Вранці 26 серпня я проїздив мимо будівлі суду середнього рангу м. Ченду провінції Сичуань і побачив, що біля її дверей зібралося близько 200 людей і голосно кричать: «Голова суду Ню Мінь, будь ласка, прийми нас». Я зупинив машину і вирішив дізнатись, що там відбувається.
Виявилось, що це були апелянти. Вони тримали свої прохання, написані на табличках, маленьких прапорцях, транспарантах. Деякі наклеювали листівки зі своїми вимогами на вікна будівлі суду, на паркан і дерева.
За годину народу там стало ще більше, і почався якийсь хаос. Люди вийшли на центральну дорогу, і рух транспорту повністю припинився. Потім прийшла велика група поліцейських, які почали відтісняти апелянтів з дороги і намагалися їх розігнати.
У сум’ятті машиною збило одну молоду людину, яку забрала машина швидкої допомоги. Слідом приїхало ще декілька машин швидкої допомоги.
Я відзначив, що цього разу деякі поліцейські не використали, як завжди, грубі силові методи, а намагалися м’яко розпустити натовп і відновити лад за допомогою домовленостей. Вони також знімали наклеєні апелянтами листівки і повертали їм назад. Але не все було спокійно: якась людина, незрозуміло з якого відомства, почала голосно погрожувати застосуванням сили.
Я також відзначив, що близько 80-ти апелянтів було одягнуто в однакові білі футболки. Попереду був напис: «Наполегливо вимагаємо переглянути близько тисячі справ, в яких були несправедливо ухвалені вироки», а на спині: «Строго покарати корумпованих судових чиновників». Вони привертали велику увагу людей. Це свідчить про їх більшу, ніж раніше, згуртованість та організованість.
Голова суду Ню Мінь до них так і не вийшов; виходили інші чиновники, проте апелянти майже одноголосно виражали їм своє недовір’я. У натовпі почали лунати гучний рев, лайка, звинувачення і знову почався хаос. До апелянтів почали приєднуватися перехожі і разом із ними голосно закликати владу почати боротьбу з корумпованими судовими виконавцями, називаючи суд «чорним» і «бандитським».
Від учасників акції мені вдалося дізнатися, що протягом кількох останніх років цей суд виніс безліч несправедливих вироків, число яких, на загальну думку апелянтів, приблизно 4000. При цьому судові виконавці протягом кількох років практично зовсім не приймають заяв, що стосуються завдання шкоди простим людям урядовцями різних рівнів.
Одна з найгостріших проблем – незаконне виселення людей з їхніх помешкань без будь-якої компенсації, а також незаконна конфіскація землі селян. Багатьом з апелянтів узагалі ніде жити. І коли вони звертаються в різні інстанції, щоб вирішити цю проблему, то їх, як правило, спочатку б’ють, а потім заарештовують.
На другому місці за чисельністю стоять незаконно звільнені працівники підприємств, з якими були розірвані трудові договори без будь-яких подальших виплат і компенсацій. Багато з цих людей уже літнього віку, пропрацювали на підприємствах більше 10 років і були таким чином звільнені. Тепер у них немає жодних гарантій, що держава їм виплачуватиме пенсію і компенсації на лікування. Проте суд не бере на розгляд такі заяви.
Один з апелянтів сказав: «Наша сьогоднішня акція – це вимушений захід. Ми самі не хотіли б у такий спосіб вирішувати проблеми, просто в нас немає іншого виходу. Ми лише хочемо, щоб голова суду Ню Мінь зустрівся з нами і відповів на наші питання».
