Археологи з Австралії зробили дивовижне відкриття раніше невідомого стародавнього міста в Королівстві Тонга, яке ставить під сумнів історичну картину, пов’язану із заселенням тихоокеанських островів.
Автор дослідження Філліп Партон з Австралійського національного університету разом з археологом Джеффрі Кларком підрахували, що «земляні споруди» були збудовані на Тонгатапу — найбільшому острові країни — приблизно в 300-му році нашої ери.
«Це на 700 років раніше, ніж вважалося до цього [відкриття]», — сказав пан Партон.
У селі під назвою Муа, розташованому за 7,5 кілометра від столиці Тонга Нукуалофа, можна виявити майже 10 000 земляних насипів, що свідчить про існування міста задовго до прибуття голландських дослідників у 1616 році.
Місто є найдавнішим із виявлених на сьогодні у південній частині Тихого океану. Археологи стверджують, що на території площею 1170 гектарів проживало від 6700 до 7600 осіб.
«Щільність поселень у Муа становила 6,16 людини на гектар, а щільність поселень [окремих кварталів] площею понад 100 гектарів варіювалася між 3,80 і 6,47», — підрахували вони у своїй журнальній статті.
Кургани вважаються свідченням існування стародавніх культур по всьому світу.
У місті будинки без стін будували на вершині курганів, можливо, для того, щоб сховатися від спеки, й водночас забезпечуючи доступ прохолодного морського бризу та можливість спостерігати за людьми, які наближаються.
Великі відкриті простори нагадують сучасний парк. Деякі будинки і кургани, очевидно, були захищені від інших жителів воротами.
Ранні поселення на Тонга
Дати початкового заселення Тонга є спірними, але радіовуглецеве датування дало змогу припустити, що первісними жителями були лапіта, які прибули з Меланезії понад 4000 років тому.
Попередні археологічні дослідження на Тонгатапу дали змогу виявити свідчення раннього заселення, складних соціальних структур і мереж торгівлі на великі відстані, що дає цінні відомості про історію тихоокеанських островів.
Муа був центром династії Туї Тонга, яка правила більшою частиною Тонги приблизно з 950 по 1470 роки нашої ери.
Під час розкопок 1980-х років було виявлено монументальні кам’яні споруди, відомі як ланги, а також королівські гробниці та інші церемоніальні споруди. Ці археологічні рештки свідчать про існування високоорганізованого ієрархічного суспільства з сильними релігійними та політичними інститутами.
Ще одним важливим археологічним об’єктом у Тонге є трилітон Хаамонга Мауї, також розташований на Тонгатапу.
Ця кам’яна споруда складається з трьох вертикальних каменів, що підтримують горизонтальну перемичку, подібно до кам’яних пам’ятників, знайдених в інших частинах Тихоокеанських островів. Точне призначення трилітона Хаамонга Мауї невідоме, але вважається, що він мав астрономічне значення.
В останній знахідці дослідники використовували лазерну технологію, відому як LIDAR, щоб зазирнути під землю і виявити складну решітку курганів, а також громадські споруди та укріплення, подібні до інших стародавніх поселень, виявлених по всьому світу.
«Ми змогли об’єднати високотехнологічне картографування та археологічні польові роботи, щоб зрозуміти, що відбувалося в Тонгатапу», — сказав пан Партон в інтерв’ю ABC, додавши: «Наявність подібної інформації справді розширює наше розуміння ранніх тихоокеанських суспільств».
Втрачене мистецтво лову голубів
LIDAR виявив свідчення існування великих курганів, званих sia heu lupe, побудованих для лову голубів.
«У міру збільшення поселень їм доводилося придумувати нові способи забезпечення продовольством. Така організація привела в рух величезні соціальні та економічні зміни», — каже пан Партон.
Характерною особливістю голубиних курганів була кругла центральна яма діаметром 5-7 метрів з кам’яними стінами.
Цей вид спорту описав англієць Вільям Маринер. Ручного голуба прив’язували мотузкою, а потім випускали. Це приваблювало інших голубів, і вони потрапляли в сітки.
Популярність цього виду спорту впала до 1800-х років, і згодом він зник на острові.
Прибуття європейців
Пан Партон каже, що місто, найімовірніше, було центром полінезійської торгівлі, але могло занепасти після прибуття європейців.
«Вплив міста поширився на південно-західну частину Тихого океану в період з XIII по XIX століття, поки воно не занепало з прибуттям європейців і невідомих хвороб», — сказав пан Партон.
Партон вважає, що місто було не самотнє у своїй розвиненій урбанізації, і що остання знахідка — лише вершина айсберга.
За матеріалами
