Китайські удари по аеродромах завадять американській військовій авіації в Індо-Тихоокеанському регіоні в разі конфлікту, йдеться в новому дослідженні, Reuters. Сполученим Штатам рекомендується інвестувати в дешеві літаки без екіпажу і створити більше можливостей для ремонту злітно-посадкових смуг.
Головна проблема, на думку дослідників, полягає в тому, що бази всередині першого острівного ланцюга (сукупності архіпелагів, які простягаються по дузі від Індонезії на північний схід до Японії та охоплюють Південно-Китайське і Східно-Китайське моря) перебувають у зоні досяжності тисяч китайських ракет.
Якщо ця зброя буде призначена для знищення або виведення з ладу злітно-посадкових смуг, вона зможе закрити аеродроми в Японії щонайменше на 11,7 дня. Ті, що розташовані далі, на Гуамі та островах Тихого океану, можуть бути закриті щонайменше на 1,7 дня.
«Однак на практиці Китай може порушити перебіг бойових операцій США на набагато триваліший термін, відмовивши Сполученим Штатам у використанні злітно-посадкових смуг для проведення операцій з дозаправлення в повітрі», — ідеться в доповіді.
Доповідь «Ефект кратера: Китайські ракетні загрози авіабазам США в Індо-Тихоокеанському регіоні» опублікував у четвер Стімсонівський центр, аналітичний центр із питань оборони та безпеки.
У ньому рекомендується інвестувати у велику кількість недорогих літаків без екіпажів і засоби радіоелектронної боротьби, щоб ускладнити планування китайських ударів. Також рекомендується розробити більше літаків з екіпажем, здатних діяти на коротких злітно-посадкових смугах; створити більше можливостей для ремонту злітно-посадкових смуг і підвищення стійкості баз і зміцнювати альянси, щоб дружні країни охочіше відкривали аеродроми для використання США.
Останніми роками американські військові планувальники будували свої дії на основі концепції розподілених операцій — розосередження сил по всьому регіону. У рамках Тихоокеанської ініціативи стримування було витрачено сотні мільйонів доларів на модернізацію аеродромів у таких місцях, як Австралія та острів Тініан.
Останніми роками ВПС також розробили програму під назвою Rapid Airfield Damage Recovery (RADR), наголошується в доповіді, призначену для швидкого відновлення злітно-посадочних смуг після атаки та підтримання їх у робочому стані протягом «тисяч» вильотів.
США також розраховують на протиракетну оборону для підтримки працездатності аеродромів та інших баз, і планують створити багатомільярдну «багаторівневу» мережу перехоплювачів для захисту Гуама.
Колишній офіцер ВПС США з матеріально-технічного забезпечення, безпосередньо знайомий з моделюванням індо-тихоокеанських конфліктів, сказав, що в доповіді дана хороша оцінка проблеми.
За його словами, РЕБ і протиракетна оборона будуть більш ефективними, ніж передбачалося у звіті. Він також зазначив, що китайські планувальники ударів, найімовірніше, використовуватимуть суміш боєприпасів, а не 100% протиракет, як передбачалося у звіті.
«Хоча я не зовсім згоден із точними цифрами… я згоден із тим, що аналіз загалом правильний», — сказав офіцер, який говорив на умовах анонімності.
У доповіді розраховується ефект від китайських ударів шляхом створення сценарію статистичного моделювання мовою Python, який враховує такі змінні, як розмір злітно-посадкової смуги, точність китайської зброї та американські засоби захисту.
«Протягом останнього року я дедалі частіше став чути від політиків та аналітиків, що Сполученим Штатам цілком до снаги потопити достатньо китайських суден і захистити Тайвань, доки США мають доступ до баз у Японії та на Гуамі», — каже Келлі Гріко, один з авторів доповіді. «Принаймні, у відкритих джерелах ніхто не перевіряв ці припущення».
