Туристичний сезон цього року вийшов суперечливим. З одного боку, мандрівники з найрізноманітніших точок планети ще надолужують згаяне після шоку пандемії (та повномасштабного вторгнення). З іншого боку, наплив туристів викликає невдоволення мешканців популярних курортів та міст. Місцева влада поки шукає рішення між економічною вигодою та невдоволенням населення.
Всесвітня рада з туризму та подорожей (WTTC) називає туризм сектором світової економіки, що розвивається найшвидше. За прогнозами, цьогоріч він принесе понад 11 трильйонів доларів — у туристичній індустрії зайнято 330 мільйонів працівників і півтора мільярда мандрівників, які користуються різноманітними послугами: купують авіаквитки, орендують житло (Букінг, Ейрбнб), транспорт (bimba.rent/ua/ — українська платформа), смакують страви у ресторанах, скупляються у бутиках та магазинах.
Існує чимало чинників, що сприяють цьому бурхливому розвитку туризму. Це і доступні авіаквитки, зростання рівня життя в країнах, що розвиваються, а також поява інфлюенсерів з ідеальними фотографіями. За даними WTTC, до 2033 року туристичний сектор становитиме 11,6% від глобального ВВП.
Проте на тлі економічного зростання дедалі помітнішими стають і негативні наслідки туризму. Зросли ціни на короткострокову оренду житлащо ускладнює життя місцевих мешканців. Туристи «зношують» інфраструктуру, об’єкти культурної спадщини. Швидше забруднюють навколишнє середовище. Це в якийсь момент і призвело до протестів проти надмірного напливу мандрівників.
Ситуацію з перенасиченням популярних місць туристами в пресі почали називати “овертуризм” (тобто «надмірний туризм»). «Надмірний туризм виникає тоді, коли або місцеві мешканці, або туристи починають говорити, що місце зіпсувалося через занадто велику кількість мандрівників», — пояснюють у WTTC.
Місцеві VS Туристи
Найбільше протестів цього року було в Іспанії та Італії, куди традиційно приїжджає дуже багато туристів. На вулицях можна побачити безліч різних стікерів зі слоганами на кшталт «Повертайтеся додому», «Колись це був мій дім». А в Барселоні, наприклад, місцеві жителі навіть обливали туристів водою.
На березі озера Галльштатт звели дерев’яну стінку на популярній місці для фотографій, аби зупинити нескінченний потік туристів. Згодом конструкцію демонтували. До схожих заходів вдалися мешканці біля підніжжя гори Фудзі в Японії. Вони поставили перешкоду навпроти магазину, за якою височіє гора.
Минулого року Венеція прийняла рекордні 20 мільйонів туристів, попри те, що в історичному центрі мешкає лише близько 50 тисяч осіб. Основна проблема Венеції, спричинена туризмом, – спекуляції на ринку житла, причому ними займаються як самі венеціанці, які володіють квартирами, так і великі інвестиційні компанії. До речі, вся туристична індустрія Венеції приносить близько двох мільярдів євро на рік.
Ще один важливий тренд, який підживлює турпотоки після ковіду, — поширення віддаленої роботи. Незважаючи на те, що пандемія позаду, багато хто продовжив працювати дистанційно, особливо з теплих і дешевих країн. Це також свідчить про те, що кількість мандрівників навряд чи знизиться найближчим часом.
Боротьба з овертуризмом
Дослідження французького стартапу Murmuration, який займається вимірюванням впливу туризму на навколишнє середовище шляхом вивчення фотографій із супутників, показали, що 80% мандрівників відвідують лише 10% світових напрямків. Тобто більшість людей їздить до кількох найпопулярніших точок на планеті.
Поки що єдиного вирішення проблеми овертуризму не знайшли, оскільки в кожному окремому місці він виникає з унікальних причин.
Наразі влада міст, що потерпають від овертуризму, вдається до непопулярних заходів: наприклад, у Венеції запроваджено додаткову плату за відвідування центру; мерія Амстердама випустила антитуристичний ролик, у якому застерегла від поїздок до міста “безтурботних британських чоловіків, що шукають пригод”. У Данії вводять ліміти на будівництво нових готелів, щоб обмежити кількість спальних місць.
Тому, поки що місцеві активісти заявляють, що потрібно загальмувати туризм, діючи при цьому в інтересах міст для місцевих.
*Коментар: редакція не несе відповідальності за зміст і думки, викладені в статтях зі знаком Ⓟ.
