Хто б міг подумати, що джунглі можуть бути такими гучними? Навіть серед ночі, в непроглядній темряві, навкруги табору туристів у віддалених гірських джунглях центрального В’єтнаму лунають голоси мавп, екзотичних птахів та дивні звуки гавкоту.
Близько 5:00 ранку радісна юрба туристів прокидається, зустрічаючи схід сонця над хребтом долини. Разом зі своїми місцевими гідами, безліч іноземних мандрівників обідають свіжими млинцями з цибулею, приготованими на газових плитах.
Звичайно, ця печерна експедиція в джунглях була ретельно спланована, прорекламована і дуже добре продумана, з урахуванням усіх логістичних моментів, але похід через гірські джунглі В’єтнаму — це все одно не пікнік.
Група перетинає долину вздовж потоку Рао Тхуонг, піднімаючись по слизьких і багнистих схилах, які сповнені повалених колод і звисаючих ліан. Дорогою зустрічаються воли, що пасивно купаються по вуха в брудній воді. Річку доводиться переходити вбрід пішки, як це робили американські солдати у фільмах про війну у В’єтнамі. Попереду село Бан Дун, де група зупиниться на обід з місцевим народом Бру. Вони живуть у глибоких джунглях протягом століть.
У цих людях є щось первозданне. Дещо в цій атмосфері, можливо, просто викликає сміх, але вони такі щасливі.
Залишивши село, шукачі пригод вирушають у тригодинний похід до високої скелі. Річку Рао Тхуонг доведеться перетинати знову — і ще багато разів.
Ханг Ен — третя за величиною печера у світі. У провінції Куангбінь, поблизу кордону з Лаосом, вона є частиною більшої системи печер, які мільйони років виривалися з вапнякових скель під дією підземних річок. Ханг Ен затьмарює розлога печера Шондонг, найбільша печера у світі, яка лежить не більше ніж за кілька миль на північ, з’єднуючись з нею. Обидві печери знаходяться у в’єтнамському національному парку Фонг-Ня-Ке-Банг.
З трьох входів, які пронизують Ханг Ен, найбільший, безумовно, відкривається як велике відчинене вікно на північ. Для захисту від гострих каменів і випадкових розливів учасникам групи видаються захисні шоломи, оснащені налобними ліхтарями, і рукавички.
Буквально тисячі стрижів в’ють свої гнізда на стелі Ханг-Ен, і здавна вони були джерелом їжі для кочового народу Арем, який створював природні драбини з лози та палиць, щоб піднятися на стелю. Якщо поглянути вгору, то можна побачити мавпу, яка так само звисає над входом.
Шлях важкий, доки не досягає дна, де відкладення осаду поруч із лагуною утворюють пляж — гарне місце для відпочинку. Розмір печери просто вражає.
Всі виснажливі зусилля винагороджуються при досягненні мети. Після того, як туристи поставили намети, розслабилися та поїли, вони починають насолоджуватися підземним світом і досліджувати його. Геологічні дива рясніють багатомільйонними сталактитами та сталагмітами.
Інколи все, що можна зробити, — це поринути у казкову атмосферу. У Ханг Ен легко міг би розміститися цілий футбольний стадіон — це більше, ніж можна уявити.
Хоча місцеві жителі давно знали про Ханг Ен і Шондонг, лише в 1990 році вони були відкриті Хо Ханом, який збирав деревину. Його знахідка призвела до британсько-в’єтнамського дослідження у 1994 році, перш ніж велика печерна система Фонг Ня була відкрита для всього світу.
Маючи площу до 2 мільйонів квадратних метрів, Ханг Ен простягається приблизно на 1,6 кілометра в довжину, її найширший прохід простягається на 200 метрів, а її найвища точка сягає 150 метрів. Для порівняння, Шондонг має довжину близько 5 кілометрів, ширину 160 метрів і висоту 205 метрів.
Сьогодні місцева компанія Oxalis Adventure має ексклюзивні права на проведення екскурсій до цих чарівних місць. Щоб зберегти печери недоторканими, проводиться політика вивезення всіх відходів. Парк охороняється як об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Екскурсії проводяться з грудня до середини вересня, оскільки дощі та підвищення рівня води у вологий сезон спричиняють повені вздовж річки Рао Тхуонг та всієї печерної системи.
Наступного дня гості Ханг Ен прощаються з печерою після сніданку, купаючись у лагуні та роблячи селфі на фоні незліченних шедеврів природи.
Усе це дозволяє розслабитися і збагатити пам’ять, щоб полегшити тягар ще більш тривалого походу вниз по річці. Від велетенського виходу з печери вони спускатимуться іншою річковою долиною, аби перетнути ще кілька річок, перш ніж піднятися на крутий пагорб заввишки 450 метрів. На щастя, на вершині пагорба на них чекає автобус з прохолодними напоями на узбіччі.
