У Давньому Єгипті вважалося, що кожна людина має підтримувати своє тіло здоровим. Навчитися лікуванню можна було в так званих «Будинках життя». Медицина вважалася за необхідне мистецтво. Як додавати здоров’я, охороняти або позбавляти себе від хвороб – знав будь-який єгиптянин.
#img_left_nostream# Медичні знання беруть свій початок з глибини століть, накопичуючись, удосконалюючись, розвиваючись. Досвід лікування переймався також і у сусідніх народів, адаптуючись до місцевих умов. І традиції Давнього Єгипту не виняток. Вони складалися в тісному зв’язку з Месопотамією і, у свою чергу, зробили великий вплив на медицину Еллади.
У лікарських знаннях «закладено не лише основи знайомих нам методів лікування хвороб, але щось набагато більше – уявлення про причини й умови довгого щасливого життя, здоров’я і благополуччя людини. Яким було лікарське мистецтво у стародавньому світі? Що повинен був знати і уміти лікарка?» – запитує С. М. Марчукова – кандидат педагогічних наук, що працює над проблемою інтеграції гуманітарних і природничонаукових знань.
За словами Едуарда Шюре, автора «Містерій Єгипту», ця розвинена держава була для стародавнього світу фортецею священної науки. Особливо славилася медицина. Єгипетських лікарів запрошували до себе на службу правителі сусідніх країн – Греції, Персії, Хетської держави. У Геродота є записи: «Персидський цар Кір II Великий просив у фараона Амасіса прислати йому «кращого в цілому Єгипті» очного лікаря. Лікарське мистецтво розділене в Єгипті таким чином, що кожен лікар виліковує тільки одну хворобу».
До наших днів дійшло ім’я одного з корифеїв медицини, великого жерця Імхотепа, що жив на початку III тисячоліття до н.е. Проте Імхотеп був не лише лікарем, але й астрологом, будівельником, архітектором.
У Давньому Єгипті вважалося, що кожна людина має зберігати своє тіло здоровим. Навчитися лікуванню можна було в так званих «Будинках життя», де також вивчали астрономію, математику, різьбярство, архітектуру, риторику, каліграфію та інші науки. По суті, це був прообраз університету. Медицина вважалася за необхідне мистецтво. Як додавати здоров’я, охороняти або позбавляти себе від хвороб, знав будь-який єгиптянин. Старогрецький поет Гомер писав про Єгипет: «…кожен у народі там лікар, що перевищує знанням глибоким інших людей».
Древні медичні трактати написані на папірусі, але прочитати їх стало можливим лише після того, як французький учений Ж. Ф. Шампольон розгадав таємницю єгипетських ієрогліфів. Це сталося в 1822 році. Відтоді нам стало відомо, що в медичній енциклопедії древніх єгиптян міститься більше 900 видів ліків для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальної та серцево-судинної системи, порушень слуху і зору, різного роду інфекційних процесів і глистових інвазій. Нові та нові факти, що доводять високий рівень староєгипетської медицини, знаходять сучасні учені. Наприклад, в одному з папірусів повідомляється про те, як визначати вагітність жінки за радужкою. Наука, що відносно недавно з’явилася, – іридодіагностика – стоїть ще на початковій фазі свого розвитку. Але, виявляється, вона була відома древнім єгиптянам. Лікарі Єгипту були також знайомі і з діагностикою хвороб за пульсом.
У Давньому Єгипті медицина і моральність були тісно взаємозв’язані. Але закони моральності, у свою чергу, спиралися на релігійні постулати. Всі древні люди вірили в богів, керувалися повчаннями священиків. І боялися чинити всупереч небу, тому що знали – життя не закінчується смертю. Просто воно набуває іншої форми. Єгипетська релігія проповідувала, що якщо не зберегти тіло належним чином, то після смерті душа буде неприкаяною, і дуже страждатиме. А щоб зберегти тіло міцним, а організм – здоровим, необхідно працювати над собою – тренуватися фізично, дотримуватися дієти, керуатися нормами суспільної моралі.
Єгиптяни вважали, що причиною хвороби можуть бути не лише зовнішні чинники, наприклад, перегрівання або переохолодження організму, зіпсована їжа, поранення, забите місце. Вони вважали, що існують внутрішні причини, а саме, хвороби часто походять від злих духів, які поселяються в людині. Тоді відбуваються різні нещастя – перестає працювати кишечник, захворює серце, псується кров або відбувається перелом кістки. В цьому випадку лікар має правильно поставити діагноз, а вже потім призначати лікування. Єгиптяни знали багато лікарських засобів. До того ж в Давньому Єгипті були добре знайомі з хірургією. Саме скальпель і ступка стали символами мистецтва лікування в Єгипті. І було це 3 000 – 6 000 років до н.е.
І хоча підтримувати здоров’я в гарному стані міг будь-хто, професійним лікаркем в Давньому Єгипті могла стати лише людина, що має не лише багато спеціальних знань, але і високими критеріями моралі і доброчесності. Якщо моральний рівень лікаря відповідав цим високим критеріям, то йому прощався навіть невдалий результат лікування. Але якщо лікар дозволяв собі аморальні вчинки, він міг бути жорстоко покараний. Згодом ця традиція укорінялася в Древній Греції. За переказами, великі лікарі і філософи античного світу – Піфагор, Гіппократ, Гален – їздили переймати знання до Єгипту.
Очевидно, спираючись на досвід, отриманий в Єгипті, грецький лікар Гіппократ виклав присягу в письмовій формі, яка стала відома під назвою клятва Гіппократа. Деякі з положень цього письмового зобов’язання свідчать: «Я направлю режим хворих до їхньої вигоди згідно з моїми силами і моїм розумінням, утримуючись від спричинення всякої шкоди і несправедливості… Чисто і непорочно проводитиму я своє життя і своє мистецтво». Виявляється, Гіппократ лише виклав те, чому навчився в Єгипті. Так або не так це було, але клятва Гіппократа відіграла велику роль у формуванні морального кодексу сучасної лікарки. Як повідомляє вільна енциклопедія Вікипедія, в Північній Америці та Європі в 2006 році текст клятви був замінений «професійним кодексом», оскільки те, що було написане старогрецьким лікарем, абсолютно не відображає реалій сьогодення. У Росії ж затверджений свій текст «Клятви лікаря», яку новоспечені медики дають за урочистих обставин, коли отримують диплом», пояснює Вікипедія.
