будівлі Вищого Суду Ізраїлю.
Голодовку почали лідер руху Еліад Шрага, полковник запасу Амнон Нахміас, підполковник запасу Іхіель Гіло і Давид Дараш.
Згідно з повідомленням ізраїльської преси, прем’єр міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт мав намір 28 серпня оголосити про створення урядової комісії з розслідування обставин війни в Лівані.
Представники опозиції, багато громадських діячів, члени “Руху за чистоту влади”, а також, багато громадян країни виступають проти створення цієї комісії, оскільки до її складу увійдуть міністри з діючого уряду. На їхню думку, уряд Ольмерта не зацікавлений в розслідуванні й об’єктивній оцінці своїх дій під час останньої війни в Лівані.
У Китаї росте число компаній, які під час прийому на роботу вимагають від жінок пройти тест на людський хоріонічний гонадотропін (ЛХГ), відомий як тест на вагітність, за допомогою якого можна за аналізом сечі або крові визначити вагітність вже на 10-й день відсутності менструального циклу. Користуючись ЛХГ як інструментом для відбору, працедавці розглядають анкети тільки тих жінок, аналізи яких підтверджують, що вони не вагітні.
Згідно з повідомленням в ”Shanghai Evening Post”, одна компанія в Шанхаї просила дівчину, кандидата на роботу, після того, як вона пройшла співбесіду, пройти і медичне обстеження здоров’я, яке також уключало і ЛХГ-тест. Дівчина і не підозрювала, що це обстеження включало також тест на вагітність, поки не побачила результати експертизи, із яких було ясно, що вона не вагітна. Відчуваючи себе збентеженою й ображеною, дівчина, недавня випускниця коледжу, звернулася із скаргою у відділ кадрів компанії.
Начальник відділу пояснила їй, що були випадки, коли найняті дівчата виявлялися вагітними після того, як були прийняті на роботу в компанію, і їхня вагітність ускладнювала план компанії з укомплектування персоналом. Щоб уникнути таких ситуацій, компанія проводить кадрову політику перевірки на вагітність усіх молодих претенденток на робочі місця.
Доктор з відділу охорони здоров’я лікарні Хуадун, головної лікарні Шанхаю, стверджує, що їхня лікарня проводить медичні обстеження за місяць у середньому більше ніж 1 000 претендентів на роботу в більш ніж 20 компаній. Серед цих компаній деякі вимагають, щоб обстеження неодмінно включало ЛХГ. Менеджер агентства по кадрах заявив, що один із їхніх клієнтів зажадав, щоб усі новачки-дівчата здавали сечу для тесту на вагітність, і приймалися тільки невагітні жінки. "Вони вважають, що мають право знати фізичний стан своїх працівників", – сказав менеджер.
Реакція урядових посадовців на політику перевірки на вагітність досить неоднозначна. Пан Ши, начальник відділу Шанхайської робочої групи й Бюро соціального забезпечення, сказав, що працедавці дійсно мають право знати фізичний стан своїх службовців, але вважає, що поєднання тесту зі звичайною перевіркою здоров’я є неправильним. Він сказав, що якщо працедавець не обґрунтовує реальні причини вимоги проходження тесту на вагітність, то це може бути розцінене як дискримінація.
#img_left_nostream#Ло Яосін – "герой” із боротьби з атиповою пневмонією в провінції Гуандун – ключова фігура в боротьбі з атиповою пневмонією. Він був одним із семи чоловік, які за останні п’ять років у цілому отримали 14,5 млн. юанів (понад 1,8 млн. доларів США) у вигляді хабарів від виробників вакцин, як указує видання ”The New Express” та інші китайські ЗМІ.
За час з 2001 до 2006 рік, Ло, обіймаючи посаду директора Центру епідеміологічного контролю Інституту планування імунізації провінції Гуандун, а також Цай Ханан і ще п’ятеро чоловік 69 разів отримували хабарі з рук різних виробників вакцин. Ло отримав більше 11 млн. юанів, Цай – 2 млн. Ло отримав так багато грошей, що йому довелося зняти квартиру для їхнього зберігання.
У суді Ло не заперечував того, що він брав хабарі. Він казав, що отримував комісійні за надання допомоги виробникам вакцин розповсюджувати їхню продукцію. Залучені до цієї справи виробники вакцин заявили, що Ло контролював закупівлю вакцини на всій території провінції.
Їхня продукція не змогла б потрапити на ринок, якби вони не давали хабара Ло. Один із виробників вакцини зізнався, що комісійні з реалізації кожної порції вакцини проти вітряної віспи становили 5 юанів (близько 0,63 долара США), а з кожної вакцини проти грипу – 2 юані.
Ло сказав, що спочатку він зберігав готівку, яку він тримав у сейфі свого будинку, але з часом, коли кількість грошей значно збільшилася, його будинок став замалим для того, щоб зберігати всі ці гроші. Він не ризикнув покласти гроші в банк і тому зняв квартиру для зберігання грошей у районі Саду Сіньхун.
Він не намагався витрачати ці гроші і навіть не знав, скільки їх зберігалося в цій квартирі. Чим більше ставало накопичених грошей, тим більше він нервував. У квітні 2006 року в районній прокуратурі Чжухай він зізнався у своєму злочині.
Ло сказав: "Я не знаю, скільки грошей я отримав". Він також зізнався, що ніколи не обговорював те, як розділити ці гроші з Цай Ханан та іншими. Він сказав, що не цікавився тим, скільки грошей у наявності, оскільки знав, що їх дуже багато.
За повідомленням, співробітники районної прокуратури Чжухай виявили суму грошей готівкою розміром 12,5 мільйона юанів у квартирі, розташованій у Саду Сіньхун.
2 серпня Ло був у народному суді міста Гуанчжоу. Аналітики припускають, що цей судовий процес розкриє серію випадків хабарництва у Центрі епідемічного контролю. Суд незабаром винесе рішення з цієї справи.
У книзі Го Юй (Guo Yu) написано, що Імператор Лі Династії Західної Чжоу (878-841 до н.е), був жорстокий і скупий тиран. Благородний придворний на ім’я Чжао попередив Імператора: "Люди не можуть більше терпіти Ваше правління. Вони піднімуть бунт".
Імператор Лі не послухав поради, не побоявся повстання. Навпаки, він розгнівався. Імператор Лі найняв за величезні гроші кількох чарівників з національності Вей, щоб придушити громадське обурення. Ці чарівники використовували темні чари для контролю наближених і повідомляли Лі про всіх, хто був невдоволений Імператором.
Імператор Лі призначив злого придворного, щоб позбавитися від інакодумців, які після арешту були негайно страчені. Під тиранією Імператора Лі більшість людей боялася навіть публічно розмовляти. Перехожі тільки кивали один одному або обмінювалися поглядами, щоб виразити свою незадоволеність.
Імператор злісно радів ефективному пригнобленню людей: "Я зробив так, що всі, хто критикує мене, зникають. Тепер ніхто не сміє виступати проти мого правління". Чжао відповів сумно: "Ви використали неправильний метод – придушити громадську думку. Якщо народ позбавити можливості висловлювати думку, то наслідки цього можуть бути гіршими, ніж перекрити греблею Жовту річку.
Одного разу дамба трісне, хвилі вирвуться з величезною потужністю і принесуть лихо країні. Ви не зможете навіть знайти місця для поховання. Успішне управління річкою вимагає повного огляду води і відповідних заходів для напряму потоку й видалення мулу. Успішний Імператор повинен отримати довіру людей і відповідати суспільним потребам. Люди повинні мати право голосу, щоб висловлювати, що їх турбує, це аналогічно до того, що потоки води повинні текти. Суверени повинні уважно прислухатися до конструктивних пропозицій від підлеглих".
Імператор Лі не послухав поради і пригноблював далі інакодумство. Ніхто не смів говорити про Імператора. Нарешті, люди Дінастії Західною Чжоу повстали проти Імператора і вислали його з Китаю. Лі відправився у вигнання в пустелю. Звичайно, чарівники Вей були страчені. Ці чарівники служили інструментом Імператора Лі для придушення інакодумців, проте їхня доля тісно пов’язана із звірствами Імператора.
Традиційне китайське прислів’я говорить: "Коли заходиш на сцену, потрібно планувати як спуститися з неї". Сьогодні Комуністична партія Китаю (КПК) хоче управляти умами людей і продовжити свою аморальну владу. Щоб досягти цих цілей, КПК інвестувала величезні гроші й ресурси у створення ”Золотого Щита”, який є найбільшою поліцейською структурою Інтернету у світі.
”Золотий Щит” і його іноземні спільники, включаючи Cisco, Yahoo, Microsoft і Google, є сучасними чарівниками Вей. Історія циклічно повторюється, і спільники КПК, які отримують свою частку вигод тепер, також отримають свою частку відплати в майбутньому. Китай, який воскресне після розпаду КПК, звичайно, пам’ятатиме все, і він притягне до відповідальності через суд ці корпорації за підтримку злочинів.
#img_right#Леонардо да Вінчі — найвидатніший учений та живописець епохи Відродження, скульптор, інженер й архітектор, геній усіх епох. Один із найвидатніших його творів — портрет Джоконди (Мони Лізи).
Леонардо першим винайшов багато досягнень цивілізації, здійснити які вдалося тільки незадовго до наших днів. Йому належать перші креслення повітряно-літального апарату, рухомих механізмів, складна система подання води у каналізації та багато іншого.
Великий учений за життя говорив загадками й осипав сучасників метафоричними пророцтвами, писав лівою рукою справа наліво, перевертаючи букви в дзеркальному відображенні. Леонардо не підписував своїх творів, але залишав на них пізнавальний знак — птаха, що злітає. Деякі його твори несподівано виявляються через століття.
Окрім численних загадок і ребусів, Леонардо створив геніальний і неймовірно загадковий портрет — портрет Джоконди (Мони Лізи). Глядачі, дивлячись на зображення, по-різному сприймають її відчуття, і неможливо однозначно охарактеризувати внутрішній стан цієї жінки. Незбагненним залишається те, що криється за незвичайною технікою, використаною в портреті — адже головна його загадка в непоясненному виразі обличчя, в незрозумілій усмішці, яка ніби вислизає.
Думки дослідників стосовно портрета Джоконди та її загадкової усмішки розбігаються. Одні вважають її піднесеним ідеалом жіночності й чарівності, іншим вона здається неприємною. Біограф Леонардо да Вінчі Джорджіо Вазарі, захоплюючись глибокодумним змістом портрета, пише, що у зображеної Мони Лізи незвичайний й позитивний духовний стан: «Оскільки Мона Ліза була дуже красивою, то під час написання портрета він тримав людей, які грали на лірі або співали, і тут постійно були блазні, що підтримували в ній веселість та усували меланхолію».
У Леонардо ж у цьому творі усмішка подана такою приємною, що здається, нібито споглядаєш скоріше божественну, ніж людську істоту; сам же портрет цінувався як твір надзвичайний, бо й саме життя не могло бути іншим».
А.Л. Волинський — літератор XIX століття й дослідник художньої діяльності Леонардо да Вінчі — характеризує портрет Мони Лізи зовсім інакше. Аналізуючи роботи Леонардо, дослідник схиляється до висновку, що живопис був для цього могутнього генія швидше науковим експериментом, ніж самим мистецтвом із його призначенням. А.Л. Волинський впевнений, що великий художник не прагнув надати своїм персонажам святості і піднесеної духовності і не мав на меті зворушити душу глядача.
Волинський також вважає, що в портреті Джоконди, з усією неперевершеною технікою зображення людини й естетичної гармонії, відсутня душевна теплота, чиста моральність й високі устремління, що є головним у витворах мистецтва. А загадкову усмішку дослідник мистецтв охарактеризував як отруйну посмішку, разом із неприємним та глузливим поглядом вузьких очей. От як він описує своє враження від побаченого портрета й усмішки Джоконди: «Незрозуміла усмішка викликала в мені якісь неприємні відчуття… у душу зовсім не проникало світло художньої краси, а розум не встановлював ніякої певної точки зору на цей портрет».
«Щось хитре, приховано-отруйне вбивало всі мої сприйняття. У Джоконді… відсутній найтиповіший й найлюдяніший елемент — етична сила, яка оживляла стародавнє мистецтво, зливалася там із релігійними устремліннями, і яка тут замінилася етичним безсиллям, прикритим загадковою усмішкою», — додав він.
Сучасні вчені також аналізують таємничий портрет. За допомогою комп’ютера спробували розшифрувати усмішку Джоконди — комп’ютерна програма Urbana-Сhampaign, створена ученими з Нідерландів та США, проаналізувала основні риси обличчя, вигин губ й зморшки навколо очей, а потім оцінила особу відповідно до шести головних груп емоцій. Якщо вірити програмному обчисленню, то можна сказати, що Мона Ліза на картині Леонардо да Вінчі на 83% щаслива, на 9% — переживає почуття огиди, на 6% — сповнена страху і на 2% — зла.
Припускається, що Леонардо використовував у своїй картині властивості людського зору, що створюють дивовижний вираз обличчя Джоконди. Зір у людини буває прямим та периферичним. Прямий — добре сприймає деталі, гірше — тіні. Професор Маргарет Лівінгстон із Гарвардського університету вважає, що усмішку Мони Лізи видно лише, якщо дивитися не на губи, а на інші деталі її обличчя: «Характер усмішки Мони Лізи, який ніби вислизає, можна пояснити тим, що вона майже вся розташована в низькочастотному діапазоні світла і добре сприймається тільки периферичним зором».
Ось вже кілька сотень років дослідники сперечаються про таємничий портрет, секрет створення якого до цього часу залишається нерозгаданим. Наблизився до розгадки техніки живопису самого Леонардо да Вінчі французький дослідник Жан Франк. Досліджуючи протягом кількох років портрет Джоконди, він дізнався і навіть зміг повторити ту техніку, завдяки якій Джоконда здається живою.
«Із погляду техніки виконання, Мона Ліза завжди вважалася чимось непояснимим. Тепер, думаю, я можу відповісти на цю загадку», — говорить Франк. За його словами, Леонардо використовував розроблену ним техніку «сфумато» (італійське «sfumato», буквально — «зниклий, як дим»). Прийом полягає в тому, що предмети на картинах не повинні мати чітких меж, все повинно плавно переходити з одного в інше, контури предметів пом’якшені за допомогою світло-повітряного серпанку, що оточує їх.
Головна складність цієї техніки полягає в найдрібніших мазках (близько чотирьох міліметрів), не доступних для розпізнавання ні під мікроскопом, ні за допомогою рентгена. Таким чином, для написання картини да Вінчі було потрібно кілька сотень сеансів. Зображення Джоконди складається приблизно із 30 шарів рідкої, майже прозорої масляної фарби. Для такої ювелірної роботи художникові, мабуть, доводилося використовувати лупу. Можливо, застосування такої трудомісткої техніки пояснює тривалий час роботи над портретом — майже 4 роки.
На цьому, напевно, дослідження портрета та інших робіт Леонардо да Вінчі не закінчується. Можливо, ми тільки думаємо, що знаходимо відповіді на загадки майстра, а насправді ми ще безкінечно далекі від них.
