Blog

#img_center_nostream#

Китайська версія статті
The Epoch Times 

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_left_nostream#У 1850-1860-х роках Київ нерідко величали “третьою столицею Росії”. Тоді це сучасне європейське місто могло собі дозволити мати цілком фешенебельний і навіть розкішний торговий центр. В людей, які мали змогу побачити Хрещатик через інтервал у 5-10 років, складалося враження, що кияни раптом розбагатіли й тепер спроможні витрачати великі гроші на такі речі, про які в інших містах і мріяти не наважуються.

Хрещатик дивував киян блиском респектабельного життя. Тут було все, чого могла забажати освічена й заможна людина, яка почувалася європейцем. “Великий клас мешканців, – писав 1850 року поет Афанасьєв-Чужбинський, – у зв’язку із наявними тут (у Києві) різноманітними управліннями, порівняно з іншими містами численніший, а тому й предметів споживання, предметів розкоші розкуповується тут більше, ніж в інших містах. Найкращі магазини містяться на Хрещатику: Фінке, “Німецький”, “Санкт-петербурзький”, Барського. У цих магазинах можна знайти все, що потрібно для щоденного життя, для задоволення розкоші й мод”.¹

Кращою прикрасою вулиці вважалися кондитерські, які були місцем вишуканого відпочинку для пристойної публіки. Альфред фон-Юнк так описує кондитерську “Ясси” початку 1860-х років. Вона “…влаштована цілком аристократично, і ми без перебільшення можемо сказати, що й у столиці такий заклад вважався би за перший. Не кажучи про торти, цукерки, різні печива, виготовлені в цій кондитерській, її обладнання розкішне, меблі м’які, на пружинах, дамська вітальня наповнена тропічними рослинами. З нижнього поверху спіральні сходи йдуть на другий поверх, де влаштована чудова більярдна й спеціальний буфет. Тут у будь-який час можна зустріти безліч відвідувачів, що грають у більярд, шахи чи доміно”.²

Майже вся головна вулиця міста зайнята магазинами, нові з’являються весь час, незважаючи на неймовірні ціни за оренду. Не даремно уся торгівля з Подолу й Печерська переселяється на Хрещатик, кияни сходяться сюди двічі на день помилуватися розкошами вітрин, подивитись на гарно вбрану публіку, завітати до численних магазинів…

Газетяр фон-Юнк писав про хрещатицькі гуляння так: “А які тут вбрання!… Які кашкети! Тут вам трапляються малинові з чорним пір’ям, білі з чорними околишами. Іноді на кашкеті можна бачити чорний креповий бант, на іншому – чорну смужку. На жодному маскараді під час масниці не трапляється так багато строїв польських, краківських і малоросійських, як на Хрещатику… Дами прагнуть перевершити одна одну”.³ У Києві люблять вдягатися по-своєму, вигадливіше, яскравіше, пишніше, ніж у Москві чи Петербурзі.

Але хоч як кияни не пишалися своїм фешенебельним центром, природа нагадувала їм, що центр міста – дно величезного яру. Під час весняного танення снігів та літніх злив вода з навколишніх пагорбів стікала сюди з інтенсивністю, яка часом досягала маси в 10 мільйонів відер на годину. Затоплювало не лише підвали, а й самі будинки. 26 травня 1839 року під час сильної зливи рівень води на ділянці від міського театру до будинку Головинського досягав позначки в 2,5 метра. Затопило 18 приватних будівель. Були загиблі. Ця подія спонукала міські власті спорудити з цегли Міську трубу завдовжки 900 метрів, завширшки понад 2 метри і висотою близько 3 метрів. Труба починалася від Бессарабської площі.

У 1840-1870-х роках це місце вважалося найстрашнішим у Києві. Боялись не самої труби, а її люка, який відкривали під час сильних злив. Перехожі ховались хто куди, але потік води з піском, камінням і сміттям міг збити з ніг необережного відвідувача місцевих трактирів і затягнути до приймального колодязя. Першою жервою труби у липні 1848 року став міщанин Завадовський.

У червні 1865 р. на місто знову обрушилась страшенна злива. “Київ, – писав кореспондент міської газети, – всупереч географічним відомостям, опинився на двох ріках: на Дніпрі й на Хрещатику. Багато з його мешканців були вкрай здивовані тим, що без будь-яких мандрів раптом потрапили до Венеції”.⁴ Почувши гул небезпечної зливи, мешканці напівпідвальних приміщень кидали склянки чаю і тікали хто куди. За хвилину вода вже була в їх приміщеннях, складах, пивних.

Весняні чи зимові повені на Хрещатику мали безневинний характер. Тоді тут з’являлися своєрідні сухопутні пороми – великі платформи з бильцями, встановлені на спеціальних возах. Вони рухались через багно допомагаючи перехожим долати хрещатицьку повінь, не втративши черевиків й не підхопивши нежиті. Таку розкіш дозволяла собі лише найбагатша вулиця міста. На інших вулицях пристойно вбраних перехожих переносили на своїх спинах місцеві “босяки”, підробляючи на горілку з ковбасою. Деінде клали вузенькі пунктирні кладочки з цегли впоперек бруківки – так звані “кам’яні переходи”.

Взагалі кияни ставились до відлиг весело. Навіть газетярі глузували іноді з цих хрещатицьких “колісних мостів”. “Ріка “Хрещатицька” знов скресла і в своїй швидкій течії несе крізь все місто калоші, яку-небудь корзину або гімназистську сумку, які загинули в її водоверті. Переправа колісним мостом з одного берега Хрещатика на інший встановлена, і на цих місточках часом збираються мальовничі групи туристів: модисточка з трошки піднятим краєчком платтячка виставляє напоказ олексієвське взуття, за нею хлопчик-гімназист з ранцем за плечима, який задивися вниз, а там якийсь воїн в геройській позі, ніби по понтонному мості під час переправи через Дунай”.⁵

Невідомо, як довго головній вулиці “третьої столиці” загрожувала б така водонебезпечна ситуація, якби наприкінці 1880-х років тут не запланували прокласти лінію кінного трамвая. У зв’язку з цим міською думою 1887 року було ухвалено спорудження на всьому протязі Хрещатику великої труби для приймання атмосферних опадів. Але не було виконано необхідних математичних розрахунків, і тому нова труба не витримала випробування зливами 2 серпня 1889 року та 13 червня 1890 року. А під час зливи 7 липня 1903 року вода затопила не лише підвали, а й перші поверхи будинків. Тоді власті обладнали в різних частинах вулиці 4 додаткові приймальні колодязі. З тих пір одну з найкращих вулиць Європи під час злив перестали рівняти з Венеціанською лагуною.

_______________________________________________________________________

1 Чужбинский. Киев //Киевск. губ. ведом. – 1850. – 25 нояб.

2 Киевский телеграф. – 1861. – 16 апр.

3 Альфред Юнк. Киевская летопись //Киевский телеграф. – 1861. – 16 апр.

4 Киевлянин. – 1865. – 6 июля.

5 Андреевский П. Намеки и наброски // Заря. – 1880. 14 дек.

Елегантні головні прикраси, які повертають до класичного стилю.

#img_gallery#

Захисний шар Землі, що запобігає прониканню ультрафіолетових променів, які шкодять рослинності і небезпечні для шкіри людини, протягом усього двадцятого століття знаходився під пагубним впливом діяльності людини. Особливо сильної шкоди озоновому шару наносять хлор і хлорофторовуглеводи. Зміст цих речовин в атмосфері контролюється Монреальською міжнародною угодою від 16 вересня 1987 року.

Нагадаємо, що виснаження озонового шару викликане не тільки загальним забрудненням навколишнього середовища, але і є наслідком атмосферних умов і залежить від пори року і переважаючої погоди, повідомляє Компьюлента  з посиланням на news.yahoo

#img_left_nostream#

Одночасно з польотом на Місяць готується висадка людини на Марс. Терміни змінилися на 10 років і перемістилися з 2030 на 2020 рік. Помітимо, раніше сама NASA говорила про рік 2030. Як виявилось, подібне стало можливим завдяки розробкам нових методик і технологій.

Йдеться про універсальний "Пілотований дослідницький корабель" (Crew Exploration Vehicle – CEV), який замінить нинішні шаттли в польотах на МКС і використовуватиметься як один з елементів місії на Місяць. Якою CEV буде точно – говорити ще рано. Відразу декілька компаній пропонують свої проекти.

Нова схема польоту людей на Місяць – це переміщення космічного корабля без зупинок безпосередньо до поверхні Місяця і його повернення на Землю. Це прямо протилежно тому багатоступінчатому методу, з розстиковкою і стикуванням двох модулів на навколомісячній орбіті, що застосовувався в місіях Apollo.

Для місії "Місяць-2015" Пол Вустер (Paul Wooster) і його колеги відділу аеронавтики і астронавтики MIT (MIT Department of Aeronautics and Astronautics) запропонували цей новий метод, зробивши аналіз можливостей і технологій. Автор вважає, що для висадки на Марс реальна нова дата – 2020 рік, якщо використовувати в різних комбінаціях ті ж вузли CEV – жилу кабіну, розгінні ступені, маршеві двигуни і так далі.

Результати цієї роботи були представлені на конференції «Space 2005», що пройшла в кінці серпня – початку вересня цього року в Лонг-Біч.

Всього ж дослідники розглянули більше 2 тисяч можливих архітектур для місій на Місяць і Марс і вибрали ті варіанти, що, на їх думку, відповідають вимогам надійності, безпеки і в тож же час – не надмірно дорогі.

"Основний місячний і марсіанський модулі повинні нести чотирьох астронавтів, – говорить Вустер. – Це вдвічі більший екіпаж, ніж був у посадочних модулях, які Apollo доставляв на поверхню Місяця. І нові кораблі повинні бути здатні залишатися на Місяці протягом семи днів".

Оптимальний підхід для місії на Марс, як говорять учені MIT, це відправка CEV на орбіту навколо Марса, де його повинен чекати порожній, менший за розмірами посадочний апарат, що прилетів туди до того.

Після стиковки астронавти переходять у посадочний модуль і спускаються в ньому на Марс.

Назад вони також підіймаються на марсіанську орбіту, стикуються з CEV, переходять в нього і вже на ньому повертаються безпосередньо на Землю.

Ця схема трохи нагадує схему місії Apollo, але тоді весь набір модулів стартував разом. Зате при нинішньому варіанті не потрібно буде знов створювати такі великі носії, яким був Saturn-5.

Скажемо також, що при перельоті на Марс, мабуть, не обійтися без могутніх йонних двигунів, здатних працювати місяцями. Шлях на дуже малій тязі, зате за високої економічності. І такі двигуни вже є у США.

У розробки підключені Росія й інші країни, проте, хто першим зробить вилазку на Марс, покаже час.

Таким чином, між висадкою на Місяць і висадкою на Марс може пройти набагато менше часу, і, фактично, обидві місії розвиватимуться паралельно.

З цією промовою пан Мань-янь Нг, віце-президент міжнародної групи технологій, виступив у Стокгольмі, Швеція. Семінар називався "Комунізм і права людини в Китаї".

#img_right#Організатори включили в семінар Китайську іноземну демократичну коаліцію, "The Epoch Times", "Незалежний китайський центр "PEN" (міжнародна асоціація письменників) і Міжнародне співтовариство з прав людини.

Чому ми говоримо про ці дві речі – бізнес і права людини в Китаї? Досить незвичайна комбінація! Більшість бізнесменів не думають про права людини, але настав час задуматися над цим. Це дуже просто, тому що те, що відбувається зараз в Китаї, насправді є серйозним викликом вільному демократичному світу. А фактично, це виклик всьому людству. Чому?

Тому що зараз Китай, можна сказати, є країною, економіка якої розвивається швидше, ніж у всіх країн світу. У той же час, Китай – це місце, де існує найбільше порушення прав людини. Це нове, унікальне поєднання. Ніколи в історії людства комуністичній диктатурі не вдавалося досягти якого-небудь економічного зростання за більш ніж 20-річний період. Те, що така диктатура зв’язана з порушенням прав людини, ні для кого не новина. Це виклик для нас. Це здійснює сильний вплив на наше майбутнє. От чому варто витратити якийсь час на обговорення цього питання.

Я багато не говоритиму про те, як росте китайська економіка. Я маю на увазі, що більшість з вас багато читали про це в пресі, включаючи також і шведську пресу. Багато шведських міжнародних компаній (я працюю в одній з них), і багато інших європейських міжнародних компаній, і західні міжнародні компанії, всі ведуть справи з Китаєм. Преса пише про фантастичний потенціал.

Чи це так? Може, це дуже добре, щоб бути правдою? Так, економіка в Китаї зросла. Вам відомо, що за останні 20 років ВВП в Китаї виріс з 6% до 10%. Звичайно, не можна забувати, що вони почали з дуже низького рівня. Не дивлячись на своє фантастичне зростання, китайський ВВП сьогодні все ще складає 1/8 від ВВП Америки, близько половини від індійського і одну третину від японського. У середньому ВВП на душу населення в Америці в 35 разів більше, ніж в Китаї. Проте величезний розрив, що існує вже 20 років, зменшується.

На жаль, з цим новим багатством вони здійснюють порушення прав людини ефективніше, ніж раніше. За гроші, які заробляє (для них) китайський народ, вони можуть тепер використовувати безліч високих технологій, і порушення прав людини стає все більш вдосконаленим. Воно аніскільки не зменшилось.

Деякі з моїх партнерів по бізнесу сказали мені, що вони вважають, що Китай став кращим, і КПК вже не комуністична партія.

" Чому ж?" – запитав я.

Вони відповідають: "Подивися, тепер навіть вітається вступ капіталістів у партію".

Я сказав їм: "Ви маєте рацію, але вони не змінили своїх принципів у грі за владу. Так, ви маєте рацію, що в п’ятдесятих і шістдесятих, після того, як вони прийшли до влади, вони знищили багато капіталістів. Багато капіталістів посадили у в’язницю; і вони привласнили гроші капіталістів, і ті, хто пережив переслідування, не насмілювалися і слова сказати проти партії".

" Чому ж тепер вітається вступ капіталістів у партію?"

Я відповів: "Друзі мої, це не ті ж самі капіталісти. Капіталісти 50-х – це були люди, які ніколи не вірили в ті історії, які комуністична партія розповідала людям. Також і мій дід, він ніколи не вірив у це. Вони були освіченими людьми, корінням пов’язані із стародавньою китайською мудрістю, одні більше, інші менше. Проте теперішні капіталісти є родичами і хорошими друзями партійних босів – більшість з них, не всі.

Іноді партійний бос сам є капіталістом, тільки його ім’я не світиться у власниках. От чому вони зараз говорять, що вітають капіталістів у партії. Принципи партії ніколи не змінювалися. Чому? Тому що їх принципи не такі, як про них думали люди 50-х, вони стверджували, що партія хоче створити суспільство з рівноправними класами. Ні!".

Їх справжній принцип такий: "мета виправдовує засоби"; і це було закономірно. Завжди! І що в кінці? Яка їх мета? Чого вони хочуть? Вони хочуть влади! Вони хочуть добитися влади, укріпити владу, підтримати свою владу. Щоб здійснити це, вони можуть вжити будь-яких засобів – насправді, будь-яких засобів. П’ятдесят років тому вони використовували вбивство і ув’язнення капіталістів як такий засіб. У КПК немає в цьому проблем!

Я хотів розповісти вам більше про те, що відбувається з дотриманням прав людини в Китаї, але, схоже, це необов’язково після таких чудових попередніх виступів. Ви знаєте багато що з цього. Можливо, хтось скаже: "Так, але ви знаєте, ви ж знаходитеся під впливом пропаганди. Можливо, все це не так?"

Ну, я вам скажу, що ніхто так добре не проводить пропаганду, як КПК . Ви, можливо, заперечите, що деякі люди не люблять партію, здійснюють пропаганду, але я можу розповісти вам свою власну історію. Я бізнесмен. Я працюю віце-президентом по маркетингу і продажам у міжнародній компанії. У робочих справах я їздив до Китаю. Я сказав "їздив", оскільки тепер я вже не можу туди їздити. Вам вже зрозуміла половина історії.

Я довгий час вів справи з Китаєм. У той раз, коли я поїхав як експерт з технологій як бізнесмен, менеджер і віце-президент – ви знаєте партію, які засоби вони використовують в ім’я дружби. Мене, звичайно, привітно приймали. Вони використовували усілякі прийоми, щоб улестити мене. Багато партнерів по бізнесу, з якими я познайомився, насправді, всі партійні кадри.

Вони, можливо, навіть працюють на органи державної безпеки і на так зване United Front Ministry (Міністерство Об’єднаного Фронту), департамент китайського уряду для здійснення лестощів людям, які приїхали до Китаю і яких можна колись використовувати. Я дещо розумію у високих технологіях, у мене є деякий міжнародний досвід у цьому бізнесі, і вони, можливо, використовують мою допомогу для зміцнення бізнесу з моєю компанією. Мене дуже добре приймали. Скрізь були червоні килими, лімузини і т.д..

Потім, може, шість або сім років потому, я став цікавитися питанням, що стосується прав людини, оскільки я був свідком дуже великої кількості випадків порушення прав людини, особливо в Китаї. Я став прихильником захисту прав людини. Я виступав з промовами з прав людини в ООН і Європейському Парламенті і т.д.

Здається, в 2002 році відбувся мій останній візит до Китаю. Вночі, у чверть на першу, хтось подзвонив в мої двері в готелі « Шератон » в Пекіні. Коротше кажучи, троє людей з органів державної безпеки Китаю хотіли поговорити зі мною. Вони довго говорили, але, підводячи підсумок всій розмові, вони сказали: "Ви здійснюєте велику ант и -китайську діяльність".

Те, що вони розумілиі під анти-китайською діяльністю, була моя діяльність по захисту прав людини. Вони заявили мені, як мафія: "Якщо ви не припините це, ми зруйнуємо ваш бізнес. У вас будуть нескінченні проблеми". Потім вони зобразили усмішки на своїх обличчях: "З іншого боку, якщо ви співробітничатимете, будьте упевнені, всі проекти в Китаї ваші".

Це не ніяка пропаганда. Це мій особистий досвід. Люди можуть подумати: "Ну, я бізнесмен. Мені наплювати на права людини. Я тільки хочу заробити грошей, і це все".

Проте, все не так просто. Тому що всі хороші бізнесмени повинні думати про майбутньє, особливо ті, хто працює у великих міжнародних компаніях. Ви хочете мати великий і стійкий бізнес з довгостроковою стабільністю. Сьогодні ви укладаєте контракт, вступаєте у ділові відносини з китайським партнером на десять або більше років. Тому ви б хотіли знати, чи стійкий ваш китайський бізнес. Питається, якими ж є чинники, котрі до певної міри сприяють або навіть гарантують який-небудь стабільний бізнес? Ці універсальні речі не специфічні для Китаю. Для ведення стабільного бізнесу необхідна наявність, принаймні, двох важливих чинників.

Один з них – діюча правова система, така, яку наш юрист Пітер, який сидить тут поряд зі мною, дуже добре розуміє. Китайська правова система схожа на жарт. Китайський суд – зовсім не суд. Ви знаєте шведський Wallenberg Institute і німецький Chancellor Schrцder – вони витрачають мільйони грошей платників податків, щоб сприяти організації китайської правової системи, так що китайські судді тепер бездоганно одягнені. Вони все більш схожі на суддів. Зали засідань заново пофарбовані, пишуться нові закони, друкується нова юридична література і т.д., і т.д. Але до сих пір не вирішена корінна проблема.

Просто поставте питання: "Чи залежить китайський суд від уряду і від партії?"

Ні, коли китайський чиновник представляє вам правову систему, він покаже вам, що у них є місцеві суди, вищі суди в провінціях, Верховний Суд; у них є закон і т.д. Проте вони вам не покажуть останньої сходинки, останню річ, і цією річчю є китайська комуністична партія, що стоїть на вер хівці цієї системи. Один дзвінок партійного боса може вплинути на вирок суду, не дивлячись на рішення судді, присяжних.

Як ви можете вести справи і відчувати себе в безпеці в країні, в якій немає діючої правової системи?

Якщо навіть у вас є діюча правова система, вам необхідний ще один компонент для створення середовища безпечного і стабільного бізнесу, і таким компонентом є віра – те, про що говорив професор Nieh. Взаємна довіра заснована на вірі. Як ви можете займатися бізнесом з людьми, яким ви не можете довіряти? Тепер, чому я говорю, що ви не можете довіряти китайському партнерові? Не те, що китайці народилися такими непорядними. Ні.

Проблема полягає в тому, що зараз багато китайців стали жертвами цього принципу – "мета виправдовує засоби". Величезний відсоток китайських бізнесменів думають таким чином. Поки я можу заробляти гроші, я можу використовувати будь-які засоби. Не існує моралі в бізнесі, немає і етики в бізнесі. Чому? Насправді Китай має культуру з багатовіковими традиціями в моралі і етиці. Неважливо, чи слідуєте ви принципам конфуціанства, буддизму або даосизму, всі вони несуть красу відповідно високій моралі та етиці. З такою людиною ви можете мати справу, ви можете відчувати себе в безпеці і спати спокійно.

КПК, з того часу, як прийшла до влади в 1949 році, систематично руйнує всі релігії, всі вірування. Мені не потрібно вдаватися в подробиці – професор Nieh вже говорив про це.

Сьогодні деякі люди можуть заперечити: "А ви знаєте, комуністичний Китай покращав, тому що востаннє, коли я був у Шанхаї і Пекіні, я відвідав багато храмів і бачив там багато відвідувачів".

Говорю вам – все, що вони зробили, – так це тільки пофарбували ці храми, ті, які повністю не були зруйновані в роки культурної революції. Чому? Вони хочуть обдурити весь світ. Вони хочуть показати решті всього світу, що вони піклуються про свободу релігії, і вони хочуть мати більше прибутку від туризму. Якщо у них не буде добре пофарбованих храмів, багато туристів перестануть приїжджати.

Ті люди, які є справжніми прихильниками своєї віри і сповідують свою дійсну релігію, піддаються переслідуванням, наприклад, як House Church Christians (Будинок Християнської Церкви), згаданий професором Nieh. Церквам потрібно йти в підпілля. Це сумна історія. Кілька років тому китайці з Гонконгу спробували переправити до Китаю 30 000 екземплярів Біблій з оригінальною версією. Вони були засуджені і потрапили у в’язницю. Їх визнали злочинцями, тому що вони переправляли велику кількість Біблій! Наскільки ви можете довіряти китайському партнерові по бізнесу, якщо в суспільстві відсутня віра? Моральність і етика не беруться до уваги. Можливо, їх пропаганда і говорить про це, але це, насправді, нічого не означає. Тому виникає питання, наскільки безпечно інвестувати в Китай?

Час підганяє. Дозвольте мені підвести підсумок. Що б я порадив шведським компаніям? Перш за все, бути дуже і дуже обережними, коли ви інвестуєте в Китай, тому що ваші довгострокові інвестиції з виплатою протягом 10 років дуже ризиковані; я нічого не можу гарантувати, тому що трапитися може все, що завгодно.

Ви вже чули сьогодні про публікацію "Дев’яти коментарів про Комуністичну партію". Між іншим, вельми цікаво, що всі ми говоримо про "Дев’ять коментарів" – можу заявити, що багато чого знаю про Китай, але для мене вони були вельми повчальними. Ці коментарі – не зменшуйте їх значення. Зі своїх контактів з людьми в Китаї я знаю, що вони підняли хвилю осуду по всьому Китаю, звичайно, не відкриту.

Ви знаєте, що справжні зміни в суспільстві завжди починаються зі зміни в свідомості людей. Я сам вважаю, що це дуже-дуже добре, що ці "Дев’ять коментарів" розповсюджуються в Китаї, тому що тільки через зміну свідомості людей, коли люди дійсно розуміють, що проблема полягає в суспільстві, і те, яка зла Комуністична партія, тільки тоді суспільство може змінитися в позитивний бік.

Якщо суспільство змінюється на краще через об’єктивну інформацію і через нове пізнання, подане з милосердям, це в максимально можливій мірі сприятиме процесу зміни. Ми не хочемо, щоб Китай і китайці знову стали жертами якої-небудь катастрофи або іншої Культурної Революції. "Дев’ять коментарів" не сприятимуть революції. Вони створюють міцні і стабільні зміни в свідомості людей і, отже, приведуть до змін нації в кращий бік.

Як бізнесмен, я рекомендую: приєднайтесь до цього процесу розвитку. Коли ви ведете справи з Китаєм, використовуйте можливість нагадати китайським людям про права людини, щоб примусити їх зрозуміти, як добре для них і майбутнього Китаю мати більше свободи інформації, свободу преси. Підтримайте такий фантастичний телевізійний канал вільного мовлення, як "New Tang Dynasty TV", про який говорила пані Го. Це просто фантастика.

Чи знаєте ви, що канал "New Tang Dynasty TV" був першим, котрий зміг транслювати для китайського народу інформацію про криваві події 4 червня на площі Тянь-ань-мень, про переслідування Фалуньгун і новини без цензури? Це просто фантастика. Розумний бізнесмен повинен підтримати це. Чому? Тому що всі ми знаємо: кінець КПК вже недалекий. Стабільний бізнес з Китаєм означає, що "я хочу вести хороший бізнес з Китаєм також і після КПК ".

Не вірте тому, що КПК сильна і що вона така стабільна, як це стверджує пропаганда. Знайте, в Китаї існує

Ман Ян Нг. Спеціально для Великої Епохи