Майстриня перетворює знайдений, зібраний та пожертвуваний металолом на красиві, деталізовані скульптури тварин, які доводять, що для когось непотріб — це сміття, а для когось — скарб.
23-річна Лія Джеффрі — художниця по металу та працівниця цеху з виробництва металоконструкцій з Джорджії, вже чотири роки створює скульптури тварин з металобрухту.
Її захоплення цим видом мистецтва почалося на уроках зварювання в середній школі, що допомогло пані Джеффрі здобути диплом спеціаліста.
«На другому курсі зварювального училища у мене з’явився додатковий час на уроках», — розповіла вона в інтерв’ю The Epoch Times. «Я бачила, як хтось робив птахів з ложок, і подумала, що було б круто спробувати, тож я почала працювати над своїм першим проєктом, і це була чудова рогата сова. Я вирішила: “Це дуже круто”, і продовжила робити фігурки».
Скульптор-самоучка, пані Джеффрі з того часу створює копії тварин — від хижих птахів і рогатих ссавців до звірят розміром з долоню. Вона використовує металолом будь-якого виду, окрім алюмінію, який не піддається зварюванню.
«Є місцевий магазин велосипедів, який віддає мені всі свої обрізки, уламки… Я також використовую випадкові речі, які знаходжу на дорозі. Здебільшого, якщо це метал, я використовую його», — каже пані Джеффрі, чий творчий процес починається з обмірковування того, яку тварину виліпити та в якій позі її зобразити.
Деякі з фігур сидять, деякі летять, сидять або лежать у спокої. Потім вона переглядає фотографії та відео, щоб вивчити форму тварини.
За словами пані Джеффрі, робота над скульптурою може зайняти від 15 до 50 годин, залежно від її розміру.
Пані Джеффрі починає свій процес з формування тіла, залишаючи більш детальну голову та вираз обличчя наостанок. Завершальним етапом є підвішування або встановлення готової скульптури, щоб її можна було сфотографувати та насолодитися нею.
Улюбленою роботою пані Джеффрі є скульптура павича. Розповідаючи про своє захоплення цим мистецтвом, вона сказала: «Натхненням для мене стало вітражне скло; хтось дав мені купу старих вітражів, які лежали у нього вдома. … Деякі вітражі були зелено-блакитного кольору, і це наштовхнуло мене на думку про павича».
Ще одна робота, яка потрапила до списку улюблених пані Джеффрі, — це голова лева, яку вона зробила у свій перший рік творчості.
Однак робота над скульптурою не обходиться для молодої художниці без викликів.
«Зазвичай настає момент, майже в кожній скульптурі, коли я дивлюся на неї й розумію, що щось не так», — каже вона. «Зазвичай я не можу точно визначити, що саме, мені доводиться просто сидіти та дивитися на неї деякий час. … Потім я розбираю на частини всю голову або ту частину, на яку витратила кілька годин, так що це може бути своєрідним викликом. Але я ніколи не шкодую про те, що виправляю це».
Спираючись на свій досвід, пані Джеффрі радить початківцям робити те саме: виправляти помилки, але знати, коли рухатися далі. «Робіть якомога більше речей», — каже вона. «Просто продовжуйте робити їх, тому що з кожною роботою ви ставатимете кращими».
За чотири роки, що минули відтоді, як пані Джеффрі почала створювати свій металевий звіринець, вона навчилася краще відтворювати подоби тварин і поєднувати різні металеві матеріали, такі як мідь і латунь, для складних тривимірних витворів мистецтва.
«Я ніколи не замислювалася про мистецтво як про те, чим я буду займатися», — каже вона. «Коли я була молодшою, я думала, що створюватиму більш практичні речі. Але як тільки почала створювати скульптури, я зрозуміла, наскільки важливим є мистецтво для людей, культури та суспільства».
За матеріалами The Epoch Times USA
