Острів Мон-Сен-Мішель, якому понад 1300 років, є однією з найчарівніших пам’яток Франції, оскільки він розташований на приливно-відливному узбережжі. Ця одинока скеля, розташована за кілометр від північно-західного узбережжя країни, включає в себе абатство, схоже на фортецю, і крихітне село, від якого перехоплює подих.
Це може виглядати як фантастичне місце для зйомок «Гри престолів», але Мон-Сен-Мішель зародився на початку 8-го століття і має багату історію. Хоча острів є одним з найпопулярніших туристичних напрямків, його постійне населення становить близько 25 осіб, враховуючи монахів і монахинь абатства.
Розташована в департаменті Ла-Манш на заході Нормандії, гора була вперше відкрита єпископом Авраншом Обертом, який у 708 році побудував на вершині скелі святиню на честь Архангела Михаїла — небесної постаті, яка скинула сатану з небес. Легенда свідчить, що ангел тричі відвідував єпископа у видіннях, щоразу переконуючи його спорудити на цьому місці святиню.
Двісті років потому бенедиктинські монахи отримали це місце від герцога Нормандії та почали повільно будувати церкву абатства під наглядом відомого нормандського короля Вільгельма Завойовника. З розширенням готичного абатства — з високою романською церквою, зведеною в 11 столітті — зростало і село, що його оточувало, і на піку свого розквіту на горі проживало 400 мешканців.
Весь цей комплекс — житлові будинки, збудовані один над одним за структурною аналогією суспільства, — був одним із найскладніших будівельних проєктів Середньовіччя. Нагорі — Бог і церква, далі — абатство, потім — великі зали, крамниці та резиденції, а внизу — будинки фермерів і рибалок.
У відеоролику DW Travel екскурсовод Анна Ле Пейдж розповідає: «Важко повірити, як вони побудували такі будівлі на цьому кургані. Мон-Сен-Мішель схожий на скелястий конус, щось на кшталт піраміди. Ми майже на вершині, на висоті 90 метрів над рівнем моря. Спробуйте уявити тут систему плоских човнів, які рухаються відповідно до припливів і відпливів. Середньовічні будівельники привозили всі необхідні матеріали на цих плоских човнах, баржах, з різних місць Нормандії, навіть з Англії».
Міфологія і духовний підйом оточували високі башти острова, приваблюючи християнських паломників здалеку впродовж століть. Спочатку берег був значно далі від острова: цілих 7 кілометрів. Але це не відлякувало відвідувачів монастиря.
Сьогодні на острів можна дістатися пішки або на маршрутному автобусі через міст довжиною 760 метрів, збудований у 2014 році, який став заміною старій традиційній дамбі. Різниця між відпливом і припливом може відрізнятися на цілих 14 метрів, тому перетинати приливні піски замість мосту може бути небезпечно. На додаток до ризику потонути, тут є ділянки глибокого багна і пливунів.
Під час Столітньої війни — серії збройних конфліктів між Англією та Францією з 1337 по 1453 рік — біля основи острова були побудовані вали, щоб утримати англійських загарбників, і, як наслідок, кількість паломників також зменшилася.
Кілька артефактів нагадують про дивовижне минуле та незламний дух Мон-Сен-Мішель: Дві ковані гармати, залишені загарбниками під час невдалої облоги в 1434 році, займають почесне місце на зовнішній оборонній стіні.
Біля входу до парафіяльної церкви Сен-П’єр, побудованої в 15-16 століттях, стоїть статуя Жанни д’Арк.
Молода селянська дівчина з міста Орлеан, як і єпископ Обер за століття до неї, стверджувала, що мала чудесні видіння від Архангела Михаїла. Глибоко зворушена опором у Мон-Сен-Мішель, вона зуміла очолити війська, які відкинули англійців назад під час облоги Орлеана.
На час Французької революції (1789-1799) в абатстві залишилося небагато монахів, і в 1791 році будівлю перетворили на в’язницю. Коли її закрили приблизно через 70 років, за правління Наполеона ІІІ, понад 600 в’язнів перевели до інших місць ув’язнення.
Прибувши на гору в 1836 році, письменник Віктор Гюго був вражений її величчю, назвавши Мон-Сен-Мішель «…воістину найкрасивішим місцем у світі».
Десятиліття потому, після кампанії, яку очолив письменник, Мон-Сен-Мішель був оголошений історичною пам’яткою.
Приблизно через сто років, у 1979 році, ЮНЕСКО внесла Мон-Сен-Мішель та його бухту до списку об’єктів Всесвітньої спадщини. Але для мешканців острів все ще залишається живим, рідним домом.
Рік за роком за мешканцями острова та мільйонами відвідувачів спостерігає велична фігура Архангела Михаїла з піднятим мечем, яка височіє на вершині неоготичного шпиля на висоті 91 метра над рівнем моря.
Дивіться більше фотографій нижче:
