Нещодавно преподобний Іоанн Коваль провів одну зі своїх перших служб в Анталії, Туреччина, після того, як керівництво Російської Православної Церкви вирішило зняти з нього сан після його молитви за мир в Україні.
У вересні минулого року, коли президент Володимир Путін віддав наказ про часткову мобілізацію резервістів, Московський Патріарх Кирил зажадав від своїх священнослужителів молитися про перемогу. Стоячи перед вівтарем і десятками своїх парафіян в одному з московських храмів, Коваль вирішив поставити мир вище наказу патріарха.
«Зі словом “перемога” молитва набула пропагандистського сенсу, формуючи правильне мислення у парафіян, у духовенства, про що вони повинні думати і як вони повинні дивитися на ці військові дії, — сказав Коваль. — Це суперечило моїй совісті. Я не міг підкоритися цьому політичному тиску з боку ієрархії».
У молитві, яку він читав кілька разів, 45-річний священик змінив лише одне слово, замінивши “перемогу” на “мир”, але цього виявилося достатньо для того, щоб церковний суд позбавив його сану священика.
Подібно до авторитарного режиму Путіна, Кирило вибудував у церкві жорстку ієрархію, що вимагає повного підпорядкування, сказав в інтерв’ю The Associated Press Андрій Десницький, професор філології Вільнюського університету в Литві. Якщо священик відмовляється читати молитву патріарха, його лояльність викликає підозру.
Коли почалася війна, більшість священиків мовчали, побоюючись тиску з боку церкви і державної влади; лише невелика частина висловилася. Із понад 40 000 священнослужителів Російської Православної Церкви тільки 300 священиків підписали відкритий лист із закликом до миру в Україні.
Але кожен із цих публічних голосів проти війни вкрай важливий, вважає координатор правозахисної групи “Християни проти війни” Наталія Василевич.
“Це ламає, здавалося б, монолітну позицію Російської Православної Церкви”, — сказала вона AP.
Від початку війни група нарахувала щонайменше 30 православних священиків, які зіткнулися з тиском з боку релігійної або державної влади. Але, за словами Василевич, таких випадків може бути ще більше, оскільки деякі священики бояться говорити про репресії, побоюючись, що це призведе до нових.
У Російській Православній Церкві пояснюють репресії проти священиків, які виступали проти війни, покаранням за їхню так звану залученість у політику. Такі священики можуть бути переведені на іншу роботу, тимчасово звільнені від своїх обов’язків або дискредитовані.
Після того як суд Російської Православної Церкви ухвалив рішення про відсторонення від сану, Коваль звернувся до Вселенського патріарха Константинопольського Варфоломія, який заявив про своє право приймати апеляційні прохання від священнослужителів інших православних церков, попри заперечення Росії.
У червні Константинопольський патріархат вирішив, що Коваль був покараний за свою позицію щодо війни, і постановив відновити його у священному сані. Того ж дня Варфоломій дозволив йому служити у своїх церквах.
Преподобний Іоанн Бурдін також хотів покинути Російську Православну Церкву після того, як він виступив проти війни в невеликому храмі під Костромою, а місцевий суд оштрафував його за дискредитацію російської армії. Він попросив патріарха схвалити його перехід до Болгарської православної церкви, але натомість Кирило заборонив його служіння доти, доки священик не принесе публічні вибачення.
Не маючи права служити в церкві, Бурдін переніс свої проповіді в Telegram-канал, де він наставляв православних християн, збитих з пантелику підтримкою війни патріархом.
Преподобний Яків Воронцов, священик із Казахстану, був шокований і зневірений, коли вперше почув новину про початок війни. Він сподівався, що церква виступить посередником у врегулюванні конфлікту. Але ні колеги, ні начальство не підтримали його заклики до проповіді миру.
У той час як його антивоєнні пости у Facebook отримали підтримку в мережі, в офлайні реакція була ворожою. Начальство кілька разів переводило його на іншу посаду, забороняло читати проповіді та просило парафіян триматися від нього подалі. Зрештою священик втратив надію і вирішив тимчасово припинити служіння в Російській Православній Церкві.
“Вони хотіли, щоб я пішов, і врешті-решт домоглися свого”, — каже священик, сидячи у своїй квартирі без чорної ряси, яку він носив останні 13 років. “Але я не відмовився від сану, я просто вирішив, що поки не можу перебувати серед цих людей у такій ситуації”.
Вплив патріарха виходить далеко за межі своєї країни, і його розпорядження поширюються навіть на священиків, які служать за кордоном. У лютому Кирило відсторонив від служіння на три місяці священика православного храму в Мадриді Андрія Кордочкіна за його антивоєнну позицію.
З перших днів війни Кордочкін публічно засуджує російське вторгнення і регулярно молиться за мир в Україні. Він вважає, що священики не повинні мовчати і повинні нести людям християнське послання.
“Ми зобов’язані висловлювати свою думку, чого б це не коштувало”.
