Ви можете прожити довше, якщо інші будуть добрі до вас. Інші можуть прожити довше, якщо ви зі свого боку виявите до них доброту. Якщо обидві сторони будуть добрі, ми всі проживемо довше. Схоже, ми вже минули ті часи, коли це було просто філософською ідіомою, і тепер наука каже нам: доброта має значення.
Доказ правила, що ненауково звучить: «Поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою», імовірно, не було початковою метою дослідників, які дійшли таких висновків. Різні тести стосувалися здоров’я серця, залежностей і довговічності нашої ДНК. Але істина про силу доброти все одно пробилася назовні, і деякі вирішили не ігнорувати її. Потім вони стали перевіряти свої висновки більш цілеспрямовано.
Першим, яке отримало скільки-небудь значущий імпульс, стало дослідження, проведене 1977 року на кроликах. Тварин годували високохолестериновою їжею й перевіряли на утворення бляшок в аорті. Отримані результати виявилися зворотними очікуваним. Команда була спантеличена: якимось чином в однієї групи кроликів утворилося на 60% менше наростів, ніж у решти. Зрештою вони зрозуміли, що на результат вплинули самі дослідники. І вони стали звертати увагу на деталі.
За словами Келлі Хардінг, авторки книги «Ефект кролика», дослідниця, про яку йдеться, «була надзвичайно доброю і турботливою особистістю»: «Вона розмовляла з ними, обіймала і гладила їх, коли годувала. Вона нічого не могла з цим вдіяти. Вона була такою, якою була».
Її добру поведінку було перевірено в інших експериментах з великою кількістю кроликів. Деякі тварини навчилися впізнавати її та домагалися особистої уваги. Застійні утворення у них були на 60 відсотків меншими, що вказувало на вплив соціальних відносин. Дослідження було в журналі Science.
Потім, у 1978 році, спа-центр для щурів відкрив нам очі на інший зв’язок із соціальним середовищем. У дослідженнях було виявлено, що в лабораторних клітинах щури частіше вживають морфін, ніж у середовищі з великою кількістю щурів. «Щурячий парк» у 200 разів перевищував розміри клітин. 16–20 щурів обох статей жили в «Щурячому парку», де їх соціалізували. Там були їжа, іграшки та місце для спарювання.
Підсолоджену воду з морфіном пропонували поряд зі звичайною водою, і чотирьом групам щурів дозволялося пити те, що вони хотіли. Одні жили в лабораторних клітинах, інші — в Щурячому парку. У підсумку ізольовані самці в клітинах випили в 19 разів більше морфіну, ніж ті, що жили в колонії. Дослідники дійшли висновку, що клітини — це фактор, на який слід зважати під час приймання морфіну.
Йоханн Харі у своєму виступі на TED поділився, що отримані результати свідчать не стільки про залежність, скільки про потребу в соціальних стосунках, що, можливо, підтверджує вплив доброти.
Лауреати Нобелівської премії цього століття говорили те ж саме. У пошуках розуміння процесів старіння й боротьби зі старінням, а також чинників, що впливають на нашу ДНК, Елізабет Блекберн вивчила «ковпачки», що захищають кінці наших хромосом і запобігають їхньому руйнуванню під час поділу. Ці ковпачки називаються теломерами. Ферменти, які їх виробляють, називаються теломеразами.
Крім величезної кількості генетичних чинників, «психологічний стрес, поведінкові та навіть харчові чинники» відіграють роль у здоров’ї наших теломер, написала пані Блекберн у Нобелівських лекціях з фізіології та медицини 2009 року.
У 2017 році вона The Guardian:
«Існує загальна тенденція до збільшення довжини теломер у людей, які перебувають у шлюбі або мають партнерів. Але ми також вивчали жінок, які раніше перебували у стосунках, де вони зазнавали домашнього насильства. Їхні теломери були коротшими, і їхня довжина залежала від кількості років, протягом яких вони перебували у стосунках. Ймовірно, це пов’язано зі стресом, викликаним тривалим перебуванням у загрозливій ситуації. Одне попереднє дослідження показало, що народження дітей може сприяти здоров’ю теломер, але воно ще не отримало незалежного підтвердження».
Критики зазначають, що вчені намагалися й не змогли відтворити результати, показані в експериментах «Ефект кролика» та «Щурячий парк». Результати випробувань можуть бути суперечливими «виключно через різницю в соціально-психологічному середовищі», — зазначають автори дослідження кроликів.
Хоча доброта суб’єктивна і важковимірювана, її відчутний вплив простежується впродовж усієї історії, в безлічі культур. Можливо, скоро вона просочиться і в науку.
За матеріалами The Epoch Times
