Blog

Людина вже давно приручила вітер. За допомогою вітрил і погожого вітру морські судна діставалися наміченої точки Земної кулі. Енергію вітру використовували у вітряках з різною метою: для переробки лісу, як млинарський механізм, як помпу для перекачування води і нафти. Тепер же настав час вітроелектростанцій.

Енергія вітру: вітряки, з якими змагався відомий Дон Кіхот із Ламанчі, Іспанія. Фото: Lourdes Cardenal/ru.wikipedia.org

За кордоном земля, що не використовується людиною, не стоїть без діла. Всюди підносяться могутні вітрогенератори, під якими мирно пасеться фермерська худоба.

Енергія вітру, як і сонячна, — це поновлюваний вид енергії. Тому вона вважається більш екологічною (відсутні шкідливі викиди в атмосферу і небезпечні радіоактивні відходи), доступною (вітряну установку можна поставити практично в будь-якому місці) і невичерпною (вітер утворюється внаслідок переміщення теплових повітряних мас).

Енергія вітру: потужності двох вітрогенераторів достатньо для потреб невеликого фермерського господарства. Фото: Andrew Zarivny/photos.com

Уперше отримати електрику за допомогою енергії вітру вдалося датчанам у 1890 р. Спочатку використовувалися малі та середні турбіни потужністю від 100 до 500 кВт. Сьогодні налагоджено серійне виробництво вітрогенераторів потужністю до 2000 кВт.

Енергія вітру: загальна схема комплексу альтернативної енергії. Фото: Aenergy.ru

За типом осі обертання ротора розрізняють горизонтальні і вертикальні вітрові установки. Останні більш ефективні, оскільки мають істотну перевагу — їм не потрібні пристрої для орієнтації на вітер, що значно спрощує конструкцію і зменшує навантаження. Також існує розподіл вітрогенераторів на домашні та промислові. Наприклад, щоб повністю забезпечити приватний будинок електроенергією, необхідна вітротурбіна на 1–5 кВт (за умови швидкості вітру 9–12 м/с). Як правило, такі вітроелектричні установки розміщують на найвищому місці ділянки, бо енергія вітру там у кілька разів сильніша.

Енергія вітру: потужна вітроелектростанція на воді. Фото: Lars Christopher/Flickr

Слід також врахувати і деякі недоліки при використанні енергії вітру. По-перше, якщо мова йде про промислові вітроелектростанції, то вони створюють сильний шум і вібрації. У західних країнах прийнято закон, який встановлює, що відстань від промислового вітрогенератора до житлових будинків повинна бути не менше 300 м. Там же існують закони, які обмежують рівень шуму від працюючої установки. По-друге, взимку лопаті вітрогенератора можуть вкритися льодом. По-третє, через вітрові установки можуть виникати перешкоди у прийомі радіосигналу. Останнім і ,мабуть, найвагомішим негативним фактором використання вітрогенератора є його ціна. Середня вартість вітротурбіни потужністю 2 кВт в Україні становить $2,6 тис. Варто також врахувати досить високу вартість експлуатації та обслуговування таких установок.

Однак, вітроенергетика має досить хороші перспективи. Вартість електрики, виробленої вітрогенераторами, стала нижчою за вартість електроенергії, що одержують традиційними способами. Наприклад, Данія в 2009 році за допомогою вітру одержала 20% від усієї енергії країни. Це стало гарним стимулом для низки країн: Португалії, Іспанії, Німеччини, Китаю. Європейський Союз до 2020 року планує за допомогою енергії вітру виробити 180 тис. МВт електрики.

Енергія вітру: Новоазовська ВЕС, Донецька область, Україна. Фото: Ru.wikipedia.org

Человек уже давно приручил ветер. С помощью паруса и попутного ветра морские суда добирались до намеченной точки Земного шара. Энергию ветра использовали в ветряных мельницах в различных промышленных целях: для переработки леса, как мукомольный механизм, как насос для перекачки воды и нефти. Теперь же настало время ветроэлектростанций.

Энергия ветра: мельницы, с которыми сражался знаменитый Дон Кихот из Ламанчи, Испания. Фото: Lourdes Cardenal/ru.wikipedia.org

За границей неиспользуемая человеком земля не стоит без дела. Повсюду возвышаются мощные ветрогенераторы, под которыми мирно пасутся фермерские стада.

Энергия ветра, как и солнечная, — это возобновляемый вид энергии. Поэтому она считается более экологичной (отсутствуют вредные выбросы в атмосферу и опасные радиоактивные отходы), доступной (ветряную установку можно поставить практически в любом месте) и неисчерпаемой (ветер образуется вследствие перемещения тепловых воздушных масс).

Энергия ветра: мощности двух ветрогенераторов достаточно для нужд небольшого фермерского хозяйства. Фото: Andrew Zarivny/photos.com

Впервые получить электричество при помощи энергии ветра удалось датчанам в 1890 г. Поначалу использовались малые и средние установки мощностью от 100 до 500 кВт. Сегодня налажено серийное производство ветрогенераторов мощностью до 2000 кВт.

Энергия ветра: общая схема комплекса альтернативной энергии. Фото: Aenergy.ru

По типу оси вращения ротора различают горизонтальные и вертикальные ветровые установки. Последние более эффективны, так как обладают существенным преимуществом — им не нужны устройства для ориентации на ветер, что значительно упрощает конструкцию и уменьшает нагрузку. Также существует деление ветрогенераторов на домашние и промышленные. Например, чтобы полностью обеспечить частный дом электроэнергией, необходима установка на 1–5 кВт (при условии скорости ветра 9–12 м/с). Как правило, такие ветротурбины размещают на самом высоком месте участка, так как энергия ветра там в несколько раз сильнее.

Следует также учесть и некоторые недостатки при использовании энергии ветра. Во-первых, если речь идёт о промышленных ветроэлектростанциях, то они создают сильный шум и вибрации. В западных странах принят закон, который устанавливает, что расстояние от промышленного ветрогенератора до жилых домов должно быть не менее 300 м. Там же существуют законы, которые ограничивают уровень шума от работающей установки. Во-вторых, зимой лопасти ветрогенератора могут обледенеть. В-третьих, из-за ветровых установок могут возникать помехи в приёме радиосигнала. Последним и, наверное, самым веским негативным фактором использования ветрогенератора является его цена. Средняя стоимость ветротурбины мощностью 2 кВт в Украине составляет $2,6 тыс. Стоит также учесть достаточно высокую стоимость эксплуатации и обслуживания таких установок.

Энергия ветра: установка ветротурбины на воде. Фото: Lars Christopher/Flickr

Тем не менее, ветроэнергетика имеет достаточно хорошие перспективы. Стоимость электричества, производимого ветрогенераторами, стала ниже стоимости электроэнергии, получаемой традиционными способами. Например, Дания в 2009 году с помощью ветра произвела 20% от всей энергии страны. Это послужило хорошим стимулом для ряда стран: Португалии, Испании, Германии, Китая. Европейский Союз к 2020 году планирует с помощью энергии ветра выработать 180 тыс. МВт электричества.

Энергия ветра: Новоазовская ВЭС, Донецкая область, Украина. Фото: Ru.wikipedia.org

В Украине пока слаборазвита сфера переработки энергии ветра. Сегодня на территории нашей страны установлено около 500 турбин общей мощностью примерно 50 МВт. Но опыт строительства и эксплуатации современных ветровых энергостанций (Киев, Днепропетровск) и наличие широкого ассортимента бытовых ветрогенераторов на отечественном рынке свидетельствует о том, что в ближайшее время ситуация может измениться к лучшему.

#img_left#У першому матчі 1/8 фіналу Ліги чемпіонів пітерський «Зеніт» на останніх хвилинах вирвав перемогу у лісабонської «Бенфіки».

Португальці рахунок відкрили на 20-й хвилині, після штрафного удару, голкіпер Жевнов відбив м’яч перед собою і Перейра встиг першим на добиванні.

Пітерці, перехопивши ініціативу, почали активніше йти в атаку і на 27-й хвилині Роман Широков, після флангової передачі Томаша Губочана, зрівняв рахунок.

У другому таймі тренер пітерців Лучано Спалетті, зробив результативні заміни, випустивши на поле Семака та Бистрова.

На 72-й хвилині «Зеніт» розіграв чудову комбінацію, Кержаков п’ятою відпасував м’яч на Бистрова, Володимир в один дотик прострілив в центр, і Сергій Семак п’ятою з розвороту пробив точно під штангу – 2:1.

Здавалося гра підходить до свого завершення, однак на 85-й хвилині «Бенфіки» змогла відігратися. Оскар Кардосо з близької відстані добив м’яч у сітку.

Але, як виявилося, і це був не кінець. "Зеніт" буквально через хвилину знову вийшов вперед.

Роман Широков скористався помилкою Максі Перейри і з гострого кута забив переможний м’яч – 3:2.

«Зеніт» – «Бенфіка» – 3:2

Голи: М. Перейра (20), Широков (27), Семак (71), Кардосо (87), Широков (88).

«Зеніт»: Жевнов, Губочан, Алвеш, Ломбертс, Зирянов, Анюков (Семак, 46), Денисов, Широков (Розіна, 89), Файзулін (Бистров, 66), Канунніков, Кержаков.

«Бенфіка»: Артур Мораес, Луїзао, М. Перейра, Гайтан, Гарай, Емерсон (Мігел Вітор, 90), Бруно Сезар, Матіч (Ноліто, 76), Вітцель (Аймар, 30), Родріго, Кардосо.

Попередження: Луїзао (13), Алвеш (17), Бруно Сезар (45), Анюков (63), Аймар (75).

#img_left#В первом матче 1/8 финала Лиги чемпионов питерский «Зенит» на последних минутах вырвал победу у лиссабонской «Бенфики».

Португальцы счет открыли на 20-й минуте, после штрафного удара, голкипер Жевнов отбил мяч перед собой и Перейра успел первым на добивании.

Питерцы, перехватив инициативу, начали активней идти в атаку и на 27-й минуте Роман Широков, после фланговой передачи Томаша Губочана, сравнял счет.

Во втором тайме тренер питерцев Лучано Спалетти, сделал результативные замены, выпустив на поле Семака и Быстрова.

На 72-й минуте «Зенит» разыграл великолепную комбинацию, Кержаков пяткой отпасовал мяч на Быстрова, Владимир в одно касание прострелил в центр, и Сергей Семак пяткой с разворота пробил точно под штангу – 2:1.

Казалось игра подходит к своему завершению, однако на 85-й минуте «Бенфики» смогла отыграться. Оскар Кардосо с близкого расстояния добил мяч в сетку.

Но, как оказалось, и это был не конец. "Зенит" спустя буквально минуту снова вышел вперёд.

Роман Широков воспользовался ошибкой Макси Перейры и с острого угла забил победный мяч – 3:2.

«Зенит» – «Бенфика» – 3:2

Голы: М.Перейра (20), Широков (27), Семак (71), Кардосо (87), Широков (88).

«Зенит»: Жевнов, Губочан, Алвеш, Ломбертс, Зырянов, Анюков (Семак, 46), Денисов, Широков (Розина, 89), Файзулин (В.Быстров, 66), Канунников, Кержаков.

«Бенфика»: Артур Мораес, Луизао, М.Перейра, Гайтан, Гарай, Эмерсон (Мигел Витор, 90), Бруно Сезар, Матич (Нолито, 76), Витцель (Аймар, 30), Родриго, Кардосо.

Предупреждения: Луизао (13), Алвеш (17), Бруно Сезар (45), Анюков (63), Аймар (75).

Готуємо домашню піцу з шинкою

Для тіста:

• 4 склянки борошна (майже 1 кг)
• 1 склянка води
• 6 ст. ложок оливкової або іншої олії
• 2 яйця
• Дріжджі
• Сіль
• Цукор

Для начинки:

• 3–4 помідори
• 1 болгарський перець, або по половині різнокольорових перців.
• 200 г шинки
• 400 г сиру
• Маслини без кісточок
• Майонез
• Томатний соус

Налити в склянку теплу воду, додати 1 чайну ложку цукру, розвести у воді дріжджі. Потрібну кількість дріжджів визначаємо за вказівками на упаковці. Сухих дріжджів потрібно приблизно 10 г, свіжих — 100 г. За використання свіжих дріжджів краще взяти ємність побільше, тому що вони сильно піднімаються.
 

Почекати, поки дріжджі піднімуться. Змішати у великій мисці олію, яйця, сіль, дріжджі, що підійшли. Далі поступово додавати борошно, перемішувати ложкою. Всю борошно відразу краще не висипати, тому що борошно буває різної щільності і його, можливо, буде потрібно менше, ніж вказано в рецепті. Борошно додавати доти, поки тісто не перестане прилипати до миски. Далі вимісити тісто на столі, за необхідності додати борошно. Тісто для домашньої піци повинно вийти однорідне, без грудок, не сильно круте, не має прилипати до рук.
 

Покласти тісто в миску, накрити вологим рушником, поставити в тепле місце з температурою не більше 36 градусів. Приблизно через 40 хвилин тісто збільшиться в об’ємі.

Поки тісто підходить, можна приготувати начинку. Помідори нарізати тонкими кружечками, шинку і перець — тонкими часточками. Сир натерти на тертці. Пів банки маслин нарізати кружечками або часточками.
 

Як тільки тісто збільшилося в обсязі як мінімум удвічі, можна розпочинати формування основи. Цієї кількості тіста вистачить на 3 основи для піци діаметром 30 см. Відокремити потрібну кількість тіста і або розтягнути руками, або розкачати качалкою. Товщина основи — 3–5 мм.
 

Викласти на змащене маслом деко, сформувати краї піци. Кінчиком ножа проколоти основу в кількох місцях для того, щоб під час випікання не утворювалися бульбашки.

Змастити основу для домашньої піци сумішшю майонезу і томатного соусу. Можна змастити навіть краї — так вони будуть більш піджареними.

Рівномірно викласти начинку для піци: перший шар — помідори, потім перець і шинка. Посипати приправою для піци. М’ясні та овочеві начинки посипають петрушкою або базиліком.
 

Якщо ви віддаєте перевагу розплавленому сиру, який тягнеться, то посипати його варто за пару хвилин до готовності піци.

А якщо ви любите підсмажений сир, то посипати ним піцу потрібно відразу перед відправленням у духовку. Зверху на сир покласти маслини.

Кладемо домашню піцу в духовку, розігріту до 200–250 градусів, на 15–20 хвилин.

Готовність визначаємо за золотистою скоринкою.
 

Готовим домашнюю пиццу.

Для теста:

• 4 кружки муки (почти 1 кг)
• 1 кружка воды
• 6 ст. ложек оливкового или растительного масла
• 2 яйца
• Дрожжи
• Соль
• Сахар

Для начинки:

• 3–4 помидора
• 1 болгарский перец, либо по половине разноцветных перцев.
• 200 г ветчины
• 400 г сыра
• Маслины без косточек
• Майонез
• Томатный соус

Налить в кружку теплую воду, добавить 1 чайную ложку сахара, развести в воде дрожжи. Нужное количество дрожжей определяем по указаниям на упаковке. Сухих дрожжей потребуется примерно 10 г, свежих — 100 г. При использовании свежих дрожжей лучше взять ёмкость побольше, т.к. они сильно поднимаются.

Подождать пока дрожжи поднимутся. Смешать в большой миске масло, яйца, соль, подошедшие дрожжи. Далее постепенно добавлять муку перемешивать ложкой. Всю муку сразу лучше не высыпать, т.к. мука бывает разной плотности и её, возможно, потребуется меньше чем указано в рецепте. Муку добавлять до тех пор, пока тесто не перестанет прилипать к миске. Далее вымесить тесто на столе, по необходимости добавлять муку. Тесто для пиццы должно получиться однородное, без комков, не сильно крутое, не прилипающее к рукам.

Положить тесто в миску, накрыть влажным полотенцем, поставить в тёплое место с температурой не больше 36 градусов. Примерно через 40 минут тесто увеличится в объёме. Если вы используете живые дрожжи, нужно сделать обминку — осадить тесто, чтобы удалить углекислый газ. Затем снова поставить в тёплое место, и, когда тесто поднимется, опять сделать обминку. Если использовались сухие дрожжи, обминки делать не нужно.

Пока тесто подходит, можно приготовить начинку. Помидоры нарезать тонкими кружочками, ветчину и перец тонкими дольками. Сыр натереть на терке. Пол банки маслин нарезать кружочками или дольками.

Как только тесто увеличилось в объёме как минимум вдвое можно приступать к формированию основы. Данного количества теста хватит на 3 основы для домашней пиццы диаметром 30 см. Отделить нужное количество теста и либо растянуть руками, либо раскатать скалкой. Толщина основы — 3–5 мм.

Выложить на смазанный маслом противень, сформировать края пиццы. Кончиком ножа проколоть основу в нескольких местах для того, чтобы при выпечке не образовывались пузыри.

Смазать основу для домашней пиццы смесью майонеза и томатного соуса. Можно смазать даже края — так они будут более поджаристые.

Равномерно выложить начинку для пиццы: первый слой — помидоры, затем перец и ветчина. Посыпать приправой для пиццы. Мясные и овощные начинки посыпают петрушкой или базиликом.

Если вы предпочитаете расплавленный сыр, который тянется, то посыпать его стоит за пару минут до готовности пиццы.

А если вы любите поджаристый сыр, то посыпать им пиццу нужно сразу перед отправлением в духовку. Сверху на сыр положить маслины.

Отправляем домашнюю пиццу в духовку, разогретую до 200—250 градусов, на 15—20 минут.

Готовность определяем по поджаристой корочке.

Готовая домашняя пицца.

Фото: Карина Сафединова/The Epoch Times Украина