Славу Амстердаму приніс Золоте XVII століття, коли процвітали торгівля, ремесла, мистецтво, і, особливо живопис. Саме тоді були споруджені основні напівкруглі концентричні канали, які надали місту неповторний образ – «Singel», «Prinsengracht», «Herengracht», «Keizersgracht».
По каналах розвозили харчі й товари з морського порту до всіх районах міста. А розвантажували кораблі з допомогою канатів, закріплених під самим дахом на кронштейнах будинків. І самі будинки, стіни їх фасадів були складені, як би нахилившись вперед, щоб вантаж провисав, а не повз по стіні. Тому коли дивишся уздовж вулиці на будинку, вони стоять незграбно – розчепірені, як моряки, що зійшли на берег після довгого плавання.
#img_left_nostream#Амстердам розташований в гирлі річки Амстел, яка впадає в затоку Ай Північного моря.
Низинні місця тут були багнистими, болотистими, для житла зовсім непридатними. Але працьовитість і старанність жителів зробили ці краї не тільки благодатними, але і привітними.
Не вікно в Європу, а Європу – у вікно
Гуляючи вузькими вуличками Амстердама, уздовж його каналів, я на хвилинку затрималася на пішохідному містку, щоб подивитися вниз на темну воду. Згадалася Леб’яже канавка біля Літнього саду в Пітері.
Тільки вода там прозоріше і більше блакиті: північна прохолода позначається. Ах, ось звідки виник Санкт-Петербург, місто, видатний серед інших російських міст, місто-красень! Петро I повертався з Голландії в Росію, натхненний ідеєю створити #img_left_nostream#подібний місто на землях своєї імперії. Так що, рідний батько Санкт-Петербурга – Амстердам. Як говоритися, плоть від плоті.
Правда, матір’ю в цьому випадку доведеться назвати Петра Великого. Смішно виходить – така собі одностатева сім’я.
Втім, для Амстердама тут немає нічого дивного: в шлюб тут нерідко вступають два чоловіки, дітей усиновляють. Але про це іншим разом.
Тепер стало ясно, чому цар Петро не побоявся болотистих низин у Фінської затоки, закладаючи Пітер на Неві, немов Амстердам на Амстел. Звідси ці #img_left_nostream#легко впізнавані канали Санкт-Петербурга, ці низькі мости, вигнуті, як спина стривоженої кішки. З Амстердама.
В ті століття Петро Великий вирішив перенести частину Європи в Росію, немов на дику лісову яблуню прищепити персик. Образно кажучи, через «вікно» перетягнути в місто на Неві цивілізацію з досить розвиненою тоді Голландії. Государь-імператор хотів влити «свіжу кров» в економіку щоб зміцнити державу. Тому й бороди голив, тому й кави змушував купців пити, мови іноземні освоювати, та примушував боярських синів їхати до Європи вивчати науки, ремесла та торгівлю. І вийшло-таки, через 300 років традиція відправляти нащадків у Кембридж та Оксфорд все ж залишилася.
Однак, якщо порівнювати Санкт-Петербурга з Амстердамом, як на мене, то місто Петра прекрасніше, можливо тому, що цар скликав найкращих італійських архітекторів щоб гідний вигляд мала північна столиця. Але повернемося до Голландії.
#img_left_nostream#Скромна чарівність Амстердама
Є в цьому місті особлива притягальна сила. Він не має бездоганну красу, скоріше, це буденне місто, місто-трудівник. Сильний внутрішній дух, його багата історія.
Чому ж Амстердам має настільки скромний вигляд? У XVII столітті, коли відбувалася основна забудова міста, в цей успішний для Голландії вік розквіту голландські бюргери воліли замість розкоші скромність. До того часу королівство Нідерланди якраз розділилося на 2 країни – Бельгію, що сповідувала католицизм, і Голландію, де панувала протестантська релігія. Жителі північних провінцій Нідерландів, тобто утвореної Голландії, були люди глибоко віруючі. А протестантам були чужі показна розкіш. Розкішний стиль рококо, який панував в католицькій Європі, голландські бюргери не прийняли. Навіть міську ратушу Амстердаму, #img_left_nostream#зведену відразу після поділу держави, вони вибудували з підкреслено скромним декором.
В історичному центрі міста фасади житлових будинків, розташованих вздовж каналів, мають, як правило, лише по два вікна. За старих часів з ширини фасаду стягували великий податок, і власники пристосувалися будувати вузькі довгі будинки, в яких і самі кімнати, і сходові клітини були надзвичайно тісними.
Самий вузький будинок в Амстердамі всього 2 метри заширшки і 6 метрів завдовжки. Тут не зайве згадати, що земля в Амстердамі відвойована у моря, та й взагалі, 40% всієї площі Голландії знаходиться нижче рівня океану, тому земля цінується дорого, і ставляться до неї бережно.
Голландія пишається та береже своє минуле. Нові споруди старого Амстердама талановиті архітектори гармонійно вписують у вигляд міста, зберігаючи неповторний шарм часів Рембрандта та Вермера.
#img_left_nostream#Де кораблі вище літаків
Дивовижне місто Амстердам – сюрпризи сюрпризами поганяють. Літаки прибувають в аеропорт Схіпхол, який збудований на дні висохлого озера Харлемермеер. Виявляється це нижче за рівень моря на 4,5 метра, тобто, кораблі в амстердамському порту вище літаків.
Центральний вокзал в Амстердамі однією стороною звернений до суші, до міста: тут зупиняються трамваї, а іншою – на море: тут швартуються кораблі.
Буль-буль і статистика
В місті 1200 мостів, а довжина всіх каналів сягає 100 кілометрів. Але муніципалітет завзято слідкує за чистотою каналів, регулярно проводяться роботи з очищення. Серед мотлоху, піднятого з дна каналів велика кількість велосипедів, фотоапаратури та автомобілів. В Амстердамі є традиція – поховання велосипеда, коли двоколісний транспортний засіб #img_left_nostream#урочисто скидають у воду. Варто згадати, що кількість велосипедів в столиці Голландії перевищує кількість її жителів, включаючи немовлят, в чотири рази. Якщо коротше: народилася людина, і відразу стала володарем чотирьох велосипедів.
Рідко біля яких каналів є огородження, тому автомобілі та велосипеди, які ставлять на стоянку у каналів, іноді виявляються під водою. За середньою статистикою, кожного тижня в канал пірнає щонайменше один автомобіль. А коли проходять футбольні міжнародні матчі, горе тим власникам, хто припаркував свою машину біля кромки каналу поблизу пивного бару. Після матчу з бару вилітає збуджена публіка, немов пробка з пляшки шампанського. І ця некерована енергія змітає все на своєму шляху. Часом на цьому шляху трапляються автомобілі. Буль-буль-буль … і нема машини.
Звичайно, тут середня статистика не витримує, і крива кількості авто, що пішли під воду, злітає вгору.
Життя на воді – пісня!
Жити в катері, пришвартованому до берега каналу, коли навколо плескаються качки, пропливають білі лебеді та очманілі від подиву туристи, чи це не задоволення?! Можна закинути вудку прямо через вікно, не виходячи з каюти. Дивишся, і риба клюне до вечері. Удень можна вийти на палубу і розкинувшись на шезлонгу, почитати свіжу газету або переглянути останні новини в Інтернет.
Після війни, коли була проблема з житлом, заселили катери й дебаркадери, що стоять на каналах. З тих пір багато людей живуть на воді, одні легально, вони узаконили своє житло, інші – ні. У деяких катерах проведено опалення, електрику, навіть газ, інші обходяться без цього. Для багатьох заможних людей дебаркадер служить місцем усамітнення та відпочинку. В Амстердамі числиться близько двох тисяч поштових адрес на воді.
І ще, ще, ще …
Ми ж ще не сказали про голландський сир, про відомі на весь світ голландські тюльпани та «Великих голландців», художників, які прославили свою країну в Золотому столітті. Ми не згадали навіть про всенародне свято – День народження королеви, коли в Амстердам з’їжджається чи не вся молодь Європи, і все місто перетворюється на величезну помаранчеву дискотеку. Чому помаранчеву? Це державний колір і улюблений колір королеви. Ми навіть не заїкнулися про принципи виховання дітей, не згадали про музеї Амстердама, яких немає в жодному місті світу. І найголовніше, ми не сказали про чудових людей – голландців, привітних, спокійних і скромних.
Амстердам – як коробка шоколадних цукерок, де кожна має свою начинку. Тут є, що пробувати. На будь-який смак.
