Майстер з Південної Дакоти перетворює іржавий металобрухт і старе сільськогосподарське обладнання на витвори мистецтва, від яких перехоплює подих.
51-річний Джон Лопес живе на 14-акровому ранчо у місті Леммон, Південна Дакота, де він народився і виріс. На ранчо Лопеса є зварювальний цех, де він створює скульптури тварин і дикої природи.
Він робить все: від бізонів до бронтозаврів, від тигрів до тиранозаврів. Джон розповів The Epoch Times: «Будь то кит чи восьминіг, вовк чи бізон, я дійсно надихаюся природою і живими істотами».
«Для мене дуже важливо, щоб тварина виглядала як жива, щоб вона рухалася. Я дійсно вивчаю анатомію і м’язи, але… це набуває абстрактного вигляду».
Лопес починає зі створення макета — невеликої воскової моделі, щоб краще зрозуміти анатомію свого об’єкта. Потім він переносить макет до своєї зварювальної майстерні, щоб використати його як модель, прагнучи відтворити деталі та «передати ту саму енергію», що й у мініатюрі.
Замість того, щоб надати обраним обрізкам форми, Лопес зберігає їхні вм’ятини, зношеність та іржу у вигляді покриття патиною. «Шматки красиві, і вони розповідають історію», — каже він. «Вони прожили своє життя, а тепер у них почалося справжнє існування у скульптурі… Це дозволяє створити цікаві текстури».
За оцінками Лопеса, деякі з його найбільших скульптур бізонів важать до тонни. Тому, він тримає на майданчику підйомник. На виконання одного замовлення у нього йде близько шести місяців.
Завдяки інтернету Лопес отримав міжнародне визнання близько 10 років тому. Зараз більшість його клієнтів — комерційні компанії. Його скульптури встановлюють біля ресторанів та інших громадських місць, щоб усі могли ними милуватися. За його оцінками, він вже створив близько 40 скульптур з металобрухту.
Окрім дикої природи, однією з найвідоміших робіт Лопеса є серія з 12 президентських портретів у натуральну величину для проєкту «Місто президентів» у Рапід-Сіті, яку він виконував з 2003 по 2010 рік.
Дві з його улюблених робіт — кінь, що тягне плуг, під назвою «Чорний яструб», та американський мисливець за хутром і дослідник Г’ю Гласс, на якого, як відомо, напав ведмідь-гризлі. Гласс вижив і, за легендою, проповз близько 200 миль до безпечного місця, щоб розповісти цю історію.
Вирісши на території ранчо, Лопес сказав, що «не дуже добре вчився в школі», але його підштовхнули до навчання в коледжі, щоб він став комерційним художником. Він вступив до Північного державного університету в Абердині. Там скульптура з воску привела його до бронзи, і він закохався в металевий світ.
На власному ранчо, Лопес знайшов своє середовище. «Я застосував свої здібності до скульптури та почав майструвати речі з сільськогосподарського обладнання», — каже він.
Лопес має галерею Kokomo Gallery на Мейн-стріт у Леммоні. Він працював для великих брендів, таких як модний гігант Hermes, брав участь у виставках за кордоном, зокрема в Катарі, і отримав замовлення на виготовлення скульптур для святкування 90-річчя принцеси Монако.
Зараз він працює над глобальною виставкою і сподівається, що його скульптури з металобрухту будуть сприйняті так само як Дикий Захід Буффало Білла у Парижі та Лондоні.
«Я люблю знайомитися з новими людьми, бачити, що роблять інші художники, і досліджувати нові місця… це те, що робить життя цікавим», — сказав Лопес. «Мені дуже пощастило. Я добре заробляю на життя, займаючись улюбленою справою».
За матеріалами The Epoch Times USA
