Політехнічний університет у російському Татарстані, розташованому за 900 км на схід від Москви, використовує виробничі потужності для складання іранських ударних безпілотників. І все частіше залучає як робочу силу неповнолітніх студентів, багато з яких часто працюють в умовах експлуатації.
Про це вперше повідомили російські незалежні ЗМІ “Протокол” і “Разворот”, які опублікували в липні серію розслідувань.
Відтоді “Радіо Свобода” зі студентами, які розповідають про виснажливі умови праці, та опитав десятки батьків, чиї діти навчалися в Алабузькому політехнічному університеті (деяким із них було всього 15 років). Вони розповіли, що їхні діти були змушені працювати надзвичайно довго, часто без перерв і харчування, у несприятливих умовах, які серйозно вплинули на їхнє психічне здоров’я.
«Мій син вступив до школи, а за два з половиною місяці зателефонував і попросив забрати його, — розповіла РСЕ/РС Жанна, яка попросила називати її тільки на ім’я, щоб уникнути репресій. — Він сказав мені по телефону: “Приїжджай і забери мене, інакше я помру”, і я негайно забрала його».
Студентів стали заохочувати, а в деяких випадках і примушувати до роботи на безпілотному підприємстві, де заробітна плата переважно неповнолітніх робітників залежить від виконання жорстких виробничих норм.
“Це хрестоматійне визначення того, що таке експлуатація”, — сказав Сергій Підситник, журналіст-розслідувач із компанії “Протокол”, який працював над серією репортажів. “[Студенти] збирають безпілотники, причому робота має пріоритет перед навчанням”.
Тиск, пов’язаний з необхідністю виконувати норму, призводить до того, що студенти змушені працювати по кілька днів поспіль (деякі зміни тривають до 15 годин). Понаднормова робота часто не оплачується.
Виснажені студенти також повідомляли, що не завжди виконують норму, що призводить до того, що вони не отримують зарплату, спочатку обіцяну школою. Багато студентів — вихідці з неблагополучних сімей і розраховували на те, що їхній заробіток покриє витрати на навчання, проживання та харчування, а решту суми вони відправлять додому.
Інші батьки, наприклад Марина, розповіли, що вирішили забрати доньку з програми, коли виявили, що вона працює в явно небезпечних умовах, а співробітники школи проінструктували учнів не розповідати батькам про роботу зі збирання дронів.
“Це стало для мене останньою краплею”, — сказала Марина, яка також попросила не розкривати її особистість. “Це небезпечне виробництво, в якому використовуються небезпечні хімічні речовини. Крім того, вони забороняють дітям розповідати про все батькам”.
За The Wall Street Journal, 5 січня іранська делегація відвідала Єлабугу в Татарстані, де оглянула потенційний майданчик для такого заводу в особливій економічній зоні “Алабуга”, що розташована поруч із Алабузьким політехнічним університетом. У квітні американські офіційні особи опублікували супутникові знімки споруджуваного заводу.
За словами військових експертів, досі Іран постачав Росії здебільшого так звані безпілотники-камікадзе, відомі як Shahed-136, які містять невелику кількість вибухівки, що може здетонувати під час падіння на ціль.
Придбання власної складальної лінії дасть змогу Росії значно збільшити запаси цих відносно недорогих, але вельми руйнівних систем озброєнь.
Політехнічний університет Алабуги формально не є коледжем. Усі його студенти офіційно навчаються в розташованому неподалік Єлабузькому політехнічному коледжі, а алабузький виш існує на папері як спеціалізована програма для студентів, які бажають потрапити у високотехнологічні галузі.
Наразі в Алабузькому політехнічному університеті навчається близько 1000 студентів, з яких кілька сотень, більшість з яких віком від 15 до 17 років, беруть участь у складанні іранських безпілотників.
Згідно з розслідуваннями “Протоколу” і “Розвороту”, політехнічний університет Алабуги також став залучати до навчання іноземних студентів. Більшість із них — вихідці з африканських країн, а також із Середньої Азії та Азербайджану.
