Blog

Будучи бажаним механізмом для свободи слова, мікроблоги швидко поширилися по всьому Китаю, але так само швидко і закрилися. Після того як Twitter, Facebook та інші соціальні мережі відіграли ключову роль у виборах в Судані у квітні 2010 року, китайський режим усвідомив ступінь небезпеки, яку мікроблоги представляють для його правління.

#img_left#На 8-й Китайській конференції з інтернет-технологій, яка пройшла в червні того ж року в Пекінському університеті, розглядалися такі теми, як «Twitter і політика» і «Підбурювальна природа мікроблогів».

За темою «Twitter і політика» обговорювалося, яким же чином більшість політично активних китайців, у тому числі зарубіжних дисидентів і активістів за демократію, користувалися Twitter. Ця дискусія вплинула на інші електронні та друковані ЗМІ в Китаї.

Відносно теми «Підбурювальна природа мікроблогів» учасники конференції звернули увагу в основному на те, що блоги дозволяють людям висвітлювати протести і відразу викладати інформацію про події в інтернет у реальному часі.

Навіть при тому, що режим компартії усвідомлював, яким потенціалом володіють мікроблоги для мобілізації людей і поширення інформації, не підданої цензурі, все ж 4 великим доменам було дозволено відкрити мікроблоги. Фінансові інтереси зіграли головну роль у їх відкритті, і Пекін, маючи багаторічний досвід контролю над інтернетом, був упевнений, що здатний тримати китайську мережу в узді.

Менш ніж за 2 роки ера мікроблогів стала розквітати в Китаї.

Адміністратори доменів, схоже, доклали чимало зусиль, щоб переконати китайський режим у вигоді для країни індивідуальних акаунтів у соцмережах.

У першому щорічному звіті щодо використання урядом мікроблогів, опублікованому в січні цього року, повідомлялося, що 2011 рік є «першим роком мікроблогів, що спонсоруються китайською владою». Кількість сторінок урядових агентств або чиновників на популярному сервісі Weibo збільшилася на 200% порівняно з 2010 роком.

Сайт SINA (також відомий як Weibo) підтвердив, що близько 20 000 сторінок створені чиновниками та держагентствами.

Китайські користувачі інтернету, в тому числі чиновники та звичайні громадяни, і навіть іноземні спостерігачі звернули увагу на активність Weibo в «обговоренні державного управління».

Багато чиновників стали посміховиськом після того, як відкрили сторінки на Weibo. Був випадок, коли користувачі відслідкували, що один чиновник із провінції Цзянсу листується зі своєю коханкою за допомогою мікроблога. Повідомлення на його сторінці 20-річної Го Меймей, яка хвалилася про свій добробут і зв’язки з організацією «Червоний Хрест», накликали ганьбу на цю міжнародну організацію.

З метою контролювати громадську думку в мікроблогах режим заохочує чиновників відкривати свої сторінки і навіть проводить тренінги, сподіваючись поліпшити взаємозв’язок між чиновниками та громадянами і поліпшити таким шляхом образ країни.

Проте насправді мікроблоги чиновників зробили незначний вплив. «У державних мікроблогах третя частина чиновників ніколи не публікувала повідомлення, а половина опублікувала менше 10 повідомлень», — писала газета Китайський економічний тижневик у грудні минулого року.

Деякі китайські вчені, яким небайдужа країна, в тому числі і деякі журналісти, використовували мікроблоги, щоб поширити заклики до свободи і демократичних цінностей. Декілька з них мають десятки тисяч шанувальників. Вплив цих людей у мікроблогах набагато перевищує популярність знаменитостей і зірок спорту. Подібні сторінки відслідковуються режимом і часто закриваються.

Нільсен, дослідницька фірма в області ЗМІ, опублікувала порівняльну характеристику мікроблогів у США і Китаї, відзначаючи, що друковані китайські ЗМІ зазнають цензури, що дає користувачам мікроблогів унікальну можливість поширювати привабливу для звичайних користувачів інформацію.

Однак цю можливість пригнічують. Під суворим контролем режиму компартії політичний тиск, який здійснюють мікроблоги в Китаї, в основному, знищується.

Weibo домігся величезного впливу на держапарат країни після аварії високошвидкісного потягу в місті Веньчжоу в липні 2011 року. Користувачі інтернету негайно опублікували всякого роду інформацію та фотографії після катастрофи, показуючи громадськості, що сталося.

Згодом китайський режим посилив контроль над Weibo.

Під час інциденту в селі Укан провінції Гуандун восени минулого року, коли селяни вигнали з села партійних чиновників, режим піддав цензурі всі повідомлення, пов’язані з цим випадком, і заблокував деяким впливовим користувачам Weibo можливість публікувати коментарі.

Приміром, моя сторіночка на Weibo не дозволяла мені завантажувати статті, і я тільки могла читати повідомлення — публікувати їх не могла.

За допомогою таких заходів режим припинив «підбурювальну природу» мікроблогів у цей раз.

Щоб звести ризик від мікроблогів до мінімуму, в грудні минулого року режим компартії почав запитувати особисті дані під час реєстрації кожної сторінки. Головні домени закрили багато сторінок у мікроблогах, які розглядалися як політично небезпечні. 4 сторінки на Weibo, що належать мені, були заблоковані. Після впровадження цих заходів багато сторінок на Weibo, які не зареєструвалися з використанням особистих даних користувача, було видалено.

У нормальній країні урядові органи повинні мати зворотний зв’язок із суспільством. У боротьбі за контроль преси і свободи слова Пекін виграв певну кількість битв. Однак я вірю, що в самому кінці він не уникне поразки.

Хе Цінлянь — відомий китайський економіст, проживає в США. Автор книг «Підводні камені Китаю», яка оповідає про корупцію під час китайської економічної реформи в 1990-х роках», а також «Туман цензури: контроль над ЗМІ в Китаї», де розповідається про обмеження і труднощі в роботі китайських видань.

Будучи желанным механизмом для свободы слова, микроблоги быстро распространились по всему Китаю, но так же быстро и закрылись. После того как Twitter, Facebook и другие социальные сети сыграли ключевую роль в выборах в Судане в апреле 2010 года, китайский режим осознал степень опасности, которую микроблоги представляют для его правления.

#img_left#На 8-й Китайской конференции по интернет-технологиям, которая прошла в июне того же года в Пекинском университете, рассматривались такие темы, как «Twitter и политика» и «Подстрекающая природа микроблогов».

По теме «Twitter и политика» обсуждалось, каким же образом большинство политически активных китайцев, в том числе зарубежных диссидентов и активистов за демократию, пользовались Twitter. Эта дискуссия оказала влияние на другие электронные и печатные СМИ в Китае.

Касательно темы «Подстрекающая природа микроблогов» участники конференции обратили внимание в основном на то, что блоги позволяют людям освещать протесты и сразу выкладывать информацию о происходящем в интернет в реальном времени.

Даже при том, что режим компартии осознавал, каким потенциалом обладают микроблоги для мобилизации людей и распространения информации, не подверженной цензуре, всё же 4 крупным доменам было разрешено открыть микроблоги. Финансовые интересы сыграли главную роль в их открытии, и Пекин, имея многолетний опыт контроля над интернетом, был уверен, что способен держать китайскую сеть в узде.

Менее чем за 2 года эра микроблогов стала расцветать в Китае.

Администраторы доменов, похоже, приложили немало усилий, чтобы убедить китайский режим в выгоде для страны индивидуальных аккаунтов в соцсетях.

В первом ежегодном отчёте касательно использования правительством микроблогов, опубликованном в январе этого года, сообщалось, что 2011 год является «первым годом микроблогов, спонсируемых китайскими властями». Количество страничек правительственных агентств или чиновников на популярном сервисе Weibo увеличилось на 200% по сравнению с 2010 годом.

Сайт SINA (также известный как Weibo) подтвердил, что около 20 000 страничек созданы чиновниками и госагентствами.

Китайские пользователи интернета, в том числе чиновники и обычные граждане, и даже иностранные наблюдатели подчеркнули активность Weibo в «обсуждении государственного управления».

Многие чиновники стали посмешищем после того, как открыли странички в Weibo. Был случай, когда пользователи вычислили, что один чиновник из провинции Цзянсу переписывается со своей любовницей посредством микроблога. Сообщение на его страничке 20-летней Го Мэймэй, которая хвасталась о своем благосостоянии и связях с организацией «Красный Крест», навлекло позор на эту международную организацию.

С целью контролировать общественное мнение в микроблогах режим поощряет чиновников открывать свои странички и даже проводит тренинги, надеясь улучшить взаимосвязь между чиновниками и гражданами и улучшить таким путём образ страны.

Однако в действительности микроблоги чиновников оказали незначительное влияние. «В государственных микроблогах третья часть чиновников никогда не публиковала сообщения, а половина опубликовала менее 10 сообщений», — писала газета China Economic Weekly в декабре прошлого года.

Некоторые китайские учёные, которым небезразлична страна, в том числе и некоторые журналисты, использовали микроблоги, чтобы распространить призывы к свободе и демократическим ценностям. Несколько из них имеют десятки тысяч поклонников. Влияние этих людей в микроблогах намного превышает популярность знаменитостей и звёзд спорта. Подобные странички отслеживаются режимом и часто закрываются.

Nielsen, исследовательская фирма в области СМИ, опубликовала сравнительную характеристику микроблогов в США и Китае, отмечая, что печатные китайские СМИ подвергаются цензуре, что даёт пользователям микроблогов уникальную возможность распространять привлекательную для обычных пользователей информацию.

Однако эту возможность подавляют. Под строгим контролем режима компартии политическое влияние, оказываемое микроблогами в Китае, в основном, уничтожается.

Weibo добился огромного влияния на госаппарат страны после аварии высокоскоростного поезда в городе Вэньчжоу в июле 2011 года. Пользователи интернета незамедлительно публиковали всякого рода информацию и фотографии после катастрофы, показывая общественности, что случилось.

Впоследствии китайский режим усилил контроль над Weibo.

Во время инцидента в селе Укань провинции Гуандун осенью прошлого года, когда крестьяне выгнали из села партийных чиновников, режим подверг цензуре все сообщения, связанные с этим случаем, и заблокировал некоторым влиятельным пользователям Weibo возможность публиковать комментарии.

К примеру, моя страничка на Weibo не позволяла мне загружать статьи, и я только могла читать сообщения — публиковать их не могла.

Посредством этих мер режим пресёк «подстрекающую природу» микроблогов в этот раз.

Чтобы свести риск от микроблогов к минимуму, в декабре прошлого года режим компартии начал запрашивать личные данные при регистрации каждой странички. Главные домены закрыли много страничек в микроблогах, которые рассматривались как политически небезопасные. 4 страницы на Weibo, принадлежащие мне, были заблокированы. После внедрения этих мер многие странички на Weibo, которые не были зарегистрированы с использованием личных данных пользователя, удалились.

В нормальной стране правительственные органы должны иметь обратную связь с обществом. В борьбе за контроль прессы и свободы слова Пекин выиграл определенное количество битв. Однако я верю, что в самом конце он не избежит поражения.

Хэ Цинлянь — известный китайский экономист, проживающая в США. Автор книг «Подводные камни Китая», которая повествует о коррупции во время китайской экономической реформы в 1990-х годах», а также «Туман цензуры: контроль над СМИ в Китае», где рассказывается об ограничениях и трудностях в работе китайских изданий.