#img_left_nostream# В останньому бою на Кубку Європи у Харкові Роман Капітоненко приніс України сьому золоту медаль.
Кубок Європи
Вагова категорія 91 кг.:
Роман Капітоненко (Україна) 9:5 Андрій Афонін (Росія)
Нагадаємо, що окрім семи золотих медалей, українці на Кубку Європи виграли 2 бронзові нагороди. Турнір проходив у десяти вагових категоріях.
За матеріалами: turnir
Стародавні китайці називали себе нащадками Дракона, а імператорський трон іменувався троном Дракона. З драконом в Китаї також асоціюються всі найкращі якості людини. Наприклад, Конфуцій говорив, що Лао Цзи схожий на дракона через його мудрість.
Коли траплялися посухи, повені або інші лиха, стародавні китайці проводили різні ритуали, пов’язані з проханням до Дракона про допомогу.
Згідно з переказами Стародавнього Китаю, дракони можуть бути абсолютно різними – темними і світлими, довгими і короткими, товстими і тонкими. Вони також можуть літати в Небесне царство і жити під водою.
Зображення драконів можна побачити практично на всіх давніх спорудах Піднебесної, у храмах, обелісках та палацах.
Під час розкопок в Китаї було виявлено безліч стародавніх предметів начиння зі зображеннями драконів різних форм.
Сам він говорить, що його малюнкам ще далеко до тих, що малюють деякі майстри з Європи, але це захоплення йому подобається і він хоче розвивати свою майстерність.
При цьому поточний дохід на душу населення в Китаї може бути визначений як дохід в інтервалі від низького до середнього рівня. Відповідно до стандарту Світового банку, раціональний податковий тягар для цієї категорії країн має становити приблизно 20 відсотків, проте Китай перевищив планку в 30 відсотків, що навіть вище, ніж у країнах із високим рівнем доходів. У результаті Китай займає друге місце в «Індексі податкового тягаря 2009 року», опублікованому журналом Forbes.
Дійсно, важкий податковий тягар є причиною тяжкого становища великої частини китайців. За останні кілька десятиліть з метою компенсування зростаючих витрат влада усіх рівнів недобросовісно оббирала людей, називаючи це «впровадженням нової податкової системи». Об’єктами для розкрадання стали найважливіші для життя людей ресурси, такі як селянські сільськогосподарські землі та будинки міських жителів. Надмірна залежність місцевої фінансової системи від доходів з землі та нерухомості призвела до того, що 80 млн. селян були позбавлені власної землі, тоді як 4 млн. міських жителів були виселені зі своїх будинків.
Навіть при такому збільшенні доходів більшість органів місцевого самоврядування, як і раніше, мають величезні борги. За даними Національної комісії розвитку і реформ, заборгованість тільки місцевих органів влади досягла 7380 мільярдів. юанів (близько $1,10 трлн.). Деякі аналітики вважають, що така ситуація несе в собі величезний ризик, іншими словами, це може призвести до «фінансової кризи». Простіше кажучи, на даний час Китай має занадто багато урядових чиновників, щоб їх утримувати, занадто багато бідних людей, щоб їх прогодувати, і дуже велику корупцію, щоб її задовольнити.
Фінансова криза, поза сумнівом, призведе до великого хаосу та соціальних заворушень, чому існує безліч прикладів як усередині, так і за межами Китаю.
Історики вважають, що династія Мін (1368–1644) прийшла до свого занепаду за часів правління імператора Ваньлі з 1572 по 1620 рр. Він ввів непомірні податки і збори, в результаті втративши підтримку народу, що створило численні соціальні конфлікти, які викликали падіння династії. Імператор Ваньлі розтринькував величезні суми грошей, погано керуючи їх потоками. На ранньому етапі свого правління він володів найбагатшою державною скарбницею. Однак внаслідок великих військових витрат і витрат на підтримку імперського клану, він постійно збільшував побори, наповнивши країну збирачами податків. Вони наказували розбійникам грабувати майно сімей середнього класу, викликавши запеклий опір народу і хвилю соціальних проблем. Зрештою, внутрішні та зовнішні проблеми в поєднанні з величезними військовими витратами призвели до нерозв’язної фінансової кризи, виснаживши скарбницю і викликавши падіння династії Мін.
Падіння Римської імперії було також пов’язане з фінансовою кризою. З часів правління Юлія Цезаря (100—44 до н. э) Рим приступив до масштабної реконструкції міста. Величні проекти — палаци, тріумфальні арки, Колізей, громадські лазні і Пантеон — будувалися один за іншим. Марнотратство і розбещеність Нерона (36—68 рр. н.е.) були просто безпрецедентними. Розкішне життя правлячого класу і величезні військові витрати виснажили фінанси імперії. Хоча серед усіх факторів, які призвели до краху Римської імперії, значилися й політичні розбіжності, і постійні громадянські війни, і класові конфлікти, і етнічна напруженість, високі податки і погіршення фінансового становища зіграли, безсумнівно, важливу роль.
Для китайського народу тягар загальних податків вже став нестерпним, до того ж різко зросли військові витрати, витрати на підтримку «стабільності» та усунення наслідків стихійних лих та екологічних катастроф. З точки зору масштабів, розграбування середнього класу під час династії Мін в основному було орієнтоване на цінності й активи, але зараз метою поборів є будинки і землі, необхідні людям для життя.
У той час, коли я писала цю невелику статтю, місцевий уряд наказав жителям селища Ченьчжуан округу Ліцзінь провінції Шаньдун протягом двох місяців переїхати на інше місце, без надання житла або тимчасового поселення. В якості компенсації жителі отримали тільки 20 000—80 000 юанів ($2990—$11 950), яких недостатньо для зведення нових будинків, тому люди змушені жити в халупах.
В епоху холодної зброї, за часів правління династії Мін, люди могли побити збирача податків. Зараз, крім масових демонстрацій, зневірені люди висловлюють свій протест шляхом самоспалення. Випадки соціального опору, що збільшилися з 80 000 у 2005 році до 124 000 в 2008 році, показують, що конфлікт між урядом і народом загострився до безкомпромісного стану. Якби влада не володіла такою потужною системою пригнічення заворушень, сьогоднішній опір міг би бути в багато разів більш запеклим, ніж за часів династії Мін.
Правлячий клас Китаю повинен добре подумати про те, що вода може не тільки тримати човен на плаву, але й перекинути його. Скільки терпіння повинно бути в китайського народу, щоб тримати на спині цей гігантський корабель з надмірною вагою? У будь-якому разі, 124 тис. акцій масового протесту можна вважати прелюдією до його потоплення.
Хе Цінлянь — відомий китайський письменник і економіст.
Версія англійською
#img_left_nostream# Київське "Динамо" здобуло непросту перемогу в гостьовому матчі проти "Волині" – 2:1.
Переповнений "Авангард" проводжав свою команду бурхливими оплесками. І це незважаючи на поразку від одного з грандів українського футболу. Було за що. Хлопці Кварцяного на рівних грали з киянами, але їм трохи не пощастило.
Хід гри визначили стартові 10 хвилин. Саме в цей ігровий відрізок гості забили два м’ячі, їх автором став Андрій Ярмоленко.
На початку другого тайму Мілевський і Михалик могли доводити справу до розгрому, але вони свої моменти не використали, а Скоба після кутового відразу скоротив відставання в рахунку. Далі обидві команди могли забити не один м’яч, але обмежилися трьома.
Прем’єр-ліга. 14-й тур
"Волинь" – "Динамо" – 1:2 (0:2)
"Волинь": Неділько, Годований, Майкон (Пічкур, 46), Шарпар, Бутко, Скоба, Параски, Грінченко (Максимюк, 12), Стевіч, Павлов (Гошкодеря, 73), Піщур
"Динамо": Коваль, Данило Сілва (Гусєв, 67), Бетао, Вукоєвич, Ярмоленко, Мілевський (Зозуля, 81), Михалик, Єрьоменко, Ель Каддурі, Хачеріді, Алмейда
Голи: Скоба (51) – Ярмоленко (3, 9)
За матеріалами: turnir
Наскільки такий хід подій можливий в Україні? За неофіційними даними, «подвиг» Рози Ісааківни дуже хоче повторити… Юлія Володимирівна. Як не дивно, цю «качку» запустили через видання, що претендує на роль захисника демократії. Воно, як з’ясувалося, люб’язно допомогло пані Тимошенко заявити про необхідність скасування рішення Конституційного суду України на прикладі… Киргизії!
Процитуємо уривок з інтерв’ю лідера БЮТ: «Ми звернулися за оцінкою ситуації у Венеціанську комісію… Я сподіваюся, що вона скаже своє вагоме слово. І що її слово буде настільки ж адекватним, як у випадку зі схожим рішенням киргизького Конституційного суду в 2007 році. Представники нашої команди переконують членів Венеціанської комісії, що рішення киргизького Конституційного суду ідентичне українському…».
Що далі? Ще раз цитуємо Юлію Володимирівну: «Є вагомий шанс примусити владу провести парламентські вибори в 2011 році». Цікаво, що означає фраза «примусити владу»? Спробувати організувати переворот по-киргизькому? Як це не сумно, але факт залишається фактом: з подачі українських опозиціонерів і деяких «акул пера» сьогодні дійсно намагаються провести киргизько-українські паралелі. І не тільки тому, що обидві країни — вихідці з СРСР, а наш Сімферополь та їхній Бішкек розташовані майже на одній паралелі.
Киргизька «революція тюльпанів» дуже нагадує українську «помаранчеву революцію» (між обома подіями — лише кілька місяців різниці). Аналогічним був і розвиток політичних сценаріїв: в обох державах до влади прийшли колишні прем’єри — Віктор Ющенко і Курманбек Бакієв. Крім того, є ще одна цікава схожість: опинившись у непростій економічній ситуації, Україна (як і Киргизія) продовжує залишатися ареною геополітичної боротьби, де зіткнулися інтереси не тільки Росії і США. Українці, як і киргизи, розділені не тільки за етнічними, а й за релігійними ознаками. Але, мабуть, найбільша схожість — в іншому: Юлія Тимошенко, здається, охоплена манією організації «кольорових» контрреволюцій не менше (а може, й більше), ніж Роза Отумбаєва.
Але для втілення цієї ідеї фікс у життя потрібно вирішити найголовніше питання: як «допомогти» Віктору Федоровичу повторити долю поваленого Курманбека Бакієва? Поки що внутрішньополітична ситуація в Україні залишається стабільною. Президентська команда має достатньо вагому підтримку не тільки в Кабінеті Міністрів, але і у Верховній Раді. Навіть найзапекліші опоненти Партії регіонів змушені визнати, що основні гілки влади консолідовані як ніколи. Новий господар Банкової може спиратися (і спирається) на парламентську більшість. Це нещодавно показав новий закон про Кабмін: після його прийняття глава держави посилив свій вплив на формування виконавчої влади. Основа нової політичної стабільності стала одним із головних досягнень Януковича. Це, до речі, нещодавно визнав і Леонід Кучма: «Президент після п’ятирічного хаосу просто зобов’язаний показати себе господарем і наводити порядок. Без цього не можна. Мені здається, саме цього від нього чекали виборці. Що стосується авторитаризму, то Україна поки не знає, що це таке».
Зрозуміло, з такою позицією не погодяться ті, хто за п’ять років політреформи звик жити за правилами парламентської форми правління. Вони, очевидно, підуть в оборону, а коли ситуація буде для них сприятливою, перейдуть у наступ. Але чи означає це, що головна опозиціонерка країни вірить в те, що коли-небудь стане президентом? На це питання (яке, до речі, було поставлене у вищезгаданому виданні) сама Юлія Володимирівна вже відповіла: «Моя робота — політика»… Цього разу вона, схоже, не злукавила.
14 жовтня під час лекції в Колумбійському університеті пан Дікоттер розповів про свої дослідження, результати яких і лягли в основу його праці «Mao’s Great Famine: The History of China’s Most Devastating Catastrophe».
Дікоттер викладає сучасну історію Китаю та Гонконгу в лондонському університеті. Свою книгу він написав на підставі архівів КНР провінційного і повітового рівня, до яких він одержав доступ застосувавши різні хитрування та свої зв’язки з китайськими чиновниками, повідомляє радіо «Вільна Азія».
Професор розповів, що Мао Цзедун вважав селян, які в той час становили практично все населення країни, за приховану революційну силу. Він часто говорив, що під час війни неодмінно будуть вбиті люди і нічого страшного якщо загине половина, адже залишиться ще половина. Людей партія розглядала просто як біологічну масу, а не як окремих особистостей.
За даними автора книги, в ті роки у Китаї неприродною смертю загинули понад 45 млн. чоловік. Більшість із них померли від голоду і насильства.
Трагедія в тому, що їжа в ті роки була, але Уряд вибирав, кому її давати, а кому ні. Продукти також перетворилися на революційну зброю. Всі ті, хто був помічений на зборах селянських комун дрімаючими, хто запізнювався на роботу, був слабкий фізично або ж вважався «політично поганим», вмирали від голоду першими, оскільки їх не пускали до їдалень комун. Приймати і зберігати їжу можна було тільки там.
У книзі наводиться випадок, коли в одному з сіл провінції Хунань селянський хлопчик вкрав жменю зерна. Місцевий чиновник змусив батька хлопчика закопати сина живцем. Через кілька тижнів після цього, батько помер, не перенісши того, що він зробив. Деяких за подібні вчинки підвішували головою вниз і тримали так до смерті.
Історик розповідає, що в ті роки Китай купив у СРСР дуже багато обладнання, за яке треба було розплачуватися. Того часу Чжоу Енлай будучи прем’єром Держради сказав: «Я краще не буду їсти, але не буду нікому винен». У цьому його підтримав Ден Сяопін: «Буде достатньо, якщо кожна людина з’їсть трохи менше».
В ті ж часи червоні кхмери в Камбоджі вбили 2,4 млн. чоловік. Проте, ця цифра лише відображає число померлих від голоду тільки в одному повіті Фуян китайської провінції Аньхой.
Також у роки Голодомору в Китаї масово зносилися селянські будинки, матеріали з яких використовувалися для сталеплавильних печей, добрив і т.д. Замість них будували цегляні гуртожитки. Партійна ідеологія працювала так ефективно, що між комунами навіть була конкуренція, хто більше будинків знесе. Наприклад, у провінції Сичуань було знесено 60% – 80% приватних будинків, в провінції Хунань 40%. Транспорт був паралізований, половина лісових масивів знищена, деревина відправлялася в печі, щоб бити рекорди по виплавці сталі.
У таких нелегких умовах люди придумували різні способи виживання. Посіви хліба крали та їли коли вони тільки починали колоситися, це називалося «їсти молодняк». Викопували та їли останки померлих тварин, а потім і людей.
Люди навчилися економити сили, щоб менше хотілося їсти. Коли партійний наглядач спостерігав за ними, вони працювали, а як тільки він відходив, то відразу сідали відпочивати. Навчилися також обманювати один одного, виживати за рахунок інших і хапати найменшу вигоду, яку надавала їм ситуація, навіть на шкоду іншим. Люди ставали як вовки, моральність з великою швидкістю котилася вниз. Все це залишило глибокий відбиток у свідомості і психіці китайців на багато поколінь.
В кінці Дікоттер зробив висновок про те, що до цього лиха країну призвела саме тоталітарна однопартійна влада, яка позбавила людей свободи.
«Хоч навіть наразі Китай і не такий, яким був за часів Мао, але він як і раніше знаходиться під тоталітарною владою колишнього режиму. Партія не в змозі вирішити проблеми, які створені цим режимом. Які б не були світлі надії у партійних керівників, проте, сама корінна проблема це сама система правління», – підкреслює історик.
Варто відзначити, що це не перша подібна книга. У 2009 році в Гонконзі було видано книгу «Xinyang Shijian» («Подія в Сіньяне»). Вона є результатом багаторічних досліджень групи волонтерів і розповідає про жахи штучно створеного компартією голоду в провінції Хунань.
З того часу сильно змінився зовнішній вигляд Китаю, але при владі перебуває все та ж компартія, яка масово знищувала культурну спадщину великої китайської нації під час «Культурної революції», яка морила людей голодом, яка знищила більше мільйона тибетців, яка розстрілювала студентів … список дуже довгий. Усередині Китаю про ці події вся інформація суворо блокується. Це красномовно говорить про те, що партія не визнає свої помилки та злочини і боїться, що про них дізнаються китайці і тоді правлячому режиму може прийти кінець.
Гао Чжиі, старший брат зниклого адвоката, 21 жовтня разом з двома пекінськими адвокатами Теном Бьяо і Лі Хебіном звернулися в поліцейське управління району Чаоян міста Пекіна із заявою про зникнення людини.
Поліцейський з управління сказав їм: «Ми знаємо цю людину, але не знаємо де він знаходиться. У нього особлива ситуація і раніше він вже зникав і потім з’явився. І на цей раз теж з’явиться. Повертайтеся додому і чекайте інформації про нього. Вашу заяву ми не приймемо».
Вони не хотіли йти, оскільки вважали дії поліції незаконними і прочекали в управлінні кілька годин. Інший правоохоронець, який вийшов до них, сказав, що Гао Чжишен знаходиться в підвідомчому поліції районі, але оскільки справа особлива, вони не можуть нічого зробити. Відвідувачам нічого не залишалося, як піти ні з чим, поліцейські навіть відмовилися скласти протокол і зареєструвати їх візит.
«У законах Китаю прописано, що кожен громадянин країни має права. Компартія також підписала відповідні міжнародні договори, а тепер вони викрали людину і незаконно утримують її під вартою. У Китаї такі випадки не є рідкістю, але наразі випадок з Гао особливий, тому що він дуже відомий за кордоном та існує певний тиск з боку міжнародного співтовариства. Однак навіть у такому разі влада не тільки не випускаює його, але і піддає жорстоким тортурам. Ми всі дуже переживаємо за Гао», – розповів кореспонденту The Epoch Times адвокат Лі Хебін.
Він також повідомив, що у Китаї дуже поширені випадки застосування тортур щодо апелянтів, дисидентів, правозахисників і т.д., а також свавільні затримання цих людей. При цьому, за словами Лі, найчастіше репресіям з боку режиму партії піддаються також і адвокати, які намагаються захищати цих людей у судах.
Нагадаємо, що Гао Чжишен з’явився в квітні цього року після того, як більше року вважався зниклим без вісті. Він заявив, що більше не буде критикувати уряд і тільки хоче возз’єднання із родиною. Проте 20 квітня він знову зник, і дотепер про нього немає жодних звісток.
Викрадення людей є популярним методом переслідування інакомислення, який використовується правлячим режимом у КНР. Наприклад, такий спосіб широко застосовується до послідовників неугодної компартії духовної практики Фалуньгун. Численні з чих людей безслідно зникли.
Передісторія
Починаючи з 2004 р. християнин Гао Чжишен, адвокат-правозахисник, вів численні справи, пов’язані з порушенням прав людини. Він став першим китайським адвокатом високого рангу, який публічно засудив переслідування щодо Фалуньгун, написавши про це кілька відкритих листів лідерам компартії Китаю, а також лист Конгресу США. У листах він детально описував результати свого власного розслідування злочинів, скоєних по відношенню до послідовників Фалуньгун з боку китайської влади в порушення Конституції КНР.
У листопаді 2005 р. його адвокатська контора в Пекіні була закрита пекінським управлінням юстиції. 15 серпня Гао Чжишена заарештували за звинуваченням у «підбурюванні до повалення державної влади». 12 грудня 2006 був проведений суд, на який не був допущений адвокат, найнятий сім’єю Гао. 22 грудня Гао Чжишена засудили до 3 років ув’язнення з відстрочкою виконання вироку на 5 років. Його також на рік позбавили політичних прав.
У червні 2007 р. Американська рада судових адвокатів удостоїла Гао нагородою «За мужню адвокатську роботу». У тому ж році були опубліковані його мемуари «A China More Just» («Більш справедливий Китай»).
9 лютого 2009 була опублікована його стаття «Темна ніч, темний капюшон і викрадення мафією», в якій детально розповідається про 50 днів тортур, яким піддали адвоката співробітники китайських спецслужб у 2007 році.
Його дружині і двом дітям, які також піддавалися переслідуванню з боку влади, вдалося втекти з Китаю і в березні 2009 року вони прибули до США, де і знаходяться зараз на правах біженців.
Вони були побудовані в 20-30-х роках і за формою нагадують гладіаторські арени. Тобто це невисокі будівлі у формі квадрата з широким простором усередині. Увечері, коли всі збираються вдома, через велику щільність мешканців і специфіки спілкування китайців, шум там нічим не поступається гулу глядачів в амфітеатрі.
Один із таких гуртожитків розташований на вулиці Лунчан. Він складається з п’яти поверхів і проживає в ньому близько 250 родин. На кожному поверсі довгі коридори, які з’єднують всю будівлю. Оскільки кімнатки дуже маленькі, багато хто робить прибудови прямо в коридорі, розширюючи свою житлоплощу.
Численні домашні справи, наприклад ручне прання, приготування їжі і т.д. робляться в коридорі чи на подвір’ї. Шум стоїть такий, що розмовляти треба голосніше, ніж зазвичай, щоб бути почутим своїм співрозмовником.
Разом із нетрями Шанхаю ці гуртожитки створюють неповторний контраст одному з найбільш економічно розвинених і відомих за кордоном міст Китаю.
Гормони також грають важливу роль. Наприклад, якщо щитовидна залоза має знижену активність, вага має тенденцію до зростання. Якщо це питання залишити без уваги, то на практиці ні велика, ні маленька кількість їжі, ні зміна тренувальних навантажень не зможуть суттєво вплинути на вагу.
Що стосується способу життя, чинником, який впливає на рівні гормонів, а відповідно на вагу, є сон.
В даний час існує велика кількість доказів, які дозволяють припустити, що обмеження сну може впливати на рівень гормонів, контролюючих споживання їжі. Зокрема, обмеження сну сприяє підвищенню рівнів гормонів, що стимулюють апетит (наприклад, греліну) і зниження рівнів гормонів, які пригнічують апетит (наприклад, лептину). Кінцевим результатом може стати збільшення споживання їжі.
Дослідження, опубліковане 5 жовтня в журналі Annals of Internal Medicine, оцінює вплив скорочення часу сну на вагу тіла, і його фізичні характеристики.
Групі дорослих була запропонована дієта з обмеженням калорій (на 10% менше, ніж необхідно для підтримки своєї ваги). Протягом двох тижнів, кожен учасник спав до 8,5 годин на день. В іншому випадку, ті ж люди провели два тижні, але їх сон був обмежений 5,5 годинами. В ході кожного двотижневого періоду оцінювалися фактичний час сну, вага тіла та фізичний стан.
Під час періоду «тривалого сну» його середня тривалість становила близько 7,5 годин. Під час періоду «короткого сну» сон тривав близько 5,25 годин.
Втрата ваги для обох етапів була приблизно однаковою (в середньому близько 3 кг). Найбільш цікавим є те, що протягом періоду довгого сну близько половини втраченої ваги становив жир – 1,41 кг. Під час періоду короткого сну, втрата жиру була в два рази менше – 0,59 кг.
Короткий сон зменшив частку жиру в вазі більш ніж на 55%. У цьому випадку, більша частина втраченої ваги стала наслідком втрати м’язової маси. Іншими словами, скорочена тривалість сну веде до меншої втрати жиру і більшої втрати м’язів.
Короткий сон має такий ефект ймовірно тому, що існує складний механізм, який напевно зачіпає гормональні зміни. Гормон, що грає тут важливу роль – кортизол. Він виділяється у відповідь на стрес. Коли час сну скорочується, кортизол виділяється в більш високих концентраціях.
Одним із ефектів кортизолу є стимулювання катаболізму, що означає розпад речовин. А головна потенційна мета – м’язи, особливо м’язи кінцівок. Кортизол також сприяє відкладенню жиру, зокрема в животі і тулубі. Зміни, що спостерігаються у випадку обмеженого сну, супроводжуються підвищеними концентраціями кортизолу, хоча дане дослідження не розглядало це питання спеціально.
І хоча ми не знаємо, як саме обмежений сон впливає на втрату ваги, дане дослідження показує, що достатній сон має велике значення для здорового стану. Це ще один доказ того, що хороший сон сприяє зміцненню здоров’я.
Лікар Джон Бріффа – лондонський лікар і автор публікацій у галузі харчування та природної медицини. Його сайт Drbriffa.com
Джерело: Велика Епоха (The Epoch Times), Росія