Чи знали римляни, які жили в розкоші — пили і їли досхочу на мармуровій підлозі своїх екстравагантних вілл у Байї — що їхні дорогоцінні будинки будуть занурені під воду затоки Поццуолі через виверження вулкану? Напевно, ні.
Сьогодні ми знаємо це, тому що одна з блискучих мармурових підлог римських часів піднялася з-під уламків на морському дні в місці, яке зараз є великою ділянкою затоплених руїн під назвою Підводний археологічний парк Байя, біля узбережжя південної Італії. Тут були знайдені добре збережені мозаїки та інші стародавні рештки. Підводні археологи спостерігали стиль інкрустованої мармурової підлоги під назвою opus sectile на площі близько 2700 квадратних футів у Байї. За даними Археологічного парку Флегрейських полів, цей стиль є типовим для періоду між 3 і 5 століттями нашої ери, що містить план базиліки з апсидою.
Розташована у вигляді сітки, підлога простягається приблизно на 20 квадратів завширшки й 30 квадратів завдовжки, що в сумі становить близько 600 квадратів. Кожен ромб має розмір приблизно 60 см на 60 см. Хоча й фрагментарно, але чітко простежується структура, яка відображає різні кольорові плити. Кожен великий квадрат містить менший квадрат іншого відтінку. Усе це утворює форму восьмикутника. Усередині кожного восьмикутника інкрустоване менше коло світлішого відтінку. У куті кожного великого квадрата на місці з’єднання чотирьох кутів утворюється чотирикутна зірка.
Судячи з різної товщини плит, дослідники вважають, що це «вживані» шматки, перероблені з інших споруд — з тисячами хитромудрих форм, що складають загальну конструкцію «дуже складної геометрії». Дослідники виявили мармур різної якості та кольору.
Невеликі фрагменти підлоги вперше були помічені після шторму в 2012 році, але через складність втручання безпосередня реставрація розпочалася лише в травні 2024 року. Початкова фрагментація підлоги, а також дія морського середовища відокремили інкрустовані плити від океанського дна.
«Ця підлога, в невеликих частинах, була відома вже давно, але складний стан дуже фрагментованих залишків не дозволяв втручатися», — розповів Newsweek Енріко Галлоккіо з Археологічного парку Флегрейських полів. «Завдяки масштабному проєкту реставрації вдалося розпочати роботу над найбільш відкритими частинами, менш вкритими піском морського дна. Отже, це не зовсім нове відкриття, але розуміння його конструкції стало відкриттям, адже ми не знали його геометричної форми».
«Ця знахідка розповідає нам про те, що відбувалося в Байї, — сказав пан Галлоккіо, — за кілька років до його затоплення».
Відомий як «Лас-Вегас» Стародавнього Риму, Байя був курортним портом, де дозвілля і моральна свобода були повною мірою доступні. Філософ-стоїк Сенека зазначав, що «люди, які блукають п’яними вздовж пляжу, буйні гуляння вітрильників, озера з хоровим співом і всі інші способи, якими люди, звільнені від обмежень закону, не просто згрішили, але й виставили свої гріхи на показ за межами країни». Він нарікав: «Чому я повинен бути свідком усього цього?»
У перекладі з грецької назва Флегрейські поля означає «палаюча земля». Вони лежать у вулканічній кальдері, утвореній більшою Неаполітанською затокою, поблизу Байї, і є частиною Кампанської вулканічної дуги, гарячої точки для магматичної активності.
Можливо, римляни тієї епохи знали про це. Але вони, мабуть, не могли передбачити виверження Везувію над Помпеями у 79 році н. е. і вулканічну активність, яка спричинила поступове затоплення. Магма виштовхується на поверхню в процесі, який називається брадисейзм. Це поступово занурило під воду неквапливий римський курорт Байя. На території Байї також були виявлені руїни інших затонулих будинків і підлогові мозаїки.
Дослідження руїн вілли припускають, що вона зруйнувалася або до, або одразу після затоплення. Вони відзначили, що штукатурка і фрагменти архітектури з обвалених стін впали на мармурову підлогу таким чином, що це вказує на подібний розвиток подій.
Водолази працювали над тим, щоб стримати фрагментацію плит. Вони використовували спеціальний розчин з кольорами, що відповідали мармуровій підлозі. Шматки, які вважалися занадто розкиданими або нестабільними для реінтеграції, збирали в ящики і піднімали на поверхню для подальшої мінералізації у прісній воді.
«За допомогою цих елементів ми намагаємося відновити один або кілька квадратних модулів, які в майбутньому будуть консолідовані й виставлені в музеї», — заявили співробітники парку. Мармурова підлога, яка зараз накрита, чекає на подальшу реставрацію, хоча дайвери подбали про те, щоб спочатку зробити багато фотографій.
