Дата народження: 13.07.1942
Сфера діяльності: Кіно
Повне ім’я: Харрісон Форд (Harrison Ford)
Місце народження: Чікаго, Іллінойс, США
Біографія
Харрісон Форд народився 13 Липня 1942 року в м. Чікаго в звичайній американській сім’ї середнього класу. В молоді роки Форд був абсолютно байдужий до кінематографу і ходив в кіно практично тільки на побаченнях із подружками. У школі він був скромним тихим хлопчиком, погано вписувався в колектив, а тому мав мало друзів і багато проблем – місцеві хулігани любили познущатися над ним. У підлітковому віці Харрісон став більш товариським малим, почав відвідувати різноманітні вечірки, проте так ніколи й не став популярним серед дівчат.
Закінчивши школу в 1960-му році, Форд вступив до коледжу. Не тео, щоб він сам дуже хотів продовжувати навчання – швидше, цього від нього чекали люди, які оточували його, вчителі та батьки. У самого ж Харрісона не було анінайменшого бажання гризти граніт науки і він постійно знаходився на межі вильоту, переступивши цю межу за декілька днів до випуску – не впоравшись з одним із творчих завдань, Форд був відрахований.
Але й від цього неповноцінного навчання був толк – навчаючись в коледжі, Харрісон почав відвідувати курси акторської майстерності і поступово втягнувся в цю справу – в червні 1964 року відбувся його перший професійний дебют на театральній сцені. Тоді правда ніхто й не замислювався про те, наскільки вдалою буде його акторська кар’єра – це було лише хобі…
Незабаром Форд разом зі своєю подругою і майбутньою дружиною Мері Маркуардт вирушив на західне узбережжя США, щоб спробувати щастя на акторському терені в Голлівуді і влитися з ряди мільйонів таких же як він – молодих людей, що мріють про кіноекран і з’їжджаються сюди з найвіддаленіших куточків Штатів.
У Голлівуді Форда чекала досить стандартна доля – підробляти в барах і кафе (у цьому випадку – в піцерії), щоб забезпечити своє існування і відвідувати курси акторської майстерності. Знайти роботу було непросто – максимум, що вдалося Форду, то це отримати контракт із студією Columbia, за яким йому обіцяли 150$ на тиждень впродовж 7 років…
Дебютом актора на великому екрані стала картина Dead Heat on а Merry-Go-Round (1966), де він виступив у одній з другорядних ролей. Після декількох таких епізодичних ролей студія розірвала з Фордом контракт, повідомивши йому, що він геть позбавлений акторських здібностей. Безробітного актора "пригріла" студія Universal, яка проводила щодо новеньких талантів іншу політику, даючи їм брати участь у телесеріалах. Так, Форд почав фігурувати з епізодах телефільмів, проте гонорари за ці ролі були настільки мізерні, що їх навряд чи вистачало на утримання його сім’ї, яка на той час поповнилася сином Бенжаміном. Зневірившись, Форд вирішив відмовитися від акторської кар’єри на користь більш приземленої професії і влаштувався теслярем-будівельником.
Форду подобалася його професія, він часто виконував роботу за замовленням зірок шоу-бізнесу, що незабаром почало приносити йому непогані гонорари і дозволило, знайшовши нові зв’язки, повернутися до залишеної акторської кар’єри: одним із його клієнтів виявився кастинг-директор студії Universal, який займався підбором акторів для нового фільму нікому тоді невідомого режисера Джорджа Лукаса, – «Американське Граффітті» (American Graffiti). Фільм виявився хітом, і Форду було запропоновано спробуватися на роль Хана Соло в легендарних «Зоряних Війнах». Сам Харрісон не плекав великих ілюзій щодо цієї пропозиції, але успіх був на його стороні і абсолютно несподівано для молодого актора, саме він був вибраний Лукасом на цю роль.
З виходом «Зоряних Воєн» на екрани в 1977 році, подальша акторська доля Форда була вирішена. Популярність цієї фантастичної саги перевершила всі можливі очікування – фільм миттєво став культовим для цілого покоління, принісши його творцям нечувані прибутки, як за рахунок прокату так і за рахунок величезної кількості сувенірів, що випускаються досьогодні під маркою «Зоряних Воєн».
Проте незважаючи на цей успіх, Форд не відразу зумів переламати хід своєї кар’єри і якийсь час продовжував зніматися на другорядних ролях – це тривало до 1980 року, коли на екрани вийшов другий епізод (якщо бути точним – Епізод 5) «Зоряних Воєн» – «Імперія завдає удару у відповідь». Єдине, що сталося позитивного за цей проміжок між зйомками двох епізодів, то це те, що Форд познайомився з Меліссою Метісон (що працювала на той час сценаристом), яка згодом стала його другою дружиною в 1983 році (зі своєю першою дружиною він розлучився у 1979 році).
«Імперія завдає удару у відповідь» дала другий поштовх кар’єрі Форда, тим більше, що в цьому фільмі Ханові Соло було віддано більше екранного часу і Форд зміг проявити себе у вигіднішому світлі.
Початком наступного витка в кар’єрі Форда можна безперечно вважати початок зйомок стрічок, що оповідають про пригоди Індіани Джонс. Цей персонаж розроблявся спільно Джорджем Лукасом і Стівеном Спілбергом ще з 1977 року. Спочатку на цю роль був затверджений Том Селлек, проте після того, як компанія CBS відмовилася відпустити його із зйомок телесеріалу «Магнум», на роль був затверджений Харрісон Форд.
Індіана Джонс у пошуках Втраченого Ковчега (Raiders of the Lost Ark) стала його першою великою головною роллю в кіно, принісши йому небувалу популярність у всьому світі. Проте Форд відчував себе незатишно в образі героя вселенського масштабу і своїми наступними фільмами хотів відійти від цього іміджу. На жаль, такі досліди, здебільшого виявлялися невдалими.
Одним із таких провальних фільмів стала, як це не парадоксально, одна з найкультовіших фантастичних картин в історії кіно – «Той, що біжить по лезу бритви» (Blade Runner) Рідлі Скотта, знята за романом Філіпа Діка «Чи сняться андроїдам електричні вівці?» (за його творами також були зняті такі стрічки, як «Особлива думка», «Пригадати все» та ін.). Картина була холодно сприйнята глядачами в прокаті (екранізація багато в чому поступалася книзі-першоджерелу), та й сам Форд зізнавався, що це була не найвдаліша його роль. У актора постійно виникали розбіжності з режисером, внаслідок чого знімальний процес перетворився для них на жах.
Після «Того, що біжить…» Форд повернувся до вже рідної для нього ролі Хана Соло в «Поверненні Джедая» – третьої стрічки із зоряної саги. Цікаво, що спочатку Форд не хотів брати участь у цьому фільмі, побажавши, щоб його герой помер (природно, смертю героя, вибачите за каламбур), що додало б персонажеві закінченого і драматичного характеру. Проте його думка, мабуть, мало кого цікавила, і Хан Соло був "розморожений" і повернений до життя, проте екранного часу йому дали на цей раз значно менше, в порівнянні з попередніми серіями. Доречно зауважити, заморожений він був у кінці 5-го епізоду саме тому, що Лукас не був упевнений, чи погодиться Форд брати участь в продовженні фільму. Як виявилось, його побоювання не були безпідставними.
Наступним фільмом стала ще одна стрічка про пригоди Індіани Джонс – «Індіана Джонс і Храм Долі». Зйомки виявилися для Форда нелегкими – він навіть пошкодив спинний диск, причому, не під час стрибка з літака або якої-небудь бійки, а всього-лише під час верхової їзди на слонові.
Втомившись від ролей героїв, Форд почав підшукувати собі картини, в яких зміг би проявити свої акторські здібності. Таким фільмом виявився «Свідок» (Witness), проте творці фільму до кінця не були впевнені, чи зможе Форд витягнути своєю акторською грою цілий фільм. На щастя, побоювання скептиків виявилися безпідставними – робота Форда була високо оцінена критиками і він навіть був висунутий на Оскара як кращий актор.
У наступній своїй картині «Берег Москітів» (The Mosquito Coast) Форд захотів зіграти негативного персонажа. Здавалося б, фільм повинен був бути успішним – добірний акторський склад, сценарій, заснований на книзі-бестселері… Проте глядачі негативно сприйняли персонажа Форда і фільм провалився у прокаті…
Як і його друга дружина, Мелісса Метісон, Харрісон ніколи не любив атмосферу, що панує в Голлівуді, та завжди прагнув віддалитися від цього божевільного світу у пошуках спокійного життя на природі. Його мрія збулася у 1985 році – придбавши близько 800 акрів землі неподалік від м. Віомінга, Форд із сім’єю перебралися у фермерський будинок.
Після «Берега Москітів» (The Mosquito Coast), Форд знявся у фільмі Романа Поланського «Неприборкний» (Frantic), що провалився в прокаті США, але користувався деякою популярністю серед європейських глядачів.
Наступна картина Форда була дещо незвичайною для нього, оскільки він виступив у другорядній ролі, вперше від «Зоряних Воєн», та ще й в романтичній комедії – «Ділова жінка» (Working Girl) з Мелані Грффіт і Сігурні Уївер у головних ролях. Фільм мав величезну популярність і став однією з найуспішніших стрічок 1988 року.
У 1989 на екрани вийшла третя стрічка про пригоди Індіана Джонс, який на цей раз возз’єднався зі своїм батьком у виконанні Шона Коннері в боротьбі проти фашистської Німеччини. Зйомки проходили в дуже веселій, невимушеній обстановці, оскільки обидва актори славилися хороших почуттям гумору і легко порозумілися. Так, наприклад, під час зйомок епізоду на дирижаблі стояла спека, що перевищувала 35 градусів. Актори просто змокли, сидячи в піджаках і жилетах, але Шон Коннері не розгубився і, скориставшись тим, що в епізоді за столом було видно тільки верх акторів, роззувся і зняв із себе брюки, чим немало здивував всю знімальну команду. Форд, зніяковілий спочатку, проте, теж послідував його прикладу, і епізод був знятий практично з першого дубля. Актори не збилися жодного разу, незважаючи на те, що вся знімальна команда котилася зі сміху.
Після двох серйозних ролей – у фільмах «Презумпція невинності» (Presumed Innocent) і «Дещо про Генрі» (Regarding Henry), Форд повернувся до образу "героя", знявшись в екранізації політичного триллера за однойменною книгою – «Ігри Патріотів» (Patriot Games). Фільм, що розповідає про героя, який вступив у боротьбу з терористами з Ірландської Республіканської Армії, користувався популярністю серед глядачів і зібрав непогану касу.
#img_right#Втомившись від амплуа героїв, Форд вкотре вирішив трохи змінити імідж, знявшись у романтичній «Сабріні» – за цю роль актор був номінований на Золотого Глобуса, проте головним результатом, мабуть, стали скорені серця глядачок.
«Власність Диявола» і «Літак Президента», «Павутина брехні», що вийшли в 1997-1999 роках, для послужного списку актора є досить середніми роботами, які хоч і не провалилися в прокаті, але й не заслужили особливої любові ні глядачів, ні критиків.
Протилежне можна сказати про триллер Роберта Земекіса «Той, що приховує брехню», який протримався в десятці бокс-офісу (найкасовіших фільмів тижня) понад 10 тижнів і зібрав понад 150 млн дол. тільки в американському прокаті – прекрасний саспенс, створений на екрані Земекісом притягав глядачів як магніт, а чудова гра Пфайффер і Форда (у несподіваному амплуа прихованого маніяка) примушувала повертатися в кінотеатри знов і знов.
У 2002 році на екрани вийшла історична стрічка «К-19», що розповідає про героїчний подвиг радянських підводників, які ціною свого життя запобігли катастрофі світового масштабу. Форд, що виступив у ролі капітана підводного човна, серйозно поставився до вивчення фактів, пов’язаних із реальними подіями, спеціально приїжджав до Росії для того, щоб поспілкуватися з підводниками, що вижили. Було багато побоювань щодо того, чи не виявиться цей фільм черговим голлівудським виробом з розряду "горілка, ведмедик, балалайка", проте зараз можна сміливо сказати, що його творці, незважаючи на історичні неточності та відрив від реальної історії, в цілому відмінно справилися зі своїм завданням, показавши в цій історичній драмі героїчний характер російських моряків…
Фільмографія Харрісона Форда
2007 Індіана Джонс 4 (Indiana Jones 4)
2007 Manhunt
2006 Godspeed
2006 Вогненна стіна (Firewall)
2004 Water to Wine
2003 Голлівудські менти (Hollywood Homicide)
2002 К-19 (K-19: The Widowmaker)
2000 Той, хто приховує брехню (What Lies Beneath)
1999 Павутина брехні (Random Hearts)
1998 Шість днів, сім ночей (Six Days Seven Nights)
1997 Літак президента (Air Force One)
1997 Власність диявола (The Devil’s Own)
1995 Сабріна (Sabrina)
1994 Пряма і явна загроза (Clear and Present Danger)
1993 Утікач (The Fugitive)
1992 Гра патріотів (Patriot Games)
1991 Дещо про Генрі (Regarding Henry)
1990 Презумпція невинності (Presumed Innocent)
1989 Індіана Джонс і останній хрестовий похід (Indiana Jones and the Last Crusade)
1988 Ділова жінка (Working Girl)
1988 Неприборканий (Frantic)
1986 Берег москітів (The Mosquito Coast)
1985 Свідок (Witness)
1984 Індіана Джонс і Храм Долі (Indiana Jones and the Temple of Doom)
1983 Зоряні війни-6: повернення Джедая (Star Wars: Episode VI – Return of the Jedi)
1982 Той, що Біжить по лезу (Blade Runner)
1981 Індіана Джонс: у пошуках втраченого ковчега (Raiders of the Lost Ark)
1980 Зоряні війни-5: імперія завдає удару у відповідь (Star Wars: Episode V – The Empire Strikes Back)
1979 Фріско Кід (The Frisco Kid)
1979 Ганновер-Стріт (Hanover Street)
1979 Апокаліпсис сьогодні (Apocalypse Now)
1978 The Star Wars Holiday Special
1978 Загін 10 з Наварона (Force 10 from Navarone)
1977 Герої (Heroes)
1977 Зоряні війни-4: нова надія (Star Wars)
1977 The Possessed
1976 Dynasty
1975 Judgment: The Court Martial of Lieutenant William Calley
1974 Розмова (The Conversation)
1973 Американські граффіті (American Graffiti)
1970 The Intruders
1970 Навпростець (Getting Straight)
1968 Поїздка в Шайло (Journey to Shiloh)
1967 Час вбивати (A Time for Killing)
Джерело:
Доба
