28 лютого Китай закликав до більшої координації з Росією в забезпеченні “безпеки” в Азійсько-тихоокеанському регіоні й підтримав майбутнє головування Москви в країнах БРІКС, а також нових учасників — Саудівську Аравію, Іран, Об’єднані Арабські Емірати, Єгипет і Ефіопію. І це попри те, що Росія глибоко дестабілізувала глобальну безпеку і торгівлю своїми вторгненнями в Україну у 2014 і 2022 роках.
Взявши участь тільки в одній мирній конференції щодо України в серпні минулого року в Саудівській Аравії, де Київ запропонував повністю вивести російські збройні сили, зокрема з Криму, Китай відмовився від участі в переговорах. Пекін також не прийняв офіційного запрошення на конференцію у Швейцарії. Натомість згідно з доповіддю швейцарської розвідки, опублікованою в червні, війна перетворила Швейцарію на центр шпигунів не тільки з Росії, а й з Китаю.
Пекін бачить себе в “партнерстві без обмежень” з Москвою і підтримує її, включно з імовірним постачанням військової техніки подвійного призначення, фінансовою допомогою та закликами до посилення економічної координації БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка). Водночас Комуністична партія Китаю (КПК) нібито обмежила постачання критично важливих деталей для безпілотників в Україну, перешкоджаючи обороні Києва. Хоча Пекін стверджує, що прагне миру між двома сторонами, навіть випадковим спостерігачам має бути зрозуміло, який бік обрала КПК: бік порушення Москвою територіальної цілісності сусідньої держави.
Хороша новина для національної безпеки США полягає в тому, що підтримка Росії з боку КПК шкодить міжнародній репутації Пекіна, що призводить до стратегічних втрат для найнебезпечнішого противника Америки. Наприклад, Європа і Велика Британія відмовилися від свого відносного нейтралітету щодо Пекіна і тепер разом зі США запроваджують санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, постачають до Росії військову техніку подвійного призначення.
Паралелі між ситуаціями в Україні та на Тайвані, які Пекін люто заперечує, призвели до підвищення військової готовності союзників США в усьому Азійсько-тихоокеанському регіоні. На думку китайського аналітика Мінсінь Пей, це робить війну в Україні стратегічним програшем для Пекіна, незалежно від того, хто переможе. Почасти через війну і побоювання з приводу Тайваню, пише він, прямі іноземні інвестиції в Китай різко впали. “Крім того, війна сильно послабила Росію і зробила її набагато менш сильним союзником для Китаю”, — написав він у Bloomberg 21 лютого.
Китай нашкодив своїм відносинам з Україною. До вторгнення 2022 року Китай був найбільшим торговельним партнером України. Наразі Пекін перебуває в публічній суперечці з Києвом щодо складеного останнім списку фірм “міжнародних спонсорів війни”, до якого потрапили компанії, що нібито побічно підтримують військові дії Росії. За наявними даними, у цьому чорному списку 14 компаній з Китаю, зокрема три найбільші нафтові компанії.
Збору розвідувальної інформації США сприяла нова співпраця з Україною, внаслідок якої Центральне розвідувальне управління створило передові оперативні бази поблизу російського кордону.
У період з 2018 по 2022 роки американська збройова промисловість збільшила експорт оборонної продукції на 14% порівняно з 2013-2017 роками, тоді як експорт зброї з Китаю за той самий період скоротився на 23%.
“Військова допомога — це лише мала частина федерального бюджету, але понад 75% законопроєкту [про допомогу Україні-Тайваню-Ізраїлю], ухваленого Сенатом, передбачає створення робочих місць в оборонній промисловості США, зокрема в Техасі, Пенсільванії, Каліфорнії, Флориді та Алабамі”, — зазначає оборонний аналітик Сет Джонс у The Wall Street Journal від 21 лютого.
Так, відмова від допомоги послужить стимулом для європейських союзників США збільшити свої витрати на оборону хоча б до 2 відсотків від мінімального рівня НАТО. І так, витрати на оборону України зменшують кошти на захист Тайваню. Але всі ці проблеми мають розв’язання, якщо ми будемо розвиватися відповідно до загроз.
Відносна вигода для Сполучених Штатів і падіння авторитету Росії та Китаю внаслідок війни в Україні повинні змусити задуматися прихильників повного скорочення американської військової допомоги постраждалій європейській демократії. Із суто реалістичного погляду, війна послаблює двох найнебезпечніших супротивників Америки — Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна — щодо до Сполучених Штатів і їх глобальних союзників.
Як зазначив член палати представників Майк Галлахер (республіканець) 30 січня у спеціальному комітеті Палати представників з КПК: “те, що раніше було розрізненими авторитарними лідерами, які створювали проблеми, сьогодні виглядає як вісь, очолювана китайською комуністичною партією. Сі, Путін, аятолла Хаменеї, Кім Чен Ин і Хамас”. Ситуації з Тайванем, Україною, Північною Кореєю і Газою пов’язані між собою тим, що гучна поразка Росії, найімовірніше, сповільнить інші загрози, включно з планами КПК щодо вторгнення на Тайвань і спонсоруванням Іраном тероризму, спрямованого проти американських військовослужбовців по всьому світу.
Посилення небажання американців фінансувати Україну вже змусило Брюссель, Берлін і Париж звернути увагу на необхідність збільшення витрат на оборону. Хоча нова угода з Європою про передачу фінансування Україні є розумною, як і середній шлях розподілу обсягу фінансування, що зменшується, між Україною, Ізраїлем і Тайванем, повне виривання килима з-під ніг Києва зараз може призвести до програшу у війні з найпотужнішим союзником Китаю, а, отже, в довгостроковій перспективі завдасть шкоди національній безпеці США.
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора й не обов’язково відображає думку The Epoch Times.
Андерс Корр має ступінь магістра політології Єльського університету (2001 р.) і ступінь доктора державного управління Гарвардського університету (2008 р.). Він є керівником компанії Corr Analytics Inc., яка видає журнал “Політичний ризик”, і провів великі дослідження в Північній Америці, Європі та Азії. Його останні книги — “Концентрація влади: інституціоналізація, ієрархія і гегемонія” (2021) і “Великі держави, великі стратегії: нова гра в Південнокитайському морі” (2018).
За матеріалами
