У селах долини Бавона немає зарядних пристроїв для айфонів, мікрохвильових печей чи вимикачів світла.
Такий спосіб життя є непростим для тих, хто мешкає у низці загублених будинків у цьому регіоні на півдні Швейцарських Альп, і він був таким протягом століть. Схожі на житла хоббітів з книг Толкіна або казкові містечка, печерні споруди розташовані під велетенським камінням та між ним. Скрізь розкидані залишки обвалів від землетрусів.
Якщо не брати до уваги суворість, пейзажі тут розкішні, майже чарівні. Хіба хтось хоче тут жити?
«У наші дні ми просто підриваємо валуни, які нам заважають», — сказав Флавіо Заппа в інтерв’ю Houses of Switzerland. «Але раніше це було неможливо. Тому люди будували свої будинки під ними, над ними, де тільки могли».
Історик і дослідник середньовіччя, пан Заппа, провів масштабні розкопки й наніс на карту більшість цих характерних кам’яних будинків, які місцеві жителі називають сплюями (splüi), по всій долині.
Село розташовано в гарній прірвистій долині з прямовисними стінами скель з обох боків і уламками на дні, вкритими ковдрою моху і заростями лісу, тому менш ніж 2% цієї землі придатні для обробки. Винахідливим людям довелося вести сільське господарство новими способами, використовуючи ділянки площею всього 1 квадратний метр; у схилах скель, подекуди на запаморочливій висоті, були викопані терасові сади, щоб вирощувати їжу; а вкриті ґрунтом скелі, які називаються балоі, дозволяли висаджувати невеликі городи.
«Це скеляста, крута і невблаганна земля», — сказав пан Заппа. «Але якщо всі інші хороші землі вже зайняті, у вас немає іншого вибору, окрім як шукати деінде».
Але, попри суворі умови, мешканці долини Бавона живуть тут за власним бажанням — хоча і переважно влітку — тому що відсутність електрики пов’язане з їхнім корінням. За словами пана Заппи, життя без електрики не вважається недоліком. Вони звикли використовувати дрова для обігріву і свічки, коли стемніє. Іноді безсонячні дні в регіоні вимагають витрат великого запасу свічок, але прохолодна погода зменшує потребу в холодильниках.
Якщо колись люди, що живуть у таких селах, як Форольо та Сонлерто, залишалися там цілий рік, то сьогодні, і вже кілька століть поспіль, більшість з них проводять зиму нижче по перевалу, в таких містечках, як Каверно та Біньяско, де є більше комфорту та зручностей. Влітку вони переганяють худобу на більш прохолодні та високі пасовища долини Бавона.
У той час як худоба знаходить притулок під масивним камінням у викопаних стайнях, люди будують висотні кам’яні споруди, щоб збільшити свою житлову площу. Тут є будинки, середньовічні церкви, кузні тощо. Поміж кам’яними будівлями вузькі провулки прокладаються серед невблаганного скелястого ландшафту.
Вважається, що поселення в долині Бавона з’явилися 5 000 років тому, хоча римський некрополь на півдні свідчить про те, що давньоєвропейська імперія побувала тут ще в першому столітті до нашої ери.
Пастуше господарство зі стадами кіз виробляло твердий сир і вело скромне сільське господарство. Знамениті нині терасові «висячі луки» допомогли мешканцям відвоювати землю для вирощування жита, проса, картоплі, цибулі та конопель.
Зрештою, малий льодовиковий період близько 1500 року нашої ери почав руйнувати їхній скромний спосіб життя. Зими стали довшими, а літо вологішим, з дощами.
сотні водоспадів переповнювали річки, забираючи й без того мізерні сільськогосподарські угіддя. Жителі долини Бавона втратили будь-яку надію залишитися, і незабаром почався їхній масовий перехід через гірський перевал.
Відбувалися також зсуви ґрунту. Вони «скинули неймовірну кількість каміння на дно долини», — розповіла Swiss Info Рейчел Гадеа Мартіні, координатор Фонду долини Бавона. «Місцеві жителі більше не відчували себе там у безпеці та почали покидати місцевість».
До 1955 року сюди не прокладали доріг, тому ця втеча призвела до того, що поселення виглядали загубленими в часі. Місцеві жителі поверталися лише влітку, щоб вести свій сільський спосіб життя — так, як їм більше подобалося.
Навіть у 1950-х роках, коли в долині Бавона з’явилася гідроелектростанція, переважна більшість мешканців містечок були раді залишатися поза мережею. Були проведені переговори, але вони нічого не дали; 12 сіл долини зібралися на голосування, і 11 з 12 вирішили залишитися без електрики, вважаючи за краще жити простіше.
Сьогодні в долину Бавона можна вирушити на одноденні екскурсії з сусідніх міст Лугано і Локарно або зупинитися в мальовничих помешканнях у Біньяско, де місцевою стравою є сирні ньоккі в масляному соусі з шавлією.
За загальним визнанням, мешканці долини Бавона чудово живуть при свічках і без електрики. За винятком дивної сонячної панелі на даху, що дає кілька ват для морозильної камери, більшість місцевих жителів задовольняються меншим.
