Коли виверження вулкану поховало стародавнє місто Помпеї, останні відчайдушні моменти його мешканців століттями зберігалися в камені.
Спостерігачі бачать історії в гіпсових зліпках, зроблених пізніше з людських тіл, наприклад, матір, що тримає дитину, або двох жінок, які обіймаються перед смертю.
Але нові дані ДНК свідчать про те, що все було не так, як здається — і ці інтерпретації, що досі переважають, походять від того, що ми дивимося на стародавній світ сучасними очима.
«Ми змогли спростувати або поставити під сумнів деякі з попередніх наративів, побудованих на тому, хто ці люди були по відношенню один до одного», — сказала Алісса Міттнік з Інституту еволюційної антропології Макса Планка в Німеччині. «Це відкриває різні тлумачення того, ким могли бути ці люди».
Міттнік та її колеги виявили, що людина, яку вважали матір’ю, насправді була чоловіком, не пов’язаним з дитиною. І щонайменше одна з двох людей, які були в обіймах, і яких довгий час вважали сестрами або матір’ю і донькою, була чоловіком. Їхнє дослідження було опубліковане в четвер в журналі Current Biology.
Команда, до якої також входять вчені з Гарвардського університету і Флорентійського університету в Італії, спиралася на генетичний матеріал, що зберігся протягом майже двох тисячоліть. Після виверження Везувію, що зруйнував римське місто у 79 році нашої ери, тіла, поховані в багнюці та попелі, зрештою розклалися, залишивши порожнечі на тому місці, де вони колись були. Зліпки були створені з порожнеч наприкінці 1800-х років.
Дослідники зосередилися на 14 зліпках, які проходили реставрацію, витягуючи ДНК з фрагментованих скелетних решток, що змішалися з ними. Вони сподівалися визначити стать, походження та генетичні зв’язки між жертвами.
У «будинку золотого браслета», оселі, де знайшли ймовірних матір і дитину, було кілька сюрпризів. Дорослий носив вигадливу прикрасу, через яку будинок і отримав свою назву, що посилювало враження, що жертва була жінкою. Поруч були тіла ще одного дорослого і дитини, які вважалися рештою їхньої сім’ї.
Аналіз ДНК показав, що всі четверо були чоловіками та не були пов’язані між собою, чітко показавши, що «історія, яка довгий час крутилася навколо цих людей», була помилковою, сказала Міттнік.
Дослідники також підтвердили, що громадяни Помпеї походили з різних верств населення, але в основному були вихідцями зі Східного Середземномор’я, що підкреслює широку картину пересування та культурного обміну в Римській імперії. Помпеї розташовані приблизно за 150 миль від Риму.
Дослідження ґрунтується на даних 2022 року, коли вчені вперше секвенували геном жертви Помпеї та підтвердили можливість вилучення давньої ДНК з людських останків, які досі існують.
«Вони мають краще уявлення про те, що відбувалося в Помпеях, оскільки аналізували різні зразки», — каже Габріеле Скоррано з Римського університету Тор Вергата, співавтор того дослідження, який не брав участі в нинішньому дослідженні. «Ми фактично мали один геном, один зразок, один знімок».
За словами Скоррано, хоча багато чого ще належить вивчити, такі генетичні дослідження поступово малюють правдиву картину того, як жили люди в далекому минулому.
