МІННЕАПОЛІС — Гончарна студія Clay Coyote святкує своє 30-річчя випуском кулінарної книги.
“Це кумедно. Як кажуть, кулінарія — це мистецтво, а випічка — наука? Гончарна справа — це і те, й інше”, — сказала Морган Баум, господиня студії в Хатчінсоні, штат Міннесота.
Clay Coyote почала виробляти посуд 2008 року, коли студія належала Тому Вірту і Бетсі Прайс, матері Баум. У країні якраз починався рух за глиняний посуд, почасти завдяки виходу книги Поли Вулферт “Середземноморська кулінарія в глиняних горщиках”.
Вулферт була давнім другом Clay Coyote. Вона кинула виклик, який змінив траєкторію розвитку їхнього бізнесу: створити вогнетривкий глиняний посуд, який можна було б використовувати на прямому вогні, включно з грилем, електричними та газовими плитами.
Вірт і Прайс взялися за роботу, звертаючись за порадою до інших гончарів і вдосконалюючи свій склад суміші вогнетривкої глини та глазурі, яка могла б розширюватися та звужуватися з однаковою швидкістю, не розтріскуючись. Знадобилося два роки, й тепер, понад десять років по тому, лінія керамічного посуду Clay Coyote охоплює все: від каструль і сковорідок до каменів для піци. Це єдина в країні майстерня, що виготовляє глиняні кошики для гриля й тажини для плити.
Перетворення кулінарії на мистецтво
За словами Баум, приготування їжі в глиняному посуді має певні переваги.
Глина працює інакше, ніж посуд з інших матеріалів, “вона утримує тепло”. “Коли ви готуєте соуси, глина розподіляє тепло так, що соус виходить густішим”. Вона ідеальна для таких страв, як рагу.
“Приготування їжі з використанням глиняного посуду — це ціле мистецтво, яке дуже автентичне”, — каже Баум.
Кожен виріб створюється вручну, тому “я думаю, що, коли люди використовують глиняний посуд, вони відчувають інший зв’язок із виробом, ніж якби це була металева сковорода масового виробництва”, — додала вона.
“Ми хочемо, щоб люди отримували задоволення на кухні”.
Баум, яка здобула освіту в галузі політології, журналістики та фандрейзингу, майже два десятиліття жила на Східному узбережжі США, але залишалася постійною співробітницею Clay Coyote. Вона прийняла кермо влади 2016 року, коли Вірт і Прайс були готові вийти на пенсію. Вона впровадила новий маркетинговий стиль, розрахований на сучасну аудиторію, і зробила акцент на найпопулярніших продуктах. (Прайс, як і раніше, є керівником студії і жартома називає себе “старим койотом”).
“За останнє десятиліття ми захопилися історією нашого посуду. Я зосередилася на тому, щоб показати людям, як користуватися посудом”, — каже Баум, роблячи акцент на кулінарних класах, відеороликах, публічних демонстраціях і виступах у ЗМІ.
Навчання на робочому місці
Крім гончарної студії та галереї, Clay Coyote — це ще й інкубатор малого бізнесу, де художники можуть почати свою гончарну кар’єру.
“Я вірю, що приплив підіймає всі човни. Чим більше гончарів у нашій спільноті, тим краще”, — каже Баум.
Серед переваг для художників — купівля глини за собівартістю, користування печами, знижки на доставляння, та умови, що дають змогу гончарям пройти шлях від початку до кінця, що, за словами Баум, робить їх найкращими майстрами.
“Вони так підтримують нас”, — каже Меллорі Кітінг, одна із семи гончарів Clay Coyote. “І вони справді підкреслюють, що якість важливіша за кількість. Ти можеш бути частиною процесу, яким ти пишаєшся”.
“Наша мета — допомогти розпочати кар’єру наступному поколінню гончарів”, — каже Баум. “Ми святкуємо 30 років. Мої батьки передали факел мені, а я передаю факел наступному поколінню”.
За матеріалами
