Зі згадкою слова «Антарктида» у багатьох в уяві виникає така картина: тиша, холод, суцільний сніг і лід. Але насправді цей полюс по-своєму унікальний і сповнений чудових і дивовижних жителів.
#img_left#Антарктида — південний полюс нашої планети. Учені підрахували, що крига цього материка містить у собі 70% світового запасу прісної води.
На материку гніздяться два види пінгвінів: імператорські і Аделі. Зріст імператорського пінгвіна досягає 112 сантиметрів, а вага 27—40 кілограм. Важливий вид надає йому забарвлення у вигляді фрака. Ці дивовижні птахи розмножуються в 150 кілометрах від берега. Самки висиджують яйця, а через пару тижнів їм на зміну приходять самці. У цей час самки йдуть у море добувати їжу. У сувору і холодну пору пінгвіни, що залишилися, збиваються у зграю, яка невпинно рухається. Завдяки згуртованості пінгвінів багато яєць їм вдається зберегти.
А ось пінгвіни Аделі, на відміну від імператорських, зростом маленькі, заввишки 45—60 сантиметрів. За натурою #img_right#вони романтики. Коли приходить час знайти собі пару, самець у дзьобі приносить самці камінь. Якщо у відповідь вона відсуває його убік, це означає, що дала згоду. Скелі — це найкращі місця, тут Аделі виводять потомство.
Коли настає весна — настає нове життя. Долаючи понад 8000 кілометрів, зграєю сюди припливають кити-горбачі. У захищених бухтах кити харчуються планктоном (дрібними рачками). Процес видобутку їжі у них досить цікавий. Опускаючись у глибини, кити-горбачі повільно обертаються навколо своєї осі. Коли вони видувають повітря, з’являється багато пухирців, які стають мережею для рачків, і видобуток вже чекає китів нагорі.
Навесні для того, щоб вивести потомство, в Антарктиду, злітаються снігові та антарктичні буревісники. Вони утворюють найбільш південну колонію птахів. Щоб дістатися до своїх гніздівель, їм доводиться подолати майже 500 кілометрів. Ці птахи сильні й витривалі, а коли на світ з’являються пташенята, їм доводитися долати відстань у два рази більше. Є у них і вороги — антарктичні поморники.
#img_left#Ще одні цікаві мешканці Антарктиди — тюлені Уедделла. Мордочкою вони схожі на кішок. Через те, що кути рота підняті догори, здається, що тюлень весь час посміхається. Він може пірнати за здобиччю на глибину 600 метрів і перебувати під водою більше години. Харчуються Уедделла головоногими молюсками і рибою. Виростають вони до 3 метрів і досягають 600 кілограм. Під час шлюбного сезону самці привертають самок гучними криками. Це один із небагатьох видів тюленів, які можуть народжувати відразу двох дитинчат.
А ось морські слони з сімейства тюленів на суші проводять всього пару тижнів у році. За цей час вони встигають спаритися, вивести потомство, повністю злиняти і солодко виспатися. На суші морські слони незграбні і малорухливі, але у воді вони досить верткі. Вони легко занурюються у воду на глибину до 1,5 кілометра і можуть пробути там до півтора години.
На островах Антарктики знайдено кілька видів жуків, павуків, прісноводних молюсків, один вид нелітного метелика. Через те, що постійно дмуть сильні вітри, комахи не можуть підніматися в повітря.
Антарктида не належить жодній державі відповідно до конвенції, ухваленої 1 грудня 1959 року (набула чинності 23 червня 1961 року) і підписаної 28 державами і десятками країн-спостерігачів.
В Антарктиді заборонені будь-які види діяльності, крім наукової. В тому числі заборонено розміщення військових об’єктів, входження у її води бойових кораблів і збройних судів. Крім того, Антарктида — без’ядерна зона, тому суди-атомоходи також під забороною, а на материку немає атомних енергоблоків.
Як говорив Френсіс Бекон: «Природу перемагають, тільки підкоряючись її законам».
